image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 3 Частина (2)

3 Частина (2)

Мусив розмовляти з Ірулан при цьому прикрому запаху, мимоволі згадуючи фрименське повір'я: недобрий запах віщує нещастя.

Хара покинула кімнату, щойно Ірулан увійшла. — Вітаю, — сказав Пол.

Ірулан була вдягнена в шати із сірого китового хутра. Щільніше закутавшись у них, вона торкнулася рукою волосся. Він бачив, що його м'який тон її здивував. Відчував, як інші думки витісняють з її свідомості ті сердиті слова, які вона приготувала до цієї зустрічі.

—Ти прийшла сповістити мене, що Сестринство втратило рештки уявлення про мораль? — запитав він.

— Хіба не небезпечно бути таким смішним? — відповіла вона.

— Бути одночасно смішним і небезпечним — це сумнівне поєднання, — промовив Пол. Оскільки його виховувала мати — відступниця Бене Ґессерит, він одразу ж зауважив, що вона стримує бажання вийти геть. Це зусилля виявило зблиск глибинного страху. Зрозумів: Ірулан доручили завдання, яке їй не подобалося.

— Вони надто багато очікують від принцеси королівської крові, — зауважив Пол.

Ірулан випросталася, завмерши на місці, і Пол збагнув, що вона замкнулася, удавшись до візуального контролю. Подумав, що це й справді важкий тягар. Здивувався, чому попередні видіння не показали йому цього спалаху можливого майбутнього.

Тим часом Ірулан повільно розслабилася. Вирішила, що безглуздо піддаватися страху, безглуздо відступати.

— Ти постійно дозволяєш погоді повторювати той сам примітивний взірець, — сказала вона, обхопивши себе руками й щулячись. — Сьогодні сухо й була піщана буря. Чому ти ніколи не дозволиш випасти дощу?

— Ти прийшла сюди не про погоду розмовляти, — сказав Пол, відчувши, що занурився у двозначну ситуацію. Невже Ірулан намагалася розповісти йому про щось, чого її виучка не давала висловити відкрито? Так воно виглядало — наче його підхопила бурхлива течія і йому слід негайно знайти безпечний прихисток.

— Я мушу мати дитину, — промовила вона.

Він заперечно похитав головою.

— Я все одно вчиню по-своєму! — різко кинула вона. — Якщо

треба, знайду іншого батька для своєї дитини. Наставлю тобі роги, і спробуй лишень мене звинуватити в цьому.

— Наставляй мені роги з ким хочеш, — сказав він, — але без дитини.

— А як же ти мене зупиниш?

Усміхнувшись із виразом абсолютної доброти, він відповів: — Задушу тебе гаротою, якщо це станеться.

Від шоку вона на мить замовкла, і Пол відчув, що Чані підслуховує за важкими завісами її приватних апартаментів.

— Я твоя дружина, — прошепотіла Ірулан.

— Припинімо ці дурні ігри, — сказав він. — Ти виконуєш свою

роль, не більше. Ми обоє знаємо, хто насправді є моєю дружиною.

— А я лише для політичної зручності, не більше, — відповіла вона гірким, пригніченим голосом.

— Я не хочу бути жорстоким із тобою.

— Ти вибрав мене саме для цього.

— Не я, — промовив він. — Тебе вибрала доля. Тебе вибрав

твій батько. Тебе вибрали Бене Ґессерит. Тебе вибрала Гільдія. А тепер вони вибрали тебе ще раз. Для чого вони тебе вибрали, Ірулан?

— Чому я не можу мати від тебе дитини?

— Бо на цю роль тебе не вибирали.

— Це моє право — виносити королівського спадкоємця! Мій

батько був...

— Твій батько був і є тварюкою. Обоє ми знаємо, що він втратив майже всі зв'язки з людством, яким мав правити і яке мав захищати.

— І кого з вас двох ненавидять більше? — спалахнула вона.

— Гарне запитання, — погодився він, і кутиків його вуст торкнулася сардонічна посмішка.

— Кажеш, що не хочеш бути зі мною жорстоким, а тим часом...

— І тому я згоджуюся: візьми собі коханця, якого обереш. Але зрозумій мене правильно: візьми коханця, та не тягни в мій дім позашлюбну дитину. Я не ви́знаю цю дитину своєю. Не забороняю тобі зв'язку з будь-яким чоловіком, доки ти не виставлятимеш його напоказ і... залишишся бездітною. За цих обставин нерозумно було б чинити інакше. Але не зловживай моєю великодушністю. Коли йдеться про трон, я вирішую, яка кров має текти в жилах спадкоємця. Не Бене Ґессерит, і не Гільдія, а я. Це один із привілеїв, які я здобув, розгромивши сардаукарські легіони твого батька на рівнині Арракіна.

— Хай це впаде на твою голову, — сказала Ірулан і, зітхнувши, метнулася з кімнати.

Згадавши зараз про цю зустріч, Пол за мить викинув її з думок і зосередився на Чані, котра сиділа біля нього на ліжку. Він усвідомлював амбівалентність своїх почуттів до Ірулан, розумів фрименське рішення Чані. За інших обставин Чані й Ірулан могли бути подругами.

