×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими правилами обробки файлів «cookie».


image

"Малий і Карлсон, що живе на даху" Астрід Ліндгрен, Карлсон приходить на іменини (2)

Карлсон приходить на іменини (2)

— Тільки гляди, щоб мені залишив великий шматок! — додав Боссе й зачинив двері. Тієї ж миті за вікном почулося гудіння, і до кімнати влетів Карлсон.

— Ви вже сіли до столу? — закричав він.— Мабуть, уже все поїли?

Малий заспокоїв його; мовляв, є ще всього доволі.

— От і добре,— мовив Карлсон.

— А хіба ти не привітаєш Малого з днем народження? — здивувалася Гунілла.

— Ага, вітаю,— сказав Карлсон.— Де мені сісти? Мама так і не поставила для

Карлсона чашки. Коли він помітив це, то відкопилив спідню губу й насупився.

— Я не граюся, це несправедливо. Чому мені не поставили чашки?

Малий квапливо віддав йому свою чашку, а сам тихенько пробрався до кухні й

приніс собі іншу. [372]

— Мені подарували собаку, Карлсоне,— сказав він, повернувшись до кімнати.— Ось

він лежить. Його звуть Бімбо.

І Малий показав на Бімбо, що спав у кошику.

— Що ж, дуже приємно,— сказав Карлсон.— Подай мені той бутерброд... і отой... і

ще отой! О, я й забув! — раптом вигукнув він.— Я також приніс тобі подарунок,

найкращий у світі подарунок.

Він витяг з кишені штанів свищика й подав Малому.

— Тепер ти зможеш свистіти своєму Бімбо,— сказав він.— Я завжди свищу своїм собакам, хоч мої собаки звуться Альбергами і вміють літати.

— Усі собаки звуться Альбергами? — спитав Крістер.

— Еге ж, уся тисяча,— відповів Карлсон.— А може, час уже братися до торта?

— Дякую, любий, дорогий Карлсоне, за свищик,— сказав Малий.— Мені буде дуже

приємно свистіти Бімбо!

— Пам'ятай, що часом я позичатиму в тебе свищика, може, навіть дуже часто,—

сказав Карлсон і раптом занепокоєно спитав: — До речі, ти не одержав у подарунок ніяких цукерків?

— Звичайно, одержав. Від Гунілли й Крістера.

— їх відразу треба віддати на благодійну справу,— сказав Карлсон і засунув пакуночок собі до кишені. Потім знову узявся до бутербродів.

Гуніллі, Крістерові й Малому теж довелося поспішати, щоб не лишитися голодними. На щастя, мама приготувала всього дуже багато.

Тим часом у вітальні зібралися мама, тато, Боссе й Бетан.

— Чуєте, як тихо сидять діти? — сказала мама.— [373]

Я дуже рада, що Малий нарешті дістав собаку. З ним, звісно, буде багато мороки,

але що вдієш!

Тієї миті з кімнати Малого долинув сміх і розмова. І тоді мама запропонувала:

— Ходімо подивимось на гоїх. Вони такі симпатичні дітлахи.

— Ходімо, справді ходімо! — підхопила Бетан.

І ось вони всі — мама, тато, Боссе й Бетан — пішли подивитися, як Малий святкує

свої іменини.

Двері відчинив тато, але перша зойкнула мама, бо вона перша побачила

невеличкогц чоловічка, що сидів за столом побіч Малого.

— Я зараз зомлію,— сказала мама.

Тато, Боссе і Бетан тільки мовчки дивилися на чоловічка. [374]

— Бачите, мамо, Карлсон усе-таки прийшов,— весело сказав Малий.— О, які в мене

чудові іменини!

Товстий чоловічок витер крем з уст пухкою ручкою і так: завзято почав махати нею

татові, мамі, Боссе й Бетан, що крем полетів аж на стіну.

— Гей-гоп! — гукнув він.— Досі ви ще не мали честі познайомитися зі мною. Мене

звати Карлсон, що живе на даху... Гей, Гунілло, знай міру, я теж хочу торта!

І Карлсон схопив за руку Гуніллу, що саме брала собі шматочок торта, і змусив її

покласти його назад.

— Ніколи ще не бачив такого ненажерливого дівчиська! — сказав він і поклав собі

на тарілку великий шматок.— Найкращий у світі поїдач тортів — це Карлсон, що живе на даху,— додав він і весело засміявся.

— Нам ліпше піти звідси,— прошепотіла мама.

— Еге ж, ліпше не заважайте мені,— сказав Карлсон.

— Обіцяй мені одну річ,— звернувся тато до мами, коли вони опинилися за дверима.— Обіцяйте мені всі — і ти, Боссе, і ти, Бетан. Обіцяйте нікому не розказувати про те, що ви тут бачили, нікому!

