Безсмертний бард

— О, так, — сказав доктор Фінеас Велч. "Oh, yes," said Dr. Phineas Welch. — Я можу викликати душі знаменитих - I can summon the souls of famous people

покійників. the dead

Він був злегка напідпитку, інакше б цього не сказав. He was slightly drunk, otherwise he wouldn't have said that. Звісно, це було абсолютно Of course it absolutely was

нормально: трохи перебрати на різдвяній вечірці. it's okay to go a little overboard at a Christmas party.

Скот Робертсон, молодий викладач англійської мови і літератури, поставив свій Scot Robertson, a young teacher of English language and literature, put his

бокал на стіл і перевірив, чи їх бува ніхто не підслуховує. put the glass on the table and checked to see if no one was overhearing them.

— Справді, докторе Велч? "Really, Dr. Welch?"

— Тобто, я хочу сказати, не тільки душі. — That is, I want to say, not only souls. Я також можу викликати тіла. I can also summon bodies.

— Не думаю, що це можливо, — стримано відповів Робертсон. "I don't think it's possible," Robertson replied quietly.

— А чому ні? - Why not? Просте переміщення в часі. Simple movement in time.

— Ви маєте на увазі подорожі в часі? "You mean time travel?" Але це вкрай незвично. But this is extremely unusual.

— Це дуже легко, якщо знаєш, що робити. - It's very easy if you know what to do.

— Тоді, докторе, розкажіть, як ви це робите? - Then, doctor, tell me how you do it?

— Гадаєте, я вам розповім? - Do you think I will tell you? — серйозно спитав фізик. the physicist asked seriously. Він повільно роззирнувся в He slowly looked around

пошуках випивки і нічого не знайшовши продовжив. looking for booze and finding nothing, continued. — Я вже переносив деяких. — I have already tolerated some. Архімед, Нютон, Галілей. Archimedes, Newton, Galileo. Бідні хлопці. Poor guys.

— Хіба їм у нас не сподобалося? - Didn't they like us? Я гадав, що сучасна наука мала б їх вразити, — промовив Робертсон. I thought they would be impressed by modern science, said Robertson. Розмова починала йому подобатися. He was beginning to like the conversation.

— Повірте, вона їх таки вразила. - Believe me, she did impress them. Справді вразила. Really impressed. Особливо Архімеда. Especially Archimedes. Я спершу думав, що він просто збожеволіє від радощів, коли я йому пояснив що до чого, тою старогрецькою, яку мені колись доводилось зубрити, але... At first I thought he was just going crazy with joy when I explained to him what it was all about, in the ancient Greek that I once had to memorize, but...

— Щось пішло не так? - Did something go wrong?

— Різні культури, ось і все. - Different cultures, that's all. Вони не могли призвичаїтися до нашого способу життя. They could not get used to our way of life. Почували себе страшенно самотніми і наляканими. They felt terribly alone and scared. Я мусив відправити їх назад. I had to send them back.

— Так шкода. - It's a pity.

— Що є, то є. Уми великі, а от пристосовуються погано. - That is it is. The minds are big, but they do not adapt well. Не універсальні. Not universal. Тож я спробував перенести Шекспіра. So I tried to transfer Shakespeare.

— Що? — вражено вигукнув Робертсон. Robertson exclaimed in amazement. Це вже стосувалося його спеціальності. This already applied to his specialty.

— Не треба так кричати, юначе, — скривився Велч. "Don't yell like that, young man," Welch grimaced. — Це дуже неввічливо. - This is very impolite.

— Я вас правильно зрозумів, ви перенесли в наш час Шекспіра? - Did I understand you correctly, did you transfer Shakespeare to our time?

— Так, переніс. - Yes, transferred. Мені був потрібен хтось з універсальним розумом, хтось хто знав I needed someone with universal intelligence, someone who knew

людей достатньо добре, щоб жити разом з ними на відстані в кілька століть від власного часу. people well enough to live with them at a distance of several centuries from their own time. Шекспір був такою людиною. Shakespeare was such a man. Я навіть маю його автограф. На згадку так би мовити. In memory, so to speak.

— Автограф? — в очах Робертсона затанцювали безумні вогники. — crazy lights danced in Robertson's eyes.

— Він у мене з собою, — Велч почав перевіряти одна за одною свої кишені. "I have it with me," Welch began checking his pockets one by one. — А, ось і він. — Ah, here he is.

Він простягнув маленький клаптик картону викладачу англійської мови і літератури. He handed the English language and literature teacher a small piece of cardboard. На одному його боці було: "Л. Кляйн & сини. On one side was: "L. Klein & Sons. Металеві вироби оптом". Wholesale metal products". А на звороті розмашистим почерком було написано: "Вільям Шекспір". And on the back was written in sweeping handwriting: "William Shakespeare."