— Що ж ти вирішив? — спитала Чані.

— Жодної дитини, — відповів він.

Вказівним і великим пальцями правої руки Чані зробила фри-

менський жест крис-ножа.

— Може дійти до цього, — погодився він.

— Гадаєш, що дитина не вирішить проблеми з Ірулан?

— Так може подумати лише дурень.

— Я не дурна, мій коханий.

Його охопив гнів.

— Я ніколи не казав цього про тебе! Але ж зараз ми не про

якусь кляту романтичну повість розмовляємо! Там, у залі внизу, справжня принцеса. І вона була вихована серед усіх огидних інтриг Імператорського двору. Вони для неї настільки ж природні, як писання дурнуватих історій.

— Вони не дурнуваті, коханий.

— Може, і ні. — Він запанував над своїм гнівом і взяв її за руку. — Вибач. Але в цієї жінки надто багато планів усередині інших планів. Піддайся одній з її амбіцій — і одразу з'явиться на світ інша.

М'яким голосом Чані сказала:

— Хіба ж я не говорила цього багато разів?

— Звичайно, говорила, — глянув він на неї. — То що ж ти на-

справді намагаєшся мені сказати?

Вона лягла біля нього, поклавши руку йому на шию.

—Вони вже вирішили, як боротися з тобою, — промовила

вона. — Ірулан аж тхне таємними замислами.

Пол погладив її волосся. Чані висловилася чітко, відкинувши

незначущі деталі.

Ним оволоділи тривожні передчуття. У його душі віяв коріо-

лісів вітер, зі свистом вириваючись за рамки його буття. Полове тіло знало речі, про які ще не здогадувалася його свідомість.

— Чані, люба, — прошепотів він, — якби ти знала, чого б я тільки не віддав за те, аби закінчити джигад, аби відділити себе від клятої божественності, до якої мене силує Квізарат.

Вона затремтіла.

— Тобі досить звеліти, — сказала вона.

— Ох, ні. Навіть якби я зараз помер, моє ім'я далі вестиме їх.

Як подумаю, що ім'я Атрідів прив'язане до цієї релігійної бійні... — Але ж ти Імператор! Ти...

— Я лише манекен, фігура на носі корабля. Коли дісталася

тобі божественність, то над цією річчю так званий бог уже не владний.

Гіркий сміх струснув ним. Відчув, що майбутнє озирається на нього крізь династії, про які він навіть не мріяв. Здалося йому, що суть його буття відлітає, плаче, розповзається в кільцях долі — і лише його ім'я триває.

— Я був обраний, — сказав. — Можливо, у мить народження... звичайно, ще до того, як я зумів щось із цього приводу сказати. Я був обраний.

— Зречися цієї обраності, — промовила вона.

Він обійняв її за плечі.

— Усьому свій час, кохана. Дай мені ще трохи часу. Непролиті сльози пекли йому очі.

—Ми мусимо повернутися на січ Табр, — сказала Чані.

У цьому кам'яному мішку стає нестерпно.

Він кивнув, тручись підборіддям об гладеньку тканину хустини, що прикривала її волосся. Заспокійливий пряний запах наповнив йому ніздрі.

Січ. Пола заполонило древнє слово мови чакобса: місце збору та притулок у небезпечні часи. Пропозиція Чані змусила його із сумом згадати відкриті піски, чисті простори, де ворога можна було побачити здалеку.

— Племена сподіваються, що Муад'Діб повернеться до них, — промовила вона, підводячи голову, щоб глянути на нього. — Ти належиш нам.

— Я належу своєму провидінню, — прошепотів він.

Подумав про джигад, про гени, що змішуються, мандруючи крізь парсеки, і про видіння — воно розповіло йому, як він може з цим покінчити. Чи мусить він сплатити таку ціну? Уся ненависть

вивітриться, згасне, як вогонь, — одна головешка за іншою. Але... ох! Ця страхітлива ціна!

«Я ніколи не хотів бути богом, — подумав він. Хотів лише зникнути, як діамантова крапля роси, упіймана ранком. Я хотів утекти від ангелів і демонів — сам... принаймні через недогляд».

— Ми повернемося на січ? — наполягала Чані.

— Так, — прошепотів він. І подумав: «Я мушу заплатити ціну». Глибоко зітхнувши, Чані вклалася позаду нього.

«Я гайную час», — думав він. І побачив, як обмежують його

кордони любові та джигаду. Що таке одне життя, хай яке люблене, порівняно з усіма тими, що їх напевне забере джигад? Чи може одне страждання переважити муку мільйонів?

— Коханий? — запитливим тоном озвалася Чані.

Він поклав руку їй на губи.

«Я сам відступлю, — подумав. Вирвуся, доки ще маю силу,

полечу крізь простори туди, де не знайде мене навіть птах». Думка була марною, і він це знав. Джигад мчатиме вслід за його привидом.

Що він може відповісти? Як пояснити тим, хто звинувачує його в жорстокій глупоті? Хто може це зрозуміти?

