×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.


image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 17 Частина (2)

17 Частина (2)

— Він завжди так говорить, — виправдовувався Усайм.

—Я не говорю, — заперечив Біджаз. — Оперую машиною,

званою язиком. Вона скрипить і тріщить, але це моя власність. «Іграшка тлейлаксу, навчена й метка, — подумав Пол. Бене

Тлейлакс ніколи не викидають чогось настільки цінного».

Він озирнувся й придивився до карлика. Округлі очі кольору меланжу відповіли йому таким самим поглядом.

— Які інші здібності ти маєш, Біджазе? — спитав Пол.

— Знаю, коли нам слід іти, — відповів Біджаз. — На таке небагато людей здібні. Настав час закінчень — і це добрий його початок. Починаймо йти, Усулю.

Пол знову повернувся до спогадів: карлика там не було, але слова малого чоловічка пасували до цієї оказії.

— Біля дверей ти назвав мене «сір», — промовив Пол. — Ти мене знаєш?

— Ти наскрізь сірий «сір», — відповів Біджаз, вишкірюючись. — Ти щось значно більше, ніж підколонний Усуль. Ти Імператор Атрід, Пол Муад'Діб. А ще ти мій палець. — Він підняв вказівний палець правої руки.

— Біджазе! — гримнула Дгурі. — Ти спокушаєш долю.

— Я спокушаю свого пальця, — пискливим голосом запротестував Біджаз і вказав на Усуля. — Вказую на Усуля. Хіба ж мій палець — це не сам Усуль? Чи, може, це відбиток чогось основнішого? — Він підніс палець до очей, із глузливою посмішкою оглянув його з одного боку, тоді з іншого. — Аххх, це ж просто палець.

— Він завжди отак плете, — засмучено сказала Дгурі. — Гадаю, що через це тлейлаксу його й викинули.

— Я не буду підопічним, — примовляв Біджаз, — але матиму нового опікуна. Як дивно впливає той палець!

Карлик глянув на Дгурі та Усайма своїми напрочуд блискучими очима.

— Не надто міцні зв'язки тримають нас укупі, Усайме. Кілька сльозинок — та й розлучимося.

Великі стопи карлика зачалапали підлогою. Крутнувшись, він зупинився перед Полом.

— Аххх, опікуне! Довгу ж дорогу я пройшов, аби тебе знайти. Пол ствердно кивнув.

— Будеш зі мною добрим, Усулю? — спитав Біджаз. — Я ж особистість, ти це знаєш. Особистості мають багато подоб і розмірів. Це лише одна з них. Щодо м'язів, то я слабкий, а от щодо рота — дужий; легко мене прогодувати, але дорого наповнити. Спорожнюй мене, скільки хочеш, однаково залишиться більше, ніж запхнули туди люди.

— Нема часу на твої дурні загадки, — гримнула Дгурі. — Вам треба йти.

— У мене загадок аж по вінця, — відповів Біджаз, — але не всі вони дурні. Піти, Усулю, означає когось минути, так? І той хтось мусить проминути. Дамо минулому минути. Дгурі каже правду. А один із моїх талантів — це вміння слухати.

— Ти маєш правдочуття? — спитав Пол, вирішивши вичекати час, відміряний видінням. Це значно краще, ніж зруйнувати цю мить, цим лише побільшивши страшні наслідки. Зосталося ще кілька справ, про які мав згадати Усайм, щоб Час не було повернуто в страшніше річище.

— Я маю тепер-чуття, — промовив Біджаз.

Пол зауважив, що карлик став нервовішим. Невже маленький чоловічок передчуває, що станеться? Чи він є своїм власним провидцем?

— Ти питала про Лічну? — раптом спитав Усайм, дивлячись на Дгурі своїм єдиним здоровим оком.

— Лічна в безпеці, — відповіла Дгурі.

