×

우리는 LingQ를 개선하기 위해서 쿠키를 사용합니다. 사이트를 방문함으로써 당신은 동의합니다 쿠키 정책.


image

"Україна. Історія." Орест Субтельний, Орест Субтельний. Політичний устрій

Орест Субтельний. Політичний устрій

СУСПІЛЬСТВО Й КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

З точки зору політичної організації легше встановити, якою не була Київська Русь, ніж те, якою вона була. Київська Русь не була державою в сучасному розумінні слова. Розглядати її як таку — значило б приписувати їй вищий рівень політичної організації, ніж це було насправді. Вона не мала ні централізованого управління, ні всеохоплюючої та розгалуженої бюрократичної системи. Єдиний зв'язок між володарями й підвладними, насамперед неміським населенням, існував у формі збору данини. У політиці князі керувалися особистими чи династичними інтересами, нерідко ігноруючи потреби держави і суспільства. Політичні стосунки були млявими, мінливими й невиразними, а політичні проблеми часто розв'язувалися за допомогою сили. І все ж зростав рівень політичної, соціальної та економічної організації Київської Русі, розвивалася її культура; відтак завдання даного розділу полягає в ознайомленні з основними рисами цього процесу.

Політичний устрій

До приходу варягів основною політичною одиницею східних слов'ян виступало плем'я. Скупі відомості про їхню племінну організацію свідчать про те, що в руках вождя роду і племені зосереджувалася широка влада, використання якої диктувалося звичаєм і традиціями. Важливі питання вирішувалися шляхом згоди між старійшинами, які збиралися на племінні ради й були панівними постатями політичного життя, починаючи з найнижчого рівня — общини (миру, задруги) й аж до найвищого рівня — союзу племен, такого, як, скажімо, існував у полян, сіверян і древлян. Центрами політичної влади були численні обнесені частоколом племінні поселення, що виникали на очищених від лісу узвишшях, довкола яких селилися члени племені.

На цю племінну систему східних слов'ян варяги наклали свої комерційне і військове зорієнтовані форми організації, встановивши серед місцевих племен такі порядок і єдність, які дозволяли їм ефективніше господарювати. Найбільшими „володарями“ їхніх торговельних підприємств були члени династії Рюриковичів, і саме вони мали найбільше прибутків і влади. Проте оскільки князі великою мірою залежали від дружини, то значну кількість своєї поживи їм доводилося ділити з дружинниками. Характерно, що однією з основних турбот перших київських правителів було прагнення задовольнити власних дружинників, щоб вони не перейшли до суперника. З поширенням впливу варягів політична влада зосереджувалася у містах, що виникали на основних торгових шляхах. Найважливішим із цих міст був Київ.

Київським князям у неоднаковій мірі вдавалося монополізувати владу. До правління Ярослава Мудрого в середині XI ст. найбільш честолюбним, талановитим і жорстоким членам династії неодноразово вдавалося захоплювати київський стіл та утверджувати свою зверхність над братами та іншими конкурентами. У цей період сильної влади стримувалися відцентрові тенденції та забезпечувалася єдність володінь. Услід за реформою Ярослава Мудрого в системі успадкування влади, за якою кожний член швидко зростаючої династії Рюриковичів отримував практичну чи теоретичну частку володінь, почалася децентралізація влади. Внаслідок цього великий князь київський врешті-решт став не більше ніж титулованим главою династично зв'язаного конгломерату князівств, що безперервно ворогували між собою.

Накресливши у загальних рисах політичний розвиток Київської Русі, звернімося до механізмів, через які здійснювалася влада. Найважливішими з них були княжа влада, рада бояр (дума) та збори городян (віче). Кожна з цих інституцій була виявом відповідно монархічної, аристократичної та демократичної тенденцій у політичному устрої Києва. Влада й престиж, що ними користувався князь, у свою чергу зобов'язували його забезпечувати підданим справедливість, порядок і захист. У виконанні своїх військових функцій князь насамперед залежав від дружини. В разі потреби більших військових сил збиралося ополчення городян або, рідше, проводилася загальна мобілізація. Чисельність цього війська була відносно невеликою — десь близько 2—3 тис. чоловік, а то й менше. Аналогічно суспільствам, що не мали ще державної організації, управлінням князівством у цілому займалися також особисті слуги князя, такі, зокрема, як дворецький, управляючий маєтком та інші, оскільки не існувало чіткої різниці між державною й приватною управлінськими функціями. У віддалені міста і землі князі призначали посадників, що, як правило, обиралися з членів власної родини. На периферійних землях волю князя виконував тисяцький місцевого ополчення зі своїми підлеглими. Правосуддя вершив сам князь чи призначені ним судді згідно з „Руською правдою“ Ярослава Мудрого. Зрозуміло, що княжа влада мала першочергове значення в управлінні Київської Русі, але разом із тим поєднання в ній військової, судової та адміністративної функцій свідчить, наскільки ця система була відносно нерозвиненою й примітивною.

