image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 4 Частина (2)

4 Частина (2)

Незвично вплітаючи слова в ритм мелодії синового балісета, Фарок сказав:

— Я був власником крис-ножа, водяних кілець на десять літрів, списа, що належав колись моєму батькові, кавового сервізу, пляшки з червоного скла, старшої, ніж сягала пам'ять будь-кого на моїй січі. Мав свою частку наших прянощів, але не гроші. Я був багатим, але не знав цього. Були в мене дві дружини: одна простенька й люба мені, друга дурна й уперта, але з тілом й обличчям ангела. Я був фрименським наїбом, вершником хробака, повелителем левіятана й піску2.

Юнак по той бік двору підхопив ритм і включив до своєї мелодії.

— Я знав багато речей, не замислюючись про це, — вів далі Фарок. — Знав, що під нашим піском є вода, яку тримають у неволі маленькі творці. Знав, що мої предки приносили незайманих дівчат у жертву Шай-Хулудові... до того, як Лієт-Кайнс припинив це. Недобре, що ми це припинили. Я бачив самоцвіти в пащі хробака. Моя душа мала чотири брами, і я знав їх усі1.

Він замовк, про щось замислившись.

—А тоді прийшов Атрід зі своєю матір'ю-відьмою, — промовив Скителі.

— Прийшов Атрід, — підтвердив Фарок. — Той, кого ми на нашій січі назвали Усулем, це його ім'я поміж нами. Наш Муад'Діб, наш Магді! А коли він закликав до джигаду, я був одним із тих, котрі питали: «Чого я маю йти, щоб воювати там? У мене там немає родичів». Але пішли інші чоловіки — молодики, друзі, приятелі мого дитинства. Повернувшись, розповідали про дива, про потугу збавителя Атріда. Він громив наших ворогів Харконненів. Його благословив Лієт-Кайнс, котрий обіцяв нам рай на нашій планеті. Казали, що цей Атрід прийшов змінити наш світ і наш Усесвіт, що він був людиною, завдяки якій уночі розцвітуть золоті квіти.

Фарок підняв руки й глянув на долоні.

— Чоловіки показували Перший Місяць і казали: «Душа його там». Тому його й назвали Муад'Дібом. Я тоді не розумів усього цього.

Він опустив руки, позирнувши через дворик на сина.

— У моїй голові не було думок. Я думав лише серцем, пузом і стегнами.

Темп музики, що була тлом їхньої розмови, знову прискорився.

— Знаєш, чому я захопився джигадом? — Очі старого жорстко дивилися на Скителі. — Я чув, що там була річ, яку називають морем. Дуже важко повірити в море, якщо ти жив лише тут, серед наших дюн. У нас немає морів. Люди Дюни нічого не знають про море. Ми знали наші вітрові пастки. Ми збирали воду для великої зміни, що її обіцяв нам Лієт-Кайнс... великої зміни, яку Муад'Діб приніс помахом руки. Я можу собі уявити воду, що тече каналом на поверхні землі. Відштовхуючись від цього, мій розум може уявити річку. Але море?

Фарок глянув на прозорий дах свого дворика, наче намагаючись злетіти ракетою в зовнішній Всесвіт.

— Море, — сказав він низьким голосом. — Ця картина не поміщалася в моїх мізках. А все ж знайомі мені люди казали, що бачили це диво. Я гадав, що вони брехали, але хотів пересвідчитися сам. Тому я й записався в похід.

Юнак ударив по струнах, закінчивши пісню гучним акордом, і почав нову, з дивним хвилеподібним ритмом.

— І знайшов ти своє море? — спитав Скителі.

Фарок мовчав так довго, що Скителі вже було подумав, що старий не почув його. Музика балісета здіймалася й опадала довкола них, наче приплив. Фарок дихав у її ритмі.

— Був захід сонця, — сказав він нарешті. — Такий захід сонця міг би намалювати один зі старих художників. І був той захід такого червоного кольору, як скло моєї пляшки. А ще золотого... синього. Цей світ звався Ен Фейль, я вів там свій легіон до перемоги. Ми спустилися з гірського перевалу, повітря було пересичене вологою. Я насилу міг дихати ним. А внизу піді мною було те, про що розповідали мені друзі: вода, куди тільки сягало око й ще далі. Ми марширували вниз, до неї. Я зайшов у воду та пив її. Вона була гіркою, і я засмутився. Але це диво ніколи вже мене не покинуло.

