11 Частина 11 Teil 11 Part 11 Część

Я думаю, що то за радість — бути живим, і питаю себе, чи зумію колись дістатися коренів цієї плоті та пізнати себе такого, яким я був колись. I think it is a joy to be alive, and I wonder if I will ever be able to get to the roots of this flesh and know myself as I once was. Бо корені там є. Чи зумію я знайти їх завдяки власним вчинкам — це сховане в майбутньому. Because the roots are there. Whether I will be able to find them through my own actions is hidden in the future. Але все, що до снаги людині, до снаги й мені. But everything that a man can do, I can do too. Кожен мій учинок може призвести до цього. Every action I take can lead to this.

Алія. Aliya. Коментарі до висловлювань гхоли Comments on Ghola's statements

Занурений у пронизливий аж до крику запах прянощів та вдивляючись усередину себе крізь провидницький транс, Пол побачив, що місяць стає розтягнутою кулею. Immersed in the piercing smell of spices and peering inside himself through a providential trance, Paul saw the moon become a stretched ball. Він обертався й стискався зі страшним сичанням — сичанням зірки, що гасне в безмежному морі... униз... униз... униз... наче м'яч, що його кинула дитина. It spun and contracted with a terrible hiss, the hiss of a star fading in a boundless sea ... down ... down ... down ... like a ball thrown by a child.

І місяць щез. And the moon is gone.

Місяць не зайшов. The moon did not set. Усвідомлення цього затопило Пола. The realization flooded Paul. Він зник, і місяця не стало. He disappeared, and the moon was gone. Земля затремтіла, по ній пішли брижі, наче по шкірі переляканого звіра. The earth trembled, ripples followed her, as if on the skin of a frightened beast. Його охопив жах. He was terrified.

Пол рвонувся, схопився на своїй постелі, вдивляючись перед себе широко розплющеними очима. Paul jerked up and sat up in his bed, staring at himself with wide eyes. Частина його свідомості дивилася назовні, частина — усередину. Part of his consciousness looked outside, part - inside. Зовні він побачив пласталеву вентиляційну решітку своєї приватної кімнати. Outside, he saw the plastic ventilation grille of his private room. Він знав, що перебуває між стінами величної, мов гора, споруди — його власної Твердині, а внутрішнім зором продовжував бачити падіння місяця. He knew that between the walls of a majestic, mountain-like structure was his own stronghold, and his inner vision continued to see the moon fall.

__Геть! Get out! Геть!__

Зовні пласталева решітка виходила на яскравий арракінський полудень, а натомість усередині панувала найчорніша ніч. Outside, the plastic lattice overlooked the bright Arrakin noon, while inside, the darkest night reigned. Солодкі аромати, які струменіли зливою з висадженого на даху саду, ніжно дражнили його відчуття, але жодні квіткові запахи неспроможні були повернути назад зниклий місяць. Sweet aromas emanating from the garden planted on the roof gently irritated his senses, but no floral scents could bring back the vanished moon.

Пол торкнувся стопами холодної поверхні підлоги й заглянув крізь решітку. Paul touched the cold surface of the floor with his feet and peered through the grille. Просто перед собою він бачив пологу дугу мостика, Just in front of him he saw the sloping arch of the bridge,

збудованого з кристал-стабілізованих золота й платини. built of crystal-stabilized gold and platinum. Його оздоблювали вогненні самоцвіти з далекого Сідона. It was decorated with fiery gems from distant Sidon. Здіймаючись над басейном і фонтаном, заповненими водорослими квітами, мостик вів до галереї середмістя. Rising above the pool and the fountain filled with algae flowers, the bridge led to the gallery of the city center. Пол знав, що, зійшовши на мостик, він міг би зазирнути в їхні пелюстки — такі чисті та червоні, наче свіжі краплі крові: щойно ця кров кружляла в жилах, а зараз розбризкалася притіненими кружечками по смарагдовій заболоні. Paul knew that when he stepped on the bridge, he could look into their petals, as clean and red as fresh drops of blood: just that blood was circling in his veins, and now it was scattered in shaded circles on the emerald veil.

