image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 5 Частина (2)

5 Частина (2)

Корба, котрий стояв, шанобливо нахилившись, випростався. — Мілорде?

— Прошу? — промовив Пол, встигнувши подумати: «Ось воно!

Ось той, хто може таємно симпатизувати уявній владі Закону». — Ми могли б розпочати з релігійної конституції, — сказав

Корба, — дати щось вірянам, які...

— Ні! — обірвав Пол. — Проведемо це як Розпорядження Ради.

Ірулан, ти записуєш?

— Так, мілорде, — відповіла Ірулан, невдоволена нав'язаною

їй службовою роллю.

— Конституції стають найбільшою тиранією, — диктував Пол.

Їхня організована сила сягає рівня всезагального домінування. Конституція — це позбавлена свідомості мобілізована соціальна влада. Вона знищує найвищих і найнижчих, нівелює гідність та індивідуальність. Має нестабільний баланс і не має обмежень. У мене, однак, обмеження є. Керуючись бажанням дати своєму народу якомога надійніший захист, забороняю конституцію. Розпорядження Ради, дата, і т. д., і т. д.

— А як щодо іксіанської стурбованості податками, мілорде? — спитав Стілґар.

Пол, змусивши себе відвести увагу від похмурого й сердитого обличчя Корби, сказав:

— Маєш пропозицію, Стіле?

— Мусимо контролювати податки, володарю.

— Наша ціна для Гільдії за мій підпис під Тупайльським договором, — промовив Пол, — це підпорядкування Іксіанської Конфедерації нашому податковому законодавству. Конфедерація не може торгувати без транспорту Гільдії. Заплатять.

— Дуже добре, мілорде, — прокашлявшись, Стілґар зайнявся іншою папкою. — Звіт Квізарату про Салусу Секундус. Батько Ірулан проводить зі своїми військами маневри — навчальну висадку.

Ірулан зацікавилася своєю лівою долонею. На її шиї набухла й запульсувала жилка.

— Ірулан, — спитав Пол, — ти продовжуєш твердити, що військо твого батька — лише іграшка?

— Що він може зробити з одним-єдиним легіоном? — промовила вона, глянувши на нього примруженими до розміру щілин очима.

— Може догратися до смерті, — сказала Чані.

Пол кивнув.

— А звинуватять мене.

— Знаю кількох командирів джигаду, — втрутилася Алія, — які

рвонули б туди, щойно дізнавшись про такі маневри.

— Але ж це лише поліцейські сили! — запротестувала Ірулан. — У такому разі їм не потрібна навчальна висадка, — відповів

Пол. — Я пропоную, щоб твій наступний лист до батька містив відвертий і прямий виклад моїх поглядів на його делікатне становище.

Вона опустила очі.

— Так, мілорде. Сподіваюся, це покладе кінець непорозумінню. Мій батько цілком міг стати мучеником.

— Ммм, — відреагував Пол. — Без мого наказу моя сестра не пошле повідомлення згадуваним нею командирам.

— Напад на мого батька може спричинити й іншу небезпеку, окрім суто військової, — сказала Ірулан. — Люди починають із певною ностальгією озиратися на добу його правління.

— Одного дня ти зайдеш задалеко, — промовила Чані притаманним їй смертельно серйозним фрименським тоном.

— Годі! — наказав Пол.

Він зважував сенсаційну фразу Ірулан про загальну ностальгію. Ну що ж, якась правда в цьому була. Ірулан іще раз підтвердила свою цінність.

— Бене Ґессерит надіслали офіційне прохання, — сказав Стілґар, показуючи ще одну папку. — Хочуть проконсультувати тебе з приводу збереження твоєї генетичної лінії.

— Відправте Сестринству звичайні вибачення, — відповів Пол. — А чи треба нам так чинити? — втрутилася Ірулан.

— Можливо... настав час обговорити це питання, — сказала

Чані.

Пол різко смикнув головою. Вони не могли знати, що це було частиною ціни, яку він іще не зважувався платити, проте Чані не дала себе зупинити:

— Я ходила до молитовної стіни січі Табр, де я народилася. І до лікарів також. Я колінкувала, звернувшись своїми помислами до глибин, де живе Шай-Хулуд. Проте, — вона знизала плечима, — усе марно.

