×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.


image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 8 Частина (1)

8 Частина (1)

Фримени вбачають у ній втілення Землі, напівбогиню, котра особливо опікується племенами, які вона має захищати усією своєю грізною силою. Вона Превелебна Матір їхніх Превелебних Матерів. Для прочан, котрі шукають її, прагнучи, аби вона повернула їм чоловічу міць або ж учинила безплідних плідними, вона є формою антиментата. Живе завдяки обмеженості аналітичного пізнання. Вона втілення граничного напруження. Вона незаймана діва й повія, дотепна, вульгарна, жорстока... у своїх примхах руйнівна, наче коріолісова буря.

Звіт Ірулан про святу Алію Ножа

Одягнена в чорне Алія стояла, немов чатовий, на південному помості свого храму, Пророчого Святилища, яке когорти фрименів Пола збудували для неї при стіні його цитаделі.

Вона ненавиділа цю частину свого життя, але не могла уникнути храму, не погубивши їх усіх. Прочани (а бодай би їх!) із кожним днем ставали все численнішими. Нижній портик храму був заповнений ними вщерть. Поміж них никали всілякого штибу торгівці, серед яких не бракувало дрібних ворожок, гаруспіків, ворожбитів, — заробляли собі на життя вбогим наслідуванням Пола Муад'Діба та його сестри.

Алія зауважила, що найпопулярнішим товаром, який пропонували перекупники, були червоні та зелені упаковки нових карт Таро Дюни. Вона задумалася над цим. Хто заполонив цими картами ринок Арракіса? Чому вони так поширилися саме в цей час і в цьому місці? Можливо, щоб скаламутити Час? Залежність від прянощів завжди тягла за собою певну схильність до віщування. Фримени шаліли на цьому пунктику. Чи ж це випадок, що стільки їх розважалося знаками й ворожбою тут і зараз? Вирішила за першої ж нагоди пошукати відповідь.

З південного сходу віяв вітер, а радше незначні залишки вітру, втишеного Оборонною Стіною, яка високо здіймалася в цьому

північному краю. Її обвід оранжево виблискував крізь тонку імлу куряви, підсвіченої пізнім надвечірнім сонцем. Гарячий вітер торкався щік Алії, і вона затужила за піском, за безпекою відкритих просторів.

Залишки сьогоднішнього натовпу почали спускатися широкими, зробленими із зеленого каменю сходами до нижчого портика. Ішли поодинці й групками, кілька затрималося, щоб глянути на сувеніри та святі амулети на розкладках вуличних крамарів, дехто радився з тими дрібними ворожбитами, які ще зоставалися. Прочани, прохачі-супліканти, міщухи, фримени, крамарі, котрі позамикали свої ятки, — усі вони творили довгу безладну вервечку, яка тяглася обсадженою пальмами алеєю до центру міста.

Очі Алії вибирали з натовпу фрименів, помічаючи застиглий вираз забобонного страху на їхніх обличчях, напівдикунську звичку триматися осторонь інших. Вони були її силою, а водночас загрожували їй. Фримени все ще ловили величезних хробаків для їзди, розваги й жертвоприношень. Не терпіли чужосвітських прочан, насилу витримували городян із грабенів та суходолів, ненавиділи цинізм, який бачили на обличчях вуличних крамарів. Ніхто не зачіпався з диким фрименом навіть у такому натовпі, що юрмився у Святилищі Алії. На Святому Майдані не було жодних ножів, але тіла знаходили... пізніше.

Розходячись, натовп здіймав куряву. До ніздрів Алії долинув запах кременю, викликавши черговий напад туги за відкритими бледами. Вона усвідомила, що її відчуття минулого загострилося після появи гхоли. Скільки було радощів за тих нескутих днів, перш ніж її брат сів на трон, скільки було часу для жартів, для дрібниць, часу для втіхи з холодного ранку чи заходу сонця... часу... часу... часу... Навіть небезпека була тоді доброю — чиста небезпека з відомих джерел. Не треба було продиратися до меж ясновидіння, дивитися крізь щільні запони на бентежні проблиски майбутнього.

Добре висловили це дикі фримени: «Чотири є речі, яких неможливо приховати, — кохання, дим, вогненний стовп і людина, що йде відкритим бледом».

З раптовим відчуттям відрази Алія зійшла з помосту в затінок Святилища, пройшла вздовж балкона, який вів до сяючої опа-

лесцентним блиском Пророчої Зали. Пісок на плитах скрипів їй під ногами. Прохачі завжди наносять піску до Святих Кімнат! Не зважаючи на слуг, охоронців, послушників, уусюдисущих жерців-сикофантів Квізарату, вона заглибилась у спіральний коридор, що звивався до її особистих кімнат. Там, серед канап, ворсистих килимів, наметових завіс і пам'яток із пустелі, вона відіслала фрименських амазонок, яких Стілґар призначив її особистими охоронницями. Радше сторожовими псами! Відходячи, ті бурчали й опиралися, але боялися її більше, ніж Стілґара. Залишившись на самоті, зняла із себе все, залишивши тільки повішений на шиї крис-ніж у піхвах, а тоді кинула одіж на підлогу й пішла у ванну.

Знала, що він близько, — туманна постать чоловіка, якого відчувала у своєму майбутньому, але не бачила його. Її дратувало, що жодна провидча сила не могла зробити цю постать тілесною. Відчувала його лише несподівано, на мить, коли читала життя інших. Або ж натикалася на його тінь у самотній напівтемряві, де її невинність лучилася із жагою. Він ховався десь за неусталеним обрієм, і вона відчувала, що коли понад силу напружить свої здібності, зуміє його побачити. Він був там, безперервно штурмуючи її свідомість: шалений, небезпечний, аморальний.