Пол опустив голову, аби з виразу його обличчя ніхто не здогадався, що це неправда. У безпеці! Лічна — прах у таємній могилі. — Це добре, — мовив Усайм, прийнявши схилену голову Пола за кивок підтвердження. — Це єдина добра річ з усього цього зла, Усулю. Мені не до вподоби той світ, який ми творимо, знаєш? Краще велося, коли ми самі були в пустелі, а за ворогів мали

тільки Харконненів.

— Інколи лише тонка лінія розділяє багатьох ворогів і багатьох

приятелів, — озвався Біджаз. — Там, де лінія закінчується, нема ні початку, ні кінця. Закінчуймо з цим, мої друзі.

Він підійшов ближче до Пола, нервово переминаючись із ноги на ногу.

— Що таке тепер-чуття? — спитав Пол, тягнучи час і ще більше нервуючи карлика.

— Тепер! — нетерпляче сказав Біджаз. — Тепер! Тепер! — Він узявся тягнути Пола за одяг. — Тепер пішли!

— Меле язиком, але нічого злого в ньому нема, — чуло промовив Усайм, дивлячись на Біджаза здоровим оком.

— Навіть млинок може дати знак до відходу, — відповів Біджаз. — Та ще сльози. Ходімо, доки не закінчився час початку.

— Чого ти боїшся, Біджазе? — спитав Пол.

— Боюся духа, що зараз мене шукає, — пробурмотів Біджаз. На його чолі з'явилися краплі поту. Щоки здригалися. — Боюся того, що не мислить і не матиме тіла, окрім мого, і що воно знову повернеться до себе! Боюся речей, які бачу, і речей, яких не бачу.

«Цей карлик має здатність ясновидіння», — подумав Пол. Біджаз ділив із ним жахливе віщування. Чи ділитиме також і долю віщуна? Чи, може, його віщі сили не надто великі, як у тих, хто для розваги викладає Таро Дюни? А може, більші? Як далеко сягає його погляд?

— Краще б вам уже піти, — зауважила Дгурі. — Біджаз має рацію.

— Кожна хвилина зволікання, — промовив Біджаз, — продовжує... продовжує теперішнє.

«Кожна хвилина зволікання відтерміновує мою провину», — подумав Пол. Отруйний подих хробака, із зубів якого на нього стікає пісок. Це трапилося давно, але зараз він наче вдихав той спогад — запах прянощів та гіркоти. Відчував, що його чекає власний хробак — «урна пустелі».

— Часи неспокійні, — сказав він, відповідаючи на вирок, винесений Усаймом їхньому світові.

— Фримени знають, що робити в неспокійні часи, — відповіла Дгурі.

Усайм погодився з нею, кивнувши тремтячою головою.

Пол глянув на Дгурі. Не очікував вдячності, вона пригнітила б його більше, ніж він спроможний був витримати, але гіркота Усайма й палкий жаль, побачений в очах Дгурі, сколихнули його рішучість. Чи бодай щось вартувало такої ціни?

— Затримуватися безглуздо, — сказала Дгурі.

— Роби, що мусиш, Усулю, — прохрипів Усайм.

Пол зітхнув. Слова з видіння було сказано.

— Усе буде полічено, — мовив він, щоб відповідність була цілковитою. Відвернувшись, він вийшов із кімнати. Услід йому залунало ляскання стоп Біджаза.

—Минуле проминуло, — бурмотів Біджаз, коли вони виходили. — Хай минуле гине там, де йому судилося. Це був брудний день.


17 Частина (2) 17 Teil (2) 17 Part (2) 17 Partie (2) 17 Część (2)

— Він завжди так говорить, — виправдовувався Усайм. "He always says that," Usaim said.

—Я не говорю, — заперечив Біджаз. "I'm not talking," Bijaz said. — Оперую машиною, - I operate a car,

званою язиком. called language. Вона скрипить і тріщить, але це моя власність. It creaks and cracks, but it's my property. «__Іграшка тлейлаксу, навчена й метка, —__ подумав Пол. A tlaylax toy, learned and labeled, Paul thought. — __Бене__ - Ben

__Тлейлакс ніколи не викидають чогось настільки цінного__»__.__ Tlaylax never throws away something so valuable. "

Він озирнувся й придивився до карлика. He looked around and stared at the dwarf. Округлі очі кольору меланжу відповіли йому таким самим поглядом. Round melange eyes answered him with the same look.

