2 Частина (1)

Нема чіткої̈ грані між богами й̆ людьми; одні непомітно перемішуються з іншими.

Прислів'я Муад'Діба

Тлейлаксанськийй лицепляс Скителі1 намагався не думати про концептуально вбивчий̆ характер їхньоїї змови, проте йогоо думки раз у раз звертали в русло покаянного співчуття.

«Жалітиму, що спричинив смерть і злощастя Муад'Дібу», — думав він, старанно приховуючи цю жалісливість від інших змовників. Але такі почуття показували, що йомуу легше ідентифікувати себе з жертвами, ніж із нападниками, — ознака, характерна для тлейлаксуу.

Сумний̆ Скителі мовчки стояв оддалік, тоді як інші дискутували про можливість використання психоотрути. Розмова була енергійноюю та жвавою, але ззовні безпристрасною, чого й̆ слід було сподіватися від адептів Великих Шкіл, коли йшлосяя про питання, близькі до їхніхх догматів.

— Коли помислиш, що ти йогоо прохромив, тоді й̆ виявиш, що він навіть не поранений̆!

Це озвалася стара Превелебна Матір Бене Ґессерит, Ґай̆ Єлена Могіям, їхняя господиня тут, на Валасі IX. Худа, вбрана в чорне стара відьма сиділа в плаваючому кріслі ліворуч від Скителі. Відкинутий̆ назад каптур їїї аби відкривав поморщене, як пересохла шкіра, обличчя під срібним волоссям. З цього схожого на маску-череп обличчя дивилися глибоко запалі очі.

Вони спілкувалися мовою мірабгаса з їїї гостро відточеними приголосними та тиснявою голосних. Це був інструмент передачі найтоншихх відтінків почуттів. Саме так відповідав Превелебній̆ Матері навігатор Гільдії̈ Едрік — по-куртуазному наспівно, але з прихованою всередині шпичкою, із, так би мовити, легеньким дотиком погордливої̈ чемності.

Скителі глянув на посланця Гільдії̈. Едрік плавав у контейнеріі з оранжевим газом усього за кілька кроків від нього. Контейнерр містився в центрі прозорого купола, який̆ Бене Ґессерит спорудили для цієї̈ зустрічі. Тіло гільдієра було продовгуватим, заледве людиноподібним, з ногами-плавцями та широкими перетинчастими руками — риба в дивному морі. Вентиляційніі отвори йогоо акваріума випускали блідо-оранжеву хмарку, насичену запахом геріатричних прянощів — меланжу.

— Ідучи цим шляхом, повмираємо від дурощів!

Заговорила четверта присутня персона — потенційнаа учасниця змови — принцеса Ірулан, дружина (але лише офіційноо, нагадав собі Скителі) їхньогоо спільного ворога. Стояла побіля акваріума Едріка — висока білява красуня, виряджена в сукню із синього хутра бйондекськогоо кита й̆ відповідну до сукні шапочку. У їїї вухах виблискували золоті диски. Трималася з аристократичною зверхністю, але щось у зосередженому спокої̈ їїї рис зраджувало притаманний̆ бене-ґессериткам самоконтроль.

Думки Скителі перейшлии від нюансів мови та обличчя до нюансів розміщення. Купол оточували пагорби, покриті підталим снігом, який̆ відбивав мокру блакить маленького синьо-білого сонця, що саме висіло в точці зеніту.

«Чому саме це місце?» — зацікавився Скителі. Бене Ґессерит рідко робили щось випадково. Візьмімо відкриту споруду купола: суворіший̆ і обмеженіший̆ простір міг би викликати в гільдієра напад клаустрофобії̈. Причиною таких психічних перепон було народження й̆ життя в позапланетному відкритому просторі.

Хоча збудувати це спеціально для Едріка — усе одно, що ткнути кінчиком пальця в йогоо слабкість.

«А що ж тут, — питав себе Скителі, — націлене в мене?»

— Ти нічого не хочеш сказати, Скителі? — зажадала Превелебна Матір.

— Хочете залучити мене до цього бою дурнів? — спитав Скителі. — Дуже добре. Ми маємо справу з потенційнимм месією.

Не варто влаштовувати проти нього лобову атаку. Ставши мучеником, він переможе нас.

Усі глянули на нього.

