А якщо... (1) Und wenn... (1) And if ... (1) Et si... (1) En als... (1) А если... (1)

Звісно, Норман і Ліві спізнювалися — коли поспішаєш на потяг, останньої хвилини Natürlich hatten Norman und Livvy Verspätung - wenn man es eilig hat, einen Zug zu erwischen, in letzter Minute Of course, Norman and Livy were late - when you hurry to the train, last minute Конечно, Норман и Ливи опаздывают — когда спешишь на поезд, в последнюю минуту

неодмінно щось та затримає, — і у вагоні майже не залишилося вільних місць. In der Kutsche gab es fast keine Sitzplätze mehr. there will definitely be something to delay, and there are almost no vacancies left in the car. непременно что-нибудь да задержит, — и в вагоне почти не осталось свободных мест. Довелося сісти попереду, таким чином, що погляд упирався в лавку навпроти, обернену спинкою до руху і таку, що тулилась до стінки вагону. Ich musste vorne sitzen, so dass mein Blick auf der gegenüberliegenden Bank ruhte, die mit dem Rücken zur Bewegung stand und an der Wagenwand lehnte. I had to sit in front, so that my gaze rested on the bench opposite, with my back to the movement and one that huddled against the wall of the car. 私は前に座らなければならなかったので、私の視線は反対側のベンチに置かれ、動きに背を向け、車の壁に寄り添いました。 Пришлось сесть впереди, таким образом, что взгляд упирался в скамейку напротив, повернувшуюся спинкой к движению и прижимающуюся к стенке вагона. Норман став закидати валізу до сітки, й Ліві прикро поморщилася. Norman begann, den Koffer ins Netz zu werfen, und Livvy zuckte zusammen. Norman tossed the suitcase into the net, and Livy frowned sadly. Норман стал забрасывать чемодан в сетку, и Ливи досадно поморщилась.

Якщо якась пара сяде навпроти, доведеться весь шлях до Нью-Йорка, кілька годин підряд, з дурнуватим відчуттям незручності вирячувати очі один на одного, або, що навряд чи приємніше — відгородитися бар'єрами газетних аркушів. If a couple sits opposite, they'll have to travel all the way to New York for several hours in a row, with a silly sense of awkwardness, rolling their eyes at each other, or, more pleasantly, fencing themselves off with newspaper barriers. Але шукати по всьому потягу того, чи не знайдеться ще де-небудь вільне місце, теж немає сенсу. But there is no point in looking around the train to see if there is a vacancy elsewhere. Но искать по всему влечению того, не найдется ли еще где-нибудь свободное место, тоже нет смысла.

Нормана, здається, все це анітрохи не чіпляло, й Ліві трішки засмутилася. Norman didn't seem to mind, and Livy was a little upset. Зазвичай вони на все відгукуються однаково. Usually they respond equally to everything. Саме через це, як запевняє Норман, він аж до цього дня нітрохи не сумнівається в тому, що правильно обрав собі дружину. That is why, as Norman assures, he still has no doubt that he chose the right wife.

"Ми підходимо один до одного, Ліві, це головне, — казав він. "We approach each other, Livy, that's the main thing," he said. – Коли вирішуєш головоломку і один шматочок в точності підходить до іншого, значить саме він тут і потрібен. - When you're solving a puzzle and one piece fits exactly with the other, it means that it's the right one. Ніякий інший не підійде. Ну, а мені не підійде ніяка інша жінка". Well, no other woman would suit me."

А вона сміється й відповідає:

"Якби того дня ти не сів у трамвай, ми б, напевно, ніколи б і не зустрілися. "If you hadn't gotten on the tram that day, we probably would have never met. Що б ти

тоді робив?" then did? "

"Залишився б неодруженим, звісно. "I would have remained single, of course. І потім, як не того дня, так іншого, все одне, я

познайомився б з тобою через Жоржетту".

"Тоді все вийшло б по-іншому". "Then things would have turned out differently."

"Ні, так само". "No, the same."

"Ні, не так. "No, it's not. І потім, Жоржетта ні за що б мене з тобою не познайомила. And then, Georgette would never introduce me to you. Вона тебе She's you

приберігала для себе і вже постаралася б не обзаводитися суперницею. kept for herself and would have tried not to get a rival. Не той вже у неї характер". She doesn't have that kind of character."