«Я хотів лише озирнутися й сказати: “Ось! Ось це існування, яке не може мене втримати. Дивіться! Я зникаю! Жодні пута, жодні вигадані людьми сіті не можуть знову мене впіймати. Я зрікаюся своєї релігії! Ця мить моєї слави! Я вільний!”

Які порожні слова!»

— Учора під Оборонною Стіною помітили великого хробака, — заговорила Чані. — Казали, понад сотню метрів завдовжки. Такі великі рідко тепер трапляються в цьому регіоні. Гадаю, що їх відлякує вода. Казали, він прийшов, щоб покликати Муад'Діба до його пустелі. — Вона вщипнула його за груди. — Не смійся з мене!

— Я не сміюся.

Пол, зачудований стійкістю фрименських міфів, відчув стискання серця. Відбувається щось, що впливає на його життєву лінію, — адаб, вимогливий спогад. Він згадав свою дитячу кімнату на Каладані, потім... темну ніч у кам'яній кімнаті... видіння! Був то один із його найперших моментів яснобачення. Він відчував, що його розум занурюється у видіння, бачить крізь серпанок хмар у пам'яті (видіння-у-видінні) низку фрименів у запиленій одежі. Вони саме проходили повз щілину між високими скелями, несучи загорнутим у тканину щось важке й продовгувате.

І нараз Пол почув сам себе в цьому видінні: «Усе було прекрасним, а ти — найпрекраснішою з усього».

Адаб звільнив його.

— Ти такий тихий, — прошепотіла Чані. — Що це було?

Пол здригнувся, сів і одвернув обличчя.

— Ти сердишся, бо я ходила на край пустелі, — сказала Чані. Він мовчки похитав головою.

— Я пішла туди лише тому, що хочу дитину.

Пол не міг промовити навіть слова. Здавалося, що його по-

глинула, вичерпала груба сила колишнього видіння. Жахливе призначення! У цю мить усе його життя уявилося гілкою, що тремтить після того, як із неї злетів птах... і цим птахом була можливість. Свобода волі.

«Я піддався спокусі провісництва», — подумав він.

І відчув, що, піддаючись цій спокусі, він може приректи себе на єдино можливу, хоч і просту життєву дорогу. А можливо, що провісництво не розповідає про майбутнє? Можливо, провісництво творить це майбутнє? А може, він мимоволі дозволив своєму життю заплутатись у невидимій павутині, чи вона впіймала його в тому давньому пробудженні, і тепер він став жертвою павука-майбутнього, який навіть зараз насувається на нього зі своїми страховинними хеліцерами?

Спала йому на думку аксіома Бене Ґессерит: використання грубої сили робить безмежно вразливим до впливу ще більших сил. — Я знаю, чого ти сердишся, — сказала Чані, торкнувшись його руки. — Так, це правда, що племена відродили старі обряди

та криваві жертви, але я не брала в них участі.

Пол глибоко, уривчасто зітхнув. Потік його візії розширювався, перетворюючись на спокійну, глибоку заболонь, де нуртували могутні, непідвладні йому течії.

— Прошу, — благала Чані. — Я хочу дитину, нашу дитину. Невже це так жахливо?

Він погладив її руку, якою вона торкнулася його, і відсунувся. Підвівшись із ліжка, він погасив світлокулі, підійшов до

балконного вікна й розсунув завіси. Глибока пустеля не могла проникнути сюди інакше, як самим лише запахом. Навпроти нього здіймалася в нічне небо стіна без вікон. Місячне світло навкіс падало в закритий сад, на варту з дерев, на широке, вкрите росою листя. Він бачив рибний ставок, у якому відображалися зірки, що мерехтіли собі серед листя, у тіні виблискували білі кетяги квітів. На мить він глянув на цей сад очима фрименів — чужий, грізний, небезпечний своїм марнотратством води.

Він згадав водоторгівців, чий спосіб заробітку було зруйновано щедрими роздачами з його рук. Вони його ненавиділи. Він убив минуле. Були ще й інші, хто збирав сяку-таку копійчину, щоб купити згодом дорогоцінну воду, — вони теж його ненавиділи за зміну старого трибу життя. Зі зміною ландшафту планети, згідно з екологічною програмою, проголошеною Муад'Дібом, наростав і людський спротив. Чи ж не було гординею думати, запитував він себе, наче він може вчинити таке з цілою планетою: щоб там усе росло, і росло за його повелінням? Навіть якщо це йому вдасться, як же тоді Всесвіт, що чекає зовні? Чи не боїться він подібного поводження із собою?

Він різко засунув завіси й вимкнув вентилятори. Повернувшись у темряві до Чані, відчув, що вона там його чекає. Її водяні кільця побрязкували, наче дзвоники на карнавках прочан. Рухаючись на цей звук, він наткнувся на її простягнуті руки.



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

3 Частина (2) 3 Part (2)

Мусив розмовляти з Ірулан при цьому прикрому запаху, мимоволі згадуючи фрименське повір'я: недобрий запах віщує нещастя. He had to talk to Irulan with this annoying smell, involuntarily remembering the Freemasonic belief: a bad smell portends misfortune.

Хара покинула кімнату, щойно Ірулан увійшла. Hara left the room as soon as Irulan entered. — Вітаю, — сказав Пол. "Congratulations," Paul said.