Скителі виявив, що поділяє благоговіння старого фримена.

— Я занурився в це море, — сказав Фарок, дивлячись на водні створіння, зображені на мозаїці підлоги. — Один чоловік зайшов у воду... інший із неї вийшов. Я відчував, що пам'ятаю минуле, якого ніколи не було. Дивився довкола очима, які могли прийняти все... геть усе. Я бачив у воді тіло — одного з оборонців, котрих ми вбили. Поблизу трималося на воді поліно — стовбур великого дерева. Я можу зараз заплющити очі й побачити те поліно. З одного боку воно було чорним від вогню. А ще на тій воді був кусень тканини, всього-на-всього жовта ганчірка... подерта, брудна. Я глянув на це все й зрозумів, чого вони там опинилися. Щоб я міг усе це побачити.

Фарок повільно повернувся і, глянувши Скителі в очі, сказав: — Ти ж знаєш, що Всесвіту ще не завершено.

«Він балакучий, але глибокий», подумав Скителі й промовив: — Бачу, це справило на тебе сильне враження.

— Ти тлейлаксу, — відповів Фарок. — Ти бачив багато морів.

Я — тільки це одне, але знаю про море щось таке, чого ти не знаєш.

Скителі відчув, як його охопила незвичайна тривога.

— Мати Хаосу народилася в морі, — сказав Фарок. — Квізара Тафвід стояв поруч, коли я вийшов на берег, стікаючи водою. Він не заходив у море. Стояв на піску... мокрому піску... з кількома іншими людьми, котрі боялися так само, як він. Дивився на мене очима, які знали: я дізнався щось про те, у чому йому було відмовлено. Я став морським створінням і цим налякав його. Море зцілило мене від джигаду. Гадаю, що він це побачив.

Скителі усвідомив, що в якусь мить цієї декламації музика припинилася. Його стурбувало, що він не міг точно визначити момент, коли балісет замовк.

Наче це мало якийсь стосунок до його розповіді, Фарок промовив:

— Усі ворота охороняють. До фортеці Імператора немає дороги.

— І в цьому її слабкість, — сказав Скителі.

Фарок витягнув шию, приглядаючись.

— Дорога є, — пояснив Скителі. — Те, що більшість людей,

і, сподіваюся, Імператор теж, вірять в інше... працюватиме на нас. Він потер губи, відчуваючи незвичність обраного ним обличчя. Мовчання музиканта турбувало його. Чи це означало, що син Фарока закінчив передачу? Природно, це була одна з методик: повідомлення стискалося й передавалося разом із музикою. Тепер воно було сприйняте нервовою системою Скителі й мало в належний час спрацювати через дистранси, вбудовані в кору його наднирників. Якщо передача закінчена, він стане контейнером незнайомих слів. Він уже є посудиною, що аж переливається від даних: кожна клітина конспіративної мережі тут, на Арракісі, усі імена, усі контактні фрази — уся життєво важлива

інформація.

З цією інформацією вони могли сміливо діяти на Арракісі, захопити піщаного хробака, почати культивацію меланжу десь там, куди не сягала влада Муад'Діба. Могли зруйнувати монополію,

а тим самим і зламати Муад'Діба. Могли багато чого зробити, маючи цю інформацію.

— У нас тут є жінка, — сказав Фарок. — Хочеш зараз її побачити?

— Я вже її бачив, — сказав Скителі. — Я уважно її вивчив. Де вона?

Фарок клацнув пальцями.

Юнак зайнявся своєю ребекою, потягнувши по ній смичком. Струни заридали музикою семути. Наче притягнута звуками, з-за дверей позаду музи́ки вийшла молода жінка в блакитній сукні. Її цілковито сині очі Ібада заповнювало наркотичне отупіння. Була фрименкою, узалежненою від прянощів, а тепер ще й підхопила інопланетне зло. Її свідомість глибоко занурилася в семуту, загубилася там і попливла за течією екстатичної музики.

— Донька Усайма, — сказав Фарок. — Мій син дав їй наркотик, сподіваючись привернути до себе жінку з Народу, попри його сліпоту. Сам бачиш, то була марна перемога. Те, що він сподівався здобути, здобула семута.

