×

Nous utilisons des cookies pour rendre LingQ meilleur. En visitant le site vous acceptez nos Politique des cookies.


image

History & Culture, Що таке українська література? • Ukraïner

Що таке українська література? • Ukraïner

Що таке українська література?

Чи відома точна дата, з якої починається її відлік?

Як на її формування впливали численні заборони?

Без яких постатей українську літературу неможливо уявити?

У цій розповіді нас частково поведе хронологія,

а десь — важливість теми, її унікальність та яскравість.

Інколи нашим провідником стане серце.

Те саме, яке «диктує», «кохається», «мерзне» та «щемить».

А інколи ми будемо йти за розумом та інтелектом,

бо хоч століттями українську літературу забороняли та утискали,

вона була і є повноцінною, самодостатньою та оригінальною.

Для початку треба уточнити значення слова «Русь».

Сучасна українська традиція розрізняє поняття «руський» та «російський»,

тоді як у сучасній російській мові різниці між ними немає.

З точки історичної об'єктивності

«руський» — це етнонім на позначення середньовічних українців.

На Заході в Середні віки українські землі у їх сукупності називали Руссю.

Назва ж «Україна» в локальному значенні «козацька земля»

вживалася десь із середини XVII століття.

Недарма Михайло Грушевський для увиразнення тяглості

між минулим та сучасністю використовував назву «Україна-Русь».

І якщо назву «Україна» вперше зафіксовано у Київському літописі в 1187 році,

то повсюдно вона закріпиться лише на початку ХХ століття.

У Х–XVII століттях українська книжність розвивалася у рамках церковних інституцій.

Тож література того часу мала чітко окреслену функцію,

яка зафіксована ще у «Повісті временних літ»:

«Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння,

і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних».

Існування в християнській парадигмі позначається

і на жанровому розмаїтті, і на назвах книг.

Наприклад, «вертоград» – слово, яким називали сад,

а в символічному значенні — образ Небесного Граду.

Впливало християнство і на зміст.

Часто пошук алегорій і символів формував оптику розуміння світу.

Наприклад, автор трактату «Фізіолог» описував як справжніх тварин,

так і фантастичних істот.

Пригоди і тих, і інших були позбавлені подробиць,

характерних для книг про тварин,

проте повнилися біблійними алегоріями.

У ті часи і сам автор сприймався не як письменник, а радше як той,

хто втілює Божу волю.

На зміну давній літературі з усіма її химерами

приходить епоха книгодрукування.

Хвилі ренесансної культури, докотившись до України,

запускають процеси національного відродження.

Так, у 1483 році виходить друком книга

ректора престижного Болонського університету Юрія Котермака.

І хоча це був астрологічний памфлет із досить специфічною назвою —

«Прогностична оцінка поточного 1483 року»,

саме цей твір став першою друкованою книгою,

яку написав українець.

Далі — більше.

У 1491 році в Кракові з'явилися перші кириличні друки.

І нарешті у 1574 році у Львові Іван Федорович створив

першу на українських землях друковану книгу «Апостол»

і перший серед східних слов'ян буквар.

А далі на зламі XVI—XVII століть українську культуру полонить бароко.

Дослівно «бароко» означає перлину неправильної форми.

Тобто щось коштовне та екстравагантне.

І в тогочасній Україні бароко проявляється всюди:

в церковній архітектурі, в живописі, в одязі, в мові.

Не залишається осторонь і література,

в якій традиційне домінування духовного складника химерно

сполучається з грою античними міфологемами.

У поезії виникає силабічний вірш,

для якого характерна однакова кількість складів у рядку.

Автори граються з формами, експериментують з віршами.

І перший з-поміж рівних тут — Іван Величковський.

Ось як він зашифровує своє ім'я у виділених літерах.

Все більшої популярності набувають історичні пісні і думи.

Не дивно, що саме в цей період стає дедалі важливішою постать кобзаря,

який для української літератури й свідомості стане справжнім архетипом.

І якщо ми вже заговорили про архетипи, саме в період бароко,

у 1715 році, фіксується перша згадка про гайдамаків.

А ще у добу бароко шириться використання мови «прОстої», або «руської»,

яка відвойовує текстовий простір у «слов'яноруської»,

тобто в української версії церковнослов'янської мови.

Усупереч цим процесам у 1720 році вийде указ Петра І

про заборону друкувати книги українською мовою.

Мине ще пів століття, і в 1775 році російські війська зруйнують Запорізьку Січ.

У наступний період в українській літературі яскраво проявляється

неконтрольована стихія бурлеску.

XIX століття доводить: низьке здатне виражати високі істини.

Сміх починає містити навіть святість.

Питання, яке ставив Григорій Сковорода, — чи сміявся коли Христос? —

дістає ствердну відповідь.

Ключовою постаттю цього періоду стає Іван Котляревський,

який береться за ремейк Вергілієвої «Енеїди».

Цей твір назавжди утвердить думку про те, що сміх —

невилучна риса національного характеру українців.

І вибір епігонів «Енеїди» — писати в такій манері

та ще й українською мовою — сигналізував відмежування

від всеімперського контексту.

Стихія українського сміху вривається в Російську імперію —

Гоголь учить Росію сміятися.

Не сміхом єдиним.

У XIX столітті також постають основні стовпи українського канону —

літературного та національного.

Це Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.

Тарас Шевченко ще за життя стає Кобзарем —

людиною з народу і для народу, живим втіленням колективної пам'яті,

борцем за правду й справедливість.

Іванові Франку дістається роль Каменяра –

реаліста, матеріаліста й атеїста.

Людини суспільно заангажованої, з чіткою громадянською позицією.

А ще поета, прозаїка, перекладача, вченого.

Для сотень масок у Франка було близько ста псевдонімів.

Нарешті Леся Українка — освічена, шляхетна, Дочка Прометея на всі часи.

Втілення нескореності та сили духу. Переконлива феміністка.

Ці три фігури такі значущі й вагомі для української літератури,

що й донині залишаються байдужими до різноманітних спроб нових поколінь десакралізувати,

розвінчати, скинути з п'єдесталів.