Ірулан була вдягнена в шати із сірого китового хутра. Irulan was dressed in gray whale fur. Щільніше закутавшись у них, вона торкнулася рукою волосся. Wrapping herself tighter in them, she touched her hair with her hand. Він бачив, що його м'який тон її здивував. He saw that his soft tone surprised her. Відчував, як інші думки витісняють з її свідомості ті сердиті слова, які вона приготувала до цієї зустрічі. He could feel other thoughts pushing the angry words she had prepared for this meeting out of her mind.

—Ти прийшла сповістити мене, що Сестринство втратило рештки уявлення про мораль? —Did you come to inform me that the Sisterhood has lost the remnants of morality? — запитав він. He asked.

— Хіба не небезпечно бути таким смішним? "Isn't it dangerous to be so funny?" — відповіла вона. She replied.

— Бути одночасно смішним і небезпечним — це сумнівне поєднання, — промовив Пол. "Being funny and dangerous at the same time is a dubious combination," Paul said. Оскільки його виховувала мати — відступниця Бене Ґессерит, він одразу ж зауважив, що вона стримує бажання вийти геть. Raised by his apostate mother, Bene Gesserit, he immediately remarked that she was holding back the urge to leave. Це зусилля виявило зблиск глибинного страху. This effort revealed a flash of deep fear. Зрозумів: Ірулан доручили завдання, яке їй не подобалося. Understood: Irulan was assigned a task that she did not like.

— Вони надто багато очікують від принцеси королівської крові, — зауважив Пол. "They expect too much from the princess of royal blood," said Paul.

Ірулан випросталася, завмерши на місці, і Пол збагнув, що вона замкнулася, удавшись до візуального контролю. Irulan straightened up, frozen in place, and Paul realized that she had closed in on visual inspection. Подумав, що це й справді важкий тягар. I thought it was really a heavy burden. Здивувався, чому попередні видіння не показали йому цього спалаху можливого майбутнього. He wondered why previous visions had not shown him this outbreak of a possible future.

Тим часом Ірулан повільно розслабилася. Meanwhile, Irulan slowly relaxed. Вирішила, що безглуздо піддаватися страху, безглуздо відступати. I decided that it was pointless to succumb to fear, it was pointless to retreat.

— Ти постійно дозволяєш погоді повторювати той сам примітивний взірець, — сказала вона, обхопивши себе руками й щулячись. "You keep letting the weather repeat the same primitive pattern," she said, wrapping her arms around herself and squinting. — Сьогодні сухо й була піщана буря. - Today it was dry and there was a sandstorm. Чому ти ніколи не дозволиш випасти дощу? Why don't you ever let it rain?

— Ти прийшла сюди не про погоду розмовляти, — сказав Пол, відчувши, що занурився у двозначну ситуацію. "You didn't come here to talk about the weather," Paul said, feeling immersed in an ambiguous situation. Невже Ірулан намагалася розповісти йому про щось, чого її виучка не давала висловити відкрито? Did Irulan try to tell him something that her student did not allow her to say openly? Так воно виглядало — наче його підхопила бурхлива течія і йому слід негайно знайти безпечний прихисток. It looked as if he had been caught in a storm and he needed to find a safe haven immediately.

— Я мушу мати дитину, — промовила вона. "I must have a child," she said.

Він заперечно похитав головою. He shook his head in denial.

— Я все одно вчиню по-своєму! "I'll do it my way anyway!" — різко кинула вона. She said sharply. — Якщо - If

треба, знайду іншого батька для своєї дитини. I need to find another father for my child. Наставлю тобі роги, і спробуй лишень мене звинуватити в цьому. I'll set your horns, and just try to accuse me of that.

— Наставляй мені роги з ким хочеш, — сказав він, — але без дитини. "Set horns for me with whomever you want," he said, "but without the child."

— А як же ти мене зупиниш? "How will you stop me?"

Усміхнувшись із виразом абсолютної доброти, він відповів: — Задушу тебе гаротою, якщо це станеться. Smiling with an expression of absolute kindness, he replied: - I will suffocate you with grief, if it happens.

Від шоку вона на мить замовкла, і Пол відчув, що Чані підслуховує за важкими завісами її приватних апартаментів. She was silent for a moment in shock, and Paul felt Channy eavesdrop behind the heavy curtains of her private apartment.

— Я твоя дружина, — прошепотіла Ірулан. "I'm your wife," Irulan whispered.

— Припинімо ці дурні ігри, — сказав він. "Let's stop these stupid games," he said. — Ти виконуєш свою - You do yours

роль, не більше. role, no more. Ми обоє знаємо, хто насправді є моєю дружиною. We both know who my wife really is.

— А я лише для політичної зручності, не більше, — відповіла вона гірким, пригніченим голосом. "And I'm only for political convenience, no more," she replied in a bitter, depressed voice.

— Я не хочу бути жорстоким із тобою. "I don't want to be cruel to you."

— Ти вибрав мене саме для цього. "That's what you chose me for."