«Наука й марновірство однаково її підвели, — думав Пол. Чи я теж маю її підвести, не розповівши, що народження спадкоємця Дому Атрідів буде нерозважливим вчинком?»

Глянувши на Алію, він помітив у її очах жаль. Пола болісно вразила думка, що сестра його жаліє. Невже вона теж побачила це жахливе майбутнє?

— Мій володар мусить знати небезпеку для його трону, поки нема спадкоємця, — промовила Ірулан скрадливим тоном, удавшись до Голосу Бене-Ґессерит. — Природно, такі питання складно обговорювати, але вони мусять бути порушені. Імператор — це щось більше, ніж просто людина. Він символізує владу, він її очільник. Якщо він помре, не залишивши спадкоємця, наслідком цього буде громадянська війна. Як у такому разі ти можеш любити свій народ, якщо прирікаєш його на таке?

Пол підвівся з-за столу й підійшов до балконних вікон. Надворі вітер прибивав до землі дим міських вогнищ. Небо виглядало як темна срібляста блакить, пом'якшена звіюваним вечорами з-за Оборонної Стіни піском. Він дивився на південь, на схили, що захищали його північні землі від коріолісових вітрів, і питав себе, чи знайдеться подібна стіна, яка оборонила б його спокій.

Рада безмовно очікувала, розуміючи, наскільки він близький до люті.

Пол відчув, що час його підганяє. Він намагався змусити себе повернутися до врівноваженості численних варіантів, щоб спробувати сформувати нове майбутнє.

«Розлучися... розлучися... розлучися...» думав він. Що трапилося б, якби він забрав Чані, просто зібрався й покинув усе разом із нею, шукаючи притулку на Тупайле? Але залишиться його ім'я. Джигад знайде нові, страшніші осердя, довкола яких і обертатиметься. Його звинуватять і в цьому теж. Він раптом відчув страх, що, намагаючись здобути будь-яку нову річ, може втратити найкоштовніше, адже навіть найменший спричинений ним шум може жбурнути Всесвіт у руїну, аж доки він не втратить останньої можливості повернути назад бодай одну його частку.

Площу внизу під ним заповнила низка прочан у зеленому та білому — кольорах хаджу. Вони тяглися за своїм швидконогим арракінським гідом, немов розчленована змія, і нараз нагадали Полу, що його приймальня вже, мабуть, переповнена прохачами. Прочани! Їхні прощі стали для Імперії вартим осуду джерелом багатства. Хадж заповнив космічні шляхи побожними волоцюгами. Вони прибували, прибували й прибували.

«Як це я зміг зрушити все це з місця?» спитав він себе.

Звичайно, воно зрушилося само собою. Цей порив був закладений у генах, які, можливо, працювали віками, щоб досягти цього короткого спазму.

Спонукувані глибоким релігійним інстинктом, люди прибували, шукаючи свого воскресіння. Тут закінчувалася проща — «Арракіс, місце переродження, місце упокоєння».

Старі в'їдливі фримени запевняли: єдине, що є корисного в прочанах, — це їхня вода.

Пол запитував себе, чого ж насправді шукали прочани? Вони кажуть, що прямують до святого місця. Але ж мусили знати, що ніде у Всесвіті немає Едемського джерела, не існує Тупайле для душі. Вони називали Арракіс місцем незнаного, де мають бути з'ясовані всі таємниці. Це ланка, що зв'язує їхній Усесвіт із наступним. А найстрашніше те, що, покидаючи планету, вони виглядали задоволеними.

«Що ж вони тут знаходять?» дивувався Пол.

Часто в релігійному екстазі вони сповнювали вулиці дивними криками, так, наче це кричали птахи в якомусь чудернацькому пташнику. Фримени справді називали їх «перелітними птахами». А тих кількох, котрі тут померли, — «крилатими душами».

Зітхнувши, Пол подумав, що кожна підкорена його легіонами планета ставала новим джерелом прочан. Вони рушали на прощу з подяки «за мир Муад'Діба».

Він відчув, що якась його частка занурюється в морозну, покриту інеєм безмежну темряву. Його провидча влада порушила те уявлення про Всесвіт, яке досі мало все людство. Він струснув безпечним Усесвітом, замінивши безпеку своїм джигадом. Він

поборов і перехитрував людський світ своїм ясновидінням, але тепер йому дошкуляла думка, що Всесвіт досі непідвладний йому. Ця планета, яку він наказав перетворити з пустелі на багатий водою рай, була живою. Її серцебиття таке ж сильне, як у кожної людини. Вона змагається з ним, опирається, вислизає з-під

його опіки...