У ванні її огорнуло вологе й тепле повітря. Ось звичка, якої вона навчилася від сутностей у пам'яті — незліченних Превелебних Матерів, нанизаних на її свідомість, як перли у сяючому намисті. Вода, тепла вода в заповненій ванні прийняла її тіло, коли вона прослизнула всередину. Воду оточували зелені плиточки з фігурками червоних риб. У цьому приміщенні було стільки води, що старі фримени обурилися б, довідавшись, що вся ота вода призначена лише для миття людської плоті.

Він близько...

Вона подумала, що це її хіть бореться з цнотливістю. Її плоть прагнула коханця. Секс не мав жодної таємничості для Превелебної Матері, котра керує січовими оргіями. Інші її свідомості, що пізнали тау, могли задовольнити її цікавість аж до найменших дрібниць. Це відчуття близькості було лише плотською забаганкою. Тіло шукало іншого тіла.

Потреба дій переборола викликану теплою водою сонливість.

Зненацька Алія вистрибнула з купелі та пішла, як була, мокра й гола, до тренувальної кімнати, що примикала до її спальні. Кімната, простора й світла, містила розмаїті хитромудрі пристосування, що допомагали адептці Бене Ґессерит налаштовуватися на повну фізичну та духовну готовність. Мнемонічні підсилювачі, цифрові млинки з Ікса, призначені для збільшення сили та чутливості пальців рук і ніг, синтезатори запахів, тактильні сенсибілізатори, поля температурного градієнта, зрадосхеми, що не дають усталитися непотрібним звичкам, які можна виявити, тренажери альфа-ритму, кліпсинхронізатори, щоб удосконалити сприйняття світла, темряви й кольорів спектра.

На одній зі стін її власною рукою була написана десятисантиметровими літерами й мнемонічною фарбою ключова пам'ятка з бене-ґессеритського «Кредо»: «До нас усі методи навчання спотворювалися інстинктом. Ми навчилися навчатися. До нас інстинкт, що гнав уперед науковців, мав обмежений обшир уваги — часто не довше одного життя. Їм були недоступні проекти тривалістю в п'ятдесят чи більше поколінь. Їхня свідомість не містила концепції тотального тренування м'язів і нервів».

Увійшовши в тренувальну кімнату, Алія піймала власне відображення, тисячократно помножене кришталевими призмами фехтувального дзеркала, що погойдувалося в центрі цільового манекена. Побачила довгу шпагу, яка чекала на підпорці навпроти пристрою, і подумала: «Так! Працюватиму до знемоги — висушу тіло й очищу розум».

Шпага добре лягла в руку. Вона вийняла крис-ніж із піхов на грудях, узяла його в ліву руку, кінчиком шпаги вдарила по кнопці активації. Увімкнене поле щита цільового пристрою почало розростатися, повільно й твердо відпихаючи її зброю.

Призми блищали. Пристрій пересунувся вліво.

Алія повела за ним кінчиком довгої шпаги; інколи вона навіть думала, що пристрій ось-ось оживе. Але це були лише сервомотори й складні ланцюги рефлекторів, запроектовані так, щоб відволікти її погляд від небезпеки, заплутати й тим самим навчити. Це був інструмент, що віддзеркалював її реакції, анти-я, котре рухалося, як вона, балансуючи світлом на

призмах, пересуваючи ціль, відповідаючи своїм уколом на її укол.

З призм назустріч їй нараз вдарило багато клинків, але справжнім був лише один. Вона відбила удар справжнього клинка, ковзнула шпагою за щит пристрою, торкнувшись цілі. Ожив світловий маркер: він був червоний і яскраво мерехтів серед призм... щоб сильніше відволікати увагу.

Манекен знову атакував, рухаючись зі швидкістю одної поділки — тепер трохи швидше, ніж раніше.

Вона відбила удар і, забувши про обережність, пересунулася до небезпечної зони. Здобула очко, скориставшись крис-ножем.

З призм засвітили два вогники.

Пристрій знову збільшив швидкість, під'їхавши на своїх роликах уперед, притягнутий, наче магнітом, рухами її тіла й кінчиком її клинка.

Атака-парад1-контрудар.

Атака-парад-контрудар...

Тепер світили вже чотири вогники, а пристрій ставав усе небезпечнішим, з кожним вогником рухаючись усе швидше, утворюючи все більше зон дезорієнтації.

П'ять вогників.

На її голій шкірі блищав піт. Зараз вона існувала у всесвіті, виміри якого були накреслені грізним вістрям: ціль, босі стопи на підлозі тренувальної кімнати, відчуття / нерви / м'язи / рух проти руху.

Атака-парад-контрудар.

Шість вогників... сім.

Вісім!

Вона ніколи раніше не ризикувала з «вісімкою».

У глибині її свідомості наростало почуття тривоги, вимагаючи

припинити це шаленство. Пристрій, що складався з призм і цілі, не міг мислити, щадити чи жаліти когось. Та й клинком він обладнаний справжнім. Заміна його чимось безпечнішим позбавила б це тренування сенсу. Це атакуюче вістря може поранити й убити. Але найкращі фехтувальники Імперії припиняли тренування, коли засвічувався сьомий вогник.

Дев'ять!