"Що за нісенітниця". "What nonsense."

І тут Ліві — в котрий вже раз — запитала: And then Livy - once again - asked:

— Слухай, Нормане, а якщо б ти прийшов на ріг хвилиною пізніше й сів би не в той "Listen, Norman, if you'd come to the corner a minute later and sat in the wrong place."

трамвай, а в наступний? tram, and the next? Як по-твоєму, що б тоді було? What do you think would happen then?

— А якщо б у всіх риб виросли крила і вони відлетіли б на високі гори? - What if all the fish grew wings and flew to high mountains? Що б ми тоді

їли по п'ятницях? eat on Fridays?

Але вони тоді все ж таки сіли в той самий трамвай, і в риб не ростуть крила, а тому But they still got on the same tram, and fish do not grow wings, so

вони вже п'ять років одружені й по п'ятницях їдять рибу. They have been married for five years and eat fish on Fridays. І через те, що вони одружені вже цілих п'ять років, вони вирішили це відсвяткувати і їдуть на тиждень до Нью-Йорка. And because they have been married for five years, they decided to celebrate by going to New York for a week.

Тут вона повернулася до сьогодення: Here she returned to the present:

— Невдалі нам все ж таки попалися місця. - We still got some bad places.

— Так, вірно, — сказав Норман. - Yes, that's right," Norman said. — Але ж навпроти поки що нікого немає, отже ми більш-менш самі хоч би до Провіденса. - But there's no one across the street yet, so we're more or less on our own, at least until Providence.

Але Ліві це не втішило, і недаремно вона засмутилася: проходом крокував маленький кругленький чоловічок. But Livia was not comforted by this, and it was not without reason that she was upset: a small round man was walking down the aisle. Звідки він, питається, узявся? Where did it come from, one wonders? Потяг пройшов вже півшляху між Бостоном і Провіденсом. The train has already traveled halfway between Boston and Providence. Якщо цей чоловічок раніше десь сидів, чого ради йому надумалося міняти місце? If this man had been sitting somewhere before, why would he want to change his place? Ліві дістала пудреницю й подивилася в дзеркальце. Livi took out her powder box and looked in the mirror. Якщо не звертати уваги на цього коротуна, може він ще й пройде мимо. If you don't pay attention to this short guy, he might just walk by. І вона розпочала чепурити своє світло-каштанове волосся, яке трішки розтріпалося, поки вони з Норманом бігли до потягу, й розпочала вивчати в люстерку свої блакитні очі та маленький пухкий рот — Норман запевняє, що губи її завжди складені для поцілунку. And she began to brush her light brown hair, which had gotten a little messy while she and Norman were running to the train, and began to study her blue eyes and small, plump mouth in the mirror-Norman assures me that her lips are always set for a kiss.

Непогано, подумала вона, дивлячись на своє віддзеркалення. Not bad, she thought, looking at her reflection.

Потім вона здійняла очі — той чоловічок вже сидів навпроти. Then she looked up and the man was sitting across from her. Він зустрівся з нею поглядом і широко посміхнувся. Від усмішки вусібіч розбіглися зморшки. His smile made wrinkles appear everywhere. Він поспішно стягнув капелюха й поклав його на свій багаж — маленьку чорну скриньку. He hastily pulled off his hat and put it on his luggage, a small black box. Негайно на голові в нього, навколо голої, наче пустеля, лисини здибився віночок сивого волосся. Immediately, a wreath of gray hair rose on his head, around his bare bald spot, like a desert.

Ліві мимоволі посміхнулася у відповідь, але тут погляд її знову впав на чорну скриню — й посмішка згасла. Livi smiled back involuntarily, but then her gaze fell on the black chest again, and her smile faded. Вона торкнула Нормана за лікоть. She touched Norman's elbow.

Норман здійняв очі від газети. Norman looked up from the newspaper. Брови в нього такі грізні – чорні й зрощені, — що якраз злякатися. His eyebrows are so formidable-black and fused-that you'd be scared. Але темні очі з-під цих брів глянули на неї, як завжди, і ласкаво, і немовбито трохи глузливо. But the dark eyes from under those eyebrows looked at her, as always, both affectionately and as if a little mockingly.