У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. Згодом розвинулася складніша система оподаткування, що включала кожне господарство (яке називалося „дим“ або „соха“). До інших джерел княжих доходів належали мито на торгівлю, плата за судочинство і штрафи. Останні складали важливе джерело прибутків, оскільки київські закони щодо покарання за злочин віддавали перевагу грошовим виплатам перед смертною карою.

За порадою й підтримкою князь мусив звертатися до боярської думи — органу, що виник із старших членів дружини, багато з яких були нащадками варязьких ватажків чи слов'янських племінних вождів. Пізніше місце у думі дістали й церковні ієрархи. Функції думи ніколи чітко не визначалися, а князь не був зобов'язаний радитися з нею. Проте, ігноруючи її, він ризикував позбутися підтримки з боку цього впливового органу, що представляв усю боярську знать. Тому князі, як правило, брали до уваги позицію боярської думи. Демократичну сторону політичного устрою Києва репрезентувало віче, або збори городян, що виникли ще до появи князів і, очевидно, походили від племінних рад східних слов'ян. Віче скликалося князем або городянами, коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку. Серед питань, обговорюваних на вічі, були військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посад у державі, організація війська. Віче могло критикувати або схвалювати князівську політику, але воно не мало права визначати свою власну політику чи видавати закони. Проте, коли на престолі сідав новий князь, віче могло укласти з ним формальну угоду („ряд“), за якою князь зобов'язувався не переходити традиційно встановлених меж влади щодо віча, а воно в свою чергу визнавало над собою його владу. Хоча право брати участь у вічі мали голови сімей, фактично на вічових сходах панувала міська купецька знать, яка перетворювала їх на арену міжфракційних суперечок.


Орест Субтельний. Політичний устрій Orest Subtelny. Political system

СУСПІЛЬСТВО Й КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ SOCIETY AND CULTURE OF KYIV RUSSIA

З точки зору політичної організації легше встановити, якою не була Київська Русь, ніж те, якою вона була. From the point of view of political organization, it is easier to establish what Kyivan Rus was not like than what it was. Київська Русь не була державою в сучасному розумінні слова. Kyivan Rus was not a state in the modern sense of the word. Розглядати її як таку — значило б приписувати їй вищий рівень політичної організації, ніж це було насправді. To consider it as such would be to attribute to it a higher level of political organization than it actually was. Вона не мала ні централізованого управління, ні всеохоплюючої та розгалуженої бюрократичної системи. Єдиний зв'язок між володарями й підвладними, насамперед неміським населенням, існував у формі збору данини. The only connection between the rulers and the subjects, primarily the non-urban population, existed in the form of tribute collection. У політиці князі керувалися особистими чи династичними інтересами, нерідко ігноруючи потреби держави і суспільства. In politics, princes were guided by personal or dynastic interests, often ignoring the needs of the state and society. Політичні стосунки були млявими, мінливими й невиразними, а політичні проблеми часто розв'язувалися за допомогою сили. Political relations were sluggish, changeable and vague, and political problems were often resolved by force. І все ж зростав рівень політичної, соціальної та економічної організації Київської Русі, розвивалася її культура; відтак завдання даного розділу полягає в ознайомленні з основними рисами цього процесу. And yet the level of political, social and economic organization of Kyivan Rus grew, its culture developed; therefore, the task of this section is to familiarize with the main features of this process.

**Політичний устрій** Political system

До приходу варягів основною політичною одиницею східних слов'ян виступало плем'я. Before the arrival of the Varangians, the tribe was the main political unit of the Eastern Slavs. Скупі відомості про їхню племінну організацію свідчать про те, що в руках вождя роду і племені зосереджувалася широка влада, використання якої диктувалося звичаєм і традиціями. The meager information about their tribal organization indicates that in the hands of the head of the clan and tribe, broad power was concentrated, the use of which was dictated by custom and tradition. Важливі питання вирішувалися шляхом згоди між старійшинами, які збиралися на племінні ради й були панівними постатями політичного життя, починаючи з найнижчого рівня — общини (миру, задруги) й аж до найвищого рівня — союзу племен, такого, як, скажімо, існував у полян, сіверян і древлян. Important issues were resolved by agreement between the elders, who gathered at tribal councils and were the dominant figures of political life, starting from the lowest level - the community (peace, zadruga) and up to the highest level - the union of tribes, such as, say, existed in the glades, Northerners and Drevlians. Центрами політичної влади були численні обнесені частоколом племінні поселення, що виникали на очищених від лісу узвишшях, довкола яких селилися члени племені. The centers of political power were numerous tribal settlements surrounded by a palisade, which arose on the heights cleared from the forest, around which the members of the tribe settled.