І якщо ми вже заговорили про канон,

український літературний іконостас далеко не «триєдиний».

Навіть без Гоголя в ньому достатньо непроминальних постатей та творів,

які дають зрозуміти, наскільки розмаїта українська література.

Наприклад, «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького

вже два віки тримає марку архетипу української родинної історії.

Історії, актуальної і донині.

Або, наприклад, Ольга Кобилянська, яка на новому витку досліджень і дискусій

про витоки українського фемінізму досі розширює свою читацьку аудиторію.

Так само, як і Михайло Коцюбинський,

який виринає то в контексті інтерпретації його повісті

«Тіні забутих предків» Сергієм Параджановим і Юрієм Іллєнком,

то як майстер позачасової психологічної прози.

Або «Місто» Валер'яна Підмогильного —

яскравий доробок урбаністичної романістики,

який доводить, що українська література – це не тільки про село.

Окремо варто згадати українські 20-ті XX століття та їхнє розмаїття.

Це епоха розквіту українського детективу, любовного роману і

любовної прози, фантастики, жіночої прози, а також тревел-репортажистики.

В український контекст повертаються імена і цілі жанри,

які заперечують умовну неповноту української літератури.

На міжнародному рівні нарешті починає утверджуватися таке явище,

як український авангард.

Часто українська література формується в ситуації боротьби,

кристалізується через спротив.

Вона така як є, бо долає заборони, репресії та колоніальний вплив.

Наприклад, Валуєвський циркуляр —

цензурна заборона друкувати українськомовну духовну і

популярну освітню літературу.

Та Емський указ — заборона друкувати і

ввозити з-за кордону будь-яку українськомовну літературу та

українські переклади з іноземних мов.

З розпадом Російської імперії мало що змінилося.

Радянська система невтомно і

цілеспрямовано піддавала арештам та репресіям українських митців.

Покоління українських дисидентів вимріювали свою Україну,

піддаючись тортурам каральних органів та ризикуючи життям.

Один із найпотужніших українських поетів – Василь Стус –

був закатований у таборах 1985 року.

При цьому остання його прижиттєва публікація поезій в Радянському Союзі

була в журналі «Донбас» на початку 1966 року.

Наступна – за чотири роки після його смерті – 1989 року.

Це було буквально вчора.

Ще живі ті, хто товаришував із поетом.

Ще живі ті, хто закатував його.

Через постійні заборони, через історичну турбулентність, врешті-решт

через те, що життя — це завжди пошук кращої долі,

українська література творилася не тільки в Україні.

У 1920-х роках, після хвилі еміграції,

пов'язаної з поразкою національно-визвольних змагань,

сформувалася «празька школа».

Саме тоді увиразнюється найважливіша риса

української літератури в еміграції:

вона стає альтернативою радянській офіційній літературі,

оскільки не слідує за єдиним каноном соцреалізму,

всотує тенденції світової актуальної літератури

та посідає критичну позицію щодо радянської системи.

Потужна хвиля українських письменників-емігрантів

була спричинена Другою світовою війною.

В таборах здебільшого американської окупаційної зони,

де перебувало близько двухсот тисяч українців,

утворюється МУР – Мистецький український рух.

Він проіснував три роки.

За цей час було опубліковано понад 1200 книжок і памфлетів.

У часи МУРу написані чи вперше опубліковані

«Тигролови» Івана Багряного,

«Доктор Серафікус» і «Без ґрунту» Віктора Домонтовича,

«Ост» Уласа Самчука.

У 1950-х роках формується нове літературне утворення –

Нью-Йоркська група.

Вона складалася з людей, які народилися в Україні,

але освіту здобули на Заході вже після війни.

Ці люди асоціювали себе з Нью-Йорком, а відповідно —

з динамікою, космополітичністю, мистецьким авангардом

та захопленням стихією великого міста.

У 1961 році у Мюнхені був заснований журнал «Сучасність»,

який протягом 30 років видавався у Німеччині, потім — у США.

Журнал став важливою платформою для українських інтелектуалів діаспори.

Амбасадорами України стали Український вільний університет у Мюнхені,

Канадський інститут українських студій,

Український науковий інститут Гарвардського університету.

Ось що сказав про українську літературу в еміграції

українсько-американський славіст Юрій Шевельов:

«Якщо не могло бути батьківщини на географічній мапі,

ми могли збудувати батьківщину в наших душах».

І збудували.

У символічному полі початком відліку українського постмодернізму,

за однією з версій, стає Чорнобильська катастрофа.

Бо з відчуттям кінця світу та історії

українська література намагається боротися іронією та

створенням нового підходу до розуміння і ролі письменника,

і того, що таке література.

У середині 80-х формуються нові літугрупування.

Заснована Юрієм Андруховичем, Віктором Небораком

та Олександром Ірванцем за рік до Чорнобильської катастрофи,

група «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада)

суттєво доклалася до розвитку іронії,

як зброї проти усталених кліше та обмежень .

Зокрема, Підскарбій «Бу-Ба-Бу» Олександр Ірванець зробить одним зі

своїх ключових інструментів знущання з соцреалістичного канону.

А Патріарх «Бу-Ба-Бу» Юрій Андрухович напише «Рекреації» та «Московіаду» —

два важливих тексти для розуміння українського постколоніального дискурсу.

У ще жорсткішій формі вибухне сміх у п'єсах Леся Подерв'янського,

чиїми місткими й універсальними формулами опису реальності

ми користується донині.

«Вони шукають те, чого нема, щоб довести, що його не iснує».

Але за точку відліку сучасної української літератури можна взяти не тільки Чорнобиль.

Такою точкою могло би бути заснування журналу «Четвер» у 1989 році.

Він зібрав спільноту талановитих авторів, сприяючи формуванню,

так званого Станіславського феномену.

Або можна стартувати від 1996 року,

з публікації роману «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко.

