Звернення до Британського Парламенту Appeal to the British Parliament

**__Пане Спікере! Пане Прем'єр-міністре! Члени уряду, парламенту, лорди.__**

**__Леді та джентльмени!__**

Я звертаюся до всіх людей Сполученого Королівства. I appeal to all the people of the United Kingdom. До всіх людей Великої Британії. Великого народу. Great people. З великою історією. Я звертаюся до вас як громадянин, як Президент, але теж великої країни. I am addressing you as a citizen, as the President, but also of a great country. З великою мрією. І великою боротьбою. And a great struggle. Я хочу розповісти вам про наші 13 днів. 13 днів міцної війни, яку ми не розпочинали й не хотіли. 13 days of a strong war, which we did not start and did not want. Але ведемо. But we lead.

Тому що не хочемо втратити те, що в нас є, те, що наше, – Україну. Because we do not want to lose what we have, what is ours, Ukraine. Так само, як ви не хотіли втратити свій острів, коли нацисти готувалися розпочати битву за вашу велику державу, битву за Британію.

13 днів нашого захисту.

У перший день о 4-й ранку на нас полетіли крилаті ракети. Так, що всі прокинулися – ми, діти, всі ми, живі люди, вся Україна. І відтоді не спить. And he hasn't slept since. Ми всі стали до зброї. We all took up arms. Ставши великою армією.

На другий день відбивалися від атак у повітрі, на суші й на морі. І наші героїчні прикордонники на острові Зміїний у Чорному морі розповіли всім про фінал війни. А саме: куди зрештою вирушить ворог. Namely: where the enemy will go in the end. Коли російський корабель вимагав від наших хлопців скласти зброю, вони відповіли йому... Так міцно, як не можна сказати в парламенті. When the Russian ship demanded that our boys lay down their arms, they answered him... So firmly, as you can't say in parliament. І ми відчули силу. And we felt the power. Велику силу нашого народу, який до кінця гнатиме окупанта. The great strength of our people, which will drive the occupier to the end.

На третій день російські війська не ховаючись били просто по людях, по житлових будинках. On the third day, the Russian troops, without hiding, just hit people and residential buildings. Артилерією. Авіабомбами. І це остаточно показало нам, показало світу, хто є хто. And it finally showed us, showed the world who is who. Хто великі люди, а хто – просто звірі. Who are great people, and who are just beasts.

На четвертий день, коли полонених ми вже почали брати десятками, ми не втратили гідності. On the fourth day, when we began to take dozens of prisoners, we did not lose our dignity. І не знущалися над ними. And they were not mocked. Ми ставимося до них, як до людей. We treat them like people. Бо ми залишилися людьми на четвертий день цієї ганебної війни. Because we remained human on the fourth day of this shameful war.

На п'ятий день терор проти нас уже був відвертим. On the fifth day, the terror against us was already open. Проти міст, проти маленьких містечок. Зруйновані райони. Бомби, бомби, бомби, знову бомби на будинки, на школи, на лікарні. І це геноцид. And this is genocide. Який не зламав нас. Мобілізував кожного й кожну з нас. І дав нам відчуття великої правди.

На шостий день російські ракети впали на Бабин Яр. No sexto dia, foguetes russos caíram sobre Babin Yar. Це місце, де нацисти стратили 100 тисяч людей у роки Другої світової війни. Este é o lugar onde os nazistas executaram 100.000 pessoas durante a Segunda Guerra Mundial. Через 80 років потому Росія вбила їх удруге.

На сьомий день ми зрозуміли, що вони руйнують навіть церкви. Бомбами! Знову ракетами. Вони не знають святого й великого, як знаємо ми.

На восьмий день світ побачив, що з російських танків стріляють по атомній електростанції. No oitavo dia, o mundo viu tanques russos disparando contra a usina nuclear. Найбільшій у Європі. O maior da Europa. І світ почав розуміти, що це терор проти всіх. Це великий терор.