Долоні Пола тихцем торкнулася інша рука. Озирнувшись, він

побачив Чані, в очах якої проглядалася стурбованість. Ці очі наче намагалися випити його.

— Коханий, не змагайся зі своєю рух1, — прошепотіла вона.

Співчуття, що ніби випливало з її дотику, стало для нього рятівним колом.

— Сіхає, — прошепотів він.

— Мусимо якомога швидше піти в пустелю, — тихенько сказала вона. Він стис її руку, щоб за мить відпустити й повернутися до столу. Чані сіла на своє місце.

Ірулан дивилася на розкладені перед Стілґаром папери, її вуста були стиснуті в тонку лінію.

— Ірулан пропонує себе як матір імператорського спадкоємця, — сказав Пол. Глянув на Чані, повернувся до Ірулан, яка уникала його погляду. — Усі ми знаємо, що вона не відчуває любові до мене.

Ірулан завмерла.

— Я знаю політичні аргументи, — продовжував Пол. — Але мене турбують аргументи людські. Якби принцеса-консорт не була зв'язана наказами Бене Ґессерит, якби вона домагалася цього не через прагнення особистої влади, моя реакція могла б бути іншою. За наявного стану справ я відхиляю її пропозицію.

Ірулан глибоко, з тремтінням зітхнула.

Повертаючись на своє місце, Пол подумав, що ніколи досі не бачив у неї такого слабкого самоконтролю. Нахилившись у її бік, сказав:

— Ірулан, я справді шкодую.

Вона задерла підборіддя й з виразом чистої, без домішок люті прошипіла:

— Я не потребую твого співчуття! — Відтак повернулася до Стілґара: — Є ще щось пильне й важливе?

Не зводячи з Пола очей, Стілґар промовив:

— Ще одне питання, мілорде. Гільдія знову пропонує відрядити офіційного посла сюди, на Арракіс.

— Якесь поріддя глибокого космосу? — спитав Корба, і його голос переповнювала фанатична ненависть.

— Мабуть, що так, — відповів Стілґар.

— Цю справу слід розглянути з особливою обережністю, мілорде, — застеріг Корба. — Раді наїбів не сподобається присутність гільдієрів на Арракісі. Вони оскверняють саму землю, якої торкаються.

—Вони живуть у своїх контейнерах і не торкаються землі, — сказав Пол, дозволивши своєму голосу виявити роздратування.

— Наїби можуть узяти справу у свої руки, мілорде, — промовив Корба.

Пол гнівно зиркнув на нього.

— Зрештою, вони ж фримени, мілорде, — наполягав Корба. — Ми добре пам'ятаємо, як Гільдія привозила сюди тих, котрі гнобили нас. Ми не забули, як вони нас шантажували, вимагаючи прянощів за збереження наших таємниць від наших ворогів. Вони висмоктували з нас усі соки...

— Годі! — перервав його Пол. — Гадаєш, я забув?

Наче тільки-но зрозумівши значення власних слів, Корба щось незрозуміло пробурмотів, а тоді сказав:

— Даруйте, мілорде. Я не мав на увазі, що ви не фримен. Я не...

— Вони пришлють сюди Стернового, — промовив Пол. — Малоймовірно, щоб Стерновий прибув сюди, якщо запідозрить небезпеку.

Пересохлими від раптового страху вустами Ірулан запитала: — Ти... бачив, як Стерновий прилітає сюди?

— Звичайно ж, я не бачив Стернового, — відповів Пол, імітуючи її тон. — Але я можу бачити, де він перебуває й куди вирушає. Нехай вони відправлять до нас Лоцмана. Можливо, я теж якось його використаю.

— Питання вирішено, — підсумував Стілґар.

А Ірулан, закривши долонею посмішку, подумала: «То це правда. Наш Імператор не бачить Стернового. Вони взаємно сліпі. Змову не буде розкрито».



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

5 Частина (2)

Корба, котрий стояв, шанобливо нахилившись, випростався. Korba, who was standing, bowed respectfully, straightened up. — Мілорде? "My lord?"

— Прошу? "Please?" — промовив Пол, встигнувши подумати: «__Ось воно!__ Said Paul, having time to think, "Here it is!

