23 Частина (3)

— Ох, тоді б ми торгувалися із сестрою за порятунок брата. Але теперішній̆ спосіб перемовин кращий̆.

Пол уривчасто зітхнув. Почув, як жалобна процесія просувається останнім переходом до найглибшихх приміщень та відновлювачів води.

— Ще не пізно, мілорде, — промовив Біджаз. — Хочете повернути собі свою кохану? Ми можемо це зробити. Це буде гхола, так. Але ж тепер ми володіємо методикою повного відновлення. Слід викликати слуг із кріогенним резервуаром, щоб зберегти тіло вашої̈ коханої̈...

Пол зрозумів, що цього разу буде справді тяжко. Він надто виснажився в змаганні з першою тлейлаксанськоюю спокусою. А тепер усе намарне! Знову відчути присутність Чані...

— Утихомир йогоо, — звернувся Пол до Айдагоо бойовоюю мовою Атрідів, а за мить почув, як Айдагоо наближається до дверей̆.

— Пане! — верескнув Біджаз.

— Якщо любиш мене, — вів далі Пол тією ж бойовоюю мовою, — зроби мені цю послугу. Убий̆ йогоо, перш ніж я піддамся!

— Ніііі! — закричав Біджаз.

Йогоо голос раптово урвався із страхітливим хряскотом.

— Я зробив йомуу добру справу, — промовив Айдагоо.

Пол схилив голову, прислухався. Траурної̈ процесії̈ вже не

було чутно. Він подумав про прадавній̆ фрименський̆ ритуал, що відбувається тепер у глибинах січі, далеко в кімнаті смерті, де плем'я повертає собі свою воду.

— Вибору не було, — сказав Пол. — Ти це розумієш, Дункане? — Розумію.

— Є речі, котрих людина не в стані витримати. Я втрутився

в усі можливі майбуттяя, які міг створити, аж поки не виявилося, що це вони створили мене.

— Мілорде, ви не повинні були...

— У цьому Всесвіті є проблеми, які не мають розв'язання, — промовив Пол. — Нічого. Нічого не можна було зробити.

Кажучи це, Пол відчув, що йогоо зв'язок із видінням розривається. Розум, придушений̆ нескінченними можливостями, стиснувся. Втрачене видіння стало вітром, що віяв там, де бажав.