Але як би ми не рахували, Україна 90-х, Україна нульових —

це вільний від ідеології простір гри зі старими колоніальними міфами,

що підпорядковує їх власним естетичним завданням.

Іронія, пародія, карнавал — наше все.

Плюс трішки неконтрольованої стихії українського бурлеску.

2014 рік змінює все.

З Революцією гідності, анексією Криму

та гібридною російсько-українською війною відбуваються кілька

радикальних трансформацій у суспільстві, культурі і, звичайно, літературі.

Письменники йдуть на війну.

А ті захисники України, які, ймовірно, ніколи не спробували б себе

в літературі, трансформують свій досвід у тексти.

Найцікавіші літературні явища останніх років так чи так пов'язані

з осмисленням війни та її наслідків.

Окремо стоять книжки,

що у XXI столітті вмонтовуються в традицію табірної прози.

Реальність така насичена подіями,

що останні роки стають розквітом українського нон-фікшну й есеїстики.

Українці дедалі більше усвідомлюють свою ідентичність,

тож цікавляться своєю історією, мистецтвом, традиціями

та сучасністю у всіх її проявах.

Після Майдану формуються нові культурні інституції.

На книжковий ринок приходять нішеві видавництва.

Починається активніша апробація нових форм побутування книжки.

По всій країні виникають нові літературні фестивалі.

Є й проблеми.

Скажімо, майже всі державні інституції, створені після Майдану,

перебувають під величезним зовнішнім тиском

і спробою ручного керування процесами.

Та попри химери політики й економіки спалах української літератури триває.

І якщо цей процес не перерветься,

то вже дуже скоро з'явиться покоління,

якому не треба буде починати спочатку.

Вони зможуть прожити довге і щасливе життя, втіливши все задумане.

А ще в них будуть читачі, які відкриють для себе українську літературу.

І приймуть її як своє,

відчуваючи, що нам є чим пишатись, є про що мріяти.

Розуміючи, що нам є про що пам'ятати.

Бо українська література — це серце та розум, які б'ються разом,

працюють разом, пульсують разом,

разом створюють цілі світи.


Що таке українська література? • Ukraïner Was ist ukrainische Literatur? - Ukraïner What is Ukrainian literature? - Ukraïner ¿Qué es la literatura ucraniana? - Ucrania Qu'est-ce que la littérature ukrainienne ? - Ukraïner Что такое украинская литература? - Ukraïner

Що таке українська література? What is Ukrainian literature?

Чи відома точна дата, з якої починається її відлік? Do you know the exact date from which it starts?

Як на її формування впливали численні заборони? How did numerous bans affect its formation?

Без яких постатей українську літературу неможливо уявити? Without which figures is Ukrainian literature impossible to imagine?

У цій розповіді нас частково поведе хронологія, In this story, we will be partly guided by chronology,

а десь — важливість теми, її унікальність та яскравість. and somewhere else - the importance of the topic, its uniqueness and brightness.

Інколи нашим провідником стане серце. Sometimes our heart will be our guide.

Те саме, яке «диктує», «кохається», «мерзне» та «щемить». The same one that "dictates," "makes love," "freezes," and "stings."

А інколи ми будемо йти за розумом та інтелектом, And sometimes we will follow the mind and intellect,

бо хоч століттями українську літературу забороняли та утискали, because even though Ukrainian literature has been banned and oppressed for centuries,

вона була і є повноцінною, самодостатньою та оригінальною. It was and still is full-fledged, self-sufficient and original.

Для початку треба уточнити значення слова «Русь». First, we need to clarify the meaning of the word "Rus".

Сучасна українська традиція розрізняє поняття «руський» та «російський», The modern Ukrainian tradition distinguishes between the concepts of "Russian" and "Ukrainian."

тоді як у сучасній російській мові різниці між ними немає. while in modern Russian there is no difference between them.

З точки історичної об'єктивності From the point of view of historical objectivity

«руський» — це етнонім на позначення середньовічних українців. "Rusky" is an ethnonym for medieval Ukrainians.

На Заході в Середні віки українські землі у їх сукупності називали Руссю. In the West, in the Middle Ages, Ukrainian lands were collectively called Rus.

Назва ж «Україна» в локальному значенні «козацька земля» The name "Ukraine" in the local sense means "Cossack land"

вживалася десь із середини XVII століття. has been used since the middle of the seventeenth century.

Недарма Михайло Грушевський для увиразнення тяглості It is not for nothing that Mykhailo Hrushevsky emphasized the continuity of

між минулим та сучасністю використовував назву «Україна-Русь». between the past and the present used the name "Ukraine-Rus".

І якщо назву «Україна» вперше зафіксовано у Київському літописі в 1187 році, And if the name "Ukraine" was first recorded in the Kyiv Chronicle in 1187,

то повсюдно вона закріпиться лише на початку ХХ століття. it will become widespread only in the early twentieth century.

У Х–XVII століттях українська книжність розвивалася у рамках церковних інституцій. In the tenth and seventeenth centuries, Ukrainian literature developed within the framework of church institutions.

Тож література того часу мала чітко окреслену функцію, So the literature of that time had a clearly defined function,

яка зафіксована ще у «Повісті временних літ»: which is recorded in The Tale of Bygone Years:

«Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, "Books teach and guide us on the path of repentance,

і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних». For we gain wisdom and temperance from the words of books."

Існування в християнській парадигмі позначається Existence in the Christian paradigm is marked by

і на жанровому розмаїтті, і на назвах книг. on both genre diversity and book titles.

Наприклад, «вертоград» – слово, яким називали сад, For example, "heterograd" is the word for a garden,

а в символічному значенні — образ Небесного Граду. and in a symbolic sense - the image of the Heavenly City.

Впливало християнство і на зміст. Christianity also influenced the content.

Часто пошук алегорій і символів формував оптику розуміння світу. The search for allegories and symbols often shaped the optics of understanding the world.

Наприклад, автор трактату «Фізіолог» описував як справжніх тварин, For example, the author of the treatise The Physiologist described them as real animals,

так і фантастичних істот. and fantastic creatures.

