Карлсон грається в намета (2)

— Я тебе люблю, Бетан,— почув Малий̆ хрипкий̆ хлоп'ячий̆ голос.

О, який̆ цей̆ Пелле дурний̆!

— Справді? — спитала Бетан, і знов запала тиша. Неначе темна купа, рухався

намет підлогою, повільно й̆ неухильно наближаючись до канапи. Ось уже до [292]

неї̈ залишилось кілька кроків, проте Бетан і Пелле нічого не чули й̆ не бачили.

— А ти любиш мене, Бетан? — соромливо спитав Пелле.

Відповіді він не дістав, бо саме тієї̈ миті світло ліхтарика розітнуло морок кімнати і

попало хлопцеві просто в обличчя. Він підскочив, Бетан заверещала. І враз почувся регіт і тупіт ніг, що хутко віддалявся до передпокою.

Засліплені яскравим світлом ліхтарика, Бетан і Пелле нічого не бачили. Зате чули регіт, дикий̆ регіт, веселий̆ регіт, що долинав з того боку завіси.

— Це мій̆ негідний̆ братик,— мовила Бетан.— Ось я йомуу зараз покажу! Малий̆ аж заходився сміхом.

— Ну звичайноо, вона любить тебе! — вигукнув він.— Чому ж ні? Бетан любить усіх своїхх знайомихх, аякже!

Потім щось грюкнуло, і знов почувся регіт.

— Спокійноо, тільки спокійноо! — прошепотів Карлсон, коли, щодуху тікаючи до дверей̆, вони спіткнулися й̆ попадали. [293]

Малий̆ і намагався бути спокійнимм, хоч регіт аж душив йогоо, хоч Карлсон упав просто на нього і він не міг розрізнити, де йогоо ноги, а де Карлсонові, і хоч він знав, що Бетан ось-ось може наздогнати їхх.

Дуже налякані, вони чимдуж полізли рачки і саме вчасно вскочили до кімнати Малого, тому що Бетан уже мало не хапала їхх.

— Спокійноо, тільки спокійноо! — прошепотів Карлсон під ковдрою. Він дріботів по підлозі своїмии ніжками, наче паличками.— Найкращийй у світі бігун — це Карлсон, що живе на даху,— додав він, ледве зводячи дух. Малий̆ теж умів добре бігати і тепер мусив налягати на ноги. Вони ледве встигли вскочити до кімнати. Карлсон мерщій̆ крутнув ключа і тільки задоволено засміявся, як Бетан почала грюкати в двері.

— Чекай̆, Малий̆, я ще до тебе доберуся! — сердито крикнула вона.

— У кожному разі я не показувався у вітальні! — відповів Малий̆, і знову залунав регіт.

Якби Бетан не була така сердита, то почула б, що реготало двоє.