×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими правилами обробки файлів «cookie».


image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 12 Частина (1)

12 Частина (1)

Не проси в сонця милосердя.

Стілґар, коментарі до «Трудів і страстей Муад'Діба»

«Одна мить нерозважності може виявитися фатальною», — нагадувала собі Превелебна Матір Ґай Єлена Могіям.

Зберігаючи цілковито спокійний погляд, вона шкандибала в кільці фрименських вартових. Знала, що один із них глухонімий та невразливий для Голосу. Безсумнівно, йому наказано вбити її за найменшої провокації.

«Для чого Пол мене викликав? — питала вона себе. — Невже намірився винести вирок?» Вона пам'ятала той давній день, коли випробовувала його... ще дитину, Квізац Хадераха. Він уже тоді був міцним горішком.

Хай його мати буде проклята навіки-віків! Це з її вини Бене Ґессерит втратили контроль над цією генетичною лінією.

Уздовж склепінчастих переходів хвилею поширювалася тиша, випереджаючи її свиту. Вона відчувала цей рух як гасло. Пол почує тишу. Знатиме про її прихід іще до оголошення. Не втішала себе ілюзією, наче її сила перевершувала його силу.

Прокляття!

З неприємністю відчувала тягар свого віку: болючі суглоби, реакції не такі швидкі, м'язи не такі пружні — уже не ті батоги, що були замолоду. За її плечима довгий сьогоднішній день і довге життя. Провела вона цей день із Таро Дюни, даремно шукаючи якоїсь указівки про свою долю. Але карти наче заснули.

Вартові завели її за ріг, до чергового нескінченного, здавалося, склепінчастого переходу. Якщо дивитися вгору крізь розміщені ліворуч від неї трикутні метаскляні вікна, у глибокій тіні, кинутій пообіднім сонцем, можна було побачити шпалери виноградної лози та квіти кольору індиго. Підлога була вистелена плиточкою

із зображеннями підводних створінь, мешканців екзотичних планет. Усюди нагадування про воду. Багатство... процвітання. Крізь іншу залу проходили виряджені постаті, крадькома зиркаючи на Превелебну Матір. З їхньої поведінки — і напруження — відчувалося: упізнавали її.

Вона не зводила погляду з потилиці та лінії акуратно підстриженого волосся вартового, котрий ішов перед нею: молода плоть, рожеві брижики над коміром однострою.

Велич тієї ігхір-цитаделі1 почала справляти на неї враження. Переходи... переходи... Вони проминули прочинені двері, з-за яких долинули звуки тамбурину й флейти — мелодія була древньою й ніжною. Вона запримітила, як із кімнати на неї глянули сині на синьому фрименські очі, і відчула в них фермент легендарних повстань, що кипів у їхніх диких генах.

Вона одразу відчула той тягар, що віддавна несла його, бо хіба могла бене-ґессеритка хоч на мить забути про існування генів та їхніх можливостей. Яка болюча втрата! І все через цього клятого дурня Атріда! Як він сміє нехтувати своїм коштовним набутком і не продовжувати генофонд? Квізац Хадерах! Народжений не в належний час, але справжній — настільки ж справжній, як і ця гидь, його сестра... ось де незнана небезпека. Дика Превелебна Матір, сплоджена й вихована без бене-ґессеритської дисципліни. Не прищеплено їй вірності планомірному розвитку генів. Безсумнівно, вона володіє всіма силами свого брата й іще дуже багатьма.

Розмір цитаделі почав її гнітити. Чи ті переходи ніколи не закінчаться? Це місце аж смерділо неуявною фізичною силою. Жодна планета, жодна цивілізація не бачили ніколи такої рукотворної величі. Між цими стінами помістилося б кілька давніх міст!

Вони проминули овальні двері з мерехтливими вогниками. Вона розпізнала іксіанський виріб — вихід із пневматичної транспортної системи. Чому її змусили так далеко йти? У її мізках почала формуватися відповідь: цей примус мав приготувати її до імператорської аудієнції.

Майже непримітний натяк, але в поєднанні з іншими тонкими ознаками — певною стриманістю вартових, тим, як вони добирали слова, слідами примітивного остраху в їхніх очах, коли вони називали її Превелебною Матір'ю, холодно-ввічливою, цілковито позбавленою запаху природою цих зал, — усього цього разом було достатньо, аби відкрити багато речей, які бенеґессеритка могла належно інтерпретувати.

Пол чогось хотів від неї!