— Які інші здібності ти маєш, Біджазе? "What other abilities do you have, Bijaz?" — спитав Пол. Paul asked.

— Знаю, коли нам слід іти, — відповів Біджаз. "I know when we should go," Bijaz said. — На таке небагато людей здібні. - Few people are capable of that. Настав час закінчень — і це добрий його початок. It's time to end - and this is a good start. Починаймо йти, Усулю. Let's start, Usul.

Пол знову повернувся до спогадів: карлика там не було, але слова малого чоловічка пасували до цієї оказії. Paul returned to his memories: the dwarf was not there, but the little man's words fit the occasion.

— Біля дверей ти назвав мене «сір», — промовив Пол. "You called me 'sir' at the door," Paul said. — Ти мене знаєш? - You know me?

— Ти наскрізь сірий «сір», — відповів Біджаз, вишкірюючись. "You're all gray gray," Bijaz said, grinning. — Ти щось значно більше, ніж підколонний Усуль. - You are much more than a subordinate Usul. Ти Імператор Атрід, Пол Муад'Діб. You are Emperor Atreus, Paul Muad'Dib. А ще ти мій палець. And you are my finger. — Він підняв вказівний палець правої руки. He raised the index finger of his right hand.

— Біджазе! "Bijaze!" — гримнула Дгурі. Dguri roared. — Ти спокушаєш долю. - You tempt fate.

— Я спокушаю свого пальця, — пискливим голосом запротестував Біджаз і вказав на Усуля. "I'm seducing my finger," Bijaz protested in a squeaky voice, pointing to Usul. — Вказую на Усуля. - I point to Usul. Хіба ж мій палець — це не сам Усуль? Isn't my finger Usul himself? Чи, може, це відбиток чогось основнішого? Or maybe it's an imprint of something more basic? — Він підніс палець до очей, із глузливою посмішкою оглянув його з одного боку, тоді з іншого. He raised a finger to his eyes, looked at him with a sarcastic smile on one side, then on the other. — Аххх, це ж просто палець. - Ahhh, it's just a finger.

— Він завжди отак плете, — засмучено сказала Дгурі. "He always weaves like that," Dguri said sadly. — Гадаю, що через це тлейлаксу його й викинули. - I think that's why he was thrown out because of the tlaylax.

— Я не буду підопічним, — примовляв Біджаз, — але матиму нового опікуна. "I will not be a ward," Bijaz said, "but I will have a new guardian." Як дивно впливає той палець! How strange that finger is!

Карлик глянув на Дгурі та Усайма своїми напрочуд блискучими очима. The dwarf looked at Dgura and Usaim with his surprisingly bright eyes.

— Не надто міцні зв'язки тримають нас укупі, Усайме. "Not very strong ties keep us together, Usime." Кілька сльозинок — та й розлучимося. A few tears - and let's say goodbye.

Великі стопи карлика зачалапали підлогою. The dwarf's big feet touched the floor. Крутнувшись, він зупинився перед Полом. Turning, he stopped in front of Paul.

— Аххх, опікуне! - Ahhh, guardian! Довгу ж дорогу я пройшов, аби тебе знайти. I have come a long way to find you. Пол ствердно кивнув.

— Будеш зі мною добрим, Усулю? "Will you be kind to me, Usul?" — спитав Біджаз. — Я ж особистість, ти це знаєш. - I'm a person, you know that. Особистості мають багато подоб і розмірів. Individuals have many similarities and sizes. Це лише одна з них. This is just one of them. Щодо м'язів, то я слабкий, а от щодо рота — дужий; легко мене прогодувати, але дорого наповнити. As for the muscles, I am weak, but as for the mouth - strong; it's easy to feed me, but expensive to fill. Спорожнюй мене, скільки хочеш, однаково залишиться більше, ніж запхнули туди люди. Empty me as much as you want, there will still be more left than people pushed there.

