2 Частина (2)

— Ви не переконали мене, що ми можемо перемогти Імператора, — відповіла Ірулан.

— Ми й̆ не переконані в цьому, — зауважив Скителі.

— Куди б ми не глянули, — промовила Ірулан, — йогоо влада протистоїтьь нам. Він Квізац Хадерах, що може бути в багатьох місцях одночасно. Він Магді, чиї̈ бажання є беззаперечним наказом для йогоо місіонерів із Квізарату. Він ментат, обчислювальні можливості якого перевершують найпотужнішіі комп'ютери давнини. Він Муад'Діб, чиї̈ накази фрименським легіонам знелюднюють планети. Володіє яснобаченням і провидить майбутнєє. Має такий̆ генний̆ набір, якого ми в Бене Ґессерит прагнемо для...

— Ми знаємо йогоо характерні риси, — перебила їїї Превелебна Матір. — І знаємо, що ця гидь, йогоо сестра Алія, має той̆ сам генний̆ набір. Але вони обоє теж люди. Отож мають свої̈ слабкості.

— І де ж ці йогоо людські слабкості? — спитав лицепляс. — Шукатимемо їхх у релігійнійй силі йогоо джигаду? Чи можуть імператорські Квізари обернутися проти нього? А як суспільна влада Великих Домів? Чи спроможний̆ конгрес Ландсрааду на щось більше, ніж здійматии крик?

—Я пропонував би Добропорядний̆ Альянс Прогресивних Торговців, — сказав Едрік, перевертаючись у своєму акваріумі. — ДАПТ — це бізнес, а бізнес іде вслід за прибутком.

— А можливо, мати Імператора, — заговорив Скителі. — Наскільки я розумію, леді Джессіка залишається на Каладані, але часто спілкується із сином.

— Ця зрадлива сука, — рівним голосом промовила Могіям. — Я ладна відрубати власні руки, якими їїї навчала.

— Наша змова потребує важеля, — сказав Скителі.

— Ми більше, ніж змовники, — заперечила Превелебна Матір. — О, так, — погодився Скителі. — Ми енергійніі та швидко навчаємося. Це робить нас єдиною справжньою надією, найпевнішимм порятунком людства.

Говорив тоном цілковитого переконання, що сприймалосяя як найбільшее глузування, коли, як оце зараз, походило від тлейлаксуу. Лише Превелебна Матір могла зрозуміти такі тонкощі.

— Чому? — спитала вона, звернувши це запитання Скителі.

Перш ніж лицепляс зумів відповісти, Едрік, прочистивши горло, сказав:

— Не змагаймосяя у філософських нонсенсах. Кожне питання може бути зведене до «Чому так?». Усі релігійніі, ділові й̆ урядові питання мають той̆ самий̆ підтекст: «Хто владарюватиме?» Альянси, союзи, блоки є погонею за міражами, якщо не ведуть до влади. Усе інше — нісенітниця, і це розуміє більшість мислячих істот.

Скителі стенув плечима, адресуючи цей̆ жест єдино Превелебній̆ Матері. Едрік замість нього відповів на їїї запитання. Цей̆ набундючений̆ дурень був їхнімм найвразливішимм місцем. Аби переконатися, що й̆ Превелебна Матір розуміє це, Скителі промовив:

— Пильно слухаючи вчителя, здобуваєш освіту.

Превелебна Матір повільно кивнула.

— Вершіть свій̆ вибір, принцесо, — сказав Едрік. — Ви були

обрані як знаряддя долі, найтоншее, найдосконалішее...

— Прибережіть свої̈ пишномовності для тих, кого вони захоплюють, — відповіла Ірулан. — Раніше ви згадувала привид, воскреслий̆ із мертвих, яким ми можемо заразити Імператора.

Поясніть це.

— Атрід сам себе знищить! — прогавкав Едрік.

— Не говоріть загадками! — різко урвала йогоо Ірулан. — Що це за привид?