Алію охопило почуття найвищого піднесення. Атакуюче вістря й ціль розмазалися, зробилися плямами поміж плям. Вона відчувала, що клинок у її руці наче живий. Став антипристроєм. Не вона орудувала клинком — це він орудував нею.

Десять!

Одинадцять!

Щось зблиснуло за її плечем, сповільнилося в ореолі щита,

пробилося крізь нього й ударило в кнопку дезактивації. Вогники потьмяніли. Призми й ціль крутнулися та завмерли.

Алія обернулася, розлючена вторгненням, але її реакція стрімко перетворилася на захоплення високим талантом того, хто метнув цього ножа. Був це досконало гарний кидок, точно розрахований, достатньо швидкий, щоб пролетіти крізь щит, але не настільки швидкий, щоб щит міг його відбити.

І торкнутися одноміліметрової кнопки на цільовому пристрої з одинадцятьма вогниками.

Алія відчула, як її емоції та напруження гаснуть подібно до вогників цільового манекена. За мить вона перестала дивуватися, побачивши, хто метнув ножа.

За дверима тренувальної кімнати стояв Пол, а за три кроки позаду нього — Стілґар. Очі її брата примружилися від гніву.

Усвідомивши свою наготу, Алія хотіла було щось на себе накинути, а тоді вирішила, що це смішно. Побачене очима з пам'яті не зітреш. Вона повільно вклала крис-ніж у піхви на грудях.

— Я мала здогадатися.

— Гадаю, ти знаєш, наскільки небезпечним це було, — сказав Пол. Він не поспішав, читаючи реакцію на її обличчі й тілі: барву почервонілої від напруження шкіри, вологу пишність губ. То була хвилююча жіночність, якої він досі не помічав у сестрі. Дивно було дивитися на людину, настільки йому близьку, і більше не впізнавати в ній тих її рис, які здавалися такими усталеними й звичними.

— Це було божевіллям, — прохрипів Стілґар, підходячи до Пола.

За гнівними словами приховувалося захоплення, Алія помітила це і в очах Стілґара.

— Одинадцять вогників! — промовив Пол, хитаючи головою.

— Я б і до дванадцяти дійшла, якби ти не втрутився, — відповіла вона. Під його пильним поглядом вона почала повертатися до нормального стану. — А навіщо в цій клятій штуці стільки вогників, якщо їх не можна випробувати?

—Бене-ґессеритка не знає причин використання відкритих необмежених систем? — спитав Пол.

— Ти, мабуть, ніколи не пробував більше, ніж сім! — промовила вона, знову розсердившись. Його уважна турботливість почала її дратувати.

— Лише раз, — сказав Пол. — Ґурні Галлек застукав мене на десяти. Покарання достатньо мене присоромило, тож я навіть зараз не скажу тобі, що він зробив. Якщо вже зайшла мова про сором...

— Наступного разу ти, можливо, постукаєш, — відрізала вона. Пройшовши повз Пола до спальні, Алія знайшла вільну сіру одежину, прослизнула в неї й узялася розчісувати волосся перед дзеркалом на стіні. Уся спітніла, вона відчула раптом сум, наче після коїтусу. А за якийсь час їй захотілося лише ще раз скупатися... і спати.

— Чого ви прийшли? — спитала вона.

— Мілорде, — озвався Стілґар, і в його голосі з'явилася якась дивна нотка, що змусила Алію обернутися й ще раз на нього глянути.

— Ірулан натякнула нам, що варто сюди піти, — сказав Пол, — хоча це й може здатися дивним. Вона вірить, а здобута Стілом інформація начебто підтверджує, що наші вороги невдовзі спробують...

— Мілорде! — повторив Стілґар, цього разу різкіше.

Коли її брат запитально повернув голову, Алія далі дивилася на старого фрименського наїба. Щось у ньому змусило її усвідомити, наскільки він первісний. Стілґар вірив, що надприродний світ поряд, по сусідству. Цей світ розмовляв із ним простою поганською мовою, розвіюючи всі сумніви. Натомість природний Всесвіт, у якому він перебував, був шаленим, нестриманим, далеким від загальноприйнятої в Імперії моралі.

— Так, Стіле, — сказав Пол. — Хочеш розповісти їй, чому ми прийшли?

— Зараз не слушна пора для таких розмов, — відповів Стілґар.

— Що не так, Стіле?

Стілґар продовжував дивитися на Алію.

— Володарю, чи ти осліп?

Пол обернувся до сестри, відчуваючи, що переповнює його

бентега. Зі всіх його радників лише Стілґар смів розмовляти з ним подібним тоном, але навіть Стілґар зважав на ситуацію. — Їй потрібен чоловік! — бовкнув Стілґар. — Якщо не вийде

заміж, і то якомога швидше, матимемо з нею клопоти.

Алія різко повернулася, її обличчя запаленіло. «Як він сміє мене зачіпати?» — подумала вона. Бене-ґессеритський самоконтроль був не досить сильним, щоб запобігти її реакції. Як Стілґар це зробив? Він же не володів Голосом. Вона відчувала


8 Частина (1) 8 Part (1)

Фримени вбачають у ній втілення Землі, напівбогиню, котра особливо опікується племенами, які вона має захищати усією своєю грізною силою. Freemasons see in her the incarnation of the Earth, a demigoddess who takes special care of the tribes, which she must protect with all her formidable strength. Вона Превелебна Матір їхніх Превелебних Матерів. She is the Reverend Mother of their Reverend Mothers. Для прочан, котрі шукають її, прагнучи, аби вона повернула їм чоловічу міць або ж учинила безплідних плідними, вона є формою антиментата. For pilgrims who seek it, seeking it to restore their masculine power or make the barren fruitful, it is a form of antimony. Живе завдяки обмеженості аналітичного пізнання. Lives due to limited analytical knowledge. Вона втілення граничного напруження. She is the embodiment of extreme stress. Вона незаймана діва й повія, дотепна, вульгарна, жорстока... у своїх примхах руйнівна, наче коріолісова буря. She is a virgin and a prostitute, witty, vulgar, cruel ... in her whims destructive, like a Coriolis storm.

