23 Частина (3)

— Ох, тоді б ми торгувалися із сестрою за порятунок брата. Але теперішній спосіб перемовин кращий.

Пол уривчасто зітхнув. Почув, як жалобна процесія просувається останнім переходом до найглибших приміщень та відновлювачів води.

— Ще не пізно, мілорде, — промовив Біджаз. — Хочете повернути собі свою кохану? Ми можемо це зробити. Це буде гхола, так. Але ж тепер ми володіємо методикою повного відновлення. Слід викликати слуг із кріогенним резервуаром, щоб зберегти тіло вашої коханої...

Пол зрозумів, що цього разу буде справді тяжко. Він надто виснажився в змаганні з першою тлейлаксанською спокусою. А тепер усе намарне! Знову відчути присутність Чані...

— Утихомир його, — звернувся Пол до Айдаго бойовою мовою Атрідів, а за мить почув, як Айдаго наближається до дверей.

— Пане! — верескнув Біджаз.

— Якщо любиш мене, — вів далі Пол тією ж бойовою мовою, — зроби мені цю послугу. Убий його, перш ніж я піддамся!

— Ніііі! — закричав Біджаз.

Його голос раптово урвався із страхітливим хряскотом.

— Я зробив йому добру справу, — промовив Айдаго.

Пол схилив голову, прислухався. Траурної процесії вже не

було чутно. Він подумав про прадавній фрименський ритуал, що відбувається тепер у глибинах січі, далеко в кімнаті смерті, де плем'я повертає собі свою воду.

— Вибору не було, — сказав Пол. — Ти це розумієш, Дункане? — Розумію.

— Є речі, котрих людина не в стані витримати. Я втрутився

в усі можливі майбуття, які міг створити, аж поки не виявилося, що це вони створили мене.

— Мілорде, ви не повинні були...

— У цьому Всесвіті є проблеми, які не мають розв'язання, — промовив Пол. — Нічого. Нічого не можна було зробити.

Кажучи це, Пол відчув, що його зв'язок із видінням розривається. Розум, придушений нескінченними можливостями, стиснувся. Втрачене видіння стало вітром, що віяв там, де бажав.