— Чому, тату? — здивувався Боссе.

— Бо нам ніхто не повірить,— сказав тато. — А як і повірить, то потім ціле життя не матимем спокою.

І тато, і мама, Боссе й Бетан пообіцяли одне одному, що ніколи нікому не розкажуть про те, якого собі Малий знайшов дивного приятеля.

Вони дотримали слова.

Ніхто від них не почув нічого про Карлсона, що живе на даху. Тому Карлсон спокійно живе собі й далі в своїй хатці, і ніхто про це не знає, хоч його хатка стоїть на звичайнісінькому даху звичайнісінького будинку на [375] звичайнісінькій вулиці в Стокгольмі. Тому Карлсон і досі спокійно собі гуляє, де захоче, й жартує з людей. А жартувати Карлсон любить, бо ж він, як ви знаєте, найкращий у світі жартун.

Коли вже скінчилися бутерброди, тістечка і цілий торт, коли вже Гунілла й Крістер пішли додому, а Бімбо солодко спав, Малий почав нарешті прощатися з Карлсоном.

Карлсон сидів на вікні, готовий летіти. Фіранка тихо колихалася на повітрі, а вечір був теплий-теплий, бо вже настало літо.

— Любий, дорогий Карлсоне, адже ти й далі житимеш на нашому даху, як я приїду від бабусі, правда?— спитав Малий.

— Спокійно, тільки спокійно! — сказав Карлсон.— Житиму, якщо тільки моя бабуся не затримає мене. Але я цього не певний, бо вона вважає, що я найкращий у світі онук.

— Ти справді найкращий у світі онук? — запитав Малий.

— Звісно! А хто ж іще? Хіба ти можеш назвати когось іншого? — сказав Карлсон.

Та ось він покрутив за ґудзика на животі, приблизно проти пупа, і моторчик

загудів.

— Коли я повернуся, ми з'їмо ще багато, багато тортів! Адже від торта не

товстішають! — гукнув він.— Гей-гоп, Малий!

— Гей-гоп, Карлсоне! — гукнув у відповідь Малий. І Карлсон полетів.

Проте в маленькому кошику коло ліжка Малого солодко спав Бімбо. Малий

нахилився над ним і ніжно погладив його по голові засмаглою рукою.

— Бімбо, завтра ми поїдемо до бабусі,— сказав він.— На добраніч, Бімбо! Спи

спокійно, Бімбо!

Карлсон приходить на іменини (2) Carlson kommt zu einer Geburtstagsfeier (2) Carlson comes to the birthday party (2) Carlson vient à une fête d'anniversaire (2) Карлсон приходит на именины (2)

— Тільки гляди, щоб мені залишив великий шматок! "Just make sure he leaves me a big piece!" — додав Боссе й зачинив двері. Bosse added and closed the door. Тієї ж миті за вікном почулося гудіння, і до кімнати влетів Карлсон. At that moment there was a buzzing outside the window, and Carlson flew into the room.

— Ви вже сіли до столу? - Have you already sat down at the table? — закричав він.— Мабуть, уже все поїли? He shouted. "Have you eaten everything?"

Малий заспокоїв його; мовляв, є ще всього доволі. The little one calmed him; they say there is still enough.

— От і добре,— мовив Карлсон. "That's good," Carlson said.

— А хіба ти не привітаєш Малого з днем народження? - Aren't you going to congratulate Maly on his birthday? — здивувалася Гунілла.

— Ага, вітаю,— сказав Карлсон.— Де мені сісти? - "Yes, hello," Carlson said. "Where should I sit? Мама так і не поставила для Mom never set for

Карлсона чашки. Carlson cups. Коли він помітив це, то відкопилив спідню губу й насупився. When he noticed this, he stuck out his lower lip and frowned.

— Я не граюся, це несправедливо. - I'm not playing, it's not fair. Чому мені не поставили чашки? Why didn't they give me cups?

Малий квапливо віддав йому свою чашку, а сам тихенько пробрався до кухні й The boy hastily gave him his cup, and he quietly made his way to the kitchen and

приніс собі іншу. brought another. [372]

— Мені подарували собаку, Карлсоне,— сказав він, повернувшись до кімнати.— Ось - I was given a dog, Carlson," he said, coming back into the room.

він лежить. he lies. Його звуть Бімбо. His name is Bimbo.

І Малий показав на Бімбо, що спав у кошику. And Small pointed at Bimbo, who was sleeping in a basket.

— Що ж, дуже приємно,— сказав Карлсон.— Подай мені той бутерброд... і отой... і - "Well, that's very nice," Carlson said.

ще отой! That one! О, я й забув! Oh, I forgot! — раптом вигукнув він.— Я також приніс тобі подарунок, - He suddenly exclaimed, "I also brought you a gift,

найкращий у світі подарунок. the best gift in the world.