— Гадаєш, що це єдина небезпека? — напосідалася Превелебна Матір, голосно сапаючи.

Скителі знизав плечима. Для цієї̈ зустрічі він вибрав лагідне кругловиде обличчя з веселим виразом, розлізлі повні губи й̆ тіло огрядного коротуна. Вивчаючи своїхх компаньйонів-змовниківв, він вирішив, що зробив ідеальний̆ вибір, — можливо, інстинктивно. Був людиною-хамелеоном, лицеплясом, і та подоба, якої̈ він зараз прибрав, наче спонукала інших надміру легковажити ним.

— Ну? — натискала Превелебна Матір.

— Я насолоджуюся мовчанням, — промовив Скителі. — Краще залишити нашу прю безсловесною.

Превелебна Матір відступила, і Скителі відчув, що вона наново йогоо переоцінює. Усі вони були витворами глибокого вишколу прана-бінду, здатними контролювати мускули та нерви так, як це мало кому під силу. Але Скителі, лицепляс, володів своїмии м'язами й̆ нервами з недосяжною для інших віртуозністю. Плюс особлива якість симпатіко, мімічна проникливість, з якою він міг імітувати психіку інших так само, як і їхнійй зовнішній̆ вигляд.

Скителі, давши їйй достатньо часу, щоб завершити переоцінку, сказав:

— Отрута!

Вимовив це слово з атональністю, яка мала показати — лише він розуміє йогоо таємне значення.

Гільдієр здригнувся, і з блискучої̈ кульки динаміка, що оберталася в кутку йогоо акваріума, над самою Ірулан залунав йогоо голос:

— Ми обговорюємо психічну, а не фізичну отруту.

Скителі засміявся. Сміх на мірабгаса розчавлював опонента, і лицепляс не збирався стримуватися.

Ірулан схвально всміхнулася, але в кутиках очей̆ Превелебної̈ Матері проглядався натяк на гнів.

— Припиніть! — прохрипіла Могіям.

Скителі замовк, але тепер він опинився в центрі уваги їхх усіх: мовчазного, хоч і розлюченого Едріка, розгніваної̈ Превелебної̈ Матері та розвеселеної̈, проте й̆ збентеженої̈ Ірулан.

— Наш друг Едрік наче натякає, — сказав Скителі, — що пара бене-ґессеритських відьом, вишколена у всіх їхніхх тонких штучках, не навчилася по-справжньому використовувати обман.

Могіям обернулася, щоб оглянути холодні пагорби рідного світу Бене Ґессерит. «Починає належно оцінювати речі», — здогадався Скителі. Це добре. Але Ірулан — інше питання.

— Ви один із нас чи ні, Скителі? — спитав Едрік, дивлячись крихітними очима гризуна.

— Не про мою вірність ідеться, — відповів Скителі, відтак зосередив увагу на Ірулан: — Ви, принцесо, питаєте себе, чи варто було долати всі ці парсеки й̆ так сильно ризикувати?

Вона кивнула, погоджуючись.

— Невже ж для того, щоб перекинутися банальностями з людиноподібною рибою чи подискутувати з товстим тлейлаксанськимм лицеплясом?

Вона відступила від Едрікового акваріума й̆ труснула головою, задихаючись від сильного запаху меланжу.

Едрік скористався цим моментом, щоб вкинути в рот меланжеву пігулку. Він ївв прянощі, дихав ними і, без сумніву, пив їхх, — зауважив про себе Скителі. Це зрозуміло, позаяк прянощі посилюють прозорливість Лоцмана, дають йомуу змогу кермувати гайлайнерамими Гільдії̈, летячи крізь космос із надсвітловою швидкістю. Провидячи завдяки прянощам, Лоцман знаходить ту лінію майбуттяя корабля, яка вільна від небезпеки. Зараз Едрік занюхав іншу небезпеку, але навіть із пророчими милицями не може їїї розпізнати.

— Гадаю, з мого боку було помилкою приходити сюди, — сказала Ірулан.

Превелебна Матір обернулася, розплющила очі, за мить заплющивши їхх кумедним ящірячим жестом.