— Нема часу на твої дурні загадки, — гримнула Дгурі. "There's no time for your stupid riddles," Dguri growled. — Вам треба йти. "You have to go."

— У мене загадок аж по вінця, — відповів Біджаз, — але не всі вони дурні. "I have riddles," said Bijaz, "but not all of them are stupid." Піти, Усулю, означає когось минути, так? To leave, Usul, means someone's minutes, right? І той хтось мусить проминути. And that someone has to pass. Дамо минулому минути. Let's give the last minute. Дгурі каже правду. Dhuri is telling the truth. А один із моїх талантів — це вміння слухати. And one of my talents is the ability to listen.

— Ти маєш правдочуття? "Do you have any credibility?" — спитав Пол, вирішивши вичекати час, відміряний видінням. Paul asked, deciding to wait for the time measured by the vision. Це значно краще, ніж зруйнувати цю мить, цим лише побільшивши страшні наслідки. This is much better than ruining this moment, only to increase the terrible consequences. Зосталося ще кілька справ, про які мав згадати Усайм, щоб Час не було повернуто в страшніше річище. There were a few more things to do, which Usaim had to mention, so that Time would not be turned back into a worse river.

— Я маю __тепер__-чуття, — промовив Біджаз. "I have a feeling now," Bijaz said.

Пол зауважив, що карлик став нервовішим. Paul noticed that the dwarf became more nervous. Невже маленький чоловічок передчуває, що станеться? Is the little man anticipating what will happen? Чи він є своїм власним провидцем? Is he his own seer?

— Ти питала про Лічну? - Did you ask about Lichna? — раптом спитав Усайм, дивлячись на Дгурі своїм єдиним здоровим оком. Usaim asked suddenly, looking at Dgura with his only healthy eye.

— Лічна в безпеці, — відповіла Дгурі. "Personally safe," Dguri replied.

Пол опустив голову, аби з виразу його обличчя ніхто не здогадався, що це неправда. Paul lowered his head so that no one could tell from the look on his face that this was not true. __У безпеці!__ Лічна — прах у таємній могилі. Safe! Personal - ashes in a secret grave. — Це добре, — мовив Усайм, прийнявши схилену голову Пола за кивок підтвердження. "That's good," Usime said, taking Paul's bowed head for a nod of confirmation. — Це єдина добра річ з усього цього зла, Усулю. "It's the only good thing in all this evil, Usul." Мені не до вподоби той світ, який ми творимо, знаєш? I don't like the world we create, you know? Краще велося, коли ми самі були в пустелі, а за ворогів мали It was better when we were in the desert and had enemies

тільки Харконненів. only the Harkonnens.

— Інколи лише тонка лінія розділяє багатьох ворогів і багатьох - Sometimes only a thin line separates many enemies and many

приятелів, — озвався Біджаз. friends, - said Bijaz. — Там, де лінія закінчується, нема ні початку, ні кінця. - Where the line ends, there is no beginning or end. Закінчуймо з цим, мої друзі. Let's get this over with, my friends.

Він підійшов ближче до Пола, нервово переминаючись із ноги на ногу. He moved closer to Paul, nervously shifting from foot to foot.

— Що таке __тепер-__чуття? - What is the sense now? — спитав Пол, тягнучи час і ще більше нервуючи карлика. Paul asked, wasting his time and making the dwarf even more nervous.

— Тепер! - Now! — нетерпляче сказав Біджаз. Bijaz said impatiently. — Тепер! - Now! Тепер! Now! — Він узявся тягнути Пола за одяг. He began to pull Paul by his clothes. — Тепер пішли! - Now let's go!

— Меле язиком, але нічого злого в ньому нема, — чуло промовив Усайм, дивлячись на Біджаза здоровим оком. "He grinds his tongue, but there's nothing wrong with it," Usaim said, looking at Bijaz with a healthy eye.

— Навіть млинок може дати знак до відходу, — відповів Біджаз. "Even a grinder can signal to leave," Bijaz said. — Та ще сльози. - Yes, there will be tears. Ходімо, доки не закінчився час початку. Let's go until the start time is over.