— Не я, — промовив він. "Not me," he said. — Тебе вибрала доля. "Fate has chosen you." Тебе вибрав I chose you

твій батько. your father. Тебе вибрали Бене Ґессерит. You were chosen by Bene Gesserit. Тебе вибрала Гільдія. You were chosen by the Guild. А тепер вони вибрали тебе ще раз. And now they have chosen you again. Для чого вони тебе вибрали, Ірулан? Why did they choose you, Irulan?

— Чому я не можу мати від тебе дитини? "Why can't I have a child from you?"

— Бо на цю роль тебе не вибирали. - Because you were not chosen for this role.

— Це моє право — виносити королівського спадкоємця! - It is my right to bring out the royal heir! Мій My

батько був... the father was ...

— Твій батько був і є тварюкою. - Your father was and is a creature. Обоє ми знаємо, що він втратив майже всі зв'язки з людством, яким мав правити і яке мав захищати. We both know that he lost almost all contact with humanity, which he had to rule and protect.

— І кого з вас двох ненавидять більше? - And which of you two hate more? — спалахнула вона. She erupted.

— Гарне запитання, — погодився він, і кутиків його вуст торкнулася сардонічна посмішка. "Good question," he agreed, a sardonic smile on the corners of his mouth.

— Кажеш, що не хочеш бути зі мною жорстоким, а тим часом... "You say you don't want to be cruel to me, but in the meantime ..."

— І тому я згоджуюся: візьми собі коханця, якого обереш. - And that's why I agree: take a lover of your choice. Але зрозумій мене правильно: візьми коханця, та не тягни в мій дім позашлюбну дитину. But understand me correctly: take a lover, and do not bring an illegitimate child into my house. Я не ви́знаю цю дитину своєю. I do not recognize this child as my own. Не забороняю тобі зв'язку з будь-яким чоловіком, доки ти не виставлятимеш його напоказ і... залишишся бездітною. I do not forbid you to have contact with any man until you show him off and ... remain childless. За цих обставин нерозумно було б чинити інакше. Under these circumstances, it would be unwise to do otherwise. Але не зловживай моєю великодушністю. But do not abuse my generosity. Коли йдеться про трон, я вирішую, яка кров має текти в жилах спадкоємця. When it comes to the throne, I decide what kind of blood should flow in the veins of the heir. Не Бене Ґессерит, і не Гільдія, а я. Це один із привілеїв, які я здобув, розгромивши сардаукарські легіони твого батька на рівнині Арракіна. Not Bene Gesserit, not the Guild, but me. This is one of the privileges I gained by defeating your father's Sardaukar legions on the Arrakin Plain.

— Хай це впаде на твою голову, — сказала Ірулан і, зітхнувши, метнулася з кімнати. "Let it fall on your head," Irulan said, sighing and dashing out of the room.

Згадавши зараз про цю зустріч, Пол за мить викинув її з думок і зосередився на Чані, котра сиділа біля нього на ліжку. Remembering this meeting now, Paul threw it out of his mind for a moment and focused on Chan, who was sitting next to him on the bed. Він усвідомлював амбівалентність своїх почуттів до Ірулан, розумів фрименське рішення Чані. He was aware of the ambivalence of his feelings for Irulan, he understood Chan's decision. За інших обставин Чані й Ірулан могли бути подругами. In other circumstances, Chani and Irulan could be friends.

— Що ж ти вирішив? - What did you decide? — спитала Чані. Chany asked.

— Жодної дитини, — відповів він. "No children," he replied.

Вказівним і великим пальцями правої руки Чані зробила фри- With the index and thumbs of her right hand, Chany made a free

менський жест крис-ножа. Minsk gesture of the Chris Knife.

— Може дійти до цього, — погодився він. "It may come to that," he agreed.

— Гадаєш, що дитина не вирішить проблеми з Ірулан? - Do you think that the child will not solve the problem with Irulan?

— Так може подумати лише дурень. "Only a fool can think that."

— Я не дурна, мій коханий. - I'm not stupid, my love.

Його охопив гнів. He was overwhelmed with anger.

— Я ніколи не казав цього про тебе! "I never said that about you!" Але ж зараз ми не про But now we are not about

якусь кляту романтичну повість розмовляємо! we are talking about some damn romantic story! Там, у залі внизу, справжня принцеса. There, in the hall below, is a real princess. І вона була вихована серед усіх огидних інтриг Імператорського двору. And she was brought up among all the disgusting intrigues of the Imperial court. Вони для неї настільки ж природні, як писання дурнуватих історій. They are as natural to her as writing stupid stories.

— Вони не дурнуваті, коханий. "They're not stupid, darling."

— Може, і ні. - Maybe not. — Він запанував над своїм гнівом і взяв її за руку. He controlled his anger and took her hand. — Вибач. "I'm sorry." Але в цієї жінки надто багато планів усередині інших планів. But this woman has too many plans within other plans. Піддайся одній з її амбіцій — і одразу з'явиться на світ інша. Give in to one of her ambitions - and another will be born immediately.

М'яким голосом Чані сказала: In a soft voice, Chan said,

— Хіба ж я не говорила цього багато разів? "Haven't I said that many times?"

