image

Всеосвіта, ПРОмовні витребеньки.

ПРОмовні витребеньки.

Вітаю, мене звати Діана, я відеографка та журналістка проєкту "Всеосвіта".

Я Юлія Вишницька - доцентка кафедри світової літератури

інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка, докторка філологічних наук.

Ми знову починаємо "ПРОмовні витрбеньки".

Сьогодні ми не самі, з нами наша колега Арніта, вона живе у нашому офісі "Всеосвіти",

Сьогодні ми вирішили залучити її до наших "Промовних витребеньок".

І не випадково, Діано, бо сьогодні говоритимемо про суржик.

А суржик це поєднання двох, що народжує щось третє.

Але, якщо нам сподобається така компанія,

якщо Арніті сподобається така компанія, то, можливо, проводитимемо з нею "ПРОМовні витребеньки".

Тема суржику дуже цікава.

І багато наших глядачів неодноразово говорили про те, як вони хочуть послухати про суржик.

Бо це дійсно всеохопна проблема для України.

Так і зараз дуже багато цікавих досліджень з'являється.

Суржик базарного простору.

Я знаю є таке дослідження "Базар на Сумщині".

Діаночко, можливо спершу розберемося, що таке суржик?

Насправді - це слово виникло в сільськогосподарському контексті.

Позаяк пряме значення цього слова - це поєднання різних злакових сортів.

Скажімо: пшениці та жита, ячменю та вівса.

Друге значення - це не чиста мова.

До речі, Борис Грінченко у своєму чотиритомному словнику подає слово суржик, але перше його пряме значення.

Є у нього друге значення, він його описує як людина змішаної раси.

І ось є такий приклад: "Се суржик: батько був циган, а мати - дівка з нашого села".

Звісно суржик існував за довго до укладення цього словника.

Згадаймо про одного із носіїв суржику - Возного "Наталки-Полтавки".

Па всіх Божескіх та человєчіских законах,

уязвльонноє любов'ю серце не взірає на породу, на літа, на состояніє.

Славная любовь все рівняє.

Тільки одне слово - "Я люблю вас, пане Возний".

А више упамянутий виконає присягу о вірнам і вічнам саюзє з табой.

Шляхом змішування таких продуктів, або змішування мов,

утврюється щось на кшталт mutatis mutandis.

Як влучно сказано.

І ще дуже цікавий мовознавчий факт - не лише в українській мові є поняття суржик.

Є і в білоруській мові.

І ви розумієте, які мови там змішуються.

Білоруська та російська.

І ось цей білоруський суржик називається трасянка.

Пряме значення цього слова - це змішування сіна і соломи для годування великої рогатої худоби.

Це знову ж таки сільськогосподарський контекст.

Трасянка - звідси трясти, притрушувати.

А друге значення - це змішування мов.

Я от читала, що найбільше розповсюдження суржику сталося на початку ХХ століття.

Точніше, це 20-30 роки ХХ століття.

У 1920 році провели перепис населення.

І за цим переписом населення близько 1,5 млн українців визнали,

що вони за національністю українці, але рідною їхньою мовою є українська.

І це логічно, бо 20-30 роки - це час, коли селяни масово їхали в місто і ми це можемо бачити по творах тієї доби,

люди, які приїжджають в місто, нібито, намагаються говорити російською.

Тому що українська - це така "мова села".

І дійсно, виходить щось гібридне.

Так, Діано, можливо ви згадали і роман Підмогильного "Місто"?

Так, дуже люблю цей роман.

Зокрема про перепис населення йдеться в одній із програмних статей Миколи Скрипника.

Це був один із ідеологів українізації 20-30 років.

В газеті "Більшовик України" він подавав свою програму дерусифікації українців.

Бо він відчував, що буде щось страшне.

Моє дитинство було у часи Радянського союзу.

І я пам'ятаю один дует Штепселя і Тарапуньки.

Мені, дитині, щось у ньому не подобалося, хоча я його не дивилася.

Переклад поганий, от в оригіналі було здорово, а переклав, уже не годиться.

Вы попробуйте перевести эти стихи. Стихи.

В четырех строчьках пьять раз слово дети.

Только слышно - діти, діти, діти.

А куди ж їх діти?

Це ж дитяча пісня.

Это плохая детская песня.

