Ми пересолюємо нашу їжу і це не те, що ви думаєте [MinuteEarth]
Cхильні до посу́хи регіони світу забезпечують майже третину світового
постачання продовольства, і багато посівів у цих регіонах перебувають у небезпеці через нестачу
води. Не тільки тому, що ґрунт, у якому ростуть рослини, містить надто мало води,
але й тому що він містить занадто багато солі. Сіль є природним складнико́м ґрунту, води. Не тільки тому, що ґрунт, у якому ростуть рослини, містить надто мало води,
але й тому що він містить занадто багато солі. Сіль є природним складнико́м ґрунту,
вона утворюється з мінералів, вивітрених зі скель. Але у вологому кліматі велика ча́стка солі
розчиняється дощами і виноситься ґрунтовими водами вглиб.
У сухому ж кліматі дощова вода, просочуючись у ґрунт, рідко робить це, бо
значна частина опадів всмоктується глибоким корінням місцевих рослин, в результаті чого солі У сухому ж кліматі дощова вода, просочуючись у ґрунт, рідко робить це, бо
значна частина опадів всмоктується глибоким корінням місцевих рослин, в результаті чого солі
випадають в осад і поступово накопичуються в ґрунті нижче.
Цей солоний шар не є проблемою до тих пір, поки рослини і ґрунтові́ води залишаються на своїх місцях,
але коли місцева рослинність змінюється на неглибоко укорі́нені культури, більша частка дощово́ї води
проходить увесь цей шлях до ґрунтови́х вод, в результаті чого їхній рівень починає зростати.
При підніманні вони розчиняють відкладену сіль, приносячи солону воду до коренів рослин.
І ось тут проявляється проблема гідратації: окремі молекули солі
набагато більші, ніж молекули води, тому вони застряють у вузьких
з'єднаннях рослинних капілярів і перекривають їм водопостачання. В кращому ви́падку,
рослина, яка не може отримати достатню кількість води, росте повільно; у гіршому ж ви́падку вона вмирає.
І зрошення лише́ поси́лює усе: іригаційна вода, що надходить з річок та озер, є трохи
соло́нішою, аніж дощова, тому іригація додає́ солі безпосередньо в ґрунт, прискорюючи
підйом ґрунтови́х вод. Люди стикалися з цією проблемою і раніше.
Історики вважають, що засо́леності ґрунту сприя́ло падіння давньої Месопота́мії.
Ми спостерігаємо подібні ефекти й сьогодні: більше ніж чверть
всіх зрошуваних сільгоспугідь Землі зазнали зме́ншення урожа́йності через сіль.
Але навіть без додаткового зволоження рівень підземних вод швидко піднімається.
Наприклад, коли ліси в південно-західній Австралії були перетворені в незрошувані сільгоспугіддя,
потрібно було близько 12 (дванадцяти) років, для того, щоб рівень ґрунтових вод піднявся на 18 метрів.
Один зі способів, яким фермери посушливих регіонів борються з цією проблемою, є періодичне
промивання ґрунту великою кількістю прісної води для видалення солі.
Це працює - тимчасово - але вимагає багато води,
іноді більше, ніж використовується на посівах протягом усього вегетаційного періоду.
Кращим варіантом є посадка водолюбних дерев і чагарників з глибоким корінням, які можуть
увібрати більшу частину води, що проникла вглиб, і цим опустити ґрунтові води.
В Австралії різні дерева, посаджені серед звичайних культур, випивають так багато
води, що рівень підземних вод падає на 3 метри за десятиліття, несучи
розчинені солі з собою. І фермери в Узбекистані досягли подібних результатів,
чергуючи насадження культур і місцевих чагарників кожні кілька років.
Але незалежно від того, як ми їх чергуємо: в просторі або в часі, ми
швидше за все будемо покладатися на пристосовані до посу́хи місцеві рослини, щоб допомогти зберегти великі
посушливі ділянки найсолоніших сільгоспугідь, що продукують третину продуктів харчування в світі.
Оскільки, якщо ми солимо нашу їжу дО того як її з'їсти, то в цьому випадку
ми можемо не спробувати її взагалі.