__Ось той, хто може таємно симпатизувати уявній владі Закону__»__.__ — Ми могли б розпочати з релігійної конституції, — сказав Here is the one who can secretly sympathize with the imaginary power of the Law. " "We could start with a religious constitution," he said

Корба, — дати щось вірянам, які... Korba - to give something to the faithful who ...

— Ні! - No! — обірвав Пол. Paul interrupted. — Проведемо це як Розпорядження Ради. - We will carry it out as the Order of Council.

Ірулан, ти записуєш? Irulan, are you recording?

— Так, мілорде, — відповіла Ірулан, невдоволена нав'язаною "Yes, my lord," said Irulan, unhappy with the imposition

їй службовою роллю. her official role.

— Конституції стають найбільшою тиранією, — диктував Пол. "Constitutions are becoming the greatest tyranny," Paul said. -

Їхня організована сила сягає рівня всезагального домінування. Their organized power reaches the level of universal dominance. Конституція — це позбавлена свідомості мобілізована соціальна влада. The constitution is a mobilized social power unconscious. Вона знищує найвищих і найнижчих, нівелює гідність та індивідуальність. It destroys the highest and the lowest, levels dignity and individuality. Має нестабільний баланс і не має обмежень. Has an unstable balance and has no restrictions. У мене, однак, обмеження є. Керуючись бажанням дати своєму народу якомога надійніший захист, забороняю конституцію. However, I have some limitations. Guided by the desire to give my people the most reliable protection possible, I forbid the constitution. Розпорядження Ради, дата, і т. д., і т. д. Council orders, date, etc., etc.

— А як щодо іксіанської стурбованості податками, мілорде? "What about the Ixian concern for taxes, my lord?" — спитав Стілґар. Stilgar asked.

Пол, змусивши себе відвести увагу від похмурого й сердитого обличчя Корби, сказав: Paul, forcing himself to look away from Corba's grim and angry face, said:

— Маєш пропозицію, Стіле? "Do you have an offer, Steele?"

— Мусимо контролювати податки, володарю. - We must control taxes, my lord.

— Наша ціна для Гільдії за мій підпис під Тупайльським договором, — промовив Пол, — це підпорядкування Іксіанської Конфедерації нашому податковому законодавству. "Our price for the Guild for my signature under the Treaty of Tupaylo," said Paul, "is the subordination of the Ixian Confederation to our tax law." Конфедерація не може торгувати без транспорту Гільдії. The Confederacy cannot trade without the Guild's transport. Заплатять. To pay.

— Дуже добре, мілорде, — прокашлявшись, Стілґар зайнявся іншою папкою. "Very well, my lord," Stilgar cleared his throat and turned to another folder. — Звіт Квізарату про Салусу Секундус. - Quasiratus Report on Salusa Secundus. Батько Ірулан проводить зі своїми військами маневри — навчальну висадку. Father Irulan conducts maneuvers with his troops - a training landing.

Ірулан зацікавилася своєю лівою долонею. Irulan became interested in her left palm. На її шиї набухла й запульсувала жилка. A vein swelled and throbbed in her neck.

— Ірулан, — спитав Пол, — ти продовжуєш твердити, що військо твого батька — лише іграшка? "Irulan," Paul asked, "do you keep saying that your father's army is just a toy?"

— Що він може зробити з одним-єдиним легіоном? "What can he do with a single legion?" — промовила вона, глянувши на нього примруженими до розміру щілин очима. She said, looking at him with narrowed eyes.

— Може догратися до смерті, — сказала Чані. "He could be dead," Chany said.

Пол кивнув. Paul nodded.

— А звинуватять мене. - And they will accuse me.

— Знаю кількох командирів джигаду, — втрутилася Алія, — які "I know several jihad commanders," Aliya interjected

рвонули б туди, щойно дізнавшись про такі маневри. they would have rushed there as soon as they learned of such maneuvers.

— Але ж це лише поліцейські сили! - But these are only police forces! — запротестувала Ірулан. Irulan protested. — У такому разі їм не потрібна навчальна висадка, — відповів "In that case, they don't need a training landing," he replied

Пол. — Я пропоную, щоб твій наступний лист до батька містив відвертий і прямий виклад моїх поглядів на його делікатне становище. - I suggest that your next letter to your father contain an open and direct statement of my views on his delicate situation.

Вона опустила очі. She lowered her eyes.