— Напрочуд незвичайнийй привид, — сказав Едрік. — Має тіло та йменняя. Тіло — це плоть славетного майстраа меча, знаного як Дункан Айдагоо. А йменняя...

— Айдагоо мертвий̆, — сказала Ірулан. — Пол часто оплакував йогоо втрату в моїйй присутності. Він бачив, як Айдагоо вбили сардаукари мого батька.

— Навіть зазнавши поразки, — сказав Едрік, — сардаукари вашого батька не втратили розуму. Припустімо, що розумний̆ командир сардаукарів розпізнав тіло майстраа меча, котрого вбили йогоо люди. Що далі? Існують способи використання такого тіла й̆ подальшого навчання... якщо діяти швидко.

— Тлейлаксанськийй гхола, — прошепотіла Ірулан, дивлячись у бік Скителі.

Помітивши їїї зацікавленість, лицепляс вдався до своїхх можливостей̆ зміни зовнішності. Йогоо постать розпливлася, тіло повільно потекло й̆ змінилося. Тепер перед нею стояв стрункий̆ чоловік. Обличчя зосталося округлим, але стало темнішим, із дещо сплющеними рисами. Високі вилиці наче підпирали очі з виразними складками-епікантусами. Волосся було чорним і неслухняним.

— Гхола от такого вигляду, — промовив Едрік, указуючи на Скителі.

— Просто інший̆ лицепляс? — спитала Ірулан.

— Не лицепляс, — сказав Едрік. — Якщо за лицеплясом тривалий̆ час спостерігають, то є ризик йогоо викриття. Але припустімо, що наш розумний̆ сардаукарський̆ командир зберіг тіло Айдагоо в аксолотлевому контейнеріі. Чому б ні? Це тіло було плоттю та нервами одного з найдосконалішихх мечників в історії̈, радника Атрідів, військовогоо генія. Навіщо втрачати таку виучку та вміння, якщо можна воскресити йогоо як інструктора сардаукарів.

— Я не чула навіть натяків на це, а я ж була повірницею свого батька, — промовила Ірулан.

— Аххх, але ж вашого батька було переможено, а вас уже через кілька годин продано новому Імператорові, — сказав Едрік.

— То це справді зробили? — вимагала відповіді вона.

Випромінюючи таку самовдоволеність, що хоч сказися, Едрік відповів:

— Припустімо, що наш розумний̆ командир, знаючи про необхідність швидких дій̆, негайноо ж відправив збережене тіло Айдагоо до Бене Тлейлаксс. Далі уявімо, що командир і йогоо люди полягли, перш ніж передали цю інформацію вашому батькові — та він і так у жоден спосіб не міг нею скористатися. Зостався тільки фізичний̆ факт, дрібка плоті, відправлена тлейлаксуу. Звичайноо ж, єдино можливим способом — на гайлайнерірі. Ми в Гільдії̈, природно, знаємо кожен вантаж, який̆ перевозимо. Дізнавшись про це, чи ж не вважали б ми так само розумним придбати гхолу як подарунок, що годиться для Імператора?

— То ви це зробили, — сказала Ірулан.

— Як зазначив наш довголітній̆ друг, ми це зробили, — відповів Скителі, котрий̆ відновив свою попередню кругловиду подобу.

— Як був налаштований̆ Айдагоо? — спитала Ірулан.

— Айдагоо? — перепитав Едрік, дивлячись на тлейлаксуу. — Ти щось знаєш про Айдагоо, Скителі?

— Ми продали вам створіння, зване Гайтомм, — відповів Скителі.

— Ах так, Гайтт, — погодився Едрік. — Чому ви продали йогоо нам?

— Бо колись ми вивели свого власного Квізац Хадераха, — пояснив Скителі.

Різко смикнувши старою головою, Превелебна Матір зиркнула на нього й̆ гнівно промовила:

— Ви нам цього не казали!

— Бо ви не питали, — відповів Скителі.

— А як же ви опанували цього свого Квізац Хадераха? — поцікавилася Ірулан.