— Чого ти боїшся, Біджазе? "What are you afraid of, Bijaz?" — спитав Пол. Paul asked.

— Боюся духа, що зараз мене шукає, — пробурмотів Біджаз. "I'm afraid the ghost is looking for me now," Bijaz muttered. На його чолі з'явилися краплі поту. Drops of sweat appeared on his forehead. Щоки здригалися. His cheeks twitched. — Боюся того, що не мислить і не матиме тіла, окрім мого, і що воно знову повернеться до себе! - I am afraid that he does not think and will not have a body other than mine, and that it will return to itself! Боюся речей, які бачу, і речей, яких не бачу. I'm afraid of things I see and things I don't see.

«__Цей карлик має здатність ясновидіння__»__, —__ подумав Пол. This dwarf has clairvoyance, Paul thought. Біджаз ділив із ним жахливе віщування. Bijaz shared with him a terrible prophecy. Чи ділитиме також і долю віщуна? Will he also share the fortune of the soothsayer? Чи, може, його віщі сили не надто великі, як у тих, хто для розваги викладає Таро Дюни? Or maybe his prophetic powers are not as great as those who teach Tarot Dunes for fun? А може, більші? Or maybe bigger? Як далеко сягає його погляд? How far does his gaze go?

— Краще б вам уже піти, — зауважила Дгурі. "You'd better go now," said Dguri. — Біджаз має рацію. - Bijaz is right.

— Кожна хвилина зволікання, — промовив Біджаз, — продовжує... продовжує теперішнє. "Every minute of procrastination," Bijaz said, "continues ... continues the present."

«__Кожна хвилина зволікання відтерміновує мою провину__»__, —__ подумав Пол. Every minute of procrastination postpones my guilt, Paul thought. Отруйний подих хробака, із зубів якого на нього стікає пісок. Poisonous breath of a worm, from the teeth of which sand flows down on it. Це трапилося давно, але зараз він наче вдихав той спогад — запах прянощів та гіркоти. It had happened a long time ago, but now he seemed to be inhaling that memory - the smell of spices and bitterness. Відчував, що його чекає власний хробак — «урна пустелі». He felt that his own worm was waiting for him - the "urn of the desert".

— Часи неспокійні, — сказав він, відповідаючи на вирок, винесений Усаймом їхньому світові. "Times are troubled," he said, responding to Usaim's verdict on their world.

— Фримени знають, що робити в неспокійні часи, — відповіла Дгурі. "The Freemasons know what to do in troubled times," said Dguri.

Усайм погодився з нею, кивнувши тремтячою головою. Usaim agreed with her, nodding his trembling head.

Пол глянув на Дгурі. Paul looked at Dgura. Не очікував вдячності, вона пригнітила б його більше, ніж він спроможний був витримати, але гіркота Усайма й палкий жаль, побачений в очах Дгурі, сколихнули його рішучість. He did not expect gratitude, it would have oppressed him more than he could bear, but Usaim's bitterness and the bitter regret seen in Dguri's eyes shook his resolve. Чи __бодай щось__ вартувало такої ціни? Was there anything worth the price?

— Затримуватися безглуздо, — сказала Дгурі. "It's pointless to linger," Dguri said.

— Роби, що мусиш, Усулю, — прохрипів Усайм. "Do what you have to do, Usul," Usaim croaked.

Пол зітхнув. Paul sighed. Слова з видіння було сказано. The words of the vision were spoken.

— Усе буде полічено, — мовив він, щоб відповідність була цілковитою. "Everything will be counted," he said, so that the correspondence would be complete. Відвернувшись, він вийшов із кімнати. Turning away, he left the room. Услід йому залунало ляскання стоп Біджаза. He was followed by the clapping of Bijaz's feet.

—Минуле проминуло, — бурмотів Біджаз, коли вони виходили. "The past is over," Bijaz muttered as they left. — Хай минуле гине там, де йому судилося. "Let the past perish where it is destined." Це був брудний день.