Він витяг з кишені штанів свищика й подав Малому. He pulled a whistle out of his pants pocket and handed it to Malyi.

— Тепер ти зможеш свистіти своєму Бімбо,— сказав він.— Я завжди свищу своїм собакам, хоч мої собаки звуться Альбергами і вміють літати. "Now you can whistle to your Bimbo," he said. "I always whistle to my dogs, even though my dogs are called Albergs and can fly."

— Усі собаки звуться Альбергами? - Are all dogs called Albergues? — спитав Крістер.

— Еге ж, уся тисяча,— відповів Карлсон.— А може, час уже братися до торта? - "Yes, the whole thousand," Carlson replied. "Maybe it's time to start the cake?

— Дякую, любий, дорогий Карлсоне, за свищик,— сказав Малий.— Мені буде дуже - "Thank you, dear, dear Carlson, for the whistle," said the Little One.

приємно свистіти Бімбо! It's nice to whistle Bimbo!

— Пам'ятай, що часом я позичатиму в тебе свищика, може, навіть дуже часто,— - "Remember that I will borrow your whistle from time to time, maybe even very often.

сказав Карлсон і раптом занепокоєно спитав: — До речі, ти не одержав у подарунок ніяких цукерків? Carlson said and suddenly asked anxiously: "By the way, did you get any candy as a present?

— Звичайно, одержав. - Of course he did. Від Гунілли й Крістера. From Gunilla and Christer.

— їх відразу треба віддати на благодійну справу,— сказав Карлсон і засунув пакуночок собі до кишені. - "They should be given to charity right away," Carlson said and put the package in his pocket. Потім знову узявся до бутербродів. Then he started eating sandwiches again.

Гуніллі, Крістерові й Малому теж довелося поспішати, щоб не лишитися голодними. Gunilla, Christer, and Maly also had to hurry to avoid going hungry. На щастя, мама приготувала всього дуже багато. Luckily, my mom cooked a lot of everything.

Тим часом у вітальні зібралися мама, тато, Боссе й Бетан.

— Чуєте, як тихо сидять діти? - Can you hear how quiet the children are? — сказала мама.— [373]

Я дуже рада, що Малий нарешті дістав собаку. З ним, звісно, буде багато мороки, Of course, it will be a lot of trouble,

але що вдієш! But what can you do!

Тієї миті з кімнати Малого долинув сміх і розмова. At that moment, laughter and conversation came from Malyi's room. І тоді мама запропонувала: And then my mom suggested it:

— Ходімо подивимось на гоїх. - Let's go see them. Вони такі симпатичні дітлахи. They are such cute kids.

— Ходімо, справді ходімо! - Let's go, really let's go! — підхопила Бетан. - Bethan picked up on it.

І ось вони всі — мама, тато, Боссе й Бетан — пішли подивитися, як Малий святкує

свої іменини. his name day.

Двері відчинив тато, але перша зойкнула мама, бо вона перша побачила My father opened the door, but my mother screamed first, because she was the first to see

невеличкогц чоловічка, що сидів за столом побіч Малого. a small man sitting at a table on the side of Maly.

— Я зараз зомлію,— сказала мама. - I'm going to faint," said my mother.

Тато, Боссе і Бетан тільки мовчки дивилися на чоловічка. Dad, Bosse and Bethan just looked at the little man in silence. [374]

— Бачите, мамо, Карлсон усе-таки прийшов,— весело сказав Малий.— О, які в мене - "You see, mom, Carlson came after all," said the Little One cheerfully.

чудові іменини! wonderful name day!

Товстий чоловічок витер крем з уст пухкою ручкою і так: завзято почав махати нею The fat man wiped the cream off his lips with his chubby hand and began to wave it fervently

татові, мамі, Боссе й Бетан, що крем полетів аж на стіну. Dad, Mom, Bossa, and Bethan that the cream flew all over the wall.

— Гей-гоп! — гукнув він.— Досі ви ще не мали честі познайомитися зі мною. - "You have not yet had the honor of meeting me. Мене

звати Карлсон, що живе на даху... Гей, Гунілло, знай міру, я теж хочу торта!

І Карлсон схопив за руку Гуніллу, що саме брала собі шматочок торта, і змусив її And Carlson grabbed Gunilla's hand, who was taking a piece of cake, and forced her

покласти його назад.

— Ніколи ще не бачив такого ненажерливого дівчиська! - I have never seen such a voracious girl before! — сказав він і поклав собі - He said, and put down his

на тарілку великий шматок.— Найкращий у світі поїдач тортів — це Карлсон, що живе на даху,— додав він і весело засміявся. "The best cake eater in the world is Carlson, who lives on the roof," he added and laughed merrily.