Звіт Ірулан про святу Алію Ножа Irulan's report on the Holy Alley of the Knife

Одягнена в чорне Алія стояла, немов чатовий, на південному помості свого храму, Пророчого Святилища, яке когорти фрименів Пола збудували для неї при стіні його цитаделі. Dressed in black, Alia stood like a chatterbox on the south aisle of her temple, the Prophetic Sanctuary, which Paul's cohort of Freemasons had built for her at the wall of his citadel.

Вона ненавиділа цю частину свого життя, але не могла уникнути храму, не погубивши їх усіх. She hated this part of her life, but she could not escape the temple without destroying them all. Прочани (а бодай би їх!) Pilgrims (and at least them!) із кожним днем ставали все численнішими. they became more and more numerous every day. Нижній портик храму був заповнений ними вщерть. The lower portico of the temple was filled to the brim. Поміж них никали всілякого штибу торгівці, серед яких не бракувало дрібних ворожок, гаруспіків, ворожбитів, — заробляли собі на життя вбогим наслідуванням Пола Муад'Діба та його сестри. Among them there were all sorts of traders, among whom there was no shortage of small fortune tellers, haruspics, fortune tellers - they earned their living by poor imitation of Paul Muad'Dib and his sisters.

Алія зауважила, що найпопулярнішим товаром, який пропонували перекупники, були червоні та зелені упаковки нових карт Таро Дюни. Aliya noted that the most popular goods offered by resellers were red and green packages of new Dune Tarot cards. Вона задумалася над цим. She thought about it. Хто заполонив цими картами ринок Арракіса? Who flooded the market of Arrakis with these cards? Чому вони так поширилися саме в цей час і в цьому місці? Why did they become so widespread at this time and place? Можливо, щоб скаламутити Час? Maybe to confuse Time? Залежність від прянощів завжди тягла за собою певну схильність до віщування. Addiction to spices has always led to a certain tendency to divination. Фримени шаліли на цьому пунктику. The Freemasons were mad at this point. Чи ж це випадок, що стільки їх розважалося знаками й ворожбою тут і зараз? Is it a case that so many of them had fun with signs and divination here and now? Вирішила за першої ж нагоди пошукати відповідь. I decided to look for an answer at the first opportunity.

З південного сходу віяв вітер, а радше незначні залишки вітру, втишеного Оборонною Стіною, яка високо здіймалася в цьому The wind was blowing from the southeast, or rather small remnants of the wind, calmed by the Defensive Wall, which rose high in this

північному краю. northern edge. Її обвід оранжево виблискував крізь тонку імлу куряви, підсвіченої пізнім надвечірнім сонцем. Its outline gleamed orange through the thin mist of the hen, illuminated by the late evening sun. Гарячий вітер торкався щік Алії, і вона затужила за піском, за безпекою відкритих просторів. The hot wind touched Ali's cheeks, and she longed for the sand, for the safety of open spaces.

Залишки сьогоднішнього натовпу почали спускатися широкими, зробленими із зеленого каменю сходами до нижчого портика. The remnants of today's crowd began to descend a wide staircase made of green stone to the lower portico. Ішли поодинці й групками, кілька затрималося, щоб глянути на сувеніри та святі амулети на розкладках вуличних крамарів, дехто радився з тими дрібними ворожбитами, які ще зоставалися. They walked alone and in groups, a few lingering to look at souvenirs and sacred amulets on the shelves of street shopkeepers, some consulting with those small fortune tellers who still remained. Прочани, прохачі-супліканти, міщухи, фримени, крамарі, котрі позамикали свої ятки, — усі вони творили довгу безладну вервечку, яка тяглася обсадженою пальмами алеєю до центру міста. Pilgrims, supplicants, burghers, freemen, shopkeepers who closed their slaughterhouses - all of them formed a long chaotic rope, which stretched along the alley lined with palm trees to the city center.

Очі Алії вибирали з натовпу фрименів, помічаючи застиглий вираз забобонного страху на їхніх обличчях, напівдикунську звичку триматися осторонь інших. Alia's eyes were drawn from the crowd of Freemasons, noticing the frozen expression of superstitious fear on their faces, the semi-savage habit of staying away from others. Вони були її силою, а водночас загрожували їй. They were her strength, but at the same time they threatened her. Фримени все ще ловили величезних хробаків для їзди, розваги й жертвоприношень. The Freemasons still caught huge worms for riding, entertainment, and sacrifices. Не терпіли чужосвітських прочан, насилу витримували городян із грабенів та суходолів, ненавиділи цинізм, який бачили на обличчях вуличних крамарів. They did not tolerate foreign pilgrims, could hardly keep the townspeople out of the ravines and land, hated the cynicism they saw on the faces of street shopkeepers. Ніхто не зачіпався з диким фрименом навіть у такому натовпі, що юрмився у Святилищі Алії. No one was touched by the wild freeman, even in such a crowd that crowded the Aliya Sanctuary. На Святому Майдані не було жодних ножів, але тіла знаходили... пізніше. There were no knives on the Holy Square, but the bodies were found ... later.