Творча невдача.

А где твои творческие удачи.

Будут.

В том и дело, что их нет.

Сядь и напиши хорошую детскую песню.

А куди ж я цю подіну?

Выбросить надо!

Я ж ще гонорару не одержав, отримую - викину, куди ж її ще дівать.

Я знаю чого нам не вистачає - режисера.

Якби режисер показав нам щонебудь.

Ладно, не плачь, попробуем спасти твою плохую песню.

Здесь нужно что-то придумать.

І що ж ти придумаєш?

У ролі розумника виступає носій літературно російської мови.

А у ролі дурника той, хто говорить мішаною мовою - українською та російською.

тобто носій суржику.

Аналізує це явище попкультури Лариса Масенко у своїй книжці "Між мовою та языком".

І вона зазначає, що ось цей чоловік, який грав роль цього дурника, носій цього суржику:

Ось ця модель українсько-російських відносин розносила таку заразу меншовартості.

І тепер ось цим геном меншовартості заражено дуже багато наших співвітчизників.

Це можна багато де зустріти.

Я думаю, що люди, які заражені цим геном не дивляться наші "ПРОмовні витребеньки", на жаль.

Суржик небезпечний тим, що людина, яка ним користується до пуття не знає ні української, ні російської мов.

І коли вона вплутує російські слова в українську мовну систему,

коли вона подає російські слова за вимогою української граматики,

коли вона підлаштовує якісь російськомовні слова під українську орфоепічну норму.

Або притягує за вуха російські фразеологізми,

ще й говорить їх українськими словами.

Таке воно гібридне, насильницьке, неприємне, некрасиве, недолуге, огидне.

Ну так створюється мовний покруч.

Ще чому суржик небезпечний?

Тому що він збіднює людину духовно.

Бо людина ніби якась невпевнена і не розуміє, де вона, у якій вона мові.

Вона не може знайти своє місце.

І вона рветься і туди, і сюди.

І ось цей суржик ніби нівелює національною свідомістю.

Призводить до національної чи ідентичної розгубленості.

Чому ще небезпечний суржик?

Бо він мені схожий на такі гриби паразити, або на рослини паразити.

І вони присмоктуються до рослини чи того грибочка і висмоктують з нього всі сили.

І коли суржик присмоктується так до української мови,

ніби енергетичний вампір, то він загрожує їй знищенням.

Я ще помітила таке дивне явище в оточенні друзів чи колег,

говорять такою гарною, українською мовою, з помилками, але більш-менш нормально.

проте, як тільки вони починають спілкуватися з рідними, друзями з того регіону, звідки вони приїхали,

вони моментально переходять на суржик.

І це мені трохи не зрозуміло.

Один із мовознавців Міхаель Мозер порушує питання існування суржиків.

Тобто він каже, що суржик це не обов'язково загальне лінгвістичне явище,

а існує багато індивідуальних суржиків, мона сказати особистісних суржиків.

Йдеться про ті речі, які ви щойно сказали.

людина, яка гарно чи досконало володіє українською мовою,

у певних обставинах вона послуговується суржиком.

Я пристаю на цю думку Міхаеля Мозеря, що це можливо.

Чому так?

бо сама приймаю правила гри, яке мені диктує те середовище, у якому я зростала, у якому проходило моє дитинство.

Я пам'ятаю, що ще на першому курсі університету Шевченка у нас було соціологічне опитування,

ми заповнювали якусь анкету, і одне з питань було - рідна мова.

І я тоді написала, що моя рідна мова - це суржик.

Я пам'ятаю, яка була реакція у всіх викладачів,

пам'ятаю, що це винесли на загально університетське обговорення,

що одна зі студенток написала, що її рідна мова - суржик, здається, це було анонімне опитування.

Я написала це свідомо, бо я зростала у цьому середовищі.

Я чула, сама це робила - послуговувалася суржиковим гібридом.

24 роки після описаного мною власного досвіду, науковцями з України та Німеччини -

Тараненко та Генштель було зроблено соціологічне опитування

в центральній Україні, з метою дослідження мовного ландшафту саме цієї території.

Проаналізували три мовні коди: української, російської, суржику.

Тут дуже багато діаграм, цифр, тут наскільки цікаве соціологічне дослідження, і дуже гарно зроблений аналіз.