На цю племінну систему східних слов'ян варяги наклали свої комерційне і військове зорієнтовані форми організації, встановивши серед місцевих племен такі порядок і єдність, які дозволяли їм ефективніше господарювати. The Varangians imposed their commercial and military-oriented forms of organization on this tribal system of the Eastern Slavs, establishing such order and unity among the local tribes that allowed them to manage more efficiently. Найбільшими „володарями“ їхніх торговельних підприємств були члени династії Рюриковичів, і саме вони мали найбільше прибутків і влади. Проте оскільки князі великою мірою залежали від дружини, то значну кількість своєї поживи їм доводилося ділити з дружинниками. However, since the princes were largely dependent on their wives, they had to share a significant amount of their food with their wives. Характерно, що однією з основних турбот перших київських правителів було прагнення задовольнити власних дружинників, щоб вони не перейшли до суперника. З поширенням впливу варягів політична влада зосереджувалася у містах, що виникали на основних торгових шляхах. Найважливішим із цих міст був Київ. The most important of these cities was Kyiv.

Київським князям у неоднаковій мірі вдавалося монополізувати владу. Kyiv princes managed to monopolize power to varying degrees. До правління Ярослава Мудрого в середині XI ст. найбільш честолюбним, талановитим і жорстоким членам династії неодноразово вдавалося захоплювати київський стіл та утверджувати свою зверхність над братами та іншими конкурентами. У цей період сильної влади стримувалися відцентрові тенденції та забезпечувалася єдність володінь. During this period of strong power, centrifugal tendencies were restrained and the unity of possessions was ensured. Услід за реформою Ярослава Мудрого в системі успадкування влади, за якою кожний член швидко зростаючої династії Рюриковичів отримував практичну чи теоретичну частку володінь, почалася децентралізація влади. Following the reform of Yaroslav the Wise in the system of inheritance of power, according to which each member of the rapidly growing Rurik dynasty received a practical or theoretical share of possessions, the decentralization of power began. Внаслідок цього великий князь київський врешті-решт став не більше ніж титулованим главою династично зв'язаного конгломерату князівств, що безперервно ворогували між собою. As a result, the Grand Duke of Kyiv eventually became nothing more than the titular head of a dynastically connected conglomerate of principalities that were constantly at war with each other.

Накресливши у загальних рисах політичний розвиток Київської Русі, звернімося до механізмів, через які здійснювалася влада. Having outlined the political development of Kyivan Rus in general terms, let's turn to the mechanisms through which power was exercised. Найважливішими з них були княжа влада, рада бояр (дума) та збори городян (віче). The most important of them were the princely authority, the council of boyars (duma) and the townspeople's assembly (viche). Кожна з цих інституцій була виявом відповідно монархічної, аристократичної та демократичної тенденцій у політичному устрої Києва. Each of these institutions was a manifestation of respectively monarchical, aristocratic and democratic tendencies in the political system of Kyiv. Влада й престиж, що ними користувався князь, у свою чергу зобов'язували його забезпечувати підданим справедливість, порядок і захист. The power and prestige enjoyed by the prince, in turn, obliged him to provide justice, order and protection to his subjects. У виконанні своїх військових функцій князь насамперед залежав від дружини. In the performance of his military functions, the prince primarily depended on his wife. В разі потреби більших військових сил збиралося ополчення городян або, рідше, проводилася загальна мобілізація. In the case of the need for larger military forces, a militia of townspeople was gathered or, more rarely, a general mobilization was carried out. Чисельність цього війська була відносно невеликою — десь близько 2—3 тис. The number of this army was relatively small - somewhere around 2-3 thousand. чоловік, а то й менше. a man, or even less. Аналогічно суспільствам, що не мали ще державної організації, управлінням князівством у цілому займалися також особисті слуги князя, такі, зокрема, як дворецький, управляючий маєтком та інші, оскільки не існувало чіткої різниці між державною й приватною управлінськими функціями. Similarly to societies that did not yet have a state organization, the management of the principality in general was also handled by the prince's personal servants, such as, in particular, butlers, estate managers, and others, since there was no clear distinction between state and private management functions. У віддалені міста і землі князі призначали посадників, що, як правило, обиралися з членів власної родини. In remote cities and lands, princes appointed officials who, as a rule, were chosen from members of their own families. На периферійних землях волю князя виконував тисяцький місцевого ополчення зі своїми підлеглими. In the peripheral lands, the will of the prince was carried out by a thousand-strong local militia with its subordinates. Правосуддя вершив сам князь чи призначені ним судді згідно з „Руською правдою“ Ярослава Мудрого. Justice was administered by the prince himself or by judges appointed by him according to "Russian Truth" by Yaroslav the Wise. Зрозуміло, що княжа влада мала першочергове значення в управлінні Київської Русі, але разом із тим поєднання в ній військової, судової та адміністративної функцій свідчить, наскільки ця система була відносно нерозвиненою й примітивною. It is clear that princely power was of primary importance in the administration of Kyivan Rus, but at the same time, the combination of military, judicial and administrative functions in it shows how relatively undeveloped and primitive this system was.

