Орест Субтельний. Orest Subtelnyi. Orest Subtelny. Orest Subtelni. L'essor de Kiev De opkomst van Kiev Powstanie Kijowa A ascensão de Kiev Возвышение Киева Uppkomsten av Kyiv Україна: Історія. Ukraine: History. Ucrania: Historia. Піднесення Києва Aufstieg von Kiew The rise of Kiev El ascenso de Kiev

Піднесення Києва Aufstieg von Kiew The rise of Kiev Powstanie Kijowa

Як і більшість великих міст світу, Київ завдячує своїм звеличенням власному географічному положенню. Wie die meisten Großstädte der Welt verdankt Kiew seine Größe seiner eigenen geografischen Lage. Like most major cities in the world, Kyiv owes its magnificence to its geographical location. Como la mayoría de las principales ciudades del mundo, Kyiv debe su magnificencia a su ubicación geográfica. Розташований у середній течії Дніпра, він слугував основним транзитним вузлом на величезній території, прилеглій до Дніпра з притоками. Im Mittellauf des Dnjepr gelegen, diente sie als wichtigster Transitknotenpunkt in dem riesigen Gebiet, das an den Dnjepr und seine Nebenflüsse grenzt. Located in the middle reaches of the Dnieper, it served as the main transit hub in the vast territory adjacent to the Dnieper with its tributaries. Ubicado en el curso medio del Dnieper, sirvió como el principal centro de tránsito en el vasto territorio adyacente al Dnieper con sus afluentes. Водночас він був чудовою висхідною для подорожей униз по Дніпру через Чорне море аж до багатих міст Леванту. At the same time, it was a great ascent for trips down the Dnieper across the Black Sea to the rich cities of the Levant. Al mismo tiempo, viajar por el Dniéper a través del Mar Negro hasta las ricas ciudades del Levante fue un ascenso maravilloso. До того ж розташування на межі двох географічних і культурних зон — вкритих лісом рівнин Півночі та відкритих південних степів — зумовлювало чимале стратегічне значення міста. Darüber hinaus bestimmte die Lage an der Grenze zweier geografischer und kultureller Zonen – der waldbedeckten Ebene im Norden und der offenen Steppe im Süden – die beträchtliche strategische Bedeutung der Stadt. In addition, the location on the border of two geographical and cultural zones - the forested plains of the North and the open southern steppes - led to considerable strategic importance of the city. Тому воно й стало точкою зіткнення і взаємодії двох історичних тенденцій. Therefore, it became a point of collision and interaction of two historical trends.

Про одну з них ми вже згадували, а саме про поступове об'єднання численних розрізнених східнослов'янських общин у великі племена. We have already mentioned one of them, namely the gradual unification of numerous scattered East Slavic communities into large tribes. Кожне з них мало свою територію, власних вождів і захищені міцним частоколом поселення. Each of them had its own territory, its own leaders and protected by a strong fence of settlements. В авангарді цього руху були поляни, на землях яких згодом постане Київ. At the forefront of this movement were the glades, on the lands of which Kyiv would later emerge. Згідно з оцінками вчених, уже в VI—VII ст. According to scientists, already in the VI-VII centuries. поляни на чолі зі своїм напівлегендарним вождем Києм утворили сильний племінний союз, що панував над сусідніми племенами й мав тісні стосунки з Візантією. the plains, led by their semi-legendary leader Kyi, formed a strong tribal alliance that ruled the neighboring tribes and had close relations with Byzantium. За легендою, Київ заснував Кий з братами Щеком, Хоривом і сестрою Либіддю, назвавши місто власним ім'ям. According to legend, Kyiv was founded by Kyi with his brothers Shchek, Horyv and sister Lybid, calling the city by its own name. Хоч наші знання про ту добу досить туманні, все ж можна припускати, що східні слов'яни взагалі та поляни зокрема значно просунулися у створенні величезного політичного й культурного цілого, яке називатиметься Київською Руссю. Although our knowledge of that time is rather vague, it can be assumed that the Eastern Slavs in general and the plains in particular have made significant progress in creating a huge political and cultural whole, which will be called Kievan Rus.