Пригоди і тих, і інших були позбавлені подробиць, The adventures of both were devoid of details,

характерних для книг про тварин, characteristic of books about animals,

проте повнилися біблійними алегоріями. but were full of biblical allegories.

У ті часи і сам автор сприймався не як письменник, а радше як той, At that time, the author himself was not perceived as a writer, but rather as a person,

хто втілює Божу волю. who embodies God's will.

На зміну давній літературі з усіма її химерами To replace the ancient literature with all its chimeras

приходить епоха книгодрукування. the age of printing comes.

Хвилі ренесансної культури, докотившись до України, The waves of Renaissance culture reached Ukraine,

запускають процеси національного відродження. launch the processes of national revival.

Так, у 1483 році виходить друком книга Thus, in 1483, the book

ректора престижного Болонського університету Юрія Котермака. Rector of the prestigious University of Bologna Yuri Kotermak.

І хоча це був астрологічний памфлет із досить специфічною назвою — And although it was an astrological pamphlet with a rather specific title

«Прогностична оцінка поточного 1483 року», "Prognostic assessment of the current year 1483",

саме цей твір став першою друкованою книгою, It was this work that became the first printed book,

яку написав українець. written by a Ukrainian.

Далі — більше. There's more to come.

У 1491 році в Кракові з'явилися перші кириличні друки. In 1491, the first Cyrillic prints appeared in Krakow.

І нарешті у 1574 році у Львові Іван Федорович створив And finally, in 1574, Ivan Fedorovych created the

першу на українських землях друковану книгу «Апостол» the first printed book on Ukrainian lands, The Apostle

і перший серед східних слов'ян буквар. and the first alphabet among the Eastern Slavs.

А далі на зламі XVI—XVII століть українську культуру полонить бароко. And then, at the turn of the 16th and 17th centuries, Ukrainian culture was captivated by the Baroque.

Дослівно «бароко» означає перлину неправильної форми. Literally, "baroque" means an irregularly shaped pearl.

Тобто щось коштовне та екстравагантне. That is, something precious and extravagant.

І в тогочасній Україні бароко проявляється всюди: And in Ukraine of that time, Baroque was everywhere:

в церковній архітектурі, в живописі, в одязі, в мові. in church architecture, in painting, in clothing, in language.

Не залишається осторонь і література, Literature does not stand aside either,

в якій традиційне домінування духовного складника химерно in which the traditional dominance of the spiritual component is bizarrely

сполучається з грою античними міфологемами. combines ancient mythology with the game.

У поезії виникає силабічний вірш, In poetry, the syllabic verse emerges,

для якого характерна однакова кількість складів у рядку. characterized by the same number of syllables in a string.

Автори граються з формами, експериментують з віршами. The authors play with forms and experiment with poetry.

І перший з-поміж рівних тут — Іван Величковський. And the first among equals here is Ivan Velychkovsky.

Ось як він зашифровує своє ім'я у виділених літерах. Here's how he encrypts his name in all caps.

Все більшої популярності набувають історичні пісні і думи. Historical songs and dumas are becoming increasingly popular.

Не дивно, що саме в цей період стає дедалі важливішою постать кобзаря, It is not surprising that it was during this period that the figure of the kobzar became increasingly important,

який для української літератури й свідомості стане справжнім архетипом. which will become a true archetype for Ukrainian literature and consciousness.

І якщо ми вже заговорили про архетипи, саме в період бароко, And since we're talking about archetypes, it was during the Baroque period,

у 1715 році, фіксується перша згадка про гайдамаків. in 1715, the first mention of the Haidamaks is recorded.

А ще у добу бароко шириться використання мови «прОстої», або «руської», In the Baroque era, the use of the "simple" or "Russian" language became widespread,

яка відвойовує текстовий простір у «слов'яноруської», which is reclaiming textual space from the "Slavic" language,

тобто в української версії церковнослов'янської мови. that is, in the Ukrainian version of the Church Slavonic language.

Усупереч цим процесам у 1720 році вийде указ Петра І Despite these processes, in 1720 a decree of Peter I was issued

про заборону друкувати книги українською мовою. on the ban on printing books in Ukrainian.

Мине ще пів століття, і в 1775 році російські війська зруйнують Запорізьку Січ. Half a century later, in 1775, Russian troops destroyed the Zaporozhian Sich.

У наступний період в українській літературі яскраво проявляється In the following period, Ukrainian literature clearly manifested

неконтрольована стихія бурлеску. the uncontrollable element of burlesque.

XIX століття доводить: низьке здатне виражати високі істини. The nineteenth century proves that the lowly can express high truths.

Сміх починає містити навіть святість. Laughter begins to contain even holiness.

Питання, яке ставив Григорій Сковорода, — чи сміявся коли Христос? — The question posed by Hryhorii Skovoroda was whether Christ laughed when He laughed.

дістає ствердну відповідь. gets an affirmative answer.

Ключовою постаттю цього періоду стає Іван Котляревський, Ivan Kotliarevsky became the key figure of this period,

який береться за ремейк Вергілієвої «Енеїди». who is remaking Virgil's Aeneid.

Цей твір назавжди утвердить думку про те, що сміх — This work will forever establish the idea that laughter is

невилучна риса національного характеру українців. is an inherent feature of the national character of Ukrainians.

І вибір епігонів «Енеїди» — писати в такій манері And the choice of the epigones of the Aeneid is to write in this manner

та ще й українською мовою — сигналізував відмежування and even in Ukrainian - signaling separation

від всеімперського контексту. from the general imperial context.

Стихія українського сміху вривається в Російську імперію — Do Ruské říše proniká živel ukrajinského smíchu The element of Ukrainian laughter breaks into the Russian Empire

Гоголь учить Росію сміятися. Gogol učí Rusko smát se. Gogol teaches Russia to laugh.

Не сміхом єдиним. Není to jen smích. Not with laughter alone.