— Істота, котра весь свій̆ вік втілювала в життя певне уявлення про неї̈, помре, але не стане антитезою цього уявлення, — продекламував Скителі.

— Не розумію, — ризикнув зізнатися Едрік.

— Сам себе вбив, — буркнула Превелебна Матір.

— Уважно мене вислухайтее, Превелебна Матір, — попередив

Скителі, удавшись до інтонації̈, яка означала: «Ти не сексуальний̆ об'єкт, ніколи не була сексуальним об'єктом, не можеш бути сексуальним об'єктом».

Тлейлаксуу почекав, доки вона повністю збагне йогоо крикливі наголоси. Мусить безпомильно оцінити йогоо наміри. Незважаючи на гнів, до їїї свідомості повинно дійтии, що тлейлаксуу, звичайноо, не кинув би цього звинувачення, якби не знав ставлення Сестринства до людської̈ селекції̈. А все-таки йогоо слова містили грубу образу, зовсім нехарактерну для тлейлаксуу.

Лагідно, використовуючи заспокійливіі способи мовлення мірабгаса, Едрік спробував згладити напругу моменту:

— Скителі, ти казав, що ви продали нам Гайтаа, бо поділяли наші наміри з йогоо використання.

— Едріку, мовчи, доки я не дам тобі дозволу говорити, — промовив Скителі. А коли гільдієр почав протестувати, Превелебна Матір гримнула:

— Заткнися, Едріку!

Гільдієр відступив у глибину свого акваріума, від хвилювання молотячи руками й̆ ногами.

— Наші скороминущі емоції̈ не стосуються розв'язання нашої̈ спільної̈ проблеми, — сказав Скителі. — Вони затьмарюють наш розум, бо єдиною належною емоцією є глибинний̆ страх, що й̆ привів нас сюди.

— Розуміємо, — відповіла Ірулан, глянувши на Превелебну Матір.

— Ви мусите збагнути небезпечні обмеження в нашому захисті, — вів далі Скителі. — Ясновидцеві не під силу те, чого він не може зрозуміти.

— Ти спритний̆, Скителі, — сказала Ірулан.

«Вона не сміє здогадатися, наскільки спритний̆, — подумав Скителі. — Коли все буде зроблено, ми матимемо свого підконтрольного Квізац Хадераха. Інші не матимуть нічого».

— Яким було походження вашого Квізац Хадераха? — спитала Превелебна Матір.

— Ми гралися з різними чистими есенціями, — відповів Скителі. — Чисте добро й̆ чисте зло. Цілковитий̆ негідник, котрий̆ захоплюється лише терором і завданням болю, може бути доволі корисним в освітніх цілях.

— Чи старий̆ барон Харконнен, дід нашого Імператора, не був витвором тлейлаксуу? — спитала Ірулан.

— Ми до нього непричетні, — заперечив Скителі. — Але природа часто створює істот, так само згубних, як наші. Ми лише продукуємо їхх в умовах, де можемо їхх вивчати.

— Я не дозволю відсовувати й̆ зневажати мене, — запротестував Едрік. — Хто приховує цю зустріч від...

— Бачите? — відповів Скителі. — Чиї̈ найкращіі рішення прикривають нас? Які рішення?

— Я хотів би обговорити спосіб передачі Гайтаа Імператорові, — наполягав Едрік. — Наскільки я розумію, Гайтт керується старою мораллю, яку Атріди засвоїлии на своїйй рідній̆ планеті. Гайтт повинен полегшити Імператорові розширення моральних рамок, розмежування позитивних і негативних аспектів життя та релігії̈.

Скителі реготнув, переводячи доброзичливий̆ погляд з одного свого компаньйонаа на іншого. Стара Превелебна Матір орудує своїмии емоціями, як косар косою. Ірулан, недороблений̆ витвір Бене Ґессерит, була добре натренована для завдання, але провалила йогоо. Едрік був не більше (і не менше) як магічним знаряддям: йомуу під силу приховувати й̆ відволікати. Наразі Едрік впав у понуру мовчанку, бо інші йогоо ігнорували.