Скителі перевів погляд з Ірулан на акваріум, наче пропонуючи принцесі пристати на йогоо думку. Знав, що Едрік видається їйй відразливим: нахабний̆ погляд, ці жахливі стопи й̆ руки, що повільно рухаються в газі, оранжеві вихори якого клубляться довкола нього. Мабуть, цікавиться йогоо сексуальними звичками, думає, як це дивно — кохатися з кимось таким. Навіть антигравітаційнийй генератор, що відтворює для Едріка невагомість у космосі, стає тепер перепоною між ним і нею.

— Принцесо, — промовив Скителі, — завдяки присутності тут Едріка ясновидство вашого чоловіка стане, так би мовити, «неясновидним» і навіть ця розмова пройдее повз йогоо увагу... можливо.

— Можливо, — сказала Ірулан.

Превелебна Матір кивнула, не розплющуючи очей̆.

— Навіть самі ясновидці погано розуміють феномен ясновидіння.

— Я повний̆ Лоцман Гільдії̈ та володію Силою, — промовив

Едрік.

Превелебна Матір розплющила очі. Цього разу вона дивилася

на лицепляса, вивчаючи йогоо з особливою бене-ґессеритською інтенсивністю. Зважувала кожну дрібницю.

— Ні, Превелебна Матір, — пробурмотів Скителі, — я не такий̆ простак, яким здаюся.

— Ми не розуміємо Сили другого бачення, — сказала Ірулан. — У тім-то й̆ річ. Едрік каже, що мій̆ чоловік не може бачити, знати чи передбачати нічого з того, що відбувається у сфері впливу Лоцмана. Але наскільки поширюється цей̆ вплив?

— У нашому Всесвіті є люди та речі, про яких я знаю лише за наслідками їхньоїї діяльності, — промовив Едрік, йогоо риб'ячий̆ рот витягся в тонку лінію. — Знаю, що вони були тут... там... десь. Як водні істоти тривожать воду своїмм просуванням, так само ясновидіння розворушує Час. Я бачив, де бував ваш чоловік, хоча ніколи не бачив ні йогоо самого, ні відданих йомуу людей̆, що мають спільні з ним цілі. Це маскування, яке адепт дає всім своїмм друзям.

— Ірулан не твоя, — сказав Скителі й̆ зиркнув у бік принцеси.

— Ми всі знаємо, чому таємну змову слід вести лише за моєї̈ присутності, — відповів Едрік.

Удавшись до інтонацій̆, з якими описують механізми, Ірулан промовила:

— Це очевидно, ви маєте своє застосування.

«Тепер вона бачить йогоо таким, яким він є, — подумав Скителі. — Добре!»

— Майбутнєє — це річ, яку треба формувати, — промовив він уголос. — Поміркуйтее про це, принцесо.

Ірулан глянула на лицепляса.

«Віддані Полу люди, що мають спільні з ним цілі, — подумала вона. — і в першу чергу фрименські легіонери в йогоо плащах. Я бачила, як він пророкував для них, чула крики захвату їхнімм Магді, їхнімм Муад'Дібом».

«Вона зрозуміла, — подумав Скителі, — що тут їїї випробовують, що вона постала перед судом, який̆ вирішує, зберегти їїї чи знищити. Побачила пастку, яку ми їйй поставили».

На мить Скителі зустрівся поглядом із Превелебною Матір'ю й̆ пережив дивне усвідомлення того, що вона розділяє йогоо погляд на Ірулан. Звісно, Бене Ґессерит детально проінструктували свою принцесу й̆ навчили їїї спритних брехонь. Але завжди настає момент, коли бене-ґессеритки можуть покластися лише на свій̆ вишкіл та інстинкти.

— Принцесо, я знаю, чого ви найбільшее хочете від Імператора, — сказав Едрік.

— Хто ж цього не знає? — відповіла запитанням Ірулан.

—Ви хочете бути матір'ю-засновницею королівської̈ династії̈, — продовжував Едрік, наче й̆ не чуючи їїї. — Якщо ви до нас не приєднаєтеся, цього ніколи не станеться. Даю вам слово ясновидця. Імператор одружився з вами з політичних причин, але ви ніколи не ділили з ним ложа.

— То ясновидець є ще й̆ вуаєристом, — зітхнула Ірулан.

— Імператор сильніше зв'язаний̆ зі своєю фрименською конкубіною, ніж із вами, — відрізав Едрік.