Розходячись, натовп здіймав куряву. As they parted, the crowd smoked. До ніздрів Алії долинув запах кременю, викликавши черговий напад туги за відкритими __бледами.__ Вона усвідомила, що її відчуття минулого загострилося після появи гхоли. The smell of flint wafted into Aliya's nostrils, causing another attack of longing for the open pale. She realized that her sense of the past had worsened since the advent of ghola. Скільки було радощів за тих нескутих днів, перш ніж її брат сів на трон, скільки було часу для жартів, для дрібниць, часу для втіхи з холодного ранку чи заходу сонця... часу... часу... часу... Навіть небезпека була тоді доброю — чиста небезпека з відомих джерел. How much joy there was in those untouched days before her brother ascended the throne, how much time there was for jokes, for trifles, time for consolation from a cold morning or sunset ... time ... time ... time ... Even the danger was then good - pure danger from known sources. Не треба було продиратися до меж ясновидіння, дивитися крізь щільні запони на бентежні проблиски майбутнього. It was not necessary to break to the limits of clairvoyance, to look through the thick curtains at the confusing glimpses of the future.

Добре висловили це дикі фримени: «Чотири є речі, яких неможливо приховати, — кохання, дим, вогненний стовп і людина, що йде відкритим бледом». This was well expressed by the savage Freemasons: "There are four things that cannot be hidden: love, smoke, a pillar of fire, and a man walking in open paleness."

З раптовим відчуттям відрази Алія зійшла з помосту в затінок Святилища, пройшла вздовж балкона, який вів до сяючої опа- With a sudden feeling of disgust, Aliya descended from the platform into the shadow of the Sanctuary, walked along the balcony, which led to the radiant opa-

лесцентним блиском Пророчої Зали. the shining radiance of the Prophetic Hall. Пісок на плитах скрипів їй під ногами. The sand on the slabs creaked under her feet. __Прохачі завжди наносять піску до Святих Кімнат!__ Не зважаючи на слуг, охоронців, послушників, уусюдисущих жерців-сикофантів Квізарату, вона заглибилась у спіральний коридор, що звивався до її особистих кімнат. Petitioners always apply sand to the Holy Rooms! Despite the servants, guards, novices, and ubiquitous Sycophant priests of the Quizaratus, she plunged into a spiral corridor that wound into her private rooms. Там, серед канап, ворсистих килимів, наметових завіс і пам'яток із пустелі, вона відіслала фрименських амазонок, яких Стілґар призначив її особистими охоронницями. There, among sofas, fluffy carpets, tent curtains, and desert monuments, she sent Freemason Amazons, whom Stilgar appointed as her bodyguards. __Радше сторожовими псами!__ Відходячи, ті бурчали й опиралися, але боялися її більше, ніж Стілґара. Rather watch dogs! As they left, they grumbled and resisted, but feared her more than Stilgar. Залишившись на самоті, зняла із себе все, залишивши тільки повішений на шиї крис-ніж у піхвах, а тоді кинула одіж на підлогу й пішла у ванну. Left alone, she took off everything, leaving only a hanging knife in the vagina, and then threw her clothes on the floor and went to the bathroom.

Знала, що він близько, — туманна постать чоловіка, якого відчувала у своєму майбутньому, але не бачила його. She knew he was close, a hazy figure of a man she had felt in her future but had not seen. Її дратувало, що жодна провидча сила не могла зробити цю постать тілесною. She was annoyed that no clairvoyant force could make this figure corporeal. Відчувала його лише несподівано, на мить, коли читала життя інших. I felt it only suddenly, for a moment when I read the lives of others. Або ж натикалася на його тінь у самотній напівтемряві, де її невинність лучилася із жагою. Or she stumbled upon his shadow in the lonely gloom, where her innocence merged with thirst. Він ховався десь за неусталеним обрієм, і вона відчувала, що коли понад силу напружить свої здібності, зуміє його побачити. He was hiding somewhere on an unsteady horizon, and she felt that when she strained her abilities, she would be able to see him. Він був __там__, безперервно штурмуючи її свідомість: шалений, небезпечний, аморальний. He was there, constantly storming her consciousness: mad, dangerous, immoral.

У ванні її огорнуло вологе й тепле повітря. Wet and warm air enveloped her in the bathroom. Ось звичка, якої вона навчилася від сутностей у пам'яті — незліченних Превелебних Матерів, нанизаних на її свідомість, як перли у сяючому намисті. Here is a habit she learned from the beings in her memory - countless Reverend Mothers strung on her mind like pearls in a shining necklace. Вода, тепла вода в заповненій ванні прийняла її тіло, коли вона прослизнула всередину. Water, warm water in a full bath took her body as she slipped inside. Воду оточували зелені плиточки з фігурками червоних риб. The water was surrounded by green tiles with figures of red fish. У цьому приміщенні було стільки води, що старі фримени обурилися б, довідавшись, що вся ота вода призначена лише для миття людської плоті. There was so much water in this room that the old Freemasons would be outraged to learn that all this water was only for washing human flesh.

__Він__ близько... He is about ...

Вона подумала, що це її хіть бореться з цнотливістю. She thought it was her desire to fight chastity. Її плоть прагнула коханця. Her flesh longed for a lover. Секс не мав жодної таємничості для Превелебної Матері, котра керує січовими оргіями. Sex was no secret to the Reverend Mother, who directs Sich orgies. __Інші її свідомості,__ що пізнали __тау,__ могли задовольнити її цікавість аж до найменших дрібниць. Her other tau-conscious minds could satisfy her curiosity down to the smallest detail. Це відчуття близькості було лише плотською забаганкою. This feeling of intimacy was only a carnal whim. Тіло шукало іншого тіла. The body was looking for another body.