Його очі всотували довколишнє, але він залишався в'язнем викликаної прянощами дрімоти. His eyes sucked in the surrounding, but he remained a prisoner of the spice-induced drowsiness.

__Жахливе видиво загиблого місяця.__ Terrible sight of the lost moon.

Видиво віщувало страхітливу особисту втрату. Vidivo foretold a terrible personal loss. Можливо, він бачив крах створеної ним цивілізації, яку згубили її власні амбіції. Perhaps he saw the collapse of the civilization he had created, which had lost its own ambitions.

__Місяць... місяць... загиблий місяць.__ The moon ... the moon ... the dead moon.

Потрібна була величезна доза прянощів, аби подолати каламуть, викликану Таро. It took a huge dose of spices to overcome the turmoil caused by Tarot. Усе, що йому явилося, — це падіння місяця й той ненависний шлях, який він знав від початку. All that appeared to him was the fall of the moon and the hated path he had known from the beginning. Щоб закінчився джигад, щоб затих вулкан різанини, він мусить заплатити власною дискредитацією. For the jihad to end, for the volcano of massacre to subside, he must pay with his own discredit.

__Розлучися... розлучися... розлучися...__ Break up ... break up ... break up ...

Квіткові аромати із саду на даху нагадали йому про Чані. The floral scents from the rooftop garden reminded him of Chani. Він затужив за її обіймами, за руками, які пригорталися до нього, несучи кохання й забуття. He longed for her embrace, for the hands that clung to him, carrying love and oblivion. Але навіть Чані не могла прогнати цього видіння. But even Chani could not banish this vision. Що сказала б Чані, якби він прийшов до неї, сповістивши, що обдумує певну, конкретну смерть. What would Chany say if he came to her, announcing that he was contemplating a certain, concrete death. Знаючи, що цього не уникнеш, чому б не вибрати аристократичну смерть, звівши всі порахунки з життям у розквіті, знехтувавши всіма майбутніми своїми роками? Knowing that you can't avoid it, why not choose an aristocratic death, settle all accounts with life in prosperity, neglecting all your future years? Померти, перш ніж згасне сила волі — хіба ж це не аристократичний вибір? Isn't it an aristocratic choice to die before the power of will dies down?

Він підвівся, звернув у відкритий прохід у решітці й опинився на балконі — просто над ним цвіли квіти й п'ялися вгору виноградні лози саду. He got up, turned into the open passage in the lattice and found himself on the balcony - just above him blooming flowers and climbing up the vines of the garden. У роті йому пересохло, наче після переходу пустелею. His mouth was dry, as if after crossing the desert.

__Місяцю... місяцю, де ти?__ The moon ... the moon, where are you?

Він згадав про звіт Алії, про тіло молодої жінки, знайдене в дюнах. He mentioned Aliya's report, the body of a young woman found in the dunes. Фрименка, узалежнена від семути! Freeman, addicted to semute! Усе якнайкраще вкладалося в ненависну картину. Everything fit best into the hated picture.

127 127

«__Неможливо щось узяти у Всесвіту, —__ подумав він. It's impossible to take anything from the universe, he thought. — __Усесвіт сам дає, що захоче__»__.__ "The universe itself gives what it wants."

На низькому столику обіч балконної огорожі лежала напівзнищена мушля з морів Матері-Землі. On a low table in front of the balcony railing lay a half-destroyed shell from Mother Earth. Він узяв її в руки, блискучу, гладеньку, і спробував відчути, як це — переміститися назад у часі. He took her in his arms, shiny, smooth, and tried to feel what it was like to move back in time. Перламутрова поверхня відбивала мерехтливі цятки світла. The mother-of-pearl surface reflected flickering dots of light. Відірвавши погляд від мушлі, він глянув угору, понад сад, де небо наче палало, — у срібному сонці сяяла смуга райдужного пилу. Taking his eyes off the shell, he looked up over the garden, where the sky seemed to burn, a streak of rainbow dust shining in the silver sun.

