Відхилення в чергуванні О — І, Е — І

Є багато позицій, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах немає всупереч наведеним правилам:

1) і наявне у відкритому складі в словах з основою, вирівняною за іншими відмінками чи формами:

а) у формах називного відмінка однини: гребіне́ць (гребінця́), дзвіно́к (дзвінка́), каміне́ць (камінця́), кі́готь (кі́гтя), кіло́к (кілка́), кіне́ць (кінця́), ні́готь (ні́гтя), оліве́ць (олівця́), реміне́ць (ремінця́), рі́вень (рівня́), стіжо́к (стіжка́), торгіве́ць (торгівця́), фахіве́ць (фахівця́) та ін. ;

б) у формах родового відмінка множини: ві́кон (вікно́), ві́чок (ві́чко), гіло́к (гі́лка), зіро́к (зі́рка), кіле́ць (кільце́), лі́жок (лі́жко), ні́жок (ні́жка), плі́то́к (плі́тка);

в) у формах іменників зі значенням зменшеності за аналогією до таких форм, як кіл — кілка́, міст — містка́, гі́рка (де і в закритому складі): кіло́чок, місто́чок, ні́женька, гіронька, але слівце́ — слове́чко;

2) у групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і:

а) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к-(а) зі значенням зменшеності: борода́ — борі́д — борі́дка, борона́ — борі́н — борі́нка, голова́— голі́в — голі́вка (і голо́вка — з іншим значенням), сторона́ — сторі́н — сторі́нка, череда́ — чері́д — чері́дка;

б) у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних іменниках зі значенням зменшеності: боло́то — болі́т — болі́тце, воро́та — ворі́т — ворі́тця, долото́ — долі́т — долі́тце, але: де́рево— дере́в — деревце́, джерело́ — джере́л — джере́льце;

в) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним: бездорі́жжя, Запорі́жжя, підборі́ддя, роздорі́жжя (але: лівобере́жжя, узбере́жжя), а також без подовження: безголі́в'я, поголі́в'я, хоч безголо́сся, повноголо́сся;

3) і в закритому складі маємо у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі́к, волі́кши (волокти́), збері́г, збері́гши (зберегти́), стері́г, стері́гши (стерегти́), бо: волокла́, зберегла́, стерегла́; волокло́, зберегло́, стерегло́та ін., але: боро́в, коло́в, моло́в, поло́в, поро́в; боро́ла, коло́ла, моло́ла, поло́ла, поро́ла та ін. ;

4) у віддієслівних іменниках середнього роду на -нн-(я) і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу — е: носі́ння, ході́ння; вра́ження, заве́ршення, збі́льшення, зна́чення, поя́снення, але: варе́ння (і варі́ння, ва́рення — процес), вче́ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен: іме́ння, найме́ння;

5) о, е наявні в закритому складі:

а) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: боре́ць — борця́ (борце́ві, борце́м та ін. ), ви́борець — ви́борця, лове́ць — ловця́, творе́ць — творця́; мото́к — мотка́, носо́к — носка́, па́росток — па́ростка; во́день — во́дню; коте́л — котла́, оре́л — орла́;

б) у повноголосних формах -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло́д (коло́дка), доло́нь (доло́нька), соро́к, огоро́ж, моро́к, нагоро́д (від них немає зменшених форм з і). Але: дорі́г, дорі́жка, корі́в, корі́вка, бері́з, бері́зка (проте бере́зка — виткий бур'ян);

в) у родовому відмінку множини деяких іменників переважно жіночого роду: будо́в, вод, істо́т, осно́в, підпо́р, проб, субо́т, топо́ль, шкод; леле́к, меж, озе́р, потре́б, але: осі́б, підкі́в;

г) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов(-ьов, -йов), -ев (-єв): Ма́лишев — ма́лишевський, Па́влов — па́вловський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів(-їв), зберігаємо і (ї): Гаври́лів — гаври́лівський, Деми́дів — деми́дівський, Андрі́їв — Андрі́ївський ;

ґ) у префіксальних безсуфіксних іменниках на зразок: зато́н, перео́р, пото́п(під впливом родового відмінка однини: зато́ну, перео́ру, пото́пу), але звичайно поті́к, розгі́н, уді́й. Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширене на решту форм: о́пік (родовий однини о́піку);

д) під наголосом у словотворчих компонентах -вод, -воз, -нос, -роб складних слів, що означають людей за професією, видом занять та в похідних від цих слів: екскурсово́д, ляльково́д; водово́з; дровоно́с; хліборо́б, хліборо́бство, чорноро́бта ін. Проте в словах, що означають предмети, та в похідних від них утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і: водопрові́д, газопрові́д, газопрові́дний, електропро́від, трубопро́від; у словах зі складником -воз о здебільшого зберігаємо: електрово́з, лісово́з, теплово́з. Незалежно від семантики слова в словотворчих компонентах -хід, -ріг уживаємо тільки і: всюдихі́д, місяцехі́д, пішохі́д, пішохі́дний, самохі́д, самохі́дний, стравохі́д, швидкохі́д, швидкохі́дний; козері́гі Козері́г (сузір'я), носорі́гта ін. ;

е) у деяких словах книжного й церковного походження та в похідних від них: Бог, верхо́вний, виробни́цтво, ви́рок, зако́н, зако́нний, наро́д, наро́дний, основни́й, пото́п, пра́пор, проро́к, словни́к, а також за традицією в деяких прізвищах: Артемо́вський, Боровико́вський, Грабо́вський, Котляре́вський, Пи́семський та ін. Але: Верикі́вський, Желехі́вський, Минькі́вський.