— Її батько не знає? — спитав Скителі.

— Вона й сама не знає, — відповів Фарок. — Мій син навіює їй фальшиві спогади, завдяки яким вона пояснює собі свої відвідини нашого дому. Вважає, що закохана в нього. І її сім'я в це вірить. Вони обурені, бо він не повносправний чоловік, але, звичайно, не втручатимуться.

Поступово музика стихла.

Зажестоммузиќ имолодажінкасілабілянього,нахилившись, аби почути, що він їй шепоче.

— Що ти з нею зробиш? — спитав Фарок.

Скителі ще раз пильно оглянув дворик.

— Хто ще є в цьому домі? — звернувся до Фарока.

— Зараз ми всі тут, — сказав Фарок. — Ти не сказав мені, що

робитимеш із жінкою. Мій син хоче це знати.

Наче бажаючи відповісти, Скителі витяг праву руку. З рука-

ва одежі вистрелила блискуча голка й встромилася Фарокові в шию. Не було жодного крику, жодної зміни позиції. За хвилину Фарок мав померти, але зараз іще сидів нерухомо, паралізований отрутою.

Скителі повільно звівся на ноги, підійшов до сліпого музи́ки. Юнак далі шепотів щось молодій жінці, коли голка вистрелила в нього.

Скителі взяв молоду жінку за руку, лагідно допоміг їй підвестися і, перш ніж вона на нього глянула, змінив свою подобу. Вона підвелася та, випроставшись і дивлячись лише на нього, запитала:

— Що таке, Фароку?

— Мій син утомився й мусить відпочити, — промовив Скителі. — Ходімо. Повертаймося в дім.

— Ми так любо розмовляли, — сказала вона. — Гадаю, я переконала його прийняти тлейлаксанські очі. Це знову зробить його мужчиною.

— Хіба ж я цього не казав багато разів? — спитав Скителі, ведучи її до задньої кімнати.

Як він із гордістю зауважив, його голос пасував до його рис. Безсумнівно, це був голос старого фримена, який, звичайно, у цю мить уже був мертвим.

Скителі зітхнув. Сказав собі, що все було зроблено зі співчуттям, а жертви знали, яка небезпека їм загрожує. Тепер слід було надати молодій жінці належний їй шанс.



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

4 Частина (2) 4 Part (2)

Незвично вплітаючи слова в ритм мелодії синового балісета, Фарок сказав: Unusually interweaving the words to the rhythm of the son's baliset melody, Farok said:

— Я був власником крис-ножа, водяних кілець на десять літрів, списа, що належав колись моєму батькові, кавового сервізу, пляшки з червоного скла, старшої, ніж сягала пам'ять будь-кого на моїй січі. - I was the owner of a rat-knife, ten-ring water rings, a spear that once belonged to my father, a coffee set, a red glass bottle, older than the memory of anyone in my urine. Мав свою частку наших прянощів, але не гроші. He had his share of our spices, but not money. Я був багатим, але не знав цього. I was rich, but I didn't know it. Були в мене дві дружини: одна простенька й люба мені, друга дурна й уперта, але з тілом й обличчям ангела. I had two wives: one simple and dear to me, the other stupid and stubborn, but with the body and face of an angel. Я був фрименським наїбом, вершником хробака, повелителем левіятана й піску2. I was a Freemason Naib, a worm rider, a lord of leviathan and sand2.

Юнак по той бік двору підхопив ритм і включив до своєї мелодії. The young man on the other side of the yard picked up the rhythm and included it in his melody.

— Я знав багато речей, не замислюючись про це, — вів далі Фарок. "I knew a lot of things without thinking about it," Farok continued. — Знав, що під нашим піском є вода, яку тримають у неволі маленькі творці. - I knew that under our sand there is water, which is kept in captivity by young creators. Знав, що мої предки приносили незайманих дівчат у жертву Шай-Хулудові... до того, як Лієт-Кайнс припинив це. I knew that my ancestors sacrificed virgin girls to Shai-Hulud ... before Liet-Kaines stopped it. Недобре, що ми це припинили. It is not good that we have stopped this. Я бачив самоцвіти в пащі хробака. I saw gems in the worm's mouth. Моя душа мала чотири брами, і я знав їх усі1. My soul had four gates, and I knew them all1.