У XIX столітті також постають основні стовпи українського канону — V devatenáctém století vznikly také hlavní pilíře ukrajinského kánonu. The nineteenth century also saw the emergence of the main pillars of the Ukrainian canon

літературного та національного. literární a národní. literary and national.

Це Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. Jsou to Taras Ševčenko, Lesja Ukrajinka, Ivan Franko. These are Taras Shevchenko, Lesya Ukrainka, and Ivan Franko.

Тарас Шевченко ще за життя стає Кобзарем — Taras Ševčenko se stává Kobzarem ještě za svého života Taras Shevchenko became Kobzar during his lifetime

людиною з народу і для народу, живим втіленням колективної пам'яті, muž z lidu a pro lid, živé ztělesnění kolektivní paměti, a man of the people and for the people, a living embodiment of collective memory,

борцем за правду й справедливість. bojovník za pravdu a spravedlnost. a fighter for truth and justice.

Іванові Франку дістається роль Каменяра – Ivan Franko získává roli Kameníka Ivan Franko gets the role of the Stonemason

реаліста, матеріаліста й атеїста. realista, materialista a ateista. realist, materialist, and atheist.

Людини суспільно заангажованої, з чіткою громадянською позицією. Člověk, který se společensky angažuje a má jasný občanský postoj. A person who is socially engaged and has a clear civic position.

А ще поета, прозаїка, перекладача, вченого. Je také básníkem, prozaikem, překladatelem a vědcem. He is also a poet, prose writer, translator, and scholar.

Для сотень масок у Франка було близько ста псевдонімів. Frank měl asi sto pseudonymů pro stovky masek. Frank had about a hundred pseudonyms for hundreds of masks.

Нарешті Леся Українка — освічена, шляхетна, Дочка Прометея на всі часи. Lesja Ukrajinka je vzdělaná, ušlechtilá žena, Prométheova dcera na věky věků. Finally, Lesya Ukrainka is an educated, noble woman, a Daughter of Prometheus for all time.

Втілення нескореності та сили духу. Переконлива феміністка. Ztělesnění vzdoru a síly ducha. Přesvědčivá feministka. The embodiment of defiance and strength of spirit. A convincing feminist.

Ці три фігури такі значущі й вагомі для української літератури, Tyto tři postavy jsou pro ukrajinskou literaturu velmi významné a důležité, These three figures are so significant and important for Ukrainian literature,

що й донині залишаються байдужими до різноманітних спроб нових поколінь десакралізувати, které dodnes zůstávají lhostejné k různým pokusům nových generací o jejich desakralizaci, that to this day remain indifferent to the various attempts of new generations to desacralize them,

розвінчати, скинути з п'єдесталів. vyvracet, srážet z piedestalů. to debunk, to knock them off their pedestals.

І якщо ми вже заговорили про канон, A když už mluvíme o kánonu, And since we're talking about the canon,

український літературний іконостас далеко не «триєдиний». Ukrajinský literární ikonostas má daleko k "trojjedinosti". The Ukrainian literary iconostasis is far from being "triune."

Навіть без Гоголя в ньому достатньо непроминальних постатей та творів, I bez Gogola má dost trvalých postav a děl, Even without Gogol, it has enough unforgettable figures and works,

які дають зрозуміти, наскільки розмаїта українська література. které jasně ukazují, jak rozmanitá je ukrajinská literatura. that make it clear how diverse Ukrainian literature is.

Наприклад, «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького Například kniha Ivana Nečuy-Levytského Rodina Kajdaševových. For example, Ivan Nechuy-Levytsky's The Kaydashev Family

вже два віки тримає марку архетипу української родинної історії. si po dvě století drží punc archetypu ukrajinské rodinné historie. for two centuries has held the brand of an archetype of Ukrainian family history.

Історії, актуальної і донині. Příběh, který je dodnes aktuální. A story that is still relevant to this day.

Або, наприклад, Ольга Кобилянська, яка на новому витку досліджень і дискусій Nebo například Olha Kobylianska, která v novém kole výzkumu a diskuse Or, for example, Olga Kobylianska, who, in a new round of research and discussion

про витоки українського фемінізму досі розширює свою читацьку аудиторію. o počátcích ukrajinského feminismu stále rozšiřuje svůj okruh čtenářů. about the origins of Ukrainian feminism is still expanding its readership.

Так само, як і Михайло Коцюбинський, Stejně tak Mykhailo Kotsiubynskyi, So did Mykhailo Kotsiubynskyi,

який виринає то в контексті інтерпретації його повісті který se objevuje buď v souvislosti s interpretací jeho románu which emerges either in the context of the interpretation of his novel

«Тіні забутих предків» Сергієм Параджановим і Юрієм Іллєнком, "Stíny zapomenutých předků" Sergeje Paradžanova a Jurije Iljenka, "Shadows of Forgotten Ancestors by Sergei Parajanov and Yuri Ilyenko,

то як майстер позачасової психологічної прози. jako mistr nadčasové psychologické prózy. as a master of timeless psychological prose.

Або «Місто» Валер'яна Підмогильного — Nebo "Město" od Valeriana Pidmohylnyiho Or "The City" by Valerian Pidmohylnyi

яскравий доробок урбаністичної романістики, je pozoruhodným dílem městského románu, is a bright work of urban novelism,

який доводить, що українська література – це не тільки про село. což dokazuje, že ukrajinská literatura není jen o vesnici. which proves that Ukrainian literature is not only about the village.

Окремо варто згадати українські 20-ті XX століття та їхнє розмаїття. Ukrajinské 20. století a jeho rozmanitost stojí za samostatnou zmínku. The Ukrainian 20th century and its diversity are worth mentioning separately.

Це епоха розквіту українського детективу, любовного роману і V této době se odehrává rozkvět ukrajinské detektivky, milostného románu a This is the heyday of the Ukrainian detective story, the love story, and

любовної прози, фантастики, жіночої прози, а також тревел-репортажистики. milostný příběh, beletrie, ženská beletrie a cestopis. love story, fiction, women's fiction, and travel writing.