Потреба дій переборола викликану теплою водою сонливість. The need for action overcame the drowsiness caused by warm water.

Зненацька Алія вистрибнула з купелі та пішла, як була, мокра й гола, до тренувальної кімнати, що примикала до її спальні. Suddenly, Alia jumped out of the bath and went, wet and naked, to the training room next to her bedroom. Кімната, простора й світла, містила розмаїті хитромудрі пристосування, що допомагали адептці Бене Ґессерит налаштовуватися на повну фізичну та духовну готовність. The room, spacious and bright, contained a variety of intricate devices that helped the adept Bene Gesserit to adjust to full physical and spiritual readiness. Мнемонічні підсилювачі, цифрові млинки з Ікса, призначені для збільшення сили та чутливості пальців рук і ніг, синтезатори запахів, тактильні сенсибілізатори, поля температурного градієнта, зрадосхеми, що не дають усталитися непотрібним звичкам, які можна виявити, тренажери альфа-ритму, кліпсинхронізатори, щоб удосконалити сприйняття світла, темряви й кольорів спектра. Mnemonic amplifiers, digital X-grinders designed to increase the strength and sensitivity of the fingers and toes, odor synthesizers, tactile sensitizers, temperature gradient fields, betrayal schemes that do not allow you to settle unnecessary habits that can be detected, alpha-rhythm simulators, clips, clips improve the perception of light, darkness and colors of the spectrum.

На одній зі стін її власною рукою була написана десятисантиметровими літерами й мнемонічною фарбою ключова пам'ятка з бене-ґессеритського «Кредо»: «До нас усі методи навчання спотворювалися інстинктом. On one of the walls, in her own handwriting, a key memoir from the Bene-Gesserit Credo was written in ten-centimeter letters and mnemonic paint: “Before us, all teaching methods were distorted by instinct. Ми навчилися навчатися. We have learned to learn. До нас інстинкт, що гнав уперед науковців, мав обмежений обшир уваги — часто не довше одного життя. Before us, the instinct that drove scientists forward had a limited scope of attention - often no longer than one life. Їм були недоступні проекти тривалістю в п'ятдесят чи більше поколінь. They had no access to projects lasting fifty or more generations. Їхня свідомість не містила концепції тотального тренування м'язів і нервів». Their consciousness did not contain the concept of total training of muscles and nerves.

Увійшовши в тренувальну кімнату, Алія піймала власне відображення, тисячократно помножене кришталевими призмами фехтувального дзеркала, що погойдувалося в центрі цільового манекена. Entering the training room, Aliya caught her own reflection, multiplied a thousandfold by the crystal prisms of a fencing mirror swaying in the center of the target mannequin. Побачила довгу шпагу, яка чекала на підпорці навпроти пристрою, і подумала: «__Так! She saw a long sword waiting on a support in front of the device, and thought: "Yes! Працюватиму до знемоги — висушу тіло й очищу розум__»__.__ I will work to exhaustion - I will dry my body and clear my mind. "

Шпага добре лягла в руку. The sword fit well in his hand. Вона вийняла крис-ніж із піхов на грудях, узяла його в ліву руку, кінчиком шпаги вдарила по кнопці активації. She took a Chris Knife from the scabbard on her chest, took it in her left hand, and struck the activation button with the tip of her sword. Увімкнене поле щита цільового пристрою почало розростатися, повільно й твердо відпихаючи її зброю. The switched-on field of the target device's shield began to grow, slowly and firmly pushing away its weapon.

Призми блищали. The prisms shone. Пристрій пересунувся вліво. The device moved to the left.

Алія повела за ним кінчиком довгої шпаги; інколи вона навіть думала, що пристрій ось-ось оживе. Alia led him with the tip of a long sword; sometimes she even thought the device was about to come to life. Але це були лише сервомотори й складні ланцюги рефлекторів, запроектовані так, щоб відволікти її погляд від небезпеки, заплутати й тим самим навчити. But it was only servomotors and intricate chains of reflectors designed to distract her from danger, confuse her, and teach her. Це був інструмент, що віддзеркалював її реакції, анти-я, котре рухалося, як вона, балансуючи світлом на It was a tool that reflected her reactions, an anti-self that moved like her, balancing the light on

призмах, пересуваючи ціль, відповідаючи своїм уколом на її укол. prisms, moving the target, responding with his injection to her injection.

З призм назустріч їй нараз вдарило багато клинків, але справжнім був лише один. Many blades struck her from the prism at once, but only one was real. Вона відбила удар справжнього клинка, ковзнула шпагою за щит пристрою, торкнувшись цілі. She repulsed the blow of a real blade, slid her sword over the shield of the device, touching the target. Ожив світловий маркер: він був червоний і яскраво мерехтів серед призм... щоб сильніше відволікати увагу. The light marker came to life: it was red and flickered brightly among the prisms ... to distract more.

Манекен знову атакував, рухаючись зі швидкістю одної поділки — тепер трохи швидше, ніж раніше. The mannequin attacked again, moving at the speed of one division - now a little faster than before.

Вона відбила удар і, забувши про обережність, пересунулася до небезпечної зони. She repulsed the blow and, forgetting to be careful, moved to the danger zone. Здобула очко, скориставшись крис-ножем. She scored a point using a Chris knife.