І результатом цього дослідження стала така думка:

Навіть, коли існують ці три коди, то про мовний конфлікт не йдеться.

Тобто, коли я потрапляю на бАтьківщину, у нас такий наголос, бо це там, де ми виросли, бо БатьківщИна - це наша країна.

Коли я потрапляю на батьківщину, я ніби перемикаю коди.

З коду літературної української мови я вмикаю код суржику.

Чому так відбувається?

Коли я спілкуюся літературною українською мовою на тій території,

де всі послуговуються суржиком, це звучить трохи недоречно, як диковина.

Коли ти там, ти маєш миттєво перемикати коди і переходити на суржиковий контекст.

Хочу процитувати одного з дослідників - Олександра Гриценка.

Він автор статті "Суржик, дискурс та суспільні ролі".

Як на мене, він влучно пояснює, чому люди послуговуються суржиком і повертаються до суржику.

Тому у нас на Сумщині - дєдушка, бабушка, тапки, носки, полотенце,

кирпич, картошка, що ти робиш у значенні - де ти працюєш тощо.

Суржик для тих, хто зростав у цьому середовищі ніби домашній плед.

Ніби смачні вареники на пару.

Я помітила, що останнім часом, можливо, років 5 чи більше, суржикові форми стають ніби модними, трендовими у молоді.

Молодь часто вертає у свою мову такі слівця, наприклад під час Революції Гідності та й зараз багато хто говорить слово "бімба".

На манеру Азарова.

Цим словом я теж послуговуюся, коли хочу сказати, що щось дуже якісне, гарне.

"О, бімба!".

Я так теж час від часу кажу.

Протягом останніх років ми бачимо, як суржик перекочовує із розмовного середовища дуже активно в онлайн середовище.

Я маю на увазі соціальні мережі, наприклад фейсбук.

Я б сказала, що тут суржик відіграє таку цікаву роль,

про яку ми навіть не здогадуємося.

Я відчуваю, що суржик стає потужним знаряддям українізації українців.

Діаночко, почитайте у фейсбуці Свирида Опанасовича чи Віталія Чепиногу.

Ви можете стежити за їхніми сторінками.

Вони заснували так званий бійцівський клуб суржику.

І навіть створили певний такий маніфест, його мета: "Ошеломить, обезаружить, знешкодити врага.

Адже бойовий суржик - це запорука миру та спокою в Україні, та потужна зброя проти внутрішніх та зовнішніх ворогів".

Чудове дослідження цього явища зробила Ірина Брага.

Клуб бойового суржику, або українсько-російський суржик у соціальній мережі фейсбук.

Так науковиця спостерігає перемикання кодів у мовленні Віталія Чепиноги,

Це перемикання кодів зумовлене певною тематикою.

Коли Віталій Чепинога говорить про українських воїнів,

він послуговується українською літературно мовою,

коли він переходить на контекст Росії-агресорки, одразу перемикається на суржик.

У маніфесті Віталія Чепиноги та Опанаса Сверидовича є таке застереження:

"Щоб суржикувати гарно, мову треба знати ще краще, бо буде не бойовий суржик, а срам".

"Потреба суржика надвисока, адже суржик дуже удобний,

це один із найліберальніших діалектів світу, це такий собі тотальний діко ростущий новояз,

от не було такого слова в природі, ти його придумав і вже воно є,

суржик він такий, на службі чєловєчєству, він облєгчя жизнь і наповнює її смислом".

Чому я сказала, що суржик активно вплітається в мову?

Я згадала Леся Подерв'янського.

Не буду зараз його цитувати.

Але покликання можете дати.

Буде в описі під відео.

Це ж теж приклад ось такого використання суржику.

Він не видається нам таким огидним чи неприємним.

Гармонійно читається.

Останнім часом я захоплююся гуртом "LATEXFAUNA".

Письмово-інтернетний суржик, про який я сказала,

і розмовний суржик, про який усі говорять.

Вони однаково не дотримуються орфографічних, синтаксичних, граматичних норм української мови.

Захопллюються ще мовною грою.

Створюють такі сатиричні, гумористичні, іронічні контексти, ефекти.

Але найважливішою умовою, що легітимізує, узаконює суржик -

людина має знати чудово українську літературну мову.