В український контекст повертаються імена і цілі жанри, Do ukrajinského kontextu se vracejí jména i celé žánry, Names and entire genres are returning to the Ukrainian context,

які заперечують умовну неповноту української літератури. kteří popírají podmíněnou neúplnost ukrajinské literatury. who deny the conditional incompleteness of Ukrainian literature.

На міжнародному рівні нарешті починає утверджуватися таке явище, Na mezinárodní úrovni se tento fenomén konečně začíná prosazovat, At the international level, this phenomenon is finally beginning to take hold,

як український авангард. jako ukrajinská avantgarda. as the Ukrainian avant-garde.

Часто українська література формується в ситуації боротьби, Ukrajinská literatura často vzniká v situaci boje,

кристалізується через спротив. krystalizuje prostřednictvím odporu.

Вона така як є, бо долає заборони, репресії та колоніальний вплив. Je tím, čím je, protože překonává zákazy, útlak a koloniální vliv.

Наприклад, Валуєвський циркуляр — Například Valuevův oběžník

цензурна заборона друкувати українськомовну духовну і cenzurní zákaz publikování ukrajinskojazyčných duchovních a literárních děl.

популярну освітню літературу. populárně naučná literatura.

Та Емський указ — заборона друкувати і A vyhláška o Ems - zákaz tisku a prodeje

ввозити з-за кордону будь-яку українськомовну літературу та dovážet ukrajinskojazyčnou literaturu ze zahraničí a

українські переклади з іноземних мов. Ukrajinské překlady z cizích jazyků.

З розпадом Російської імперії мало що змінилося. Od rozpadu ruského impéria se toho příliš nezměnilo.

Радянська система невтомно і Sovětský systém neúnavně a

цілеспрямовано піддавала арештам та репресіям українських митців. záměrně vystavila ukrajinské umělce zatýkání a represím.

Покоління українських дисидентів вимріювали свою Україну, Generace ukrajinských disidentů snily o vlastní Ukrajině,

піддаючись тортурам каральних органів та ризикуючи життям. mučení ze strany represivních orgánů a ohrožení života.

Один із найпотужніших українських поетів – Василь Стус – Jeden z nejsilnějších ukrajinských básníků Vasyl Stus

був закатований у таборах 1985 року. byl v roce 1985 mučen v táborech.

При цьому остання його прижиттєва публікація поезій в Радянському Союзі Současně vyšla jeho poslední celoživotní básnická sbírka v Sovětském svazu.

була в журналі «Донбас» на початку 1966 року. vyšel v časopise Donbass na začátku roku 1966.

Наступна – за чотири роки після його смерті – 1989 року. Další přišla čtyři roky po jeho smrti v roce 1989.

Це було буквально вчора. Bylo to včera.

Ще живі ті, хто товаришував із поетом. Ti, kteří se s básníkem přátelili, stále žijí.

Ще живі ті, хто закатував його. Ti, kdo ho mučili, jsou stále naživu.

Через постійні заборони, через історичну турбулентність, врешті-решт Kvůli neustálým zákazům, kvůli historickým turbulencím, nakonec...

через те, що життя — це завжди пошук кращої долі, protože život je vždy hledáním lepšího života,

українська література творилася не тільки в Україні. Ukrajinská literatura nevznikala jen na Ukrajině.

У 1920-х роках, після хвилі еміграції, Ve 20. letech 20. století, po vlně emigrace,

пов'язаної з поразкою національно-визвольних змагань, spojené s porážkou národně osvobozeneckého boje,

сформувалася «празька школа». Vznikla "Pražská škola".

Саме тоді увиразнюється найважливіша риса Tehdy se ukáže nejdůležitější rys.

української літератури в еміграції: Ukrajinská literatura v exilu:

вона стає альтернативою радянській офіційній літературі, Stává se alternativou k sovětské oficiální literatuře,

оскільки не слідує за єдиним каноном соцреалізму, protože se neřídí jediným kánonem sociálního realismu,

всотує тенденції світової актуальної літератури vstřebává trendy v současné světové literatuře.

та посідає критичну позицію щодо радянської системи. a zaujímá kritický postoj k sovětskému systému.

Потужна хвиля українських письменників-емігрантів Silná vlna ukrajinských emigrantských spisovatelů

була спричинена Другою світовою війною. byla způsobena druhou světovou válkou.

В таборах здебільшого американської окупаційної зони, Tábory se většinou nacházejí v okupační zóně USA,

де перебувало близько двухсот тисяч українців, kde bylo asi dvě stě tisíc Ukrajinců,

утворюється МУР – Мистецький український рух. Vzniklo MUR - Umělecké ukrajinské hnutí.

Він проіснував три роки. Trvalo to tři roky.

За цей час було опубліковано понад 1200 книжок і памфлетів. Během této doby bylo vydáno více než 1200 knih a brožur.

У часи МУРу написані чи вперше опубліковані Během MUR byly napsány nebo poprvé zveřejněny tyto publikace

«Тигролови» Івана Багряного, "Tigrolovy" Ivan Bahrianyi, "Tigers" by Ivan Bahrianyi,

«Доктор Серафікус» і «Без ґрунту» Віктора Домонтовича, "Doktor Serafín a bez půdy" od Viktora Domontovyče, "Dr. Seraphicus and Without Soil by Viktor Domontovych,

«Ост» Уласа Самчука. "Ost" od Ulase Samčuka. "Ost" by Ulas Samchuk.

У 1950-х роках формується нове літературне утворення – V 50. letech 20. století vznikla nová literární formace.

Нью-Йоркська група. New York group.

Вона складалася з людей, які народилися в Україні, Tvořili ji lidé narození na Ukrajině, It consisted of people who were born in Ukraine,

але освіту здобули на Заході вже після війни. ale po válce se vzdělávali na Západě. but they were educated in the West after the war.

Ці люди асоціювали себе з Нью-Йорком, а відповідно — Tito lidé se spojili s New Yorkem, a proto These people associated themselves with New York, and accordingly

з динамікою, космополітичністю, мистецьким авангардом s dynamikou, kosmopolitismem, uměleckou avantgardou with dynamism, cosmopolitanism, and artistic avant-garde

та захопленням стихією великого міста. a fascinace živly velkoměsta. and fascination with the elements of the big city.