— Що трапилося? - What happened? — запитав Норман. - Norman asked. На чоловічка навпроти він не подивився. He did not look at the man in front of him.

Кивком, потім рукою, Ліві намагалася непомітно показати, що саме її вразило. With a nod, then a hand, Livi tried to discreetly show what had struck her. Але гладун не зводив з неї очей, і вона відчула себе надзвичайно дурнувато, тому що Норман лише втупився на неї, нічого не розуміючи. But the smooth-skinned man kept his eyes on her, and she felt extremely stupid because Norman just stared at her, not understanding anything. Нарешті вона притягнула його до себе й шепнула на вухо:

— Ти хіба не бачиш? - Don't you see? Дивися, що написано в нього на скриньці. Look what's written on his box.

І сама подивилася ще раз. I watched it again myself. Так, так і є. Напис був не дуже помітний, але світло падало навскіс і на чорному тлі виднілася лискуча пляма, а на ній старанно округлим почерком було виведено: The inscription was not very visible, but the light fell obliquely and a shiny spot was visible against the black background, and on it was carefully written in a rounded handwriting:

А ЯКЩО.................... IF....................

Чоловічок знову посміхнувся. The little man smiled again. Він квапливо закивав і кілька разів підряд тицьнув пальцем в цей напис, а потім собі в груди. He nodded hastily and jabbed his finger several times in a row at the inscription, and then at his chest.

Норман обернувся до дружини, а потім сказав тихенько: — Напевно, його так звуть. Norman turned to his wife and then said quietly: "I guess that's his name.

— Та хіба такі імена бувають? — заперечили Ліві. Норман відклав газету.

— Зараз побачиш. — І, нахилившись до чоловічка, мовив: — Містере Якщо? - And, leaning over to the man, he said: "Mr. If? Той з готовністю подивився на нього. The latter looked at him eagerly.

— Чи не скажете, котра година, містере Якщо? - Could you tell me what time it is, Mr. If?

Чоловічок витягнув з жилетної кишені величезного годинника й показав Норману циферблат.

— Дякую вам, містере Якщо, — сказав Норман. - Thank you, Mr. Yee," Norman said. І шепнув дружині: — Ось бачиш. And he whispered to his wife: "You see.

Він вже хотів було знову взятися за газету, але чоловічок став відкривати свою скриньку й кілька разів багатозначно підняв палець, неначе намагався привернути увагу Нормана й Ліві. He was about to pick up the newspaper again, but the man began to open his box and raised his finger several times in a meaningful way, as if trying to get Norman and Livi's attention. Він дістав пластинку з матового скла приблизно дев‘яти дюймів завдовжки, шести завширшки й близько дюйму завтовшки. He pulled out a frosted glass plate about nine inches long, six wide, and about an inch thick. Краї пластини були скошені, кути закруглені, поверхня абсолютно сліпа й гладка. The edges of the plate were beveled, the corners were rounded, and the surface was completely blind and smooth. Потім чоловічок витягнув дротяну підставку й надійно приладнав до неї пластинку. Then the little man pulled out a wire stand and securely attached the record to it. Встановив цю споруду в себе на колінах і гордо подивився на попутників. He placed this structure on his lap and looked proudly at his fellow travelers.

Ліві раптом ахнула: Livi suddenly gasped:

— Дивися, Нормане, це на зразок кіно! - Look, Norman, it's like a movie!

Норман нахилився ближче. Потім здійняв очі на чоловічка. Then he looked up at the man.

— Що це у вас? Телевізор нової системи?

Чоловічок похитав головою, і тут Ліві сказала: The man shook his head, and then Livi said:

— Нормане, та це ми з тобою!

— Тобто як? - What do you mean?

— Хіба ти не бачиш? Це той самий трамвай. Он ти сидиш на задньому сидінні, в

старому капелюсі, вже три роки, як я його викинула. An old hat, it's been three years since I threw it away. А ось ми з Жоржеттою йдемо по проходу. Georgette and I are walking down the aisle. Й товста пані загородила дорогу. And a fat lady blocked the road. Ось, дивися! Це ми! Невже не впізнаєш?

— Якийсь обман зору, — пробурмотів Норман. - It's a trick of the eye," Norman muttered.