Знати діалекти це теж плюс,

ще дуже добре, коли вона знає ще іншу мову, яку сюди вплітає, шоб утворився такий суржиковий гібрид.

Або не одну мову, а декілька мов.

Науковці кажуть, що суржик - це не лише поєднання української та російської мов.

Це може бути гібрид української та польської мови.

Є ще гібрид української та англійської мови.

Цей суржик ще не такий потужний, але він помалу формується.

Якщо суржик не несе функції очищення, а є певним вампіром.

І якщо суржик подає мову в гібридних дзеркалах,

тоді ми маємо справу із покручем.

І ці мовні покручі потрібно негайно викорінювати.

Почнімо з таких.

До речі, я сказала не з наступних, можливо ви чули "почнімо з наступних".

Або фактори чи чинники наступні.

Це абсолютно не годиться у цьому контексті.

Бо наступна може бути зупинка, якась сходинка,

до речі, сходинка, а не ступєнька.

Сторінка у розгорнутій книжці, а не розкритій.

Російське слово сопоставлять як воно перекручується у нас, яка калька виникає - співставляти.

Ох, і часто ми це слово чуємо.

Ми це слово одразу викидаємо.

Правильно зіставляти або порівнювати.

А є ще слово стикнутися.

Це від російського слова столкнутьса.

В українській мові може бути зіткнутися з труднощами, або ще краще подолати труднощі чи натрапити на щось.

Або опинитися перед труднощами, якоюсь проблемою.

Виклопотати собі труднощі чи дістати проблему.

Дуже хочу показати словник "Скажи мені українською" Тараса Берези.

Тут він подає скальковану форму та український відповідник.

Тут у кожному тематичному блоці є корисні речі.

Ще є російське слово пресекать.

Покруч - присікати.

Звісно ми не можемо так сказати.

Наприклад пресечь разговор, українською - припинити розмову.

Чи пресечь в зародыше, українською - знищити в зародку.

Або ще, наприклад покласти край розмовам.

Є ще суржик плачевный результат, як можна сказати українською?

Результат може бути жалюгідний, незначний, незадовільний, мізерний.

Ми згадали синоніми і одразу українські слова.



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

ПРОмовні витребеньки.

Вітаю, мене звати Діана, я відеографка та журналістка проєкту "Всеосвіта".

Я Юлія Вишницька - доцентка кафедри світової літератури

інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка, докторка філологічних наук.

Ми знову починаємо "ПРОмовні витрбеньки".

Сьогодні ми не самі, з нами наша колега Арніта, вона живе у нашому офісі "Всеосвіти",

Сьогодні ми вирішили залучити її до наших "Промовних витребеньок".

І не випадково, Діано, бо сьогодні говоритимемо про суржик.

А суржик це поєднання двох, що народжує щось третє.

Але, якщо нам сподобається така компанія,

якщо Арніті сподобається така компанія, то, можливо, проводитимемо з нею "ПРОМовні витребеньки".

Тема суржику дуже цікава.

І багато наших глядачів неодноразово говорили про те, як вони хочуть послухати про суржик.

Бо це дійсно всеохопна проблема для України.

Так і зараз дуже багато цікавих досліджень з'являється.

Суржик базарного простору.

Я знаю є таке дослідження "Базар на Сумщині".

Діаночко, можливо спершу розберемося, що таке суржик?

Насправді - це слово виникло в сільськогосподарському контексті.

Позаяк пряме значення цього слова - це поєднання різних злакових сортів.

Скажімо: пшениці та жита, ячменю та вівса.

Друге значення - це не чиста мова.

До речі, Борис Грінченко у своєму чотиритомному словнику подає слово суржик, але перше його пряме значення.

Є у нього друге значення, він його описує як людина змішаної раси.

І ось є такий приклад: "Се суржик: батько був циган, а мати - дівка з нашого села".

Звісно суржик існував за довго до укладення цього словника.

Згадаймо про одного із носіїв суржику - Возного "Наталки-Полтавки".

Па всіх Божескіх та человєчіских законах,

уязвльонноє любов'ю серце не взірає на породу, на літа, на состояніє.

Славная любовь все рівняє.

Тільки одне слово - "Я люблю вас, пане Возний".

А више упамянутий виконає присягу о вірнам і вічнам саюзє з табой.