У 1961 році у Мюнхені був заснований журнал «Сучасність», V roce 1961 byl v Mnichově založen časopis Modernity, In 1961, the magazine "Modernity" was founded in Munich,

який протягом 30 років видавався у Німеччині, потім — у США. který vycházel 30 let v Německu a poté ve Spojených státech. which was published for 30 years in Germany and then in the United States.

Журнал став важливою платформою для українських інтелектуалів діаспори. Časopis se stal důležitou platformou pro ukrajinské intelektuály v diaspoře. The magazine has become an important platform for Ukrainian intellectuals in the diaspora.

Амбасадорами України стали Український вільний університет у Мюнхені, Ukrajinská svobodná univerzita v Mnichově se stala velvyslancem Ukrajiny, The Ukrainian Free University in Munich became Ukraine's ambassador,

Канадський інститут українських студій, Kanadský institut ukrajinských studií, Canadian Institute of Ukrainian Studies,

Український науковий інститут Гарвардського університету. Ukrainian Research Institute of Harvard University.

Ось що сказав про українську літературу в еміграції Zde je jeho vyjádření k ukrajinské exilové literatuře Here is what he said about Ukrainian literature in exile

українсько-американський славіст Юрій Шевельов: Ukrajinsko-americký slavista Jurij Ševelev: Ukrainian-American Slavic scholar Yuri Shevelev:

«Якщо не могло бути батьківщини на географічній мапі, "Kdyby na zeměpisné mapě nemohla být žádná vlast, "If there could be no homeland on a geographical map,

ми могли збудувати батьківщину в наших душах». We could build a homeland in our souls."

І збудували. A to také udělali. And they did.

У символічному полі початком відліку українського постмодернізму, V symbolické oblasti se začal odpočítávat ukrajinský postmodernismus, In the symbolic field, Ukrainian postmodernism began to be counted down,

за однією з версій, стає Чорнобильська катастрофа. podle jedné z verzí je černobylská katastrofa. according to one version, is the Chernobyl disaster.

Бо з відчуттям кінця світу та історії Protože s pocitem konce světa a dějin Because with a sense of the end of the world and history

українська література намагається боротися іронією та Ukrainian literature tries to struggle with irony and

створенням нового підходу до розуміння і ролі письменника, vytvoření nového přístupu k chápání a roli spisovatele, creating a new approach to understanding the role of the writer,

і того, що таке література. a co je to literatura. and what literature is.

У середині 80-х формуються нові літугрупування. V polovině 80. let vznikly nové literární skupiny. In the mid-1980s, new literary groups were formed.

Заснована Юрієм Андруховичем, Віктором Небораком Founded by Yuriy Andrukhovych and Viktor Neborak

та Олександром Ірванцем за рік до Чорнобильської катастрофи, a Oleksandr Irvants rok před černobylskou katastrofou, and Oleksandr Irvanets a year before the Chernobyl disaster,

група «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада) Skupina Bu-Ba-Bu (Burleska-Balagan-Buffonade) Boo-Boo-Boo group (Burlesque-Balagan-Buffonade)

суттєво доклалася до розвитку іронії, významně přispěl k rozvoji ironie, contributed significantly to the development of irony,

як зброї проти усталених кліше та обмежень . jako zbraň proti zavedeným klišé a omezením. as a weapon against established clichés and limitations.

Зокрема, Підскарбій «Бу-Ба-Бу» Олександр Ірванець зробить одним зі Zejména Oleksandr Irvanets učiní z pokladu Bu-Ba-Bu jeden z nejvýznamnějších pokladů na světě. In particular, Oleksandr Irvanets will make the Bu-Ba-Bu Treasure one of the

своїх ключових інструментів знущання з соцреалістичного канону. své klíčové nástroje zesměšňování z kánonu socialistického realismu. of its key tools for mocking the socialist realist canon.

А Патріарх «Бу-Ба-Бу» Юрій Андрухович напише «Рекреації» та «Московіаду» — A patriarcha Bu-Ba-Bu, Jurij Andruchovyč, napíše Rekreace a Moskviáda. And the Patriarch of "Bu-Ba-Bu" Yuri Andrukhovych will write "Recreation" and "Muscoviada".

два важливих тексти для розуміння українського постколоніального дискурсу. jsou dva důležité texty pro pochopení ukrajinského postkoloniálního diskurzu. are two important texts for understanding Ukrainian postcolonial discourse.

У ще жорсткішій формі вибухне сміх у п'єсах Леся Подерв'янського, Hry Lese Podervyanského budou ve svém smíchu ještě prudší, Les Podervyansky's plays will be even more violent in their laughter,

чиїми місткими й універсальними формулами опису реальності jehož objemné a univerzální vzorce pro popis reality whose capacious and universal formulas for describing reality

ми користується донині. používáme dodnes. we use to this day.

«Вони шукають те, чого нема, щоб довести, що його не iснує». "Hledají něco, co neexistuje, aby dokázali, že to neexistuje." "They are looking for something that doesn't exist to prove that it doesn't exist."

Але за точку відліку сучасної української літератури можна взяти не тільки Чорнобиль. Nejen Černobyl však může být východiskem pro současnou ukrajinskou literaturu. But not only Chornobyl can be taken as a starting point for contemporary Ukrainian literature.

Такою точкою могло би бути заснування журналу «Четвер» у 1989 році. Takovým bodem může být založení časopisu Chetvert v roce 1989. Such a point could be the founding of the magazine Chetvert in 1989.

Він зібрав спільноту талановитих авторів, сприяючи формуванню, Sdružil komunitu talentovaných autorů a pomáhal je formovat, It brought together a community of talented authors, helping to shape them,

так званого Станіславського феномену. Takzvaný Stanislavského fenomén. of the so-called Stanislavsky phenomenon.

