×

Mes naudojame slapukus, kad padėtume pagerinti LingQ. Apsilankę avetainėje Jūs sutinkate su mūsų slapukų politika.


image

Байки Леонiда Глiбова, Вовк та Мишеня

Вовк та Мишеня На полі Вовк овечку взяв, Потяг сердешную в діброву — Не на розмову,— А щоб із'їсти: він бажав М'ясця свіженького давненько. От взяв овечку, обідрав, Як знав, Та й заходився хорошенько М'ясце під дубом уминать,— Аж на зубах кістки хрущать. Їв Вовчик, їв — аж утомився; Гаразденько удовольнився, А все-таки всього не з'їв: «Нехай вже,— каже,— другим разом». М'ясце травицею прикрив, А сам спочинуть ліг тим часом. Неначе пан який — лежить… А Мишенятко під вербою Почуло, що м'ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Яке мале, а вже хитрить! )… От помалесеньку підкралось, Взяло м'ясця та у дупло й сховалось. Угледів Вовк, дарма що спав, І на ввесь гай гукать зачав: — Ой ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав! Я в одному селі по ярмарку гуляв Та й бачив диво: Якийсь там становий хвинтив спесиво Біля чумацьких хур. Чого він там никав — усі на вус мотали… От якось у його тарані в'язку вкрали, А він гукає: «Пробі! Калавур!»

Вовк та Мишеня На полі Вовк овечку взяв, Потяг сердешную в діброву — Не на розмову,— А щоб із’їсти: він бажав М’ясця свіженького давненько. От взяв овечку, обідрав, Як знав, Та й заходився хорошенько М’ясце під дубом уминать,— Аж на зубах кістки хрущать. Їв Вовчик, їв — аж утомився; Гаразденько удовольнився, А все-таки всього не з’їв: «Нехай вже,— каже,— другим разом». М’ясце травицею прикрив, А сам спочинуть ліг тим часом. Неначе пан який — лежить… А Мишенятко під вербою Почуло, що м’ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Яке мале, а вже хитрить! )… От помалесеньку підкралось, Взяло м’ясця та у дупло й сховалось. Угледів Вовк, дарма що спав, І на ввесь гай гукать зачав: — Ой ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав! Я в одному селі по ярмарку гуляв Та й бачив диво: Якийсь там становий хвинтив спесиво Біля чумацьких хур. Чого він там никав — усі на вус мотали… От якось у його тарані в’язку вкрали, А він гукає: «Пробі! Калавур!»