Вона приховала піднесений настрій. Отже, існувала можливість торгу. Залишилося тільки виявити природу цього важеля та перевірити його силу. Деякі важелі зрушували з місця речі, більші за цю цитадель. Відомо, що дотик пальця, бувало, перевертав цивілізації.

Превелебна Матір згадала висловлювання Скителі: «Створіння, що розвинулося до певної стадії, радше вибере смерть, ніж перетвориться на власну протилежність».

Переходи, якими її вели, непомітно й поступово збільшувалися завдяки вигадливим аркам, розширенню основ колон, заміні трикутних вікон більшими, прямокутними. Зрештою перед нею з'явилися подвійні двері, розміщені в центрі протилежної стіни високого передпокою. Вона відчувала, що двері дуже високі, і насилу стримала здивоване зітхання, коли її тренована свідомість оцінювала їхні справжні пропорції. Заввишки ці двері мали щонайменше вісімдесят метрів, і половину цього — завширшки.

Коли вона зі своїм супроводом підійшла ближче, двері розчинилися досередини — потужний безшумний рух прихованих механізмів. Вона розпізнала ще один іксіанський витвір. Крізь ці гігантські двері вона й вступила зі своїми стражниками до Великої Приймальної Зали Імператора Пола Атріда — «Муад'Діба, порівняно з яким усі люди — карлики». Тепер вона навіч бачила втілення цього популярного висловлювання.

Ідучи в бік Пола, котрий сидів оддалік на престолі, Превелебна Матір виявила, що архітектурні тонкощі довкола вражають більше, ніж огром зали. Простір був величезним: міг повністю вмістити цитадель будь-якого правителя в людській історії. Відкритий обшир кімнати багато говорив про приховані структурні сили, що гармоніювали з її красою. Ферми й опорні балки, на яких трималися ці стіни, та високий купол стелі мусили перевершувати все, що намагалися зробити раніше. Усе тут свідчило про інженерний геній.

Що ближче до кінця, тим зала непомітно знижувалася, щоб постать Пола на троні, встановленому в центрі подіуму, не здавалася карликовою. Навпаки, нетренована свідомість, приголомшена довколишніми пропорціями, спершу побачить його значно більшим, ніж він є насправді. Кольори теж вражали незахищену психіку: зелений трон Пола був вирізаний із суцільного гаґарського смарагда. Він символізував життя, але, згідно з фрименськими віруваннями, зелений був кольором трауру. Подейкували, що той, хто сидить тут, може змусити будь-кого опечалитися. Життя і смерть зливалися в єдиному символі, підкреслюючи єдність у протилежностях. За троном каскадами спадали завіси теракотово-оранжевої барви — куркумове золото землі Дюни з коричними крупинками меланжу. Для тренованого ока ця символіка була очевидною, але невтаємничених немов вдаряла молотком.

Час теж грав свою роль у цьому спектаклі.

Превелебна Матір підраховувала, скільки хвилин їй знадобиться, щоб доплентатися до Імператорської Присутності. Часу досить, аби кожен проникся повагою, як і тією безмежною могуттю, що тисне звідусюди. Ти можеш розпочати свій шлях у напрямку трону як сповнена гідності людина, але закінчиш його комашкою.

Помічники й ад'ютанти стояли довкола Імператора строєм, що було доволі незвично: пильна варта вздовж задрапованої стіни; ця гидь, Алія, — на дві сходинки нижче від Пола й трохи зліва від нього; імператорський лакей Стілґар — на сходинку нижче від Алії, прямо під нею; праворуч, на першій сходинці від підлоги — самотня постать — оживлена плоть Дункана Айдаго, гхола. Між гвардійцями вона розрізнила старших фрименів, бородатих наїбів із мозолями від дистикостів на носах, за поясами в них були крис-ножі, кілька мауля-пістолетів і навіть лазеростріли. Це мали б бути особливо довірені люди, подумала вона, якщо їм дозволили носити лазеростріли в присутності Пола, звичайно ж, захищеного силовим щитом. Довкола нього мерехтіло поле. Один імпульс із лазеростріла в це поле — і замість усієї цитаделі буде одна велика діра.

Її варта зупинилася за десять кроків від підніжжя трону й розступилася, аби Імператор міг її бачити. Тепер вона зауважила відсутність Чані й Ірулан і задумалася над цим. Їй казано, що жодна важлива аудієнція не обходиться без цієї пари.

Вона одразу ж вирішила перейти в наступ і промовила:

— Отож великий Пол Атрід зволить бачити ту, котру прирік на вигнання.