— Звичайно, говорила, — глянув він на неї. "Of course she did," he looked at her. — То що ж ти на- - So what are you on-

справді намагаєшся мені сказати? are you really trying to tell me

Вона лягла біля нього, поклавши руку йому на шию. She lay down next to him, putting her hand on his neck.

—Вони вже вирішили, як боротися з тобою, — промовила "They've already decided how to fight you," she said

вона. she. — Ірулан аж тхне таємними замислами. - Irulan smells of secret plans.

Пол погладив її волосся. Paul stroked her hair. Чані висловилася чітко, відкинувши Chani spoke clearly, rejecting

незначущі деталі. insignificant details.

Ним оволоділи тривожні передчуття. Anxious premonitions seized him. У його душі віяв __коріо-__ In his soul there was a corio-

__лісів__ вітер, зі свистом вириваючись за рамки його буття. forests wind, whistling breaking out of his being. Полове тіло знало речі, про які ще не здогадувалася його свідомість. The genitals knew things his consciousness had not yet guessed.

— Чані, люба, — прошепотів він, — якби ти знала, чого б я тільки не віддав за те, аби закінчити джигад, аби відділити себе від клятої божественності, до якої мене силує Квізарат. "Chani, my dear," he whispered, "if you only knew what I would pay for ending the jihad in order to separate myself from the cursed divinity to which Quizarat is forcing me."

Вона затремтіла. She trembled.

— Тобі досить звеліти, — сказала вона. "It's enough for you to order," she said.

— Ох, ні. - Oh, no. Навіть якби я зараз помер, моє ім'я далі вестиме їх. Even if I die now, my name will continue to lead them.

Як подумаю, що ім'я Атрідів прив'язане до цієї релігійної бійні... — Але ж ти Імператор! How do I think that the name of the Atreides is tied to this religious massacre ... - But you are the Emperor! Ти... You...

— Я лише манекен, фігура на носі корабля. - I'm just a mannequin, a figure on the bow of the ship. Коли дісталася When I got there

тобі божественність, то над цією річчю так званий бог уже не владний. you have divinity, then the so-called god is no longer in control of this thing.

Гіркий сміх струснув ним. Bitter laughter shook him. Відчув, що майбутнє озирається на нього крізь династії, про які він навіть не мріяв. He felt that the future looked back on him through dynasties he had never dreamed of. Здалося йому, що суть його буття відлітає, плаче, розповзається в кільцях долі — і лише його ім'я триває. It seemed to him that the essence of his existence flies away, cries, spreads in the rings of fate - and only his name continues.

— Я був обраний, — сказав. "I was elected," he said. — Можливо, у мить народження... звичайно, ще до того, як я зумів щось із цього приводу сказати. - Maybe at the moment of birth ... of course, even before I managed to say something about it. Я був обраний. I was elected.

— Зречися цієї обраності, — промовила вона. "Renounce this election," she said.

Він обійняв її за плечі. He hugged her shoulders.

— Усьому свій час, кохана. - Everything has its time, darling. Дай мені ще трохи часу. Give me some more time. Непролиті сльози пекли йому очі. Unshed tears burned his eyes.

—Ми мусимо повернутися на січ Табр, — сказала Чані. "We have to go back to Taber in January," Chany said. -

У цьому кам'яному мішку стає нестерпно. It becomes unbearable in this stone bag.

Він кивнув, тручись підборіддям об гладеньку тканину хустини, що прикривала її волосся. He nodded, rubbing his chin against the smooth fabric of the handkerchief that covered her hair. Заспокійливий пряний запах наповнив йому ніздрі. A soothing spicy scent filled his nostrils.

Січ. Jan. Пола заполонило древнє слово мови чакобса: місце збору та притулок у небезпечні часи. The ancient word of the Chakobs language filled the floor: a gathering place and a refuge in dangerous times. Пропозиція Чані змусила його із сумом згадати відкриті піски, чисті простори, де ворога можна було побачити здалеку. Chany's offer made him sadly remember the open sands, the clear spaces where the enemy could be seen from afar.

— Племена сподіваються, що Муад'Діб повернеться до них, — промовила вона, підводячи голову, щоб глянути на нього. "The tribes hope that Muad'Dib will return to them," she said, raising her head to look at him. — Ти належиш нам. "You belong to us."

— Я належу своєму провидінню, — прошепотів він. "I belong to my providence," he whispered.

Подумав про джигад, про гени, що змішуються, мандруючи крізь парсеки, і про видіння — воно розповіло йому, як він може з цим покінчити. He thought of the jihad, the genes that mingled through the parsecs, and the vision that told him how he could end it. Чи мусить він сплатити таку ціну? Does he have to pay that price? Уся ненависть All the hatred

вивітриться, згасне, як вогонь, — одна головешка за іншою. it will fade away, it will go out like fire, one head after another. Але... ох! But ... oh! Ця страхітлива ціна! This is a scary price!

«__Я ніколи не хотів бути богом, —__ подумав він. I never wanted to be a god, he thought. — __Хотів лише зникнути, як діамантова крапля роси, упіймана ранком. "I just wanted to disappear like a diamond drop of dew caught in the morning." Я хотів утекти від ангелів і демонів — сам... принаймні через недогляд__»__.__ I wanted to escape from angels and demons - myself ... at least through neglect.