— Нам ліпше піти звідси,— прошепотіла мама. - "We'd better get out of here," my mother whispered.

— Еге ж, ліпше не заважайте мені,— сказав Карлсон. - Yeah, you better not bother me," Carlson said.

— Обіцяй мені одну річ,— звернувся тато до мами, коли вони опинилися за дверима.— Обіцяйте мені всі — і ти, Боссе, і ти, Бетан. - "Promise me one thing," Dad said to Mom when they were out the door. "Promise me all of you, Boss, and you, Bethan. Обіцяйте нікому не розказувати про те, що ви тут бачили, нікому! Promise not to tell anyone about what you saw here!

— Чому, тату? — здивувався Боссе.

— Бо нам ніхто не повірить,— сказав тато. - Because no one would believe us," said my father. — А як і повірить, то потім ціле життя не матимем спокою. - And if he does, we will not have peace of mind for the rest of our lives.

І тато, і мама, Боссе й Бетан пообіцяли одне одному, що ніколи нікому не розкажуть про те, якого собі Малий знайшов дивного приятеля. Both mom and dad, Bosse and Bethan promised each other that they would never tell anyone about the strange friend Maly had found.

Вони дотримали слова. They kept their word.

Ніхто від них не почув нічого про Карлсона, що живе на даху. None of them heard anything about Carlson living on the roof. Тому Карлсон спокійно живе собі й далі в своїй хатці, і ніхто про це не знає, хоч його хатка стоїть на звичайнісінькому даху звичайнісінького будинку на [375] звичайнісінькій вулиці в Стокгольмі. Therefore, Carlson continues to live quietly in his hut, and no one knows about it, even though his hut stands on the roof of an ordinary house on an [375] ordinary street in Stockholm. Тому Карлсон і досі спокійно собі гуляє, де захоче, й жартує з людей. That's why Carlson still walks around freely, wherever he wants, and makes fun of people. А жартувати Карлсон любить, бо ж він, як ви знаєте, найкращий у світі жартун. And Carlson loves to joke, because, as you know, he is the best joker in the world.

Коли вже скінчилися бутерброди, тістечка і цілий торт, коли вже Гунілла й Крістер пішли додому, а Бімбо солодко спав, Малий почав нарешті прощатися з Карлсоном. When the sandwiches, cakes, and a whole cake were gone, when Gunilla and Christer had gone home, and Bimbo was sleeping sweetly, the Kid finally began to say goodbye to Carlson.

Карлсон сидів на вікні, готовий летіти. Carlson was sitting on the window, ready to fly. Фіранка тихо колихалася на повітрі, а вечір був теплий-теплий, бо вже настало літо. The curtain was swaying softly in the air, and the evening was warm and warm, because summer had already arrived.

— Любий, дорогий Карлсоне, адже ти й далі житимеш на нашому даху, як я приїду від бабусі, правда?— спитав Малий. - "Dear, dear Carlson, you will continue to live on our roof when I come home from Grandma's, won't you?" asked the Kid.

— Спокійно, тільки спокійно! - Calm down, just calm down! — сказав Карлсон.— Житиму, якщо тільки моя бабуся не затримає мене. - Carlson said, "I will live, unless my grandmother detains me. Але я цього не певний, бо вона вважає, що я найкращий у світі онук. But I'm not sure about that, because she thinks I'm the best grandson in the world.

— Ти справді найкращий у світі онук? - Are you really the best grandson in the world? — запитав Малий. - Malyi asked.

— Звісно! - Of course! А хто ж іще? And who else? Хіба ти можеш назвати когось іншого? Can you think of anyone else? — сказав Карлсон.

Та ось він покрутив за ґудзика на животі, приблизно проти пупа, і моторчик But then he pulled a button on his stomach, about against his belly button, and the motor

загудів. he buzzed.

— Коли я повернуся, ми з'їмо ще багато, багато тортів! - When I return, we will eat many, many more cakes! Адже від торта не After all, the cake does not

товстішають! are getting fatter! — гукнув він.— Гей-гоп, Малий! - "Hey, hey, hey, Maly!

— Гей-гоп, Карлсоне! - Hey-ho, Carlson! — гукнув у відповідь Малий. - Maly shouted back. І Карлсон полетів. And Carlson took off.

Проте в маленькому кошику коло ліжка Малого солодко спав Бімбо. However, in a small basket by the Kid's bed, Bimbo was sleeping sweetly. Малий

нахилився над ним і ніжно погладив його по голові засмаглою рукою. leaned over him and gently stroked his head with his tanned hand.

— Бімбо, завтра ми поїдемо до бабусі,— сказав він.— На добраніч, Бімбо! - "Bimbo, tomorrow we're going to Grandma's," he said. "Good night, Bimbo! Спи Sleep.

спокійно, Бімбо!