У Робертсона виникло божевільне припущення. Robertson had a crazy guess.

— Який він був з себе? - What was he like?

— Зовсім не такий, як на картинах. - Not at all like in the pictures. Лисий з потворними вусами. Bald with an ugly mustache. Говорив з якимось Talked to someone

дивним акцентом. strange accent. Я, звичайно, зробив усе, аби йому сподобалося в нашому часі. Of course, I did everything to please him in our time. Я розповів йому, що ми дуже високої думки про його п'єси і ми досі ставимо їх на сцені. Я сказав, що ми вважаємо їх найвеличнішими творами не тільки англійської, а й світової літератури.

— Правильно. Правильно, — слухав Робертсон, затамувавши подих.

— Я сказав, що люди написали цілі томи коментарів до його п'єс. — I said that people wrote whole volumes of commentaries on his plays. Природно він захотів ознайомитися з ними, тож я взяв дещо з нашої бібліотеки. Naturally, he wanted to check them out, so I borrowed some from our library.

— І?

— О, він був вражений. Звісно, йому було важко зрозуміти ідіоми та алюзії, що відносять нас до подій після 1600, але я допоміг йому. Of course, he had a hard time understanding the idioms and allusions that take us back to events after 1600, but I helped him. Бідолаха. poor man Не думаю, що він очікував на подібний прийом. I don't think he expected such a reception. Він все примовляв: "Боже помагай. He kept saying: "God help me. Так мордувати слова останні 5 століть. This is how to mumble words for the last 5 centuries. Мислю, що ви і з вологого рядна цілий потоп вижмете". I think that you will squeeze a whole flood out of a wet row."

— Він не міг так казати. - He couldn't say that.

— Це ж чому? - Why is that? Він писав свої п'єси так швидко, як тільки міг. He wrote his plays as fast as he could. За його словами, все доводилося робити в дуже стислі терміни. According to him, everything had to be done in a very short time. Він написав Гамлета менше ніж за 6 місяців. He wrote Hamlet in less than 6 months. Історія була давньою. The story was ancient. Він лише трохи її відшліфував. He only polished it a little.

— Так само роблять дзеркало для телескопа. — They make a mirror for a telescope in the same way. Трохи шліфують та й по всьому, — обурився викладач англійської мови та літератури. They polish a little and all over the place, - the teacher of English language and literature was indignant.

Фізик не звернув на нього уваги. The physicist did not pay attention to him. Він запримітив свіжий коктейль в кількох футах від себе і почав боком рухатися до нього. He noticed a fresh cocktail a few feet away and began to move sideways towards it.

— Я сказав безсмертному барду, що у нас є навіть університетські курси по Шекспіру.

— Я якраз читаю такий. - I'm just reading this one.

— Знаю. Я записав його на ваші вечірні лекції. I recorded it for your evening lectures. Ніколи не бачив людину, яка б настільки палко хотіла дізнатися, що думають про неї нащадки, як нещасний Білл. Never saw a man so anxious to know what posterity thought of him as poor Bill. Він гарно над цим попрацював. He did a good job on it.

— Ви записали Вільяма Шекспіра на мої курси? - Did you enroll William Shakespeare in my courses? — пробурмотів Робертсон. Robertson muttered. Навіть, якщо це п'яні базікання, все одно голова йде обертом. Even if it's drunken chatter, the head still spins. Але чи справді це були просто п'яні базікання? But was it really just drunken chatter? Він починав пригадувати лисого чоловічка з дуже дивною манерою розмовляти.

— Я, звісно, записав його під вигаданим ім'ям. — Of course, I wrote it down under a fictitious name. — промовив доктор Велч. said Dr. Welch. — Що б там не було, він щез. - Whatever it is, he's gone. Це все було помилкою. It was all a mistake. Дуже великою помилкою. A very big mistake. Бідолаха. poor man

Він нарешті взяв собі коктейль і затряс над ним головою. He finally took a cocktail and shook his head at it.

— Яка помилка? Що трапилося?

— Я відправив його назад у 1600 рік, — обурено проревів Велч. "I sent him back to 1600," Welch roared indignantly. — Скільки по- вашому принижень може витримати людина? — How many humiliations do you think a person can endure?

— Про які приниження ви говорите? - What humiliations are you talking about? Доктор Велч залпом випив свій коктейль. Dr. Welch gulped down his cocktail. — Простачок, ви його завалили. "You simpleton, you've messed him up."