Або можна стартувати від 1996 року, Or you can start from 1996,

з публікації роману «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко. z vydání románu Oksany Zabužko Polní studie o ukrajinském sexu. from the publication of the novel Field Studies in Ukrainian Sex by Oksana Zabuzhko.

Але як би ми не рахували, Україна 90-х, Україна нульових — But no matter how we count, the Ukraine of the 1990s, the Ukraine of the noughties

це вільний від ідеології простір гри зі старими колоніальними міфами, je ideologicky svobodný prostor pro hru se starými koloniálními mýty, is an ideology-free space for playing with old colonial myths,

що підпорядковує їх власним естетичним завданням. která je podřizuje vlastním estetickým úkolům. which subordinates them to their own aesthetic tasks.

Іронія, пародія, карнавал — наше все. Ironie, parodie a karneval jsou pro nás vším. Irony, parody, carnival are our everything.

Плюс трішки неконтрольованої стихії українського бурлеску. Plus trocha nekontrolovatelného prvku ukrajinské burlesky. Plus a bit of uncontrollable element of Ukrainian burlesque.

2014 рік змінює все. Rok 2014 vše mění. The year 2014 changes everything.

З Революцією гідності, анексією Криму S revolucí důstojnosti, anexí Krymu With the Revolution of Dignity, the annexation of Crimea

та гібридною російсько-українською війною відбуваються кілька a hybridní rusko-ukrajinské války je několik. and the hybrid Russian-Ukrainian war are several

радикальних трансформацій у суспільстві, культурі і, звичайно, літературі. radikální proměny společnosti, kultury a samozřejmě i literatury. radical transformations in society, culture, and, of course, literature.

Письменники йдуть на війну. Spisovatelé jdou do války. Writers go to war.

А ті захисники України, які, ймовірно, ніколи не спробували б себе A ti obránci Ukrajiny, kteří by se o to pravděpodobně nikdy nepokusili. And those defenders of Ukraine who probably would never have tried themselves

в літературі, трансформують свій досвід у тексти. v literatuře přetvářejí své zkušenosti do textů. in literature, transform their experience into texts.

Найцікавіші літературні явища останніх років так чи так пов'язані Nejzajímavější literární fenomény posledních let jsou nějakým způsobem spojeny s The most interesting literary phenomena of recent years are in one way or another related

з осмисленням війни та її наслідків. s pochopením války a jejích důsledků. with understanding the war and its consequences.

Окремо стоять книжки, Knihy se od sebe odlišují, Books stand apart,

що у XXI столітті вмонтовуються в традицію табірної прози. které jsou v jednadvacátém století zakotveny v tradici táborové prózy. that in the twenty-first century are embedded in the tradition of camp prose.

Реальність така насичена подіями, Skutečnost je tak bohatá na události, The reality is so eventful,

що останні роки стають розквітом українського нон-фікшну й есеїстики. že v posledních letech došlo k rozkvětu ukrajinské literatury faktu a esejistiky. that recent years have seen a flourishing of Ukrainian nonfiction and essays.

Українці дедалі більше усвідомлюють свою ідентичність, Ukrajinci si stále více uvědomují svou identitu, Ukrainians are increasingly aware of their identity,

тож цікавляться своєю історією, мистецтвом, традиціями aby se zajímali o jejich historii, umění a tradice. so they are interested in their history, art, and traditions

та сучасністю у всіх її проявах. a modernity ve všech jejích projevech. and modernity in all its manifestations.

Після Майдану формуються нові культурні інституції. Po Majdanu vznikly nové kulturní instituce. After the Maidan, new cultural institutions were formed.

На книжковий ринок приходять нішеві видавництва. Na knižní trh vstupují specializovaná nakladatelství. Niche publishers are entering the book market.

Починається активніша апробація нових форм побутування книжки. Aktivněji se testují nové formy konzumace knih. New forms of book consumption are being tested more actively.

По всій країні виникають нові літературні фестивалі. Po celé zemi vznikají nové literární festivaly. New literary festivals are emerging across the country.

Є й проблеми. Existují také problémy. There are also problems.

Скажімо, майже всі державні інституції, створені після Майдану, Například téměř všechny státní instituce vzniklé po Majdanu, For example, almost all state institutions created after the Maidan,

перебувають під величезним зовнішнім тиском jsou pod obrovským vnějším tlakem are under enormous external pressure

і спробою ручного керування процесами. a pokus o manuální řízení procesu. and an attempt to manually control the processes.

Та попри химери політики й економіки спалах української літератури триває. Navzdory politickým a ekonomickým chimérám však rozmach ukrajinské literatury pokračuje. But despite the chimeras of politics and economics, the outbreak of Ukrainian literature continues.

І якщо цей процес не перерветься, And if this process is not interrupted,

то вже дуже скоро з'явиться покоління, then very soon there will be a generation,

якому не треба буде починати спочатку. who will not have to start from scratch.

Вони зможуть прожити довге і щасливе життя, втіливши все задумане. Budou moci prožít dlouhý a šťastný život a splnit všechny své plány. They will be able to live a long and happy life, having realized everything they have planned.

А ще в них будуть читачі, які відкриють для себе українську літературу. Budou mít také čtenáře, kteří objeví ukrajinskou literaturu. They will also have readers who will discover Ukrainian literature.

І приймуть її як своє, A přijmou ji za svou, And they will accept it as their own,

відчуваючи, що нам є чим пишатись, є про що мріяти. pocit, že máme být na co hrdí, o čem snít. feeling that we have something to be proud of, something to dream about.

Розуміючи, що нам є про що пам'ятати. Uvědomíme si, že máme na co vzpomínat. Realizing that we have something to remember.

Бо українська література — це серце та розум, які б'ються разом, Protože ukrajinská literatura je srdce a mysl, které bijí dohromady, Because Ukrainian literature is the heart and mind beating together,

працюють разом, пульсують разом, pracovat společně, pulzovat společně, work together, pulse together,

разом створюють цілі світи. společně vytvářejí celé světy. together create whole worlds.