Шляхом змішування таких продуктів, або змішування мов,

утврюється щось на кшталт mutatis mutandis.

Як влучно сказано.

І ще дуже цікавий мовознавчий факт - не лише в українській мові є поняття суржик.

Є і в білоруській мові.

І ви розумієте, які мови там змішуються.

Білоруська та російська.

І ось цей білоруський суржик називається трасянка.

Пряме значення цього слова - це змішування сіна і соломи для годування великої рогатої худоби.

Це знову ж таки сільськогосподарський контекст.

Трасянка - звідси трясти, притрушувати.

А друге значення - це змішування мов.

Я от читала, що найбільше розповсюдження суржику сталося на початку ХХ століття.

Точніше, це 20-30 роки ХХ століття.

У 1920 році провели перепис населення.

І за цим переписом населення близько 1,5 млн українців визнали,

що вони за національністю українці, але рідною їхньою мовою є українська.

І це логічно, бо 20-30 роки - це час, коли селяни масово їхали в місто і ми це можемо бачити по творах тієї доби,

люди, які приїжджають в місто, нібито, намагаються говорити російською.

Тому що українська - це така "мова села".

І дійсно, виходить щось гібридне.

Так, Діано, можливо ви згадали і роман Підмогильного "Місто"?

Так, дуже люблю цей роман.

Зокрема про перепис населення йдеться в одній із програмних статей Миколи Скрипника.

Це був один із ідеологів українізації 20-30 років.

В газеті "Більшовик України" він подавав свою програму дерусифікації українців.

Бо він відчував, що буде щось страшне.

Моє дитинство було у часи Радянського союзу.

І я пам'ятаю один дует Штепселя і Тарапуньки.

Мені, дитині, щось у ньому не подобалося, хоча я його не дивилася.

Переклад поганий, от в оригіналі було здорово, а переклав, уже не годиться.

Вы попробуйте перевести эти стихи. Стихи.

В четырех строчьках пьять раз слово дети.

Только слышно - діти, діти, діти.

А куди ж їх діти?

Це ж дитяча пісня.

Это плохая детская песня.

Творча невдача.

А где твои творческие удачи.

Будут.

В том и дело, что их нет.

Сядь и напиши хорошую детскую песню.

А куди ж я цю подіну?

Выбросить надо!

Я ж ще гонорару не одержав, отримую - викину, куди ж її ще дівать.

Я знаю чого нам не вистачає - режисера.

Якби режисер показав нам щонебудь.

Ладно, не плачь, попробуем спасти твою плохую песню.

Здесь нужно что-то придумать.

І що ж ти придумаєш?

У ролі розумника виступає носій літературно російської мови.

А у ролі дурника той, хто говорить мішаною мовою - українською та російською.

тобто носій суржику.

Аналізує це явище попкультури Лариса Масенко у своїй книжці "Між мовою та языком".

І вона зазначає, що ось цей чоловік, який грав роль цього дурника, носій цього суржику:

Ось ця модель українсько-російських відносин розносила таку заразу меншовартості.

І тепер ось цим геном меншовартості заражено дуже багато наших співвітчизників.

Це можна багато де зустріти.

Я думаю, що люди, які заражені цим геном не дивляться наші "ПРОмовні витребеньки", на жаль.

Суржик небезпечний тим, що людина, яка ним користується до пуття не знає ні української, ні російської мов.

І коли вона вплутує російські слова в українську мовну систему,

коли вона подає російські слова за вимогою української граматики,

коли вона підлаштовує якісь російськомовні слова під українську орфоепічну норму.

Або притягує за вуха російські фразеологізми,

ще й говорить їх українськими словами.

Таке воно гібридне, насильницьке, неприємне, некрасиве, недолуге, огидне.

Ну так створюється мовний покруч.

Ще чому суржик небезпечний?

Тому що він збіднює людину духовно.

Бо людина ніби якась невпевнена і не розуміє, де вона, у якій вона мові.

Вона не може знайти своє місце.

І вона рветься і туди, і сюди.

І ось цей суржик ніби нівелює національною свідомістю.

Призводить до національної чи ідентичної розгубленості.

Чому ще небезпечний суржик?

Бо він мені схожий на такі гриби паразити, або на рослини паразити.

