Conjunction

Українські сполучники поділяються на дві групи: сурядні та підрядні. Усі вони використовуються для зв’язку двох або більше незалежних чи залежних речень або однорідних частин речення. Сполучники незмінні. Вони можуть бути простими, складними і складеними.

Сурядні сполучники

Вони з’єднують однорідні члени речення та самостійні, рівноправні частини.

Єднальні	Розділові	Протиставні
і (й), та (і), та й, також, ні...ні (ані...ані), не тільки (не лише)..., а й (але й)	або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то	А, але, та (але), однак, зате, проте

Підрядні сполучники

Вони з’єднують підрядне речення з головним.

бо, через те що, тому що, завдяки тому що, оскільки	причина
ледве, тільки, щойно як, після того як	час
щоб, аби, для того щоб	мета
хоч, дарма що, незважаючи на те, що	визнання
як, мов, наче, ніби, нібито	порівняння
аж, що аж, що й	міра, ступінь
що, як, ніби	пояснення