image

The Ukranians, Книга, що зворушить кожного

Книга, що зворушить кожного

Кожен з нас чимось цікавиться. Інтереси та хобі бувають різними, наприклад, для розваги або для відпочинку. Особисто я полюбляю танцювати, але, коли мені хочеться відпочити, я читаю книжку. Насправді, я завжди думала, що читання – це не моє, тому просто дивилась серіали. Але одного разу вони мені набриднули. Я зрозуміла, що, лежачи в ліжку разом з ноутбуком, я лиже гаю час, і вирішила щось змінити.

Вже як кілька тижнів я ходжу на озеро, сідаю на лавку з видом на хвилі та відкриваю для себе світ неперевершених фантазій. Я взяла собі за звичку читати щонайменше десять сторінок. І ось нещодавно я завершила одну книжку, про яку далі Вам розповім. Вона була справді цікава і змусила мене задуматись над багатьма речами.

Це книга Євгена Замятіна, яка називається «Ми». Можливо, Ви вже чули про неї або навіть читали її. Якщо так, то, сподіваюсь, вона справила на Вас також величезне враження. Відомо, що це роман-антиутопія, написаний у двадцятих роках минулого століття. Антиутопія зазвичай зображує певні трагічні наслідки чогось та дуже песимістичні події. У романі «Ми» автор показав трагічне майбутнє, світ без почуттів та емоцій, світ, до якого привів комунізм. До того ж цей твір вважається саркастичним. Кожен опис вигаданої держави просякнутий злою усмішкою. Я думаю, Вам сподобається ця книга, якщо Ви так само, як і я, цікавитеся історією.

Тож дія відбувається у далекому майбутньому. Ми переносимось у світ головного героя, який вирішив написати твір про Велику Державу, де він живе. З його слів ми дізнаємось, що колись це був один єдиний світ, який розколовся після війни. Вона тривала двісті років! Потім була збудована велика стіна, яка розділила великий народ. З тих пір ніхто більше не знав, що знаходиться поза стіною. Відтепер всі люди жили у скляних приміщеннях. Ба більше, все навкруги було скляним: дерева, птахи, меблі. Жителі Великої Держави носили однаковий одяг, мали однаковий розклад дня. В цьому світі не існувало особистості. Відчувати кохання було заборонено. Все навкруги перевірялось та відстежувалось так званими Хранителями. Існувала жорстка цензура, листи підлягали перевірці. Для того, щоб побути разом з кимось, громадянин цієї держави мав спочатку отримати «рожевий квиток». Тільки він давав можливість накрити скляні стіни шторами. І найголовніше – усі люди заміть імен мали номерки. Головний герой, якого звали Д-503, спочатку мав на меті описати цей світ, як щось чудове, як неабияке досягнення людства. Але один випадок повністю змінив його життя та погляди.

Чудового сонячного ранку Д-503 вийшов, як завжди, з усіма мешканцями Великої Держави на прогулянку. За правилами це був марш, де всі йшли в строю. Але одна жінка змінила звичайний будній день головного героя, заговоривши з ним. З тих пір він завжди думав про неї. Він намагався позбутися своїх почуттів, називав їх хворобою, адже в цьому світі вони були під забороною. Пізніше чоловік зізнався, що справді закохався. Ця жінка показала йому інший світ. Той, що був за стіною. Там жили звичайні люди, які уціліли після війни. Вони сміялись, кохали, раділи. Вони були вільні. Вони були живі. Тоді головний герой зрозумів, що їм все життя брехали. Цим брехуном був їхній правитель, якого звали Благодійник. Він був незмінний, адже на виборах завжди всі обирали його. Це була традиція, а не реальне голосування.

Отже, Д-503 по-справжньому закоханий. Він вже усвідомив, що коїться навкруги, і був готовий. До чого? До державного перевороту. Його коханка хотіла повернути реальний світ, зруйнувати зелену стіну та викрасти ракету, що називалась Інтеграл. Плани були грандіозні, але команду розкрили. Та хоч вони і не змогли захопити Інтеграл, стіна була підірвана. Що буде далі? А далі буде лихо… Головного героя викрали, щоб видалити фантазію. Це була така операція, після якої людина ставала бездушною та нечуйною. Далі були епізоди, які змусили мене плакати. Тому що Д-503 більше міг кохати та турбуватись про щось. Він віддав свою колишню кохану жінку на катування. Він знову став ніким.

Ця книга висміює радянські часи, відомі репресіями та заборонами. Вона саркастично змальовує усі суперечливі моменти тогочасної держави. Роман показує, що виховати цілком байдужу людину нереально. Душа є в кожного. У світі головного героя роману її вважали невиліковною хворобою.