— Так, мілорде. "Yes, my lord." Сподіваюся, це покладе кінець непорозумінню. I hope this will put an end to the misunderstanding. Мій батько цілком міг стати мучеником. My father could well have been a martyr.

— Ммм, — відреагував Пол. "Mmm," Paul said. — Без мого наказу моя сестра не пошле повідомлення згадуваним нею командирам. "Without my order, my sister will not send a message to the commanders she mentions."

— Напад на мого батька може спричинити й іншу небезпеку, окрім суто військової, — сказала Ірулан. "Attacking my father could pose a danger other than purely military," Irulan said. — Люди починають із певною ностальгією озиратися на добу його правління. - People are beginning to look back with nostalgia on the days of his reign.

— Одного дня ти зайдеш задалеко, — промовила Чані притаманним їй смертельно серйозним фрименським тоном. "One day you'll go far," Chani said in her deadly Freemian tone.

— Годі! - Gody! — наказав Пол. Paul punished.

Він зважував сенсаційну фразу Ірулан про загальну ностальгію. He weighed Irulan's sensational phrase about general nostalgia. Ну що ж, якась правда в цьому була. Well, there was some truth in that. Ірулан іще раз підтвердила свою цінність. Irulan once again confirmed its value.

— Бене Ґессерит надіслали офіційне прохання, — сказав Стілґар, показуючи ще одну папку. "An official request has been sent to Bene Gesserit," Stilgar said, pointing to another folder. — Хочуть проконсультувати тебе з приводу збереження твоєї генетичної лінії. - They want to advise you on maintaining your genetic line.

— Відправте Сестринству звичайні вибачення, — відповів Пол. "Send the usual apologies to the Sisterhood," Paul said. — А чи треба нам так чинити? "Do we have to do that?" — втрутилася Ірулан. Irulan intervened.

— Можливо... настав час обговорити це питання, — сказала "Maybe ... it's time to discuss this," she said

Чані.

Пол різко смикнув головою. Paul shook his head sharply. Вони не могли знати, що це було частиною ціни, яку він іще не зважувався платити, проте Чані не дала себе зупинити: They couldn't have known it was part of a price he hadn't yet dared to pay, but Channy didn't stop himself.

— Я ходила до молитовної стіни січі Табр, де я народилася. - I went to the prayer wall of the Tabernaya Sich, where I was born. І до лікарів також. And to doctors as well. Я колінкувала, звернувшись своїми помислами до глибин, де живе Шай-Хулуд. I knelt, turning my thoughts to the depths where Shai-Hulud lives. Проте, — вона знизала плечима, — усе марно. However, - she shrugged, - all in vain.

«__Наука й марновірство однаково її підвели, —__ думав Пол. Science and superstition failed her equally, Paul thought. — __Чи я теж маю її підвести, не розповівши, що народження спадкоємця Дому Атрідів буде нерозважливим вчинком?__» "Should I let her down, too, without saying that the birth of the heir to the House of Atreides would be a reckless act?"

Глянувши на Алію, він помітив у її очах жаль. Looking at Alia, he noticed pity in her eyes. Пола болісно вразила думка, що сестра його жаліє. Paula was painfully struck by the thought that his sister felt sorry for him. Невже вона теж побачила це жахливе майбутнє? Did she also see this terrible future?

— Мій володар мусить знати небезпеку для його трону, поки нема спадкоємця, — промовила Ірулан скрадливим тоном, удавшись до Голосу Бене-Ґессерит. "My lord must know the danger to his throne while there is no heir," Irulan said stealthily, turning to the Voice of Bene-Gesserit. — Природно, такі питання складно обговорювати, але вони мусять бути порушені. - Naturally, such issues are difficult to discuss, but they must be raised. Імператор — це щось більше, ніж просто людина. The emperor is more than just a man. Він символізує владу, він її очільник. He symbolizes power, he is its leader. Якщо він помре, не залишивши спадкоємця, наслідком цього буде громадянська війна. If he dies without an heir, the result will be a civil war. Як у такому разі ти можеш любити свій народ, якщо прирікаєш його на таке? In that case, how can you love your people if you doom them to it?