— Ми повернемося на січ? "Are we going back in January?" — наполягала Чані. Chany insisted.

— Так, — прошепотів він. "Yes," he whispered. І подумав: «__Я мушу заплатити ціну__»__.__ Глибоко зітхнувши, Чані вклалася позаду нього. And he thought, "I have to pay the price." Taking a deep breath, Chani lay behind him.

«__Я гайную час__»__, —__ думав він. I'm wasting my time, he thought. І побачив, як обмежують його And he saw how they limit him

кордони любові та джигаду. borders of love and jihad. Що таке одне життя, хай яке люблене, порівняно з усіма тими, що їх напевне забере джигад? What is one life, no matter how beloved, compared to all those who will probably be taken away by a jihad? Чи може одне страждання переважити муку мільйонів? Can one suffering outweigh the suffering of millions?

— Коханий? - Beloved? — запитливим тоном озвалася Чані. Chany said inquisitively.

Він поклав руку їй на губи. He put his hand on her lips.

«__Я сам відступлю, —__ подумав. "I will retreat myself," he thought. — __Вирвуся, доки ще маю силу,__ "I'll break out while I still have the strength,

__полечу крізь простори туди, де не знайде мене навіть птах__»__.__ Думка була марною, і він це знав. I will fly through space to places where not even a bird can find me. " The thought was futile, and he knew it. Джигад мчатиме вслід за його привидом. The jihad will chase after his ghost.

Що він може відповісти? What can he answer? Як пояснити тим, хто звинувачує його в жорстокій глупоті? How to explain to those who accuse him of cruel stupidity? Хто може це зрозуміти? Who can understand this?

«__Я хотів лише озирнутися й сказати: “Ось! I just wanted to look back and say, “Here! Ось це існування, яке не може мене втримати. This is an existence that can't hold me back. Дивіться! Look! Я зникаю! I'm disappearing! Жодні пута, жодні вигадані людьми сіті не можуть знову мене впіймати. No shackles, no fictional networks can catch me again. Я зрікаюся своєї релігії! I renounce my religion! Ця мить моєї слави! This is the moment of my glory! Я вільний!”__

__Які порожні слова!__» What empty words! ”

— Учора під Оборонною Стіною помітили великого хробака, — заговорила Чані. "A big worm was spotted under the Defensive Wall yesterday," Chany said. — Казали, понад сотню метрів завдовжки. - They said it was more than a hundred meters long. Такі великі рідко тепер трапляються в цьому регіоні. Such large ones are now rare in the region. Гадаю, що їх відлякує вода. I think they are scared away by water. Казали, він прийшов, щоб покликати Муад'Діба до його пустелі. He was said to have come to summon Muad'Dib to his desert. — Вона вщипнула його за груди. She pinched his chest. — Не смійся з мене! "Don't laugh at me!"

— Я не сміюся. - I'm not laughing.

Пол, зачудований стійкістю фрименських міфів, відчув стискання серця. Paul, amazed at the resilience of Freemasonry myths, felt his heart pound. Відбувається щось, що впливає на його життєву лінію, — __адаб,__ вимогливий спогад. Something is happening that affects his life line - adab, demanding memory. Він згадав свою дитячу кімнату на Каладані, потім... темну ніч у кам'яній кімнаті... видіння! He remembered his nursery on Kaladan, then ... a dark night in a stone room ... a vision! Був то один із його найперших моментів яснобачення. It was one of his earliest moments of clairvoyance. Він відчував, що його розум занурюється у видіння, бачить крізь серпанок хмар у пам'яті (видіння-у-видінні) низку фрименів у запиленій одежі. He felt his mind sink into the vision, seeing through a haze of clouds in his memory (vision-in-vision) a series of freemasons in dusty clothes. Вони саме проходили повз щілину між високими скелями, несучи загорнутим у тканину щось важке й продовгувате. They were walking past the gap between the high cliffs, carrying something heavy and elongated wrapped in cloth.

І нараз Пол почув сам себе в цьому видінні: «Усе було прекрасним, а ти — найпрекраснішою з усього». And now Paul heard himself in this vision: "Everything was beautiful, and you - the most beautiful of all."

Адаб звільнив його. Adab fired him.

— Ти такий тихий, — прошепотіла Чані. "You're so quiet," Chan whispered. — Що це було? - What was that?

Пол здригнувся, сів і одвернув обличчя. Paul shuddered, sat down, and turned his face away.

— Ти сердишся, бо я ходила на край пустелі, — сказала Чані. "You're angry because I went to the edge of the desert," Chany said. Він мовчки похитав головою. He shook his head silently.

— Я пішла туди лише тому, що хочу дитину. - I went there only because I want a child.

Пол не міг промовити навіть слова. Paul couldn't even say a word. Здавалося, що його по- It seemed that his

глинула, вичерпала груба сила колишнього видіння. rotted, exhausted the brute force of the former vision. Жахливе призначення! Terrible appointment! У цю мить усе його життя уявилося гілкою, що тремтить після того, як із неї злетів птах... і цим птахом була __можливість.__ Свобода волі. At that moment, his whole life seemed to be a branch that trembled after a bird flew out of it ... and this bird was an opportunity. Freedom of will.