І вони присмоктуються до рослини чи того грибочка і висмоктують з нього всі сили.

І коли суржик присмоктується так до української мови,

ніби енергетичний вампір, то він загрожує їй знищенням.

Я ще помітила таке дивне явище в оточенні друзів чи колег,

говорять такою гарною, українською мовою, з помилками, але більш-менш нормально.

проте, як тільки вони починають спілкуватися з рідними, друзями з того регіону, звідки вони приїхали,

вони моментально переходять на суржик.

І це мені трохи не зрозуміло.

Один із мовознавців Міхаель Мозер порушує питання існування суржиків.

Тобто він каже, що суржик це не обов'язково загальне лінгвістичне явище,

а існує багато індивідуальних суржиків, мона сказати особистісних суржиків.

Йдеться про ті речі, які ви щойно сказали.

людина, яка гарно чи досконало володіє українською мовою,

у певних обставинах вона послуговується суржиком.

Я пристаю на цю думку Міхаеля Мозеря, що це можливо.

Чому так?

бо сама приймаю правила гри, яке мені диктує те середовище, у якому я зростала, у якому проходило моє дитинство.

Я пам'ятаю, що ще на першому курсі університету Шевченка у нас було соціологічне опитування,

ми заповнювали якусь анкету, і одне з питань було - рідна мова.

І я тоді написала, що моя рідна мова - це суржик.

Я пам'ятаю, яка була реакція у всіх викладачів,

пам'ятаю, що це винесли на загально університетське обговорення,

що одна зі студенток написала, що її рідна мова - суржик, здається, це було анонімне опитування.

Я написала це свідомо, бо я зростала у цьому середовищі.

Я чула, сама це робила - послуговувалася суржиковим гібридом.

24 роки після описаного мною власного досвіду, науковцями з України та Німеччини -

Тараненко та Генштель було зроблено соціологічне опитування

в центральній Україні, з метою дослідження мовного ландшафту саме цієї території.

Проаналізували три мовні коди: української, російської, суржику.

Тут дуже багато діаграм, цифр, тут наскільки цікаве соціологічне дослідження, і дуже гарно зроблений аналіз.

І результатом цього дослідження стала така думка:

Навіть, коли існують ці три коди, то про мовний конфлікт не йдеться.

Тобто, коли я потрапляю на бАтьківщину, у нас такий наголос, бо це там, де ми виросли, бо БатьківщИна - це наша країна.

Коли я потрапляю на батьківщину, я ніби перемикаю коди.

З коду літературної української мови я вмикаю код суржику.

Чому так відбувається?

Коли я спілкуюся літературною українською мовою на тій території,

де всі послуговуються суржиком, це звучить трохи недоречно, як диковина.

Коли ти там, ти маєш миттєво перемикати коди і переходити на суржиковий контекст.

Хочу процитувати одного з дослідників - Олександра Гриценка.

Він автор статті "Суржик, дискурс та суспільні ролі".

Як на мене, він влучно пояснює, чому люди послуговуються суржиком і повертаються до суржику.

Тому у нас на Сумщині - дєдушка, бабушка, тапки, носки, полотенце,

кирпич, картошка, що ти робиш у значенні - де ти працюєш тощо.

Суржик для тих, хто зростав у цьому середовищі ніби домашній плед.

Ніби смачні вареники на пару.

Я помітила, що останнім часом, можливо, років 5 чи більше, суржикові форми стають ніби модними, трендовими у молоді.

Молодь часто вертає у свою мову такі слівця, наприклад під час Революції Гідності та й зараз багато хто говорить слово "бімба".

На манеру Азарова.

Цим словом я теж послуговуюся, коли хочу сказати, що щось дуже якісне, гарне.

"О, бімба!".

Я так теж час від часу кажу.

Протягом останніх років ми бачимо, як суржик перекочовує із розмовного середовища дуже активно в онлайн середовище.

Я маю на увазі соціальні мережі, наприклад фейсбук.

Я б сказала, що тут суржик відіграє таку цікаву роль,

про яку ми навіть не здогадуємося.

Я відчуваю, що суржик стає потужним знаряддям українізації українців.

Діаночко, почитайте у фейсбуці Свирида Опанасовича чи Віталія Чепиногу.

Ви можете стежити за їхніми сторінками.