Отож це була дуже коротка розповідь про те, що мене зворушило. І перед тим, як знову порадити Вам цю книгу, я дещо нагадаю. Ніколи не бійтеся своїх почуттів! Кохайте, радійте, смійтеся та плачте, бо людяність не можна заборонити. І нехай роман «Ми» викриває радянський тоталітарний режим, я побачила ще одну головну ідею. Ми щасливі лише тоді, коли вільні. Обов'язково прочитайте цю книгу для роздумів та вражень.



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

Книга, що зворушить кожного A book that will touch everyone

Кожен з нас чимось цікавиться. Each of us is interested in something. Інтереси та хобі бувають різними, наприклад, для розваги або для відпочинку. Interests and hobbies are different, for example, for entertainment or recreation. Особисто я полюбляю танцювати, але, коли мені хочеться відпочити, я читаю книжку. Personally, I love to dance, but when I want to relax, I read a book. Насправді, я завжди думала, що читання – це не моє, тому просто дивилась серіали. In fact, I always thought that reading was not mine, so I just watched TV series. Але одного разу вони мені набриднули. But once they bored me. Я зрозуміла, що, лежачи в ліжку разом з ноутбуком, я лиже гаю час, і вирішила щось змінити. I realized that lying in bed with a laptop, I was licking time, and decided to change something.

Вже як кілька тижнів я ходжу на озеро, сідаю на лавку з видом на хвилі та відкриваю для себе світ неперевершених фантазій. For several weeks now, I have been walking on the lake, sitting on a bench overlooking the waves and discovering a world of unsurpassed fantasies. Я взяла собі за звичку читати щонайменше десять сторінок. I made it a habit to read at least ten pages. І ось нещодавно я завершила одну книжку, про яку далі Вам розповім. And recently I finished one book, which I will tell you about later. Вона була справді цікава і змусила мене задуматись над багатьма речами. She was really interesting and made me think about many things.

Це книга Євгена Замятіна, яка називається «Ми». This is a book by Yevhen Zamyatin called "We". Можливо, Ви вже чули про неї або навіть читали її. You may have heard of it or even read it. Якщо так, то, сподіваюсь, вона справила на Вас також величезне враження. If so, I hope she also made a huge impression on you. Відомо, що це роман-антиутопія, написаний у двадцятих роках минулого століття. It is known that this is an anti-utopia novel written in the 1920s. Антиутопія зазвичай зображує певні трагічні наслідки чогось та дуже песимістичні події. Anti-utopia usually depicts certain tragic consequences of something and very pessimistic events. У романі «Ми» автор показав трагічне майбутнє, світ без почуттів та емоцій, світ, до якого привів комунізм. In the novel "We" the author showed a tragic future, a world without feelings and emotions, a world to which communism led. До того ж цей твір вважається саркастичним. In addition, this work is considered sarcastic. Кожен опис вигаданої держави просякнутий злою усмішкою. Every description of a fictional state is imbued with an evil smile. Я думаю, Вам сподобається ця книга, якщо Ви так само, як і я, цікавитеся історією. I think you will like this book if you, like me, are interested in history.

Тож дія відбувається у далекому майбутньому. So the action takes place in the distant future. Ми переносимось у світ головного героя, який вирішив написати твір про Велику Державу, де він живе. We are transported to the world of the main character, who decided to write a work about the Great Power, where he lives. З його слів ми дізнаємось, що колись це був один єдиний світ, який розколовся після війни. From his words, we learn that once it was a single world that split after the war. Вона тривала двісті років! It lasted two hundred years! Потім була збудована велика стіна, яка розділила великий народ. Then a great wall was built that divided the great people. З тих пір ніхто більше не знав, що знаходиться поза стіною. Since then, no one knew what was outside the wall. Відтепер всі люди жили у скляних приміщеннях. From now on, all people lived in glass rooms. Ба більше, все навкруги було скляним: дерева, птахи, меблі. Moreover, everything around was glass: trees, birds, furniture. Жителі Великої Держави носили однаковий одяг, мали однаковий розклад дня. Residents of the Great Power wore the same clothes, had the same schedule. В цьому світі не існувало особистості. There was no personality in this world. Відчувати кохання було заборонено. Feeling love was forbidden. Все навкруги перевірялось та відстежувалось так званими Хранителями. Everything around was checked and monitored by the so-called Guardians. Існувала жорстка цензура, листи підлягали перевірці. There was strict censorship, the letters were subject to verification. Для того, щоб побути разом з кимось, громадянин цієї держави мав спочатку отримати «рожевий квиток». In order to be with someone, a citizen of this state must first receive a "pink ticket". Тільки він давав можливість накрити скляні стіни шторами. Only he made it possible to cover the glass walls with curtains. І найголовніше – усі люди заміть імен мали номерки. And most importantly - all people had numbers instead of names. Головний герой, якого звали Д-503, спочатку мав на меті описати цей світ, як щось чудове, як неабияке досягнення людства. The protagonist, called D-503, was originally intended to describe this world as something wonderful, as a remarkable achievement of mankind. Але один випадок повністю змінив його життя та погляди. But one case completely changed his life and views.