«__Я піддався спокусі провісництва__»__, —__ подумав він. I was tempted by divination, he thought.

І відчув, що, піддаючись цій спокусі, він може приректи себе на єдино можливу, хоч і просту життєву дорогу. And he felt that by succumbing to this temptation, he could doom himself to the only possible, albeit simple, path of life. А можливо, що провісництво __не розповідає__ про майбутнє? Is it possible that the prophecy does not tell about the future? Можливо, провісництво __творить__ це майбутнє? Perhaps divination is creating this future? А може, він мимоволі дозволив своєму життю заплутатись у невидимій павутині, чи вона впіймала його в тому давньому пробудженні, і тепер він став жертвою павука-майбутнього, який навіть зараз насувається на нього зі своїми страховинними хеліцерами? Or maybe he had involuntarily allowed his life to get entangled in an invisible web, or had she caught him in that long-ago awakening, and now he was the victim of a future spider that is even now approaching him with its insurance chelicerae?

Спала йому на думку аксіома Бене Ґессерит: __використання грубої сили робить безмежно вразливим до впливу ще більших сил.__ — Я знаю, чого ти сердишся, — сказала Чані, торкнувшись його руки. He came up with the axiom of Bene Gesserit: the use of brute force makes him infinitely vulnerable to the influence of even greater forces. "I know what makes you angry," Chany said, touching his hand. — Так, це правда, що племена відродили старі обряди - Yes, it is true that the tribes revived the old rites

та криваві жертви, але я не брала в них участі. and bloody sacrifices, but I did not take part in them.

Пол глибоко, уривчасто зітхнув. Paul sighed deeply, intermittently. Потік його візії розширювався, перетворюючись на спокійну, глибоку заболонь, де нуртували могутні, непідвладні йому течії. The flow of his vision expanded, turning into a calm, deep sapwood, where powerful currents, not subject to him, swarmed.

— Прошу, — благала Чані. "Please," Chani begged. — Я хочу дитину, нашу дитину. - I want a child, our child. Невже це так жахливо? Is it so awful?

Він погладив її руку, якою вона торкнулася його, і відсунувся. He stroked her hand with which she touched him and pulled away. Підвівшись із ліжка, він погасив світлокулі, підійшов до Getting out of bed, he turned off the lights, went to

балконного вікна й розсунув завіси. balcony window and opened the curtains. Глибока пустеля не могла проникнути сюди інакше, як самим лише запахом. The deep desert could not penetrate here except by the smell itself. Навпроти нього здіймалася в нічне небо стіна без вікон. In front of him rose a wall without windows in the night sky. Місячне світло навкіс падало в закритий сад, на варту з дерев, на широке, вкрите росою листя. The moonlight fell obliquely on the closed garden, on the guard of the trees, on the wide, dew-covered leaves. Він бачив рибний ставок, у якому відображалися зірки, що мерехтіли собі серед листя, у тіні виблискували білі кетяги квітів. He saw a fish pond, which reflected the stars twinkling among the leaves, white catkins of flowers glistening in the shadows. На мить він глянув на цей сад очима фрименів — чужий, грізний, небезпечний своїм марнотратством води. For a moment he looked at this garden through the eyes of the Freemasons - a stranger, formidable, dangerous for his waste of water.

Він згадав водоторгівців, чий спосіб заробітку було зруйновано щедрими роздачами з його рук. He mentioned water traders, whose way of earning money was ruined by generous distributions from his hands. Вони його ненавиділи. They hated him. Він убив минуле. He killed the past. Були ще й інші, хто збирав сяку-таку копійчину, щоб купити згодом дорогоцінну воду, — вони теж його ненавиділи за зміну старого трибу життя. There were others who collected a penny to buy precious water later - they also hated him for changing the old tribe of life. Зі зміною ландшафту планети, згідно з екологічною програмою, проголошеною Муад'Дібом, наростав і людський спротив. With the change of the planet's landscape, according to the ecological program announced by Muad'Dib, human resistance grew. Чи ж не було гординею думати, запитував він себе, наче він може вчинити таке з цілою планетою: щоб там усе росло, і росло за його повелінням? Wasn't it a pride to think, he wondered, as if he could do this to the whole planet: that everything would grow there, and grow at his command? Навіть якщо це йому вдасться, як же тоді Всесвіт, що чекає зовні? Even if he succeeds, what about the universe that awaits outside? Чи не боїться він подібного поводження із собою? Isn't he afraid of such treatment?

Він різко засунув завіси й вимкнув вентилятори. He slammed the curtains shut and turned off the fans. Повернувшись у темряві до Чані, відчув, що вона там його чекає. When he returned to Chan in the dark, he felt that she was waiting for him there. Її водяні кільця побрязкували, наче дзвоники на карнавках прочан. Its water rings rattled like bells on pilgrims' carnivals. Рухаючись на цей звук, він наткнувся на її простягнуті руки.

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.