Пол підвівся з-за столу й підійшов до балконних вікон. Paul got up from the table and went to the balcony windows. Надворі вітер прибивав до землі дим міських вогнищ. Outside, the wind knocked the smoke of city fires to the ground. Небо виглядало як темна срібляста блакить, пом'якшена звіюваним вечорами з-за Оборонної Стіни піском. The sky looked like a dark silvery blue, softened by the sand in the evenings from behind the Defensive Wall. Він дивився на південь, на схили, що захищали його північні землі від коріолісових вітрів, і питав себе, чи знайдеться подібна стіна, яка оборонила б його спокій. He looked to the south, to the slopes that protected his northern lands from the Coriolis winds, and wondered if there was such a wall to protect his peace.

Рада безмовно очікувала, розуміючи, наскільки він близький до люті. The council waited silently, realizing how close he was to rage.

Пол відчув, що час його підганяє. Paul felt that time was running out. Він намагався змусити себе повернутися до врівноваженості численних варіантів, щоб спробувати сформувати нове майбутнє. He tried to force himself to return to the balance of numerous options to try to shape a new future.

«__Розлучися... розлучися... розлучися...__» __—__ думав він. "Divorce ... divorce ... divorce ..." he thought. Що трапилося б, якби він забрав Чані, просто зібрався й покинув усе разом із нею, шукаючи притулку на Тупайле? What would happen if he took Chany away, just got together and left everything with her, seeking refuge in Tupayle? Але залишиться його ім'я. But his name will remain. Джигад знайде нові, страшніші осердя, довкола яких і обертатиметься. Jigad will find new, scarier cores, around which he will revolve. Його звинуватять і в цьому теж. He will be accused of this too. Він раптом відчув страх, що, намагаючись здобути будь-яку нову річ, може втратити найкоштовніше, адже навіть найменший спричинений ним шум може жбурнути Всесвіт у руїну, аж доки він не втратить останньої можливості повернути назад бодай одну його частку. He suddenly felt the fear that he might lose the most precious thing in trying to get any new thing, because even the slightest noise he could make would throw the universe into ruin until he lost the last chance to get back at least one part of it.

Площу внизу під ним заповнила низка прочан у зеленому та білому — кольорах хаджу. The square below it was filled with a number of pilgrims in green and white - the colors of Hajj. Вони тяглися за своїм швидконогим арракінським гідом, немов розчленована змія, і нараз нагадали Полу, що його приймальня вже, мабуть, переповнена прохачами. They followed their fast-footed Arrakin guide like a dismembered snake, and at once reminded Paul that his reception room was probably already crowded with beggars. Прочани! Pilgrims! Їхні прощі стали для Імперії вартим осуду джерелом багатства. Their pilgrimages became a reprehensible source of wealth for the Empire. Хадж заповнив космічні шляхи побожними волоцюгами. Hajj filled the space paths with pious vagrants. Вони прибували, прибували й прибували.

«__Як це я зміг зрушити все це з місця?__» __—__ спитав він себе. "How did I manage to move it all?" He asked himself.

Звичайно, воно зрушилося само собою. Of course, it moved by itself. Цей порив був закладений у генах, які, можливо, працювали віками, щоб досягти цього короткого спазму. This impulse was embedded in genes that may have worked for centuries to achieve this brief spasm.

Спонукувані глибоким релігійним інстинктом, люди прибували, шукаючи свого воскресіння. Motivated by a deep religious instinct, people came in search of their resurrection. Тут закінчувалася проща — «Арракіс, місце переродження, місце упокоєння». Here ended the pilgrimage - "Arrakis, the place of rebirth, the place of repose."

Старі в'їдливі фримени запевняли: єдине, що є корисного в прочанах, — це їхня вода. The old caustic Freemasons asserted that the only thing useful to pilgrims was their water.

Пол запитував себе, чого ж насправді шукали прочани? Paul wondered what the pilgrims were really looking for. Вони кажуть, що прямують до святого місця. They say they are going to a holy place. Але ж мусили знати, що ніде у Всесвіті немає Едемського джерела, не існує Тупайле для душі. But they had to know that nowhere in the universe is there an Edenic source, there is no Tupayle for the soul. Вони називали Арракіс місцем незнаного, де мають бути з'ясовані всі таємниці. They called Arrakis a place of the unknown, where all the mysteries must be clarified. Це ланка, що зв'язує їхній Усесвіт із наступним. This is the link that connects their universe with the following. А найстрашніше те, що, покидаючи планету, вони виглядали задоволеними. And the worst thing is that, leaving the planet, they looked happy.