Він замовк, про щось замислившись. He paused, thinking about something.

—А тоді прийшов Атрід зі своєю матір'ю-відьмою, — промовив Скителі. "And then Atrid came with his witch mother," said Sketelli.

— Прийшов Атрід, — підтвердив Фарок. "Atrid has come," Farok confirmed. — Той, кого ми на нашій січі назвали Усулем, це його ім'я поміж нами. - The one we named Usul in our Sich is his name among us. Наш Муад'Діб, наш Магді! Our Muad'Dib, our Magdi! А коли він закликав до джигаду, я був одним із тих, котрі питали: «Чого я маю йти, щоб воювати там? And when he called for a jihad, I was one of those who asked, "Why should I go to fight there? У мене там немає родичів». I have no relatives there. " Але пішли інші чоловіки — молодики, друзі, приятелі мого дитинства. But other men left - young men, friends, friends of my childhood. Повернувшись, розповідали про дива, про потугу __збавителя__ Атріда. When they returned, they talked about miracles, about the power of the savior Atrid. Він громив наших ворогів Харконненів. He defeated our Harkonnen enemies. Його благословив Лієт-Кайнс, котрий обіцяв нам рай на нашій планеті. He was blessed by Liet-Caines, who promised us paradise on our planet. Казали, що цей Атрід прийшов змінити наш світ і наш Усесвіт, що він був людиною, завдяки якій уночі розцвітуть золоті квіти. It was said that this Atreus came to change our world and our universe, that he was the man who made golden flowers bloom at night.

Фарок підняв руки й глянув на долоні. Farok raised his hands and looked at his palms.

— Чоловіки показували Перший Місяць і казали: «Душа його там». - Men showed the First Moon and said: "His soul is there." Тому його й назвали Муад'Дібом. That is why he was called Muad'Dib. Я тоді не розумів усього цього. I did not understand all this then.

Він опустив руки, позирнувши через дворик на сина. He lowered his hands, glancing across the yard at his son.

— У моїй голові не було думок. - There were no thoughts in my head. Я думав лише серцем, пузом і стегнами. I thought only of my heart, stomach and thighs.

Темп музики, що була тлом їхньої розмови, знову прискорився. The tempo of the music, which was the background of their conversation, accelerated again.

— Знаєш, чому я захопився джигадом? - Do you know why I became interested in jihad? — Очі старого жорстко дивилися на Скителі. The old man's eyes stared sternly at Sketel. — Я чув, що там була річ, яку називають морем. - I heard that there was a thing called the sea. Дуже важко повірити в море, якщо ти жив лише тут, серед наших дюн. It is very difficult to believe in the sea if you lived only here, among our dunes. У нас немає морів. We have no seas. Люди Дюни нічого не знають про море. The people of the Dune know nothing about the sea. Ми знали наші вітрові пастки. We knew our wind traps. Ми збирали воду для великої зміни, що її обіцяв нам Лієт-Кайнс... великої зміни, яку Муад'Діб приніс помахом руки. We were collecting water for the great change that Liet Kaines had promised us ... the great change that Muad'Dib brought with a wave of his hand. Я можу собі уявити воду, що тече каналом на поверхні землі. I can imagine water flowing through a canal on the surface of the earth. Відштовхуючись від цього, мій розум може уявити річку. Based on this, my mind can imagine a river. Але море? But the sea?

Фарок глянув на прозорий дах свого дворика, наче намагаючись злетіти ракетою в зовнішній Всесвіт. Farok looked at the transparent roof of his courtyard, as if trying to fly a rocket into the outer universe.

— Море, — сказав він низьким голосом. "The sea," he said in a low voice. — Ця картина не поміщалася в моїх мізках. - This picture did not fit in my brain. А все ж знайомі мені люди казали, що бачили це диво. And yet people I know said they saw this miracle. Я гадав, що вони брехали, але хотів пересвідчитися сам. I thought they were lying, but I wanted to see for myself. Тому я й записався в похід. That's why I signed up for the campaign.