Ще швидше і рішучіше розгорталися інші події, що спричинилися до появи на історичній сцені скандінавів. Other events that led to the appearance of the Scandinavians on the historical stage unfolded even faster and more decisively. Аби зрозуміти це, слід насамперед окинути поглядом скелясті й пустельні береги Скандінавії VIII—IХ ст., де з причин і досі незрозумілих виник небачений демографічний бум. To understand this, we must first look at the rocky and desert shores of Scandinavia in the VIII-IX centuries, where for reasons still unclear there was an unprecedented demographic boom. Не знаходячи засобів до існування на батьківщині, багато молодих відчайдушних скандінавів сідали на кораблі й рушали шукати долі на чужині. Unable to find a livelihood in their homeland, many desperate young Scandinavians boarded ships and set out to seek their fortunes abroad. Вони влаштовували спустошливі наскоки на країни Західної Європи, оселялися на захоплених землях Англії, Франції, Італії та Сіцілії, засновуючи там свої королівства та князівства. They staged devastating raids on the countries of Western Europe, settled in the occupied lands of England, France, Italy and Sicily, establishing their kingdoms and principalities there. Інші скандінави, перепливши Атлантику, колонізували Ісландію, Гренландію і, що цілком можливо, досягали Американського континенту. Other Scandinavians, having crossed the Atlantic, colonized Iceland, Greenland and, quite possibly, reached the American continent. Ще інші, зокрема вихідці із Швеції та острова Готланд, яких називали варягами, мандрували на південний схід. Others, including people from Sweden and the island of Gotland, who were called Vikings, traveled to the southeast. Спочатку вони осідали на берегах Балтійського моря у Альдейг'юборзі, на озері Ладога, а дещо пізніше — у Новгороді, на озері Ільмень. Initially, they settled on the shores of the Baltic Sea in Aldeigyuborg, on Lake Ladoga, and later - in Novgorod, on Lake Ilmen. На відміну від укріплень частоколом у східних слов'ян варязькі поселення являли собою солідні гради-фортеці, де селився князь із дружиною та сім'єю, а навколо виростали ремісничі й купецькі передмістя. In contrast to the fortifications of the Eastern Slavs, the Varangian settlements were solid castle-fortresses, where the prince settled with his wife and family, and around it grew artisan and merchant suburbs.

Торгуючи з тубільцями, а то й удаючись до грабунку (коли перший спосіб не давав результатів, як правило, застосовували другий), варяги добували хутра, мед, віск та невільників. By trading with the natives, and even resorting to looting (when the first method did not work, usually used the second), the Vikings extracted fur, honey, wax and slaves. Проте вони хотіли більше, ніж могли дати східні слов'яни. However, they wanted more than the Eastern Slavs could give. Використовуючи свої поселення як бази, варяги досліджували річкові шляхи, що вели на південь до великих і розкішних міст Візантії та ісламської цивілізації. Using their settlements as bases, the Vikings explored the river routes leading south to the great and magnificent cities of Byzantium and Islamic civilization. За короткий час вони освоїли мережу водних шляхів та волокових переправ по Волзі з Балтійського моря до Каспію, що відкривала шлях до Багдада — цієї багатомовної столиці ісламського світу. In a short time, they mastered a network of waterways and train crossings on the Volga from the Baltic Sea to the Caspian Sea, which opened the way to Baghdad - the multilingual capital of the Islamic world. Згодом з'явився ще важливіший шлях. Later, an even more important path emerged. Названий у літописах шляхом „із варягів у греки“, він ішов униз Дніпром до Чорного моря й далі на Константинополь — величезний ринок торгівлі з левантинськими містами й найбагатше місто в усьому християнському світі. Named in chronicles as the way "from the Vikings to the Greeks", it went down the Dnieper to the Black Sea and then to Constantinople - a huge market for trade with Levantine cities and the richest city in Christendom.

