Бабусині банани
Бабусин город був чудовий. Там було багато сорго, проса і маніоку (юки). Але найкращими були банани. Хоча бабуся мала багато внуків, я таємно знала, що я була найулюбленіша. Вона часто запрошувала мене до себе. Вона завжди розповідала мені маленькі секрети. Але був один секрет, який вона мені ніколи не розказувала: де дозрівали банани.
Якось одного дня я побачила велику солом'яну корзину на сонці біля бабусиної хати. Коли я запитала, для чого ця корзина, я почула у відповідь: “Це чарівна корзина”. Біля корзини було кілька бананових листків, які бабуся час від часу перевертала. Мені стала цікаво. “Для чого це листя, бабусю?” - я запитала. Бабуся тільки відповіла: “Це чарівне листя.”
Було дуже цікаво спостерігати за бабусею, бананами, банановим листям і великою солом'яною корзиною. Але бабуся відправила мене по якійсь справі до мами. “Бабусю, будь ласка, дозволь мені подивитись, як ти готуєш…” “Не будь впертою, дитинко, роби, як я сказала”, - сказала вона, і я пішла.
Коли я повернулася, бабуся сиділа надворі, але вже не було ні корзини, ні бананів. “Бабусю, а де корзина, де всі банани, і де…?” Але відповідь, яку я почула, була: “Вони всі у моєму чарівному місці.” Я була така розчарована!
Через два дні бабуся попросила мене принести її ціпок із спальні. Як тільки я відкрила двері, я відчула сильний запах дозрілих бананів. У кімнаті стояла бабусина велика чарівна солом'яна корзина. Вона була добре захована під старою ковдрою. Я підняла ковдру і понюхала цей дивовижний запах.
Бабусин голос застав мене зненацька, коли вона покликала мене: “Що ти там робиш? Поспіши і принеси мені ціпок.” Я побігла і винесла ціпок. “Чому ти посміхаєшся?”- запитала бабуся. ЇЇ питання змусило мене зрозуміти, що я досі посміхалася від того, що дізналася про її чарівне місце.
Наступного дня, коли бабуся прийшла до моєї мами, я побігла у бабусину хату, щоб перевірити банани ще раз. Там було кілька дуже дозрілих бананів. Я взяла один і заховала у своє плаття. Накривши корзину, я пішла за будинок і швидко з'їла банан. Це був найсолодший банан, який я коли-небудь куштувала.
Наступного дня, коли бабуся збирала овочі у городі, я тихенько прокралася у будинок і заглянула у корзину. Майже всі банани були дозрілі. Я не стрималася і взяла чотири. Коли я йшла на пальчиках до дверей, я почула, як бабуся кашляла надворі. Мені вдалося заховати банани під сукню і пройти повз бабусю.
Наступного дня був базар. Бабуся прокинулася рано. Вона завжди брала продавати банани і маніок (юку) на базар. Я не поспішала до неї того дня. Але я не могла довго її уникати.
Пізніше того вечора мене покликали мама, тато і бабуся. Я знала чому. Ввечері, коли я лягла спати, я знала, що більше ніколи не буду красти ні у бабусі, ні у батьків, і, звичайно, ні у будь-кого іншого.