Вони заснували так званий бійцівський клуб суржику.

І навіть створили певний такий маніфест, його мета: "Ошеломить, обезаружить, знешкодити врага.

Адже бойовий суржик - це запорука миру та спокою в Україні, та потужна зброя проти внутрішніх та зовнішніх ворогів".

Чудове дослідження цього явища зробила Ірина Брага.

Клуб бойового суржику, або українсько-російський суржик у соціальній мережі фейсбук.

Так науковиця спостерігає перемикання кодів у мовленні Віталія Чепиноги,

Це перемикання кодів зумовлене певною тематикою.

Коли Віталій Чепинога говорить про українських воїнів,

він послуговується українською літературно мовою,

коли він переходить на контекст Росії-агресорки, одразу перемикається на суржик.

У маніфесті Віталія Чепиноги та Опанаса Сверидовича є таке застереження:

"Щоб суржикувати гарно, мову треба знати ще краще, бо буде не бойовий суржик, а срам".

"Потреба суржика надвисока, адже суржик дуже удобний,

це один із найліберальніших діалектів світу, це такий собі тотальний діко ростущий новояз,

от не було такого слова в природі, ти його придумав і вже воно є,

суржик він такий, на службі чєловєчєству, він облєгчя жизнь і наповнює її смислом".

Чому я сказала, що суржик активно вплітається в мову?

Я згадала Леся Подерв'янського.

Не буду зараз його цитувати.

Але покликання можете дати.

Буде в описі під відео.

Це ж теж приклад ось такого використання суржику.

Він не видається нам таким огидним чи неприємним.

Гармонійно читається.

Останнім часом я захоплююся гуртом "LATEXFAUNA".

Письмово-інтернетний суржик, про який я сказала,

і розмовний суржик, про який усі говорять.

Вони однаково не дотримуються орфографічних, синтаксичних, граматичних норм української мови.

Захопллюються ще мовною грою.

Створюють такі сатиричні, гумористичні, іронічні контексти, ефекти.

Але найважливішою умовою, що легітимізує, узаконює суржик -

людина має знати чудово українську літературну мову.

Знати діалекти це теж плюс,

ще дуже добре, коли вона знає ще іншу мову, яку сюди вплітає, шоб утворився такий суржиковий гібрид.

Або не одну мову, а декілька мов.

Науковці кажуть, що суржик - це не лише поєднання української та російської мов.

Це може бути гібрид української та польської мови.

Є ще гібрид української та англійської мови.

Цей суржик ще не такий потужний, але він помалу формується.

Якщо суржик не несе функції очищення, а є певним вампіром.

І якщо суржик подає мову в гібридних дзеркалах,

тоді ми маємо справу із покручем.

І ці мовні покручі потрібно негайно викорінювати.

Почнімо з таких.

До речі, я сказала не з наступних, можливо ви чули "почнімо з наступних".

Або фактори чи чинники наступні.

Це абсолютно не годиться у цьому контексті.

Бо наступна може бути зупинка, якась сходинка,

до речі, сходинка, а не ступєнька.

Сторінка у розгорнутій книжці, а не розкритій.

Російське слово сопоставлять як воно перекручується у нас, яка калька виникає - співставляти.

Ох, і часто ми це слово чуємо.

Ми це слово одразу викидаємо.

Правильно зіставляти або порівнювати.

А є ще слово стикнутися.

Це від російського слова столкнутьса.

В українській мові може бути зіткнутися з труднощами, або ще краще подолати труднощі чи натрапити на щось.

Або опинитися перед труднощами, якоюсь проблемою.

Виклопотати собі труднощі чи дістати проблему.

Дуже хочу показати словник "Скажи мені українською" Тараса Берези.

Тут він подає скальковану форму та український відповідник.

Тут у кожному тематичному блоці є корисні речі.

Ще є російське слово пресекать.

Покруч - присікати.

Звісно ми не можемо так сказати.

Наприклад пресечь разговор, українською - припинити розмову.

Чи пресечь в зародыше, українською - знищити в зародку.

Або ще, наприклад покласти край розмовам.

Є ще суржик плачевный результат, як можна сказати українською?

Результат може бути жалюгідний, незначний, незадовільний, мізерний.

Ми згадали синоніми і одразу українські слова.

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.