Переселення далі на південь, ближче до Константинополя, було для заповзятливих варягів лише справою часу. Relocation further south, closer to Constantinople, was only a matter of time for the enterprising Vikings. Як пишеться у „Повісті временних літ“, у 862 р. два варязьких ватажки Аскольд і Дір, лишивши дружину свого князя Рюрика в Новгороді, попливли із загонами своїх воїнів униз Дніпром. According to The Tale of Bygone Years, in 862 two Varangian leaders, Askold and Deer, left their prince Rurik's wife in Novgorod and sailed down the Dnieper with their troops. Оцінивши прекрасне розташування Києва на високому березі річки, вони оволоділи містом, а на полян, що населяли його околиці, наклали данину. Appreciating the beautiful location of Kyiv on the high bank of the river, they took possession of the city, and paid tribute to the glades that inhabited its surroundings. Аскольд і Дір, очевидно, швидко зажили собі багатства й сили, бо у 860 р. наважилися разом із підвладними їм полянами напасти на Константинополь. Askold and Deer, apparently, quickly gained wealth and strength, because in 860 they dared to attack Constantinople together with the glades under their control. Незабаром вісті про їхні успіхи дійшли до Новгорода. News of their success soon reached Novgorod. І хоч Рюрик уже помер, а його син Ігор (по-скандінавському Інгвар) був ще замолодим, щоб стати на чолі дружини, Олег, що був регентом (опікуном), доки Ігор не досягне повноліття, зібрав дружину з варягів, слов'ян та фіннів, узяв із собою Ігоря й поплив до Києва. And although Rurik had already died, and his son Igor (Ingvar in Scandinavian) was still too young to lead his wife, Oleg, who was regent (guardian) until Igor came of age, gathered his wife from the Vikings, Slavs and Finns, took Igor with him and sailed to Kiev. Хитрощами виманив він за мури міста Аскольда й Діра і, звинувативши їх в узурпації влади, вбив. He cunningly lured the walls of the city of Askold and Deer and, accusing them of usurping power, killed him. У 882 р. Олег оселився в Києві, проголосивши його „матір'ю міст руських“. In 882, Oleg settled in Kyiv, proclaiming him "the mother of Russian cities."

Так розповідає про прихід варягів до Києва Нестор-Літописець. This is how Nestor the Chronicler tells about the arrival of the Vikings in Kyiv. Проте в результаті ретельного аналізу тексту, проведеного різними поколіннями вчених, у цій оповіді виявлено багато внутрішніх суперечностей і слабких місць. However, as a result of a careful analysis of the text conducted by different generations of scholars, this story revealed many internal contradictions and weaknesses. Сучасних істориків дивує, чому могутній, на загальну думку, Рюрик жодного разу не згадується у сучасних йому джерелах. Modern historians wonder why the powerful, in general, Rurik is never mentioned in contemporary sources. Деякі взагалі піддають сумніву сам факт існування Рюрика. Some even question the very existence of Rurik. Чи справді могли такі досвідчені ватажки, як Аскольд і Дір, піддатися на явний підступ Олега? Could such experienced leaders as Askold and Deer really succumb to Oleg's obvious machinations? Чи був Олег справді пов'язаний з Рюриком, чи, може, літописець просто намагається скласти для нього шляхетніший родовід? Was Oleg really connected with Rurik, or maybe the chronicler was just trying to compile a nobler pedigree for him? І чим пояснити, що регентство Олега тривало ще довгий час після того, як Ігор досягнув повноліття? And how to explain that Oleg's regency lasted a long time after Igor came of age? Словом, за відсутності даних про період до правління Олега в інших джерелах важко відрізнити реальність від вимислу в Несторовій версії походження Русі. In short, in the absence of data on the period before Oleg's reign in other sources, it is difficult to distinguish reality from fiction in Nestor's version of the origin of Russia.