«__Мої фримени називають себе дітьми Місяця__»__, —__ подумалося йому. My Freemasons call themselves the children of the moon, he thought.

Він відклав мушлю й рушив уздовж балкона. He set down his shell and walked along the balcony. Чи залишає надію на порятунок це видиво гинучого місяця? Does this sight of the perishing moon leave any hope of salvation? Відповідь він шукав у царині містики. He sought an answer in the field of mysticism. Усе ще перебуваючи під владою прянощів, він почувався слабким і знесиленим. Still under the power of spices, he felt weak and exhausted.

З північного пругу пласталевої гори відкривався вид на споруджений внизу мурашник урядових будинків, на пішохідні доріжки на дахах, якими поспішали люди повз двері, стіни й кахельні мозаїки, і здавалося, що люди зливаються з мозаїками. The northern ridge of Plastal Mountain overlooked the anthill of government buildings below, the footpaths on the roofs that people hurried past, doors, walls, and tiled mosaics, and people seemed to merge with the mosaics. Зрештою, люди й були кахлями мозаїки! After all, people were mosaic tiles! Моргнувши, він зміг втримати їх у свідомості. Blinking, he was able to keep them in mind. Мозаїка. Mosaics.

__Місяць упав і щез.__ The moon fell and disappeared.

Його з головою накрило відчуття, що місто можна витлумачити як химерний символ його Всесвіту. He was overwhelmed with the feeling that the city could be interpreted as a bizarre symbol of his universe. Будинки, які він бачив, було зведено на рівнині, де колись його фримени розтрощили сардаукарські легіони. The houses he saw were built on the plain where his Freemasons had once crushed the Sardaukar legions. Земля, колись утрамбована воїнами під час битв, тепер була віддана на поталу крикливому й метушливому бізнесу. The land, once rammed by warriors in battle, has now been given over to bustling and hectic business.

Тримаючись зовнішньої стіни балкона, Пол обійшов ріг будинку. Holding on to the outside wall of the balcony, Paul walked around the corner. Тепер перед ним відкрилася перспектива передмість, де міська забудова губилася між скелями та навіяним із пустелі піском. Now the prospect of suburbs opened up before him, where city buildings were lost between rocks and desert-inspired sand. На передньому плані домінував храм Алії; зелені й чорні полотнища вздовж стін у два кілометри заввишки несли на собі місячний символ Муад'Діба. In the foreground, the temple of Aliya dominated; the green and black banners along the two-kilometer-high walls bore the moon symbol of Muad'Dib.

__Падіння місяця.__ Fall of the moon.

Пол провів рукою по чолі й обличчю. Paul ran a hand over his forehead and face. Метрополія-символ гнітила його. The metropolis-symbol oppressed him. Він зневажав власні думки. He despised his own thoughts. Таке вагання в комусь іншому викликало б його гнів. Such hesitation in someone else would anger him.

Він ненавидів своє місто! He hated his city!

Лють, спричинена нудьгою, билася й кипіла в ньому, живлячись рішеннями, яких не можна було уникнути. Out of anger, boredom beat and boiled over, feeding on unavoidable decisions. Він знав, на яку стежку мусить ступити. He knew which path to take. Достатньо часто це бачив, правда ж? I've seen it often enough, right? __Бачив__ це! Saw it! Колись, дуже давно, він вважав себе творцем нової державності. Once upon a time, he considered himself the creator of a new statehood. Але цей витвір виявився фікцією — якимось огидним механізмом з еластичною пам'яттю, який можна змінювати як завгодно, проте ледь розслабишся на мить — а він уже з виляском повернувся до попередньої форми. But this work turned out to be fiction - a kind of disgusting mechanism with elastic memory, which can be changed as you like, but you can barely relax for a moment - and he has already returned to the previous form with a bang. Сили, що діяли за межами його досяжності, у самих людях, були йому непідвладні. Forces operating beyond his reach, in the people themselves, were beyond his control.