— Але ж ти ж бачиш, правда? Так от чому він називає це "А якщо". That's why he calls it "What if?" Ця штука нам зараз покаже, що було б, якщо б... якби трамвай не гойднуло на повороті... This thing is going to show us what would have happened if... if the tram hadn't been rocked at the turn...

Вона нітрохи не сумнівалася. Вона була дуже схвильована й нітрохи не сумнівалася, що так воно і буде. Вона дивилася на зображення в матовому склі — і сонце, надвечір'я, потьмяніло, й невиразний гул голосів позаду, в вагоні, почав стихати. She looked at the image in the frosted glass, and the sun, in the evening, faded, and the indistinct hum of voices behind her in the carriage began to subside.

Як вона пам'ятала той день! How she remembered that day! Норман був знайомий з Жоржеттою і вже хотів було встати й поступитися їй місцем, але раптом трамвай гойднуло на повороті, Ліві похитнулася — й шльопнулася просто йому на коліна. Norman was familiar with Georgette and was about to get up and give her a seat, but suddenly the tram swayed at a bend, Livy swayed, and slammed into his lap. Вийшло дуже смішно й

незручно, але з цього вийшов толк. It was uncomfortable, but it worked out well. Вона до того зніяковіла, що він мимоволі мав проявити хоч якусь чемність, а потім і розмова зав'язалася. She was so embarrassed that he had to show at least some courtesy, and then the conversation started. І зовсім не було потреби в тому, щоб Жоржетта їх знайомила. There was no need for Georgette to introduce them. На той час, коли вони обидві вийшли з трамваю, Норман вже знав, де Ліві працює.

Вона й до цього дня пам'ятає, якими злими очима дивилася на неї тоді Жоржетта, як натягнуто посміхнулася, коли вони стали прощатися. To this day, she remembers the evil eyes Georgette looked at her with, and the strained smile she gave when they began to say goodbye. Потім

сказала:

— Ти, здається, сподобалася Норману.

— Що за нісенітниця! — заперечила Ліві. — Просто він людина ввічлива. - He is just a polite person. Але в

нього славне обличчя, правда?

Всього за якихсь півроку по тому вони одружилися. Just six months later, they got married.

І ось він знову перед ними, той трамвай, а в трамваї — Норман, вона і Жоржетта. And here it is again, in front of them, that tram, and Norman, her and Georgette are in the tram.

Поки вона так думала, мірний шум потягу, квапливий перестук коліс затихли остаточно. While she was thinking this, the measured noise of the train, the hurried clatter of the wheels, finally stopped. І ось вона в трясучому, тісному трамвайному вагоні. And here she is in a shaking, cramped tram car. Вони з Жоржеттою тільки-но увійшли. She and Georgette had just come in.

Ліві похитувалась в такт ходу трамвая, як і інші сорок пасажирів, — всі вони, чи стоячи, чи сидячи, підкорялися одному й тому самому одноманітному та безглуздому ритму. Livi swayed in time with the tram's movement, as did the other forty passengers, all of whom, whether standing or sitting, obeyed the same monotonous and meaningless rhythm. Потім вона сказала:

— Тобі хтось махає, Жоржі. - Someone is waving at you, Georgie. Ти його знаєш?

— Мені? — Жоржетта кинула розраховано недбалий погляд через плече. - Georgette threw a calculatedly careless glance over her shoulder. Її майстерно подовжені вії затріпотіли. Her artfully lengthened eyelashes fluttered. — Так, трохи знаю. Як по-твоєму, навіщо ми йому знадобилися?

— Давай з'ясуємо, — сказала Ліві із задоволенням і навіть крапелькою єхидства. - "Let's find out," Livi said with pleasure and even a bit of sarcasm. Всім відомо, що Жоржетта нікому не показує своїх знайомих чоловіків, ніби вони — її власність, і дуже приємно її подражнити. Everyone knows that Georgette doesn't show her male acquaintances to anyone, as if they were her property, and it's a pleasure to tease her. Та й обличчя в її знайомого, здається, дуже... забавне. And her friend's face seems to be very... funny.