«__Що ж вони тут знаходять?__» __—__ дивувався Пол. "What do they find here?" Paul wondered.

Часто в релігійному екстазі вони сповнювали вулиці дивними криками, так, наче це кричали птахи в якомусь чудернацькому пташнику. Often in religious ecstasy, they filled the streets with strange shouts, as if birds were crying in some strange birdhouse. Фримени справді називали їх «перелітними птахами». The Freemasons did call them "migratory birds." А тих кількох, котрі тут померли, — «крилатими душами». And those few who died here - "winged souls".

Зітхнувши, Пол подумав, що кожна підкорена його легіонами планета ставала новим джерелом прочан. With a sigh, Paul thought that each planet conquered by his legions was becoming a new source of pilgrimage. Вони рушали на прощу з подяки «за мир Муад'Діба». They went on a pilgrimage in gratitude "for the peace of Muad'Dib."

Він відчув, що якась його частка занурюється в морозну, покриту інеєм безмежну темряву. He felt a part of him sink into the frosty, frost-covered endless darkness. Його провидча влада порушила те уявлення про Всесвіт, яке досі мало все людство. His clairvoyant power violated the idea of the universe that all mankind still had. Він струснув безпечним Усесвітом, замінивши безпеку своїм джигадом. He shook the safe universe, replacing security with his jihad. Він He

поборов і перехитрував людський світ своїм ясновидінням, але тепер йому дошкуляла думка, що Всесвіт досі непідвладний йому. he conquered and outwitted the human world with his clairvoyance, but now he was annoyed by the thought that the universe was still beyond his control. Ця планета, яку він наказав перетворити з пустелі на багатий водою рай, була живою. This planet, which he ordered to be transformed from a desert into a water-rich paradise, was alive. Її серцебиття таке ж сильне, як у кожної людини. Her heartbeat is as strong as everyone's. Вона змагається з ним, опирається, вислизає з-під She competes with him, resists, slips out from under

його опіки... his care ...

Долоні Пола тихцем торкнулася інша рука. Another hand touched Paul's palm softly. Озирнувшись, він Looking back, he

побачив Чані, в очах якої проглядалася стурбованість. he saw Chany, a look of concern in his eyes. Ці очі наче намагалися випити його. Those eyes seemed to be trying to drink it.

— Коханий, не змагайся зі своєю рух1, — прошепотіла вона. "Darling, don't compete with your movement," she whispered.

Співчуття, що ніби випливало з її дотику, стало для нього рятівним колом. The sympathy that seemed to flow from her touch became a lifeline for him.

— Сіхає, — прошепотів він. "It's coming down," he whispered.

— Мусимо якомога швидше піти в пустелю, — тихенько сказала вона. "We must go to the desert as soon as possible," she said softly. Він стис її руку, щоб за мить відпустити й повернутися до столу. He shook her hand to let go for a moment and return to the table. Чані сіла на своє місце. Chani sat down.

Ірулан дивилася на розкладені перед Стілґаром папери, її вуста були стиснуті в тонку лінію. Irulan stared at the papers unfolded in front of Stilgar, her lips pursed in a thin line.

— Ірулан пропонує себе як матір імператорського спадкоємця, — сказав Пол. "Irulan offers himself as the mother of the imperial heir," Paul said. Глянув на Чані, повернувся до Ірулан, яка уникала його погляду. He looked at Chan, returned to Irulan, who avoided his gaze. — Усі ми знаємо, що вона не відчуває любові до мене. - We all know that she does not feel love for me.

Ірулан завмерла. Irulan froze.

— Я знаю політичні аргументи, — продовжував Пол. "I know the political arguments," Paul continued. — Але мене турбують аргументи людські. - But I am worried about human arguments. Якби принцеса-консорт не була зв'язана наказами Бене Ґессерит, якби вона домагалася цього не через прагнення особистої влади, моя реакція могла б бути іншою. If the Princess Consort had not been bound by the orders of Bene Gesserit, if she had not done so out of a desire for personal power, my reaction might have been different. За наявного стану справ я відхиляю її пропозицію. Given the current state of affairs, I reject her proposal.

Ірулан глибоко, з тремтінням зітхнула. Irulan sighed deeply, trembling.