— Я правильно розумію, що цей̆ Гайтт повинен отруїтии психіку Пола? — спитала Ірулан.

— Більшою чи меншою мірою, — відповів Скителі.

— А як же Квізарат?

— Потрібне лише легеньке зміщення акценту, зблиск емоцій̆,

щоб заздрість перетворилася на ворожнечу. — А ДАПТ?

— Вони гуртуються довкола прибутку.

— А інші владні угрупування?

— Одним запропонуємо назву уряду. Інших, менш могутніх, залучимо в ім'я моралі та прогресу. Наша опозиція помре через свої̈ власні незгоди.

— Алія теж?

— Гайтт — багатоцільовий̆ гхола. Сестра Імператора досягла віку, коли вона може захопитися чарівним чоловіком, спеціально для цього призначеним. Їїї приваблять йогоо мужність і здібності ментата.

Могіям дозволила своїмм старим очам широко розплющитися. — Гхола-ментат? Це небезпечний̆ крок.

— Щоб бути точним, — промовила Ірулан, — ментат повинен

мати точні дані. А якщо Пол попросить йогоо сказати про справжню ціль нашого подарунка?

— Гайтт скаже правду, — відповів Скителі. — Це не має ніякого значення.

— Так ви залишаєте Полові лазівку для порятунку? — поцікавилася Ірулан.

— Ментат! — пробурмотіла Могіям.

Скителі глянув на стару Превелебну Матір, помітивши древні фобії̈, що вплинули на їїї реакцію. Від часів Батлеріанського Джигаду, коли в більшій̆ частині Всесвіту «мислячі машини» було знищено, комп'ютери викликали недовіру. Ці давні пристрасті впливали й̆ на ставлення до людей-комп'ютерівв.

— Мені не подобається, як ти смієшся, — тоном цілковитої̈ щирості зненацька сказала Могіям, пильно дивлячись на Скителі. — Я не надто задумуюся, що вам подобається. Але ми мусимо працювати разом. Усі ми це бачимо, — таким самим тоном відповів Скителі і, глянувши на гільдієра, запитав: — Хіба ж ні,

Едріку?

— Твої̈ уроки болісні, — сказав Едрік. — Припускаю, ти хотів

ясно показати, що я не повинен протистояти спільним рішенням моїхх колег по змові.

— Бачите, що він піддається навчанню, — прокоментував Скителі.

— Я бачу ще дещо, — ревнув Едрік. — Атріди мають монополію на прянощі. Я без них не можу провидіти майбутнєє. Бене Ґессерит втратять своє правдочуття. У нас є запаси, але вони не безмежні. Меланж — це потужна валюта.

— Наша цивілізація має не тільки одну цю валюту, — відповів Скителі. — Інакше б упокоївсяя закон попиту й̆ пропозиції̈.

— Сподіваєшся викрасти таємницю прянощів? — верескнула Могіям. — З йогоо планети, яку пильнують оці божевільні фримени!

— Фримени — цивілізовані й̆ освічені невігласи, — промовив Скителі. — Вони не безумці. Просто навчені вірити, а не знати. Вірою можна маніпулювати. Небезпечне лише знання.

— А що ж мені залишиться, щоб заснувати королівську династію? — спитала Ірулан.

Усі вони відчули жадане зобов'язання в їїї голосі, але ніхто, крім Едріка, не посміхнувся.

— Щось та й̆ залишиться, — відповів Скителі.

— Це означає кінець Атрідів як правлячої̈ сили, — промовив Едрік.

— Я спроможний̆ уявити, що інші, менш обдаровані провидці, уже зробили це передбачення, — сказав Скителі. — Для них це мактуаб аль-маліх, як кажуть фримени.

— Написано сіллю, — переклала Ірулан.

І коли вона промовила це, Скителі зрозумів, що приготували для нього Бене Ґессерит — прекрасну розумну жінку, яка ніколи йомуу не належатиме. «Ну, гаразд, — подумав він, — можливо, скопіюю їїї для когось іншого».