Юнак ударив по струнах, закінчивши пісню гучним акордом, і почав нову, з дивним хвилеподібним ритмом. The young man struck the strings, ending the song with a loud chord, and began a new one, with a strange wavy rhythm.

— І знайшов ти своє море? - And you found your sea? — спитав Скителі. Sketelli asked.

Фарок мовчав так довго, що Скителі вже було подумав, що старий не почув його. Farok was silent for so long that Sketeli had already thought that the old man had not heard him. Музика балісета здіймалася й опадала довкола них, наче приплив. The music of the baliset rose and fell around them like a tide. Фарок дихав у її ритмі. Farok breathed in her rhythm.

— Був захід сонця, — сказав він нарешті. "It was sunset," he said at last. — Такий захід сонця міг би намалювати один зі старих художників. - Such a sunset could be painted by one of the old artists. І був той захід такого червоного кольору, як скло моєї пляшки. And there was that event as red as the glass of my bottle. А ще золотого... синього. And gold ... blue. Цей світ звався Ен Фейль, я вів там свій легіон до перемоги. This world was called Anne Fail, I led my legion there to victory. Ми спустилися з гірського перевалу, повітря було пересичене вологою. We came down from the mountain pass, the air was saturated with moisture. Я насилу міг дихати ним. I could hardly breathe it. А внизу піді мною було те, про що розповідали мені друзі: вода, куди тільки сягало око й ще далі. And below me was what my friends were telling me: water as far as the eye could see. Ми марширували вниз, до неї. We marched down to her. Я зайшов у воду та пив її. I went into the water and drank it. Вона була гіркою, і я засмутився. She was bitter, and I was upset. Але це диво ніколи вже мене не покинуло. But this miracle never left me.

Скителі виявив, що поділяє благоговіння старого фримена. Sketeli found that he shared the reverence of the old Freeman.

— Я занурився в це море, — сказав Фарок, дивлячись на водні створіння, зображені на мозаїці підлоги. "I'm immersed in this sea," Farok said, looking at the water creatures in the mosaic floor. — Один чоловік зайшов у воду... інший із неї вийшов. - One man went into the water ... another came out of it. Я відчував, що пам'ятаю минуле, якого ніколи не було. I felt that I remembered a past that had never been. Дивився довкола очима, які могли прийняти все... геть усе. He looked around with eyes that could accept everything ... everything. Я бачив у воді тіло — одного з оборонців, котрих ми вбили. I saw the body in the water - one of the defenders we killed. Поблизу трималося на воді поліно — стовбур великого дерева. There was a log on the water nearby - the trunk of a large tree. Я можу зараз заплющити очі й побачити те поліно. I can close my eyes now and see that log. З одного боку воно було чорним від вогню. On the one hand, it was black with fire. А ще на тій воді був кусень тканини, всього-на-всього жовта ганчірка... подерта, брудна. And on that water was a piece of cloth, just a yellow rag ... torn, dirty. Я глянув на це все й зрозумів, чого вони там опинилися. I looked at it all and realized why they were there. Щоб я міг усе це побачити. So I can see it all.

Фарок повільно повернувся і, глянувши Скителі в очі, сказав: — Ти ж знаєш, що Всесвіту ще не завершено. Farok turned slowly and, looking Sketeli in the eye, said: - You know that the universe is not over yet.

«__Він балакучий, але глибокий__», __—__ подумав Скителі й промовив: — Бачу, це справило на тебе сильне враження. "He's talkative, but deep," Sketelli thought, and said, "I see you've been very impressed."

— Ти тлейлаксу, — відповів Фарок. "You're a tlaylax," Farok replied. — Ти бачив багато морів. - You have seen many seas.

Я — тільки це одне, але знаю про море щось таке, чого ти не знаєш. I am the only one, but I know something about the sea that you do not know.

Скителі відчув, як його охопила незвичайна тривога. Sketeli felt an unusual anxiety overwhelm him.

— Мати Хаосу народилася в морі, — сказав Фарок. "The mother of Chaos was born in the sea," Farok said. — Квізара Тафвід стояв поруч, коли я вийшов на берег, стікаючи водою. - Quizzara Tafvid was standing next to me when I came ashore, running down the water. Він не заходив у море. He did not go to sea. Стояв на піску... мокрому піску... з кількома іншими людьми, котрі боялися так само, як він. He was standing on the sand ... wet sand ... with a few other people who were just as scared as he was. Дивився на мене очима, які знали: я дізнався щось про те, у чому йому було відмовлено. He looked at me with eyes that knew: I learned something about what he was denied. Я став морським створінням і цим налякав його. I became a sea creature and scared him. Море зцілило мене від джигаду. The sea healed me from the jihad. Гадаю, що він це побачив. I think he saw it.