З призм засвітили два вогники. Two lights lit up from the prism.

Пристрій знову збільшив швидкість, під'їхавши на своїх роликах уперед, притягнутий, наче магнітом, рухами її тіла й кінчиком її клинка. The device picked up speed again, pulling forward on its rollers, attracted like a magnet by the movements of her body and the tip of her blade.

Атака-парад1-контрудар. Attack-parade1-counterattack.

Атака-парад-контрудар... Attack-parade-counterattack ...

Тепер світили вже чотири вогники, а пристрій ставав усе небезпечнішим, з кожним вогником рухаючись усе швидше, утворюючи все більше зон дезорієнтації. Now four lights were shining, and the device became more and more dangerous, moving faster with each light, forming more and more zones of disorientation.

П'ять вогників. Five lights.

На її голій шкірі блищав піт. Sweat glistened on her bare skin. Зараз вона існувала у всесвіті, виміри якого були накреслені грізним вістрям: ціль, босі стопи на підлозі тренувальної кімнати, відчуття / нерви / м'язи / рух проти руху. It now existed in a universe whose dimensions were drawn with formidable points: purpose, bare feet on the floor of the training room, sensations / nerves / muscles / movement against movement.

Атака-парад-контрудар. Attack-parade-counterattack.

Шість вогників... сім. Six lights ... seven.

Вісім! Eight!

Вона ніколи раніше не ризикувала з «вісімкою». She had never risked eight before.

У глибині її свідомості наростало почуття тривоги, вимагаючи In the depths of her consciousness, a sense of anxiety grew, demanding

припинити це шаленство. stop this madness. Пристрій, що складався з призм і цілі, не міг мислити, щадити чи жаліти когось. The device, which consisted of prisms and targets, could not think, spare or pity anyone. Та й клинком він обладнаний справжнім. And the blade is equipped with real. Заміна його чимось безпечнішим позбавила б це тренування сенсу. Replacing it with something safer would make this training meaningless. Це атакуюче вістря може поранити й убити. This attacking point can injure and kill. Але найкращі фехтувальники Імперії припиняли тренування, коли засвічувався сьомий вогник. But the best fencers of the Empire stopped training when the seventh light came on.

Дев'ять! Nine!

Алію охопило почуття найвищого піднесення. Aliya was overwhelmed with a sense of the highest elation. Атакуюче вістря й ціль розмазалися, зробилися плямами поміж плям. The attacking point and the target were smeared, became spots between the spots. Вона відчувала, що клинок у її руці наче живий. She felt the blade in her hand look alive. Став антипристроєм. Became an anti-device. Не вона орудувала клинком — це він орудував нею. It wasn't she who wielded the blade - it was he who wielded it.

Десять! Ten!

Одинадцять! Eleven!

Щось зблиснуло за її плечем, сповільнилося в ореолі щита, Something flashed over her shoulder, slowed in the halo of the shield,

пробилося крізь нього й ударило в кнопку дезактивації. broke through it and hit the decontamination button. Вогники потьмяніли. The lights dimmed. Призми й ціль крутнулися та завмерли. The prisms and the target spun and froze.

Алія обернулася, розлючена вторгненням, але її реакція стрімко перетворилася на захоплення високим талантом того, хто метнув цього ножа. Alia turned, enraged by the invasion, but her reaction quickly turned to admiration for the high talent of the one who threw the knife. Був це досконало гарний кидок, точно розрахований, достатньо швидкий, щоб пролетіти крізь щит, але не настільки швидкий, щоб щит міг його відбити. It was a perfectly good throw, accurately calculated, fast enough to fly through the shield, but not fast enough for the shield to repel.

І торкнутися одноміліметрової кнопки на цільовому пристрої з одинадцятьма вогниками. And touch the one millimeter button on the target device with eleven lights.

Алія відчула, як її емоції та напруження гаснуть подібно до вогників цільового манекена. Alia felt her emotions and tensions fade away like the lights of a target mannequin. За мить вона перестала дивуватися, побачивши, хто метнув ножа. In a moment she was surprised to see who had thrown the knife.

За дверима тренувальної кімнати стояв Пол, а за три кроки позаду нього — Стілґар. Paul was standing outside the gym door, and Stilgar was three steps behind him. Очі її брата примружилися від гніву. Her brother's eyes narrowed in anger.

Усвідомивши свою наготу, Алія хотіла було щось на себе накинути, а тоді вирішила, що це смішно. Realizing her nakedness, Aliya wanted to throw something at herself, but then she decided it was funny. Побачене очима з пам'яті не зітреш. What you see with your eyes you will not erase from memory. Вона повільно вклала крис-ніж у піхви на грудях. She slowly inserted the knife into the vagina on her chest.

— Я мала здогадатися. - I had to guess.

— Гадаю, ти знаєш, наскільки небезпечним це було, — сказав Пол. "I think you know how dangerous that was," Paul said. Він не поспішав, читаючи реакцію на її обличчі й тілі: барву почервонілої від напруження шкіри, вологу пишність губ. He was in no hurry to read the reaction on her face and body: the color of her reddened skin, the wet splendor of her lips. То була хвилююча жіночність, якої він досі не помічав у сестрі. It was an exciting femininity that he still hadn't noticed in his sister. Дивно було дивитися на людину, настільки йому близьку, і більше не впізнавати в ній тих її рис, які здавалися такими усталеними й звичними. It was strange to look at a man so close to him, and no longer recognize in him those features that seemed so established and familiar.