Ліві стала пробиратися вперед. The Left began to make its way forward. Жоржетта знехотя рушила слідом. Нарешті Ліві опинилася поряд того молодика, і тут вагон дуже гойднуло на повороті. Finally, Livi found herself next to the young man, and then the carriage rocked violently at a bend. Ліві відчайдушно змахнула рукою, прагнучи вхопитися за петлі. Livi waved her hand desperately, trying to grab the nooses. Насилу, самими кінчиками пальців, все ж таки зловила одну й втрималася на ногах. With difficulty, with the very tips of my fingers, I managed to catch one and stay on my feet. Не відразу їй вдалося перевести дух. It took her a while to catch her breath. Як дивно, адже секунду тому їй здавалося, що в межах досяжності немає жодної петлі. How strange, because a second ago she thought there was not a single loop within reach. Чомусь в Ліві було таке відчуття, що за всіма законами фізики вона неодмінно мала б впасти. For some reason, Livia had the feeling that, according to all the laws of physics, she would certainly have to fall.

Молодик на неї не дивився. The young man did not look at her. Він з посмішкою піднявся, поступаючись місцем Жоржетті. He rose with a smile, giving way to Georgette. В нього були незвичайні брови, вони надавали йому вигляду впевненого й владного. He had unusual eyebrows that made him look confident and powerful. Так, безумовно, він мені подобається, подумала Ліві. Yes, I definitely like him, Livi thought.

— Ні-ні, не турбуйтеся, — казала тим часом Жоржетта. - "No, no, don't worry," Georgette said meanwhile. — Ми скоро виходимо, нам лише дві зупинки. - We are leaving soon, we have only two stops.

І вони вийшли. Ліві сказала:

— А я думала, ми їдемо за покупками до Сечу. - And I thought we were going shopping in Sechu.

— Ми й поїдемо. - We are going to go. Просто я згадала, що в мене тут є ще одна справа. I just remembered that I have one more thing to do here. Нічого, ми й

хвилини не затримаємося.

— Наступна станція — Провіденс! - The next station is Providence! — залементувало радіо. - the radio blared.

Потяг уповільнив хід, минуле знов зіщулилося й зникло в пластинці матового скла. The train slowed down, the past shrunk again and disappeared in a plate of frosted glass.

Чоловічок, як і раніше, посміхався їм обом. The little man was still smiling at them both.

Ліві обернулася до Нормана. Їй стало страшнувато. She was a little scared.

— З тобою теж це було? - Did it happen to you too? — запитала вона. - she asked.

— Що таке скоїлося з часом? - What happened over time? — запитав і Норман. — Невже вже Провіденс? - Is it really Providence?

Неймовірно! — Він зиркнув на годинник. - He glanced at his watch. — Ні, мабуть, так воно і є. - No, I guess it is. — І обернувся до Ліві. — Цього разу ти не впала. - This time you didn't fall.

— Отже, ти теж бачив? - So you saw it too? — Вона спохмурніла. - She frowned. — Як це схоже на Жоржетту! - How similar it is to Georgette! Абсолютно не треба було виходити на тій зупинці, просто вона не хотіла, щоб ми з тобою познайомилися. There was absolutely no need to get off at that bus stop, she just didn't want us to meet you. А до цього ти тривалий час був з нею знайомим, Нормане? Had you known her for a long time before that, Norman?

— Ні, не дуже. - No, not really. Просто знав в обличчя, й незручно було не поступитися їй місцем. I just knew it by sight, and it was uncomfortable not to give her a seat.

Ліві презирливо кривила губи. Livi curled her lips in contempt. Норман посміхнувся.

— Не варто ревнувати до того, чого не трапилося, малятко. - You shouldn't be jealous of something that didn't happen, baby. А навіть якщо б і трапилося, яка різниця? And even if it did, what difference would it make? Ти все одне мені припала до ока, і вже я знайшов би спосіб з тобою познайомитися. You were the only one who caught my eye, and I would have found a way to meet you.

— Ти навіть не подивився в мій бік.

— Просто не встиг. - I just didn't have time.

— Тоді як би ти зі мною познайомився? - Then how would you meet me?

— Не знаю. Вже якось та познайомився б. Але погодься, досить безглуздо зараз про I would have met him somehow. But you have to admit, it's pretty pointless to talk about

це сперечатися. is to argue.

Потяг відійшов від Провіденса. The train departed Providence. Ліві перебувала в сум'ятті. The left was in turmoil. А чоловічок усе прислухався до їхнього шепоту, тільки посміхатися перестав, даючи знати, що And the little man kept listening to their whispers, but he stopped smiling, letting them know that

зрозумів, про що йдеться.