Скителі усвідомив, що в якусь мить цієї декламації музика припинилася. Skiteli realized that at some point in this recitation, the music stopped. Його стурбувало, що він не міг точно визначити момент, коли балісет замовк. He was worried that he could not pinpoint the moment when the baliset fell silent.

Наче це мало якийсь стосунок до його розповіді, Фарок промовив: As if it had anything to do with his story, Farok said:

— Усі ворота охороняють. - All gates are guarded. До фортеці Імператора немає дороги. There is no road to the Emperor's fortress.

— І в цьому її слабкість, — сказав Скителі. "And that's her weakness," Sketelli said.

Фарок витягнув шию, приглядаючись. Farok craned his neck, staring.

— Дорога є, — пояснив Скителі. "There is a road," Sketelli explained. — Те, що більшість людей, - What most people,

і, сподіваюся, Імператор теж, вірять в інше... працюватиме на нас. and, I hope, the Emperor, too, believe in something else ... will work for us. Він потер губи, відчуваючи незвичність обраного ним обличчя. Мовчання музиканта турбувало його. The musician's silence bothered him. Чи це означало, що син Фарока закінчив передачу? Did this mean that Farok's son had finished the transfer? Природно, це була одна з методик: повідомлення стискалося й передавалося разом із музикою. Naturally, this was one of the methods: the message was compressed and transmitted along with the music. Тепер воно було сприйняте нервовою системою Скителі й мало в належний час спрацювати через дистранси, вбудовані в кору його наднирників. Now it was perceived by Sketelli's nervous system and had to work in time through the distances built into the cortex of his adrenal glands. Якщо передача закінчена, він стане контейнером незнайомих слів. If the transfer is complete, it will become a container of unfamiliar words. Він уже є посудиною, що аж переливається від даних: кожна клітина конспіративної мережі тут, на Арракісі, усі імена, усі контактні фрази — уся життєво важлива He is already a vessel overflowing with data: every cell of the secret network here in Arrakis, all the names, all the contact phrases - all vital

інформація. information.

З цією інформацією вони могли сміливо діяти на Арракісі, захопити піщаного хробака, почати культивацію меланжу десь там, куди не сягала влада Муад'Діба. With this information, they could boldly act on Arrakis, capture the sand worm, start cultivating melange somewhere beyond the power of Muad'Dib. Могли зруйнувати монополію, Could break the monopoly,

а тим самим і зламати Муад'Діба. and thus break Muad'Dib. Могли багато чого зробити, маючи цю інформацію. There was a lot that could be done with this information.

— У нас тут є жінка, — сказав Фарок. "We have a woman here," Farok said. — Хочеш зараз її побачити? "Do you want to see her now?"

— Я вже її бачив, — сказав Скителі. "I've seen her before," Sketelli said. — Я уважно її вивчив. - I studied it carefully. Де вона? Where is she?

Фарок клацнув пальцями. Farok clicked his fingers.

Юнак зайнявся своєю ребекою, потягнувши по ній смичком. The young man took care of his rebecca, pulling on her bow. Струни заридали музикою семути. The strings wept with the music of the semute. Наче притягнута звуками, з-за дверей позаду музи́ки вийшла молода жінка в блакитній сукні. As if attracted by the sounds, a young woman in a blue dress came out of the door behind the music. Її цілковито сині очі Ібада заповнювало наркотичне отупіння. Ibada's completely blue eyes were filled with narcotic numbness. Була фрименкою, узалежненою від прянощів, а тепер ще й підхопила інопланетне зло. She was a spice addict, and now she has picked up alien evil. Її свідомість глибоко занурилася в семуту, загубилася там і попливла за течією екстатичної музики. Her consciousness was deeply immersed in the semute, lost there and floated in the flow of ecstatic music.