Повертаючись на своє місце, Пол подумав, що ніколи досі не бачив у неї такого слабкого самоконтролю. Returning to his seat, Paul thought that he had never seen such weak self-control in her. Нахилившись у її бік, сказав: Leaning towards her, he said:

— Ірулан, я справді шкодую. - Irulan, I'm really sorry.

Вона задерла підборіддя й з виразом чистої, без домішок люті прошипіла: She lifted her chin and hissed with a pure, unadulterated expression:

— Я не потребую твого співчуття! "I don't need your sympathy!" — Відтак повернулася до Стілґара: — Є ще щось пильне й важливе? Then she returned to Stilgar. "Is there anything else vigilant and important?"

Не зводячи з Пола очей, Стілґар промовив: Without taking his eyes off Paul, Stilgar said:

— Ще одне питання, мілорде. "One more question, my lord." Гільдія знову пропонує відрядити офіційного посла сюди, на Арракіс. The guild again offers to send an official ambassador here to Arrakis.

— Якесь поріддя глибокого космосу? "Some kind of deep space breed?" — спитав Корба, і його голос переповнювала фанатична ненависть. Korba asked, his voice full of fanatical hatred.

— Мабуть, що так, — відповів Стілґар. "I guess so," Stilgar said.

— Цю справу слід розглянути з особливою обережністю, мілорде, — застеріг Корба. "This case should be treated with extreme caution, my lord," Korba warned. — Раді наїбів не сподобається присутність гільдієрів на Арракісі. - The Naib Council will not like the presence of guilders in Arrakis. Вони оскверняють саму землю, якої торкаються. They desecrate the very land they touch.

—Вони живуть у своїх контейнерах і не торкаються землі, — сказав Пол, дозволивши своєму голосу виявити роздратування. "They live in their containers and don't touch the ground," Paul said, allowing his voice to irritate.

— Наїби можуть узяти справу у свої руки, мілорде, — промовив Корба. "The Naibs can take matters into their own hands, my lord," said Korba.

Пол гнівно зиркнув на нього. Paul glared at him.

— Зрештою, вони ж фримени, мілорде, — наполягав Корба. "After all, they are Freemasons, my lord," Korba insisted. — Ми добре пам'ятаємо, як Гільдія привозила сюди тих, котрі гнобили нас. - We remember well how the Guild brought here those who oppressed us. Ми не забули, як вони нас шантажували, вимагаючи прянощів за збереження наших таємниць від наших ворогів. We have not forgotten how they blackmailed us, demanding spices for keeping our secrets from our enemies. Вони висмоктували з нас усі соки... They sucked all the juices out of us ...

— Годі! - Gody! — перервав його Пол. Paul interrupted. — Гадаєш, __я__ забув? "Do you think I forgot?"

Наче тільки-но зрозумівши значення власних слів, Корба щось незрозуміло пробурмотів, а тоді сказав: As if just realizing the meaning of his own words, Korba muttered something incomprehensible, and then said:

— Даруйте, мілорде. "Excuse me, my lord." Я не мав на увазі, що ви не фримен. I didn't mean you weren't a freeman. Я не... I do not...

— Вони пришлють сюди Стернового, — промовив Пол. "They'll send Stern here," Paul said. — Малоймовірно, щоб Стерновий прибув сюди, якщо запідозрить небезпеку. - It is unlikely that Sternovy will come here if he suspects danger.

Пересохлими від раптового страху вустами Ірулан запитала: — Ти... __бачив,__ як Стерновий прилітає сюди? With her lips parched with sudden fear, Irulan asked, "Have you ... seen Sternovy fly here?"

— Звичайно ж, я не __бачив__ Стернового, — відповів Пол, імітуючи її тон. "Of course I haven't seen Stern," Paul said, mimicking her tone. — Але я можу бачити, де він перебуває й куди вирушає. - But I can see where he is and where he is going. Нехай вони відправлять до нас Лоцмана. Let them send a pilot to us. Можливо, я теж якось його використаю. Maybe I'll use it somehow.

— Питання вирішено, — підсумував Стілґар. "The matter is settled," Stilgar concluded.

А Ірулан, закривши долонею посмішку, подумала: «__То це правда. And Irulan, covering his smile with his palm, thought: "That's true. Наш Імператор не бачить Стернового. Our Emperor does not see Stern. Вони взаємно сліпі. They are mutually blind. Змову не буде розкрито__»__.__ The conspiracy will not be revealed. "

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.