Пол вдивлявся в дахи. Paul stared at the roofs. Які скарби привільного життя ховаються під цими покрівлями? What are the treasures of a life of privilege hidden under these roofs? Посеред крейдяно-білих, червоних і золотих дахів виднілися ділянки зеленої рослинності. In the middle of the chalk-white, red and gold roofs, areas of green vegetation could be seen. Зелень — подарунок Муад'Діба та його води. Greens are a gift from Muad'Dib and his water. Перед ним розкинулися сади та гаї, що суперничали з легендарним Ліваном. In front of him lay gardens and groves that competed with the legendary Lebanon.

«Муад'Діб витрачає воду, наче безумець», — казали фримени. "Muad'Dib spends water like a madman," the Freemasons said. Пол затулив очі долонями. Paul covered his eyes with his palms.

__Місяць упав.__ The moon has fallen.

Він опустив руки й проясненим поглядом подивився на свою He lowered his hands and looked at his own with a clear look

метрополію. metropolis. Будівлі оточувала аура монструозного імперського варварства. The buildings were surrounded by an aura of monstrous imperial barbarism. Велетенські і яскраві, стояли вони під північним сонцем. Giant and bright, they stood under the northern sun. Гіганти! Giants! Найекстравагантніші архітектурні стилі, які лише могла витворити очманіла історія, постали перед ним: тераси з пропорціями столової гори, площі завбільшки як міста, парки, садиби — клаптики окультуреної дикої природи. The most extravagant architectural styles that only crazy history could create, appeared before him: terraces with the proportions of a table mountain, squares the size of cities, parks, estates - pieces of cultivated wildlife.

Високе мистецтво сусідило з дивоглядними витворами, сповненими нахабного несмаку. High art coexisted with amazing works full of brazen distaste. Окремі деталі справляли на нього враження: аркада з прадавнього Багдада... купол, що наче постав із міфічного Дамаска... арка з низькогравітаційного Атара1... гармонійні підйоми й химерні западини. Some details impressed him: an arcade from ancient Baghdad ... a dome that seems to have originated from the mythical Damascus ... an arch from the low-gravity Atar1 ... harmonious rises and bizarre depressions. І все це загалом створювало ефект незрівнянної величі. And all this in general created the effect of incomparable greatness.

__Місяць! Moon! Місяць! Місяць!__

Він заплутався в сум'ятті почуттів. He was confused by the confusion of feelings. Відчував натиск несвідомих мас, бурхливе поширення людства у Всесвіті. He felt the pressure of the unconscious masses, the rapid spread of humanity in the universe. Вони накочувалися на нього, наче гігантські припливи. They rolled on him like giant tides. Він відчував величезні міграції та їхній вплив на людство: вири, ріки, потоки генів. He experienced huge migrations and their impact on humanity: swirls, rivers, gene streams. Жодні целібати, жодні напади імпотенції, жодні прокляття неспроможні це стримати. No celibacy, no impotence attacks, no curses can stop it.

У цьому великому русі Муад'Дібів джигад був лише змигом ока. In this great movement, Muad'Dib's jihad was only a blink of an eye. Бене-ґессеритська течія, корпорація, що торгує генами, була так само підхоплена цим потоком, як і він. The Bene-Gesserite current, a gene-trading corporation, was as caught up in this current as it was. Видіння загиблого місяця слід порівнювати з іншими легендами, іншими видіннями у Всесвіті, де навіть уявно вічні зорі слабшали, блимали, згасали... The vision of the lost moon should be compared with other legends, other visions in the universe, where even the seemingly eternal stars weakened, twinkled, faded ...

Що значив один місяць для цього Всесвіту? What did one month mean for this universe?