— Донька Усайма, — сказав Фарок. "Usaima's daughter," Farok said. — Мій син дав їй наркотик, сподіваючись привернути до себе жінку з Народу, попри його сліпоту. - My son gave her drugs, hoping to attract a woman from the People, despite his blindness. Сам бачиш, то була марна перемога. You see, it was a futile victory. Те, що він сподівався здобути, здобула семута. What he hoped to get, the semute got.

— Її батько не знає? "Doesn't her father know?" — спитав Скителі. Sketelli asked.

— Вона й сама не знає, — відповів Фарок. "She doesn't know," Farok said. — Мій син навіює їй фальшиві спогади, завдяки яким вона пояснює собі свої відвідини нашого дому. - My son inspires her with false memories, thanks to which she explains to herself her visits to our home. Вважає, що закохана в нього. She thinks she's in love with him. І її сім'я в це вірить. And her family believes in it. Вони обурені, бо він не повносправний чоловік, але, звичайно, не втручатимуться. They are outraged because he is not a full-fledged man, but, of course, they will not interfere.

Поступово музика стихла. Gradually the music subsided.

Зажестоммузиќ имолодажінкасілабілянього,нахилившись, аби почути, що він їй шепоче. The young woman sat down and leaned over to listen to him whisper to her.

— Що ти з нею зробиш? "What are you going to do with her?" — спитав Фарок. Farok asked.

Скителі ще раз пильно оглянув дворик. Sketeli once again inspected the courtyard.

— Хто ще є в цьому домі? - Who else is in this house? — звернувся до Фарока. - He turned to Farok.

— Зараз ми всі тут, — сказав Фарок. "We're all here now," Farok said. — Ти не сказав мені, що "You didn't tell me that."

робитимеш із жінкою. you will do with a woman. Мій син хоче це знати. My son wants to know.

Наче бажаючи відповісти, Скителі витяг праву руку. As if wanting to answer, Sketeli held out his right hand. З рука- With hand-

ва одежі вистрелила блискуча голка й встромилася Фарокові в шию. a shiny needle shot into his clothes and stuck in Farok's neck. Не було жодного крику, жодної зміни позиції. There was no shouting, no change of position. За хвилину Фарок мав померти, але зараз іще сидів нерухомо, паралізований отрутою. Farok was about to die in a minute, but he was still sitting motionless, paralyzed by the poison.

Скителі повільно звівся на ноги, підійшов до сліпого музи́ки. Sketeli slowly got to his feet, approached the blind musician. Юнак далі шепотів щось молодій жінці, коли голка вистрелила в нього. The young man continued to whisper something to the young woman when the needle shot at him.

Скителі взяв молоду жінку за руку, лагідно допоміг їй підвестися і, перш ніж вона на нього глянула, змінив свою подобу. Skiteli took the young woman by the hand, gently helped her to her feet, and before she looked at him, he changed his appearance. Вона підвелася та, випроставшись і дивлячись лише на нього, запитала: She stood up and, straightening up and looking only at him, asked:

— Що таке, Фароку? "What is it, Faroku?"

— Мій син утомився й мусить відпочити, — промовив Скителі. "My son is tired and needs to rest," Sketelli said. — Ходімо. - Let's go. Повертаймося в дім. Let's go back home.

— Ми так любо розмовляли, — сказала вона. "We talked so nicely," she said. — Гадаю, я переконала його прийняти тлейлаксанські очі. "I think I persuaded him to accept Tleylaksan's eyes." Це знову зробить його мужчиною. This will make him a man again.

— Хіба ж я цього не казав багато разів? "Haven't I said that many times?" — спитав Скителі, ведучи її до задньої кімнати. Sketelli asked, leading her to the back room.

Як він із гордістю зауважив, його голос пасував до його рис. As he proudly remarked, his voice matched his features. Безсумнівно, це був голос старого фримена, який, звичайно, у цю мить уже був мертвим. Undoubtedly, it was the voice of an old freeman, who, of course, was already dead at that moment.

Скителі зітхнув. Sketeli sighed. Сказав собі, що все було зроблено зі співчуттям, а жертви знали, яка небезпека їм загрожує. He told himself that everything was done with compassion, and the victims knew what danger they were in. Тепер слід було надати молодій жінці належний їй шанс. Now the young woman had to be given the chance she deserved.

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.