— Ви можете показати нам далі? - Can you show us further? — запитала Ліві.

— Постривай, — перервав Норман. — А навіщо тобі це? - Why would you want to do that?

— Я хочу побачити день нашого весілля, — сказала Ліві. - I want to see our wedding day," Livi said. – Яким чином це відбулося - How it happened

б, якби в трамваї я не впала. I would have if I hadn't fallen on the tram.

Норман з досадою поморщився.

— Слухай, це несправедливо. Може, ми тоді одружилися б не того дня, а іншого. Maybe we would have gotten married on a different day instead of that one.

Але Ліві сказала:

— Ви можете мені це показати, містере Якщо? - Can you show me that, Mr. If?

Чоловічок кивнув.

Матове скло знов ожило, ледь засвітилося. The frosted glass came to life again, glowing slightly. Потім розсіяне світло згустилося в

яскраві плями, у виразні людські постаті. bright spots, into expressive human figures. У вухах Ліві слабко зазвучав орган, хоча насправді ніякої музики не було чутно. Livia heard an organ faintly in her ears, although no music was actually heard.

Норман зітхнув з полегшенням: Norman breathed a sigh of relief:

— Ну ось, бачиш, я на місці. Це наше весілля. Ти задоволена?

Шум в потягу знову замовк; наприкінці Ліві почула свій власний голос: The noise on the train stopped again; at the end, Livi heard her own voice:

— Так, ти-то на місці. А де ж я?

Ліві сиділа в церкві на одній з останніх лав. Livi was sitting on one of the last pews in the church. Спершу вона зовсім не збиралася бути At first, it was not going to be a

на цьому весіллі. Останнім часом вона, сама не знаючи чому, все більше віддалялася від Жоржетти. Lately, without knowing why, she had been growing more and more distant from Georgette. Про її змовини вона почула випадково, від їхньої спільної приятельки, і, звісно, Жоржетта виходила за Нормана. She heard about her plotting by accident, from a mutual friend, and, of course, Georgette married Norman. Ліві виразно згадався той день, півтора роки тому, коли вона вперше побачила його в трамваї. Livia distinctly recalled the day, a year and a half ago, when she first saw him on the tram. Того разу Жоржетта поспішила прибрати її зі шляху. That time Georgette hurried to get her out of the way. Потім Ліві ще декілька разів зустрічала Нормана, але він ніколи не бував один, між ними завжди стояла Жоржетта. Livi met Norman several more times after that, but he was never alone, Georgette always stood between them.

Що ж, тут і ображатися нема чого, адже Жоржетта першою з ним познайомилась. Well, there's nothing to be offended about, since Georgette was the first to meet him. Вона сьогодні здається куди красивішою, ніж зазвичай. Today it seems much more beautiful than usual. А він завжди дуже гарний. And he is always very good.

Їй було сумно та якось порожньо на душі, немов трапилася якась помилка, а яка — вона до ладу зрозуміти не могла. She felt sad and somehow empty in her heart, as if some kind of mistake had happened, and she couldn't quite figure out what it was. Жоржетта пройшла по проходу, немов не помітивши її, але трохи раніше за неї Ліві зустрілася очима з Норманом і посміхнулася йому. Georgette walked down the aisle as if not noticing her, but a little before her, Livy met Norman's eyes and smiled at him. І,

здається, він посміхнувся у відповідь.

Здалеку до неї долинули слова священика: "Нарікаю вас чоловіком та дружиною..." From a distance, she heard the words of the priest: "I pronounce you husband and wife..."

Знов почувся стукіт коліс. Якась жінка з маленьким синочком поверталася по проходу на своє місце, погойдуючись в такт руху потягу. A woman with a small son was returning to her seat along the aisle, swaying to the beat of the train. На середині вагону, де сиділи чотири дівчинки-підлітка, щохвилини лунали вибухи дзвінкого сміху. In the middle of the carriage, where four teenage girls were sitting, explosions of laughter could be heard every minute. Мимо, стурбований якимись своїми таємничими справами, квапливо пройшов кондуктор. A conductor hurriedly passed by, preoccupied with some mysterious business of his own.