Далеко в глибині фортечної цитаделі — так глибоко, що звук інколи губився в напливі голосів міста, — десятиструнний ребаб бринів піснею джигаду, лементом-плачем за жінкою, зоставленою на Арракісі: Far in the depths of the fortress citadel — so deep that the sound was sometimes lost in the influx of city voices — a ten-string rebab hummed with a jihad song, a wailing lament for a woman left on Arrakis:

Її стегна як дюни, закруглені вітром, Her thighs are like dunes rounded by the wind,

Її очі сяють, як сонце влітку, Her eyes shine like the sun in summer,

Дві товсті коси спадають на плечі, Two thick braids fall on the shoulders,

А волосся дзвенить від водяних кілець. And the hair rings from the water rings. Мої руки її пам'ятають шкіру, Ароматну, як амбра, пахучу, мов квіти, І, згадавши її, тремтять повіки... My hands remember her skin, Fragrant as amber, fragrant as flowers, And, remembering her, her eyelids tremble ...

Я згоряю у білім вогні кохання! I burn in the white fire of love!

Він жахнувся, почувши цю пісню. He was horrified to hear this song. Мелодія дурних істот, котрі тонуть у сентиментальності! A melody of stupid creatures drowning in sentimentality! Чим не годяща пісенька для з'їденого піском тіла, що його бачила Алія? What is not a suitable song for the sand-eaten body that Aliya saw? !

У тіні балконної решітки з'явилася чиясь постать. Someone's figure appeared in the shadow of the balcony grille. Пол обернувся. Paul turned.

На сонячне світло вийшов гхола. Ghola came out into the sunlight. Його металеві очі блищали. His metal eyes gleamed.

— Це Дункан Айдаго чи чоловік на ймення Гайт? "Is this Duncan Idago or a man named Gait?" — спитав Пол. - Paul asked.

Гхола зупинився за два кроки від нього. Ghola stopped two steps away.

— Кого волів би бачити мій владар? "Whom would my lord like to see?"

У його голосі звучала легка обережність. There was a hint of caution in his voice.

—Граєшся в дзен-суніта, — гірко промовив Пол. "You're playing Zen Sunni," Paul said bitterly. __Значення__ Value

__всередині значення.__ Що міг би зробити чи сказати дзен-сунітський філософ, аби змінити бодай на одну йоту дійсність, яка в цю мить відкрилася перед ними? inside the value. What could a Zen Sunni philosopher do or say to change at least one iota the reality that was revealed to them at that moment?

— Мій владар засмучений. - My lord is upset.

Пол відвернувся, глянув на далекий крутосхил Оборонної Стіни, побачив створені вивітрюванням арки та контрфорси — страховинне наслідування міста. Paul turned away, looked at the far slope of the Defensive Wall, and saw the weathered arches and buttresses, an insurance imitation of the city. Природа забавляється з ним! Nature has fun with it! __Дивись, що я можу збудувати!__ Розгледів розколинку в далекому кряжі — місце, де зі щілини сипався пісок, і подумав: «__Там! See what I can build! He looked at the crack in the far ridge, the place where sand was falling from the crack, and thought, "There! There! Саме там ми побили сардаукарів!__» That's where we beat the Sardaukars! "

— Що засмучує мілорда? "What's upset, my lord?" — спитав гхола. Ghola asked.

— Видіння, — прошепотів Пол. "A vision," Paul whispered.

— Аххх, коли тлейлаксу тільки-но мене розбудили, у мене теж - Ahhh, when tleylaksa just woke me up, I have too

були видіння. there were visions. Я був неспокійним, самотнім... хоча насправді я не знав, що був самотнім. Тоді не знав. I didn't know then. Мої видіння нічого мені не показали! My visions showed me nothing! Тлейлаксу пояснювали, що це була суто соматична реакція, притаманна всім — людям і гхолам. Tleylaks was told that this was a purely somatic reaction inherent in everyone - people and gholas. Нездужання, і нічого більше. Illness, and nothing more.

Пол обернувся, придивився до очей гхоли — цих застиглих сталевих кульок, позбавлених виразу. Paul turned, staring into the eyes of the ghola, these frozen steel balls, devoid of expression. Які видіння бачили ці очі? What visions did these eyes see?

— Дункане... Дункане... — прошепотів він. "Duncan ... Duncan ..." he whispered.

— Мене звуть Гайтом. "My name is Gait."