У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. In financing their activities, the princes primarily depended on tribute. Згодом розвинулася складніша система оподаткування, що включала кожне господарство (яке називалося „дим“ або „соха“). Later, a more complex system of taxation developed, including each household (which was called "dim" or "soha"). До інших джерел княжих доходів належали мито на торгівлю, плата за судочинство і штрафи. Other sources of princely income included trade duties, court fees and fines. Останні складали важливе джерело прибутків, оскільки київські закони щодо покарання за злочин віддавали перевагу грошовим виплатам перед смертною карою. The latter were an important source of income, as Kyiv's criminal punishment laws preferred monetary payments to the death penalty.

За порадою й підтримкою князь мусив звертатися до боярської думи — органу, що виник із старших членів дружини, багато з яких були нащадками варязьких ватажків чи слов'янських племінних вождів. For advice and support, the prince had to turn to the boyar duma, a body that arose from the older members of the family, many of whom were descendants of Varangian leaders or Slavic tribal leaders. Пізніше місце у думі дістали й церковні ієрархи. Later, church hierarchs got a place in the Duma. Функції думи ніколи чітко не визначалися, а князь не був зобов'язаний радитися з нею. Duma's functions were never clearly defined, and the prince was not obliged to consult with it. Проте, ігноруючи її, він ризикував позбутися підтримки з боку цього впливового органу, що представляв усю боярську знать. However, ignoring it, he risked losing support from this influential body, which represented the entire boyar nobility. Тому князі, як правило, брали до уваги позицію боярської думи. Therefore, the princes, as a rule, took into account the position of the boyar Duma. Демократичну сторону політичного устрою Києва репрезентувало віче, або збори городян, що виникли ще до появи князів і, очевидно, походили від племінних рад східних слов'ян. The democratic side of Kyiv's political system was represented by the viche, or assembly of townspeople, which arose even before the appearance of the princes and, apparently, came from the tribal councils of the Eastern Slavs. Віче скликалося князем або городянами, коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку. The viche was convened by the prince or townspeople when there was a need to consult or express their opinion. Серед питань, обговорюваних на вічі, були військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посад у державі, організація війська. Among the issues discussed at the meeting were military campaigns, the conclusion of agreements, the succession to the throne, the distribution of positions in the state, and the organization of the army. Віче могло критикувати або схвалювати князівську політику, але воно не мало права визначати свою власну політику чи видавати закони. The viche could criticize or approve princely policies, but it had no right to determine its own policies or issue laws. Проте, коли на престолі сідав новий князь, віче могло укласти з ним формальну угоду („ряд“), за якою князь зобов'язувався не переходити традиційно встановлених меж влади щодо віча, а воно в свою чергу визнавало над собою його владу. However, when a new prince sat on the throne, the viche could conclude a formal agreement with him ("row"), according to which the prince undertook not to cross the traditionally established limits of power in relation to the viche, and it, in turn, recognized his authority over itself. Хоча право брати участь у вічі мали голови сімей, фактично на вічових сходах панувала міська купецька знать, яка перетворювала їх на арену міжфракційних суперечок. Although the heads of families had the right to participate in the vicha, in fact, the vicha steps were dominated by the city's merchant nobility, which turned them into an arena of inter-factional disputes.