— І вона не може дати йомуу спадкоємця, — відповіла Ірулан.

— Розсудливість є першою жертвою сильних емоцій̆, — пробурмотів Скителі, відчувши, як гнів Ірулан переливається через край̆, побачивши, що йогоо застереження дало наслідок.

— Вона не може дати йомуу спадкоємця, — промовила Ірулан, спокійноо відміряючи слова, — бо я таємно здійснююю контрацепцію. Це зізнання хотіли ви почути від мене?

— Це не те, про що слід знати Імператорові, — сказав Едрік, усміхаючись.

— Тримаю напоготові призначену для нього брехню, — відповіла Ірулан. — Він може мати правдочуття, але деяким брехням повірити легше, ніж правді.

— Мусите зробити вибір, принцесо, — промовив Скителі, — але збагніть, що цей̆ вибір має стати вашим захистом.

— Пол справедливий̆ зі мною, — сказала вона. — Я сиджу в йогоо Раді.

— Чи за ті дванадцять років, коли ви були йогоо принцесоюконсортом, він проявив до вас хоч трохи тепла? — спитав Едрік.

Ірулан труснула головою.

— Він зі своєю простацькою фрименською ордою детронізував вашого батька, одружився з вами, щоб підкріпити свої̈ претензії̈ на престол, але ніколи не коронував вас як Імператрицю, — сказав Едрік.

— Едрік намагається змусити вас хвилюватися, принцесо, — прокоментував Скителі. — Хіба не цікаво?

Вона глянула на лицепляса, побачила на йогоо обличчі зухвалу посмішку та відповіла на неї̈ піднятими бровами. Скителі бачив — тепер вона цілком усвідомлює, що коли покине цю зустріч, підпавши під вплив Едріка, ставши частиною їхньоїї змови, то ці моменти будуть приховані від Полового ясновидіння. Якщо ж утримається від зобов'язань...

— Вам не здається, принцесо, — спитав Скителі, — що Едрік прибрав собі надто важливу роль у нашій̆ змові?

— Я вже погодився, — сказав Едрік, — керуватися найрозсудливішимии рішеннями, запропонованими нашою радою.

— А хто ж вибиратиме, яке з рішень найрозсудливішее? — поцікавився Скителі.

— Ви бажаєте, щоб принцеса від'їхалаа звідси, не приєднавшись до нас? — запитав Едрік.

— Він хотів би, щоб вона взяла на себе реальні зобов'язання, — гримнула Превелебна Матір. — Між нами не повинно бути обману.

Скителі побачив, що Ірулан розслабилася в замисленій̆ позі, сховавши руки в рукави своїхх шат. Роздумувала про приманку, яку підкинув їйй Едрік: заснувати королівську династію! Питала себе, яку схему задумали змовники, щоб захиститися від неї̈. Їйй багато чого треба зважити й̆ обдумати. У цю мить Ірулан звернулася до нього:

— Скителі, кажуть, що у вас, тлейлаксуу, є дивний̆ кодекс честі: усі ваші жертви повинні мати можливість порятунку.

— Якщо зуміють їїї знайтии, — підтвердив Скителі. — А я жертва? — спитала Ірулан.

Скителі врятував вибух сміху.

Превелебна Матір чмихнула.

— Принцесо, — заговорив Едрік, і йогоо голос звучав лагідно та

переконливо, — ви вже одна з нас, не бійтесяя. Хіба ж ви не шпигуєте за Імператорським Двором для своїхх бенеґессеритських зверхниць?

— Пол знає, що я звітую своїмм наставницям, — сказала вона.

— Але чи не даєте їмм матеріалу для різкої̈ пропаганди проти вашого Імператора? — спитав Едрік.

«Не “нашого” Імператора, — занотував Скителі. — “Вашого” Імператора. Ірулан надто бене-ґессеритка, щоб пропустити цю обмовку».

— Питання в тому, чим і як скористатися, — сказав Скителі, наблизившись до акваріума гільдієра. — Ми, тлейлаксуу, вважаємо, що у всьому Всесвіті існує лише ненаситна жадоба матерії̈, а енергія — це єдине надійнаа річ. І ця енергія вчиться. Прислýхайтесяя до мене, принцесо: енергія вчиться. Це ми називаємо владою.