— Це було божевіллям, — прохрипів Стілґар, підходячи до Пола. "It was crazy," Stilgar croaked as he approached Paul.

За гнівними словами приховувалося захоплення, Алія помітила це і в очах Стілґара. Admiration was hidden behind the angry words, and Aliya noticed it in Stilgar's eyes.

— Одинадцять вогників! "Eleven lights!" — промовив Пол, хитаючи головою. Paul said, shaking his head.

— Я б і до дванадцяти дійшла, якби ти не втрутився, — відповіла вона. "I would have reached twelve if you hadn't intervened," she said. Під його пильним поглядом вона почала повертатися до нормального стану. Under his watchful eye, she began to return to normal. — А навіщо в цій клятій штуці стільки вогників, якщо їх не можна випробувати? "Why are there so many lights in this damn thing if you can't test them?"

—Бене-ґессеритка не знає причин використання відкритих необмежених систем? —Don't the Beneficiary know the reasons for using open unlimited systems? — спитав Пол. Paul asked.

— Ти, мабуть, ніколи не пробував більше, ніж сім! "You've probably never tried more than seven!" — промовила вона, знову розсердившись. She said, angry again. Його уважна турботливість почала її дратувати. His attentive care began to irritate her.

— Лише раз, — сказав Пол. "Only once," Paul said. — Ґурні Галлек застукав мене на десяти. "Gurney Halleck caught me at ten." Покарання достатньо мене присоромило, тож я навіть зараз не скажу тобі, що він зробив. Punishment has embarrassed me enough, so even now I won't tell you what he did. Якщо вже зайшла мова про сором... If we are talking about shame ...

— Наступного разу ти, можливо, постукаєш, — відрізала вона. "You may knock next time," she snapped. Пройшовши повз Пола до спальні, Алія знайшла вільну сіру одежину, прослизнула в неї й узялася розчісувати волосся перед дзеркалом на стіні. As she walked past Paul into the bedroom, Aliya found loose gray clothes, slipped into them, and began combing her hair in front of a mirror on the wall. Уся спітніла, вона відчула раптом сум, наче після коїтусу. She was all sweaty, she suddenly felt sad, as if after coitus. А за якийсь час їй захотілося лише ще раз скупатися... і спати. And for a while she just wanted to take another bath ... and sleep.

— Чого ви прийшли? "Why did you come?" — спитала вона. She asked.

— Мілорде, — озвався Стілґар, і в його голосі з'явилася якась дивна нотка, що змусила Алію обернутися й ще раз на нього глянути. "My lord," said Stilgar, and there was a strange note in his voice that made Ali turn around and look at him again.

— Ірулан натякнула нам, що варто сюди піти, — сказав Пол, — хоча це й може здатися дивним. "Irulan has hinted to us that we should come here," Paul said, "though it may seem strange." Вона вірить, а здобута Стілом інформація начебто підтверджує, що наші вороги невдовзі спробують... She believes, and the information obtained by the Table seems to confirm that our enemies will soon try ...

— Мілорде! "My lord!" — повторив Стілґар, цього разу різкіше. Stilgar repeated, sharper this time.

Коли її брат запитально повернув голову, Алія далі дивилася на старого фрименського наїба. When her brother turned his head questioningly, Alia continued to look at the old Freeman Naib. Щось у ньому змусило її усвідомити, наскільки він первісний. Something in him made her realize how primitive he was. Стілґар вірив, що надприродний світ поряд, по сусідству. Stilgar believed that the supernatural world was nearby. Цей світ розмовляв із ним простою поганською мовою, розвіюючи всі сумніви. This world spoke to him in simple pagan language, dispelling all doubts. Натомість природний Всесвіт, у якому він перебував, був шаленим, нестриманим, далеким від загальноприйнятої в Імперії моралі. Instead, the natural universe in which he lived was insane, unrestrained, far from the morality generally accepted in the Empire.

— Так, Стіле, — сказав Пол. "Yes, Steele," Paul said. — Хочеш розповісти їй, чому ми прийшли? "Do you want to tell her why we came?"

— Зараз не слушна пора для таких розмов, — відповів Стілґар. "Now is not the time for such conversations," Stilgar said.

— Що не так, Стіле? "What's wrong, Steele?"

Стілґар продовжував дивитися на Алію. Stilgar continued to stare at Alia.

— Володарю, чи ти осліп? "My lord, are you blind?"

Пол обернувся до сестри, відчуваючи, що переповнює його Paul turned to his sister, feeling overwhelmed

бентега. bentega. Зі всіх його радників лише Стілґар смів розмовляти з ним подібним тоном, але навіть Стілґар зважав на ситуацію. Of all his advisers, only Stilgar dared to speak to him in a similar tone, but even Stilgar paid attention to the situation. — Їй потрібен чоловік! "She needs a husband!" — бовкнув Стілґар. Stilgar muttered. — Якщо не вийде - If it doesn't work out

заміж, і то якомога швидше, матимемо з нею клопоти. get married, and as soon as possible, we will have trouble with her.

Алія різко повернулася, її обличчя запаленіло. Alia turned sharply, her face inflamed. «__Як він сміє мене зачіпати?__» — подумала вона__.__ Бене-ґессеритський самоконтроль був не досить сильним, щоб запобігти її реакції. "How dare he touch me?" She thought. Bene-Gesserit self-control was not strong enough to prevent her reaction. Як Стілґар це зробив? How did Stilgar do it? Він же не володів Голосом. He did not have the Voice. Вона відчувала She felt