На дев'ятий день ми слухали зустріч країн НАТО. І без бажаного для нас результату. And without the desired result for us. Без мужності. Так ми відчули це – я не хочу нікого образити – ми відчули, що альянси не діють. Навіть небо закрити не можуть. І тому гарантії безпеки у Європі треба будувати з нуля.

На десятий день беззбройні українці в окупованих містах повсюдно протестували, масово. Зупиняючи бронетехніку голіруч. Ми стали незламними.

На 11-й день, коли бомбили вже житлові райони, коли від вибухів усе руйнувалося, коли евакуювали дітей з пошкодженої дитячої онколікарні... Ми усвідомили: українці стали героями. Сотні тисяч людей. Цілі міста. Діти, дорослі – всі.

На 12-й, коли втрати російської армії вже перевищили 10 тисяч убитих, у цьому рахунку з'явився й генерал. І це дало нам упевненість: за всі злочини, за всі ганебні накази все ж таки буде відповідальність. Міжнародного суду або української зброї.

На 13-й день у блокованому російськими військами Маріуполі померла дитина. Від зневоднення. Вони не пускають ні харчові продукти, ні воду не дають людям. Просто заблокували – і вони у підвалах. Я думаю, всі чують: там у людей немає води!

За 13 днів російського вторгнення було вбито 50 дітей. 50 великомучеників. Це страшно! Це порожнеча. Замість 50 всесвітів, які могли б жити, але вони їх забрали. Просто забрали.

Велика Британіє! Grã Bretanha!

Україна не прагнула цього. Не шукала величі. Але стала великою за ці дні цієї війни.

Україна, яка рятує людей попри терор окупантів. Яка захищає свободу попри удари однієї з найбільших армій світу. Яка обороняється попри відкрите небо. Все ще відкрите для російських ракет, літаків, гвинтокрилів. «Бути чи не бути?» – ви добре знаєте це шекспірівське питання. "Ser ou não ser?" - você conhece bem essa pergunta shakespeariana.

13 днів тому це питання ще могло прозвучати про Україну. Але зараз – уже ні. Очевидно, що бути. Очевидно, що бути вільними. І де, як не тут, нагадати вам слова, які Велика Британія вже чула. І які знову актуальні.

Ми не здамося й не програємо! Não vamos desistir e não vamos perder!

Ми підемо до кінця. Půjdeme až na konec. Iremos até o fim.

Ми будемо боротися на морях, будемо битися в повітрі, ми будемо захищати нашу землю, хоч би якою була ціна. Budeme bojovat na mořích, budeme bojovat ve vzduchu, budeme bránit naši zemi, ať to stojí cokoliv. Lutaremos nos mares, lutaremos no ar, defenderemos nossa terra, custe o que custar.

Ми будемо битися в лісах, на полях, на узбережжях, у містах і селах, на вулицях, ми будемо битися на пагорбах... І я хочу від себе додати: ми будемо битися на териконах, на березі Кальміуса та Дніпра! We will fight in the forests, in the fields, on the coasts, in cities and villages, on the streets, we will fight on the hills... And I want to add: we will fight on the tericons, on the banks of the Kalmius and the Dnieper! Lutaremos nas florestas, nos campos, nas costas, nas cidades e aldeias, nas ruas, lutaremos nas colinas... E quero acrescentar: lutaremos nos tericons, nas margens do o Kalmius e o Dnieper! І ми не здамося! E não vamos desistir!

Звичайно, з вашою допомогою, допомогою цивілізації великих країн. Claro, com a sua ajuda, com a ajuda da civilização dos grandes países. З вашою підтримкою, за яку ми вдячні і на яку ми дуже розраховуємо. Com o vosso apoio, pelo qual somos gratos e com o qual contamos muito. І я окремо вдячний тобі, Борисе, мій друже! E sou especialmente grato a você, Boris, meu amigo!

Посилюйте санкції проти держави-терориста. Визнайте її нарешті державою-терористом. Знайдіть спосіб зробити безпечним наше українське небо. Зробіть те, що ви можете. Те, що ви повинні. До чого зобов'язує велич вашої держави і вашого народу.

**__Слава великій Україні! Слава Великій Британії__**