Чудового сонячного ранку Д-503 вийшов, як завжди, з усіма мешканцями Великої Держави на прогулянку. On a beautiful sunny morning, the D-503 went for a walk with all the inhabitants of the Great Power. За правилами це був марш, де всі йшли в строю. According to the rules, it was a march where everyone marched. Але одна жінка змінила звичайний будній день головного героя, заговоривши з ним. But one woman changed the usual weekday of the protagonist, talking to him. З тих пір він завжди думав про неї. Since then, he always thought of her. Він намагався позбутися своїх почуттів, називав їх хворобою, адже в цьому світі вони були під забороною. He tried to get rid of his feelings, called them a disease, because in this world they were forbidden. Пізніше чоловік зізнався, що справді закохався. The man later admitted that he really fell in love. Ця жінка показала йому інший світ. This woman showed him another world. Той, що був за стіною. The one behind the wall. Там жили звичайні люди, які уціліли після війни. Ordinary people who survived the war lived there. Вони сміялись, кохали, раділи. They laughed, loved, rejoiced. Вони були вільні. They were free. Вони були живі. They were alive. Тоді головний герой зрозумів, що їм все життя брехали. Then the protagonist realized that they had been lied to all their lives. Цим брехуном був їхній правитель, якого звали Благодійник. This liar was their ruler, who was called the Benefactor. Він був незмінний, адже на виборах завжди всі обирали його. He was unchanged, because in elections everyone always elected him. Це була традиція, а не реальне голосування. It was a tradition, not a real vote.

Отже, Д-503 по-справжньому закоханий. So, the D-503 is truly in love. Він вже усвідомив, що коїться навкруги, і був готовий. He already realized what was going on around him, and he was ready. До чого? To what? До державного перевороту. Before the coup. Його коханка хотіла повернути реальний світ, зруйнувати зелену стіну та викрасти ракету, що називалась Інтеграл. His mistress wanted to bring back the real world, destroy the green wall and steal a rocket called Integral. Плани були грандіозні, але команду розкрили. The plans were grand, but the team was revealed. Та хоч вони і не змогли захопити Інтеграл, стіна була підірвана. Although they were unable to capture Integral, the wall was blown up. Що буде далі? What happens next? А далі буде лихо… Головного героя викрали, щоб видалити фантазію. And then there will be disaster… The main character is kidnapped to remove the fantasy. Це була така операція, після якої людина ставала бездушною та нечуйною. It was an operation after which the person became soulless and inaudible. Далі були епізоди, які змусили мене плакати. Then there were episodes that made me cry. Тому що Д-503 більше міг кохати та турбуватись про щось. Because the D-503 could love and worry about something more. Він віддав свою колишню кохану жінку на катування. He tortured his ex-beloved wife. Він знову став ніким. He became nobody again.

Ця книга висміює радянські часи, відомі репресіями та заборонами. This book mocks the Soviet era, known for repression and bans. Вона саркастично змальовує усі суперечливі моменти тогочасної держави. It sarcastically depicts all the contradictory moments of the then state. Роман показує, що виховати цілком байдужу людину нереально. The novel shows that it is unrealistic to bring up a completely indifferent person. Душа є в кожного. Everyone has a soul. У світі головного героя роману її вважали невиліковною хворобою. In the world of the protagonist of the novel it was considered an incurable disease.

Отож це була дуже коротка розповідь про те, що мене зворушило. So it was a very short story about what touched me. І перед тим, як знову порадити Вам цю книгу, я дещо нагадаю. And before I advise you this book again, I will remind you a little. Ніколи не бійтеся своїх почуттів! Never be afraid of your feelings! Кохайте, радійте, смійтеся та плачте, бо людяність не можна заборонити. Love, rejoice, laugh and cry, because humanity cannot be forbidden. І нехай роман «Ми» викриває радянський тоталітарний режим, я побачила ще одну головну ідею. And let the novel "We" expose the Soviet totalitarian regime, I saw another main idea. Ми щасливі лише тоді, коли вільні. We are happy only when we are free. Обов'язково прочитайте цю книгу для роздумів та вражень. Be sure to read this book for reflection and experience.

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.