Розділ перший, 3

А голос побивався під небом, ридав, благав, то знов западав у глибокі тіні далеких вибалків та ярів. And the voice would wander under the sky, sobbing, begging, and then sinking back into the deep shadows of distant ravines and gullies. І тільки щемів здавленою гарячою луною у яснім літнім тумані ночі, аби знов вирватися з тиші і ударити з новою силою у вічне склепіння над землею. And it only ached with a squeezed hot echo in the clear summer fog of the night, only to break out of the silence and strike with renewed vigor into the eternal vault above the earth.

Так, буває, орлиця, вкинута в клітку, спочатку б'ється грудьми, головою, пазурами об іржаві грати, але, заюшена кров'ю і знесилена, падає без руху, ждучи, поки спрагнене волі, невгавуче серце кине її знов у смертельний та нерівний бій з холодним залізом неволі. It happens that an eagle thrown into a cage at first beats its chest, head, and claws against the rusty bars, but, bleeding and exhausted, falls down without moving, waiting for its thirsty heart to throw it back into a deadly and unequal battle with the cold iron of captivity.

Від пісні, сповненої несосвітенного жалю, небеса нап'ялися до останньої можливості своєї сили, аби тільки не луснути і не пустити до Бога страшних жалів невідомого і самотнього жіночого серця. The heavens were drunk with a song full of unconscious pity, to the last of their strength, just to keep from bursting and letting the terrible pains of an unknown and lonely woman's heart reach God. І посеред ночі від наглого місяця стало світліше і моторошніше, і він, ніби це відчувши, став важко і повільно осідати над церквою. In the middle of the night, the moon became lighter and more eerie, and as if it felt it, it began to settle heavily and slowly over the church. І знизився на найвищий гостряк хреста. And he went down to the highest point of the cross. Хрест не витримав, тріснув і з місяцем упав в ограду... І цей тріск продзвенів як смертельний постріл по всіх розлогах ночі, і на землі стала глупа ніч. The cross could not stand it, it cracked and fell into the fence with the moon... And this crack rang out like a death shot throughout the vastness of the night, and the earth became a stupid night. І пісня, і луна зникли і заглухли, неначе камінь, кинутий у криницю, який осів на скаламучене дно глибокої води. Both the song and the echo disappeared and went silent, like a stone thrown into a well that settled on the rocky bottom of deep water.

Гордій схопився з сіна і, не надіваючи одежі, а тільки накинувши на себе кожух, вибіг із клуні. Hordii got up from the hay and, without putting on his clothes, just throwing on his coat, ran out of the barn. і диво. and a miracle. Місяць світив так само серед неба над церквою, як і світив перед тим. The moon was shining in the sky above the church in the same way as it had before. Тільки після пісні тиша панувала неруxоміша. Only after the song did the silence become more unbreakable. У парубка билося серце від подиву і тривоги, The young man's heart was beating with surprise and anxiety,

Постоявши у нерішучості під клунею з мить, він пішов надвір. After standing in indecision under the barn for a moment, he went outside. У церкві пробило 12 годин ночі. It was 12 o'clock in the church.

На найвищій лінії яру з того боку, де була тітчина Горпинина садиба, проходив рів, зарослий дерезою Гордій швидко найшов вилазку, коло якої росла стара груша, і став сходити східцями, покладеними із шматків каменю, в яр. On the highest line of the ravine, on the side where Horpyna's aunt's estate was located, there was a ditch overgrown with dereza, and Horhii quickly found an outcropping near which an old pear tree grew, and began to climb down the steps made of pieces of stone into the ravine. А через те, що тут був дуже крутий спуск, господарі зробили жердочку аж до самого Тясмину, Місцевість навколо спуску через стрімучу крутість ніколи і ніким не оброблялася. And because there was a very steep descent, the owners made a perch all the way to Tyasmyn. The area around the descent has never been cultivated because of its steepness. Вдень її відвідували хіба якісь одчаяні вівці чи кози посмикати трави на жовтій глині між каменем. During the day, it was only visited by some desperate sheep or goats to pull grass on the yellow clay between the stones. Вся половина Тясмину вподовж по цей бік від Гордія не заростала ні осокою, ні лозами. The entire half of the Tiasmyn River on this side of Hordii was not overgrown with sedge or vines. Тільки на тім боці, від священикової садиби, росли рогоза, очерет і над самою водою верби, тополі, осики і явори. Only on the other side, from the priest's estate, there were cattails, reeds, and willows, poplars, aspen, and sycamores growing over the water. Кожне дерево стояло у клубку туману, освітлене місяцем з верхніх боків, і витикало з нього позолочені гілляки до неба. Each tree stood in a tangle of fog, illuminated by the moon from above, and poked its gilded branches out into the sky. І здавалося, що з-під якогось снігу вони вибилися на світ. And it seemed as if they had come out from under some kind of snow. А вверх і вниз уздовж ріки всі скелі сріблилися і золотилися так само, як і купи туману над водою і над берегами... І всі нічні видива в яру око легко сприймало то як туман, то як скелі. Коло самої кладки, скованої з двох тонких верб, стояв мокрий від рухомої вогкості човен. A boat, wet from the moving dampness, stood next to the masonry, made of two thin willows.

Гордій зійшов на кладку. Hordii went to the masonry. Під ним блищала чорна смуга води, відти відсвічувалися до нього, зачаровані нічною тишею, небо і круглий місяць, а над всією прозорою безоднею світився він у кожусі і босий, з непокритою головою, A black strip of water glistened below him, the sky and the round moon reflected back to him, enchanted by the night silence, and above the entire transparent abyss he shone in a cloak and barefoot, with his head uncovered,