— Я бачив падіння місяця, — промовив Пол. "I saw the moon fall," Paul said. — Він щез, загинув. - He disappeared, died. Я почув гучне сичання... Земля задрижала... I heard a loud hiss ... The earth trembled ...

— Ви надто багато часу випили, — відповів гхола. "You've had too much time," Ghola replied.

— Запитай дзен-суніта — отримаєш відповідь ментата, — промовив Пол. "Ask a Zen Sunni to get a cop answer," Paul said. — Гаразд! "All right!" Пропусти моє видіння крізь свою логіку, ментате. Skip my vision through your logic, lie. Проаналізуй його й спрости до слів, які годяться для поховання. Analyze it and simplify to the words that are suitable for burial.

— Для поховання, справді, — озвався гхола. "For burial, indeed," said Ghola. — Ви тікаєте від смерті. - You are fleeing from death. Тягнетеся до наступної миті, відмовляючись жити тут і зараз. Reach out to the next moment, refusing to live here and now. Віщування! Divination! Що за милиці для Імператора! What crutches for the Emperor!

Пола зацікавила добре йому пам'ятна родимка на підборідді гхоли. Paula was well interested in the memorable mole on his chin.

— Намагаючись жити в майбутньому, — вів далі гхола, — ви хоч надаєте йому сенсу? "Trying to live in the future," Ghola continued, "do you even give it meaning?" Робите це майбутнє дійсністю? Are you making this future a reality?

— Якщо я піду дорогою мого видіння, __тоді__ житиму, — пробурмотів Пол. "If I follow the path of my vision, then I will live," Paul muttered. — Чому ти вважаєш, що я хочу жити в цьому майбутньому? - Why do you think I want to live in this future?

Гхола знизав плечима. Ghola shrugged.

— Ви просили в мене предметної відповіді. - You asked me for a substantive answer.

— А де знайти ті предмети в подієвому Всесвіті? - And where to find those objects in the event universe? — запитав Пол. Paul asked. — Хіба існує остаточна відповідь? - Is there a definitive answer? Хіба кожен розв'язок не породжує нових запитань? Doesn't every solution raise new questions?

— Ви перетравили стільки часу, що маєте ілюзію безсмертя, — сказав гхола. "You have spent so much time that you have the illusion of immortality," said Ghola. — Навіть __ваша__ Імперія, мілорде, мусить пережити свій час і померти. "Even your Empire, my lord, must survive its time and die."

— Не виставляй переді мною на показ закопчених від диму олтарів, — буркнув Пол. "Don't display smoke-smoked altars in front of me," Paul muttered. — Я начувся доволі сумних історій про богів та месій. - I heard quite sad stories about gods and messiahs. Навіщо мені якісь особливі здібності, аби передбачити крах власної Імперії, як і всіх інших? Why do I need any special abilities to predict the collapse of my own Empire, like everyone else? На це здатний навіть останній кухарчук на кухні. Even the last cook in the kitchen is capable of this.

Він труснув головою. He shook his head.

— Місяць упав! "The moon has fallen!"

— Ви не дозволили своєму розуму зупинитися на самому початку, — промовив гхола. "You didn't let your mind stop at the beginning," Ghola said.

— Оце так ти мене нищиш? "Is that how you destroy me?" — з притиском спитав Пол. Paul asked forcefully. — Не - No.

дозволяєш зібрати свої думки? do you allow me to gather my thoughts?

— Чи можна зібрати хаос? - Is it possible to gather chaos? — відповів гхола. Ghola replied. — Ми, дзен-суніти, - We, Zen Sunnis,

кажемо: «Нестяжання — це найвище збирання». We say: "Non-obsession is the highest collection." Що ви можете зібрати, не зібравши спершу себе самого? What can you collect without first assembling yourself?

— Мене дратує видіння, а ти верзеш нісенітниці! "I'm annoyed by the vision, and you're talking nonsense!" — вибухнув Пол. Paul exploded. — Що ти знаєш про ясновидіння? - What do you know about clairvoyance?

— Я бачив оракула за роботою, — промовив гхола. "I saw an oracle at work," said Ghola. — Бачив тих, котрі шукають знаків та оменів їхньої індивідуальної долі. - I saw those who are looking for signs and omens of their individual destiny. Вони бояться того, чого шукають. They are afraid of what they are looking for.

— Моє падіння місяця реальне, — прошепотів Пол, глибоко й уривчасто вдихнувши. "My moonfall is real," Paul whispered, taking a deep, intermittent breath. — Він рухається. - He is moving. Він рухається. He is moving.

— Люди завжди бояться того, що рухається саме собою, — сказав гхола. "People are always afraid of what moves by itself," Ghola said. — Ви боїтеся своїх власних сил. - You are afraid of your own strength. Речі впадають у вашу голову нізвідки. Things fall into your head out of nowhere. Куди діваються, випавши звідти? Where do they go after falling out?

— Ти розраджуєш мене терням, — буркнув Пол. "You're comforting me with thorns," Paul muttered.

Обличчя гхоли освітилося зсередини. Ghola's face lit up from within. На якусь мить він став чистісіньким Дунканом Айдаго. For a moment he became a pure Duncan of Idago.

— Даю вам стільки розради, скільки можу, — відповів він. "I give you as much consolation as I can," he replied.

Пол замислився над цим миттєвим перетворенням. Paul thought about this instant transformation. Невже гхола відчував жаль, який відкидала його свідомість? Did ghola feel the pity that rejected his consciousness? Чи Гайт відмовився від свого власного видіння? Did Gait abandon his own vision?

— Мій місяць мав ім'я, — шепнув Пол. "My moon had a name," Paul whispered.

Дозволив, щоб видіння пропливло над ним. He allowed the vision to float above him. Хоча все його єство кричало, не видав жодного звуку. Although his whole being screamed, he made no sound. Не смів говорити, боячись, що голос міг би його зрадити. He did not dare to speak, fearing that his voice might betray him. Атмосфера того жахливого майбутнього була тяжкою через відсутність Чані. The atmosphere of that terrible future was difficult due to Chan's absence. Тіло, що кричало в екстазі, очі, які спалювали його своїм жаданням, голос, який зачаровував його, бо не вдавався до жодних штучок витонченого контролю, — усе це зникло, повернулося у воду та пісок. The body, screaming in ecstasy, the eyes that burned him with their desires, the voice that fascinated him because he did not resort to any tricks of subtle control - all this disappeared, returned to the water and sand.

Пол повільно обернувся, глянув на сучасне, на площу перед храмом Алії. Paul turned slowly, looking at the modern, the square in front of the Temple of Alia. На процесійну алею вийшло троє голомозих прочан. Three naked pilgrims came to the procession alley. Мали на собі брудну жовту одіж. They were wearing dirty yellow clothes. Схиливши голови, поспішно йшли проти пообіднього вітру. Bowing their heads, they hurriedly went against the afternoon wind. Один із них шкутильгав, тягнув ліву ногу. One of them was limping, pulling his left leg. Здолали дорогу проти вітру, обігнули ріг площі, зникли Полові з очей. They overcame the road against the wind, rounded the corner of the square, disappeared from Paul's sight.

Зникли так само, як його місяць. Disappeared just like his moon. Попри те, його видіння далі бовваніло перед ним. Nevertheless, his vision still lingered before him. Це жахливе приречення не давало йому вибору. This terrible doom gave him no choice.

«__Плоть поступається, —__ подумав він. Flesh yields, he thought. — __Вічність забирає своє. - Eternity takes its toll. Наші тіла ненадовго сколихнули ці води, ледь сп'янівши, станцювали танець перед любов'ю до життя й любов'ю до себе, віддали належне кільком дивним ідеям, а тоді піддалися знаряддям Часу. Our bodies briefly stirred these waters, barely intoxicated, danced the dance before the love of life and love of self, paid tribute to some strange ideas, and then succumbed to the tools of Time. Що ми можемо про це сказати? What can we say about this? Я трапився. I happened. Мене нема... але я трапився__»__.__ I'm gone ... but I happened to be. "