Пол криво посміхнувся, подумавши: «Вона знає, що я чогось від неї хочу». Враховуючи, що вона та, ким є, інакше й бути не могло. Він визнавав її силу. Бене-ґессеритки не випадково стають Превелебними Матерями.

— Може, відмовимося від словесного фехтування? — запропонував він.

«То це так легко?» — здивувалася вона. А вголос сказала:

— Чого ти хочеш?

Стілґар ворухнувся, кинувши на Пола гострий погляд. Імператорському лакеєві не подобався її тон.

— Стілґар хоче, щоб я тебе вислав, — промовив Пол.

— А не вбити мене? — запитала вона. — Я сподівалася чогось

відвертішого від фрименського наїба.

Стілґар глянув з-під лоба й сказав:

— Я часто мушу казати не те, що думаю. Це зветься дипломатією. — То слід відмовитися й від дипломатії, — промовила вона.

Конче було змушувати мене йти так далеко? Я вже стара жінка. — Треба було показати, яким безсердечним я можу бути, — від-

повів Пол. — Так ти краще оціниш мою великодушність.

— Ти відважуєшся на такі грубощі з Бене Ґессерит? — запитала вона.

— Так, бо грубі вчинки теж несуть певні повідомлення, — промовив Пол.

Вона завагалася, обдумуючи його слова. То він іще може обійтися без неї... грубо, неприховано, якщо вона... що вона? Відтак пробурмотіла:

— Скажи, чого ти хочеш від мене?

Алія глянула на брата й кивнула в бік завіси позаду трону. Вона знала аргументи Пола в цій справі, але їй усе це не подобалося. Це можна було назвати диким пророцтвом: вона не бажала бути співучасницею цих торгів.

— Будь обережною з тим, що кажеш мені, стара, — сказав Пол.

«Він називав мене старою, коли сам іще був шмаркачем, — думала Превелебна Матір. Нагадує мені про мою роль у його минулому? Я тоді вирішила, то чому зараз мушу змінювати своє рішення?» Вона фізично відчувала відповідальність моменту: коліна її тремтіли, м'язи хапали корчі.

— Прогулянка була довгою, — промовив Пол, — і я бачу, що ти втомлена. Перейдімо до моєї приватної кімнати за троном. Там ти зможеш сісти.

Він зробив рукою знак Стілґару й підвівся.

Стілґар і гхола наблизилися до неї, допомогли їй піднятися й перейти вслід за Полом крізь схований за портьєрою перехід. Вона здогадалася, чого він прийняв її в залі: пантоміма для охоронців і наїбів. То він їх побоювався. А тепер — тепер проявляє дружню доброзичливість, зважуючись на такі штучки з Бене Ґессерит. Чи це справді відвага? Вона відчула ще чиюсь присутність, озирнулася й побачила Алію. Очі молодої жінки дивилися зловісно. Превелебна Матір здригнулася.

Приватна кімната в кінці переходу виявилася двадцятиметровим пласталевим кубом, освітленим жовтими світлокулями; довкола стін висіли густооранжеві завіси з пустельного диститенту. Усередині були дивани, м'які подушки, відчувався слабкий запах меланжу, на низькому столику — кришталеві флакони з водою. Порівняно із залою кімната виглядала малою й тісною.

Пол посадив її на диван, став над нею, вивчаючи її старече обличчя — сталеві зуби, очі, що приховували більше, ніж виявляли, поорану зморшками шкіру. Відтак він указав на флакон із водою. Вона заперечно хитнула головою, відкинувши пасмо сивого волосся.

Тихим голосом Пол промовив:

— Я хочу поторгуватися з тобою за життя моєї коханої. Стілґар прочистив горло.

Алія торкнулася пальцем руків'я схованого на грудях крис-ножа.

Гхола зостався біля дверей: безпристрасне обличчя, металеві

очі, спрямовані в простір над головою Превелебної Матері.

— Ти мав видіння про мою співучасть у її смерті? — спитала Превелебна Матір. Вона зосередила увагу на гхолі, який чомусь

її непокоїв. Чому вона відчуває загрозу з його боку? Він же знаряддя змови.

— Знаю, чого ти від мене хочеш, — сказав Пол, уникаючи відповіді на її запитання.

«Себто лише підозрює», — подумала вона. Превелебна Матір опустила погляд на носаки своїх черевиків, що виступали з-під подолу сукні. Чорні... чорні... на взутті й одязі позначилося її ув'язнення: були вони поплямлені, пожмакані. Вона підняла підборіддя й зустрілася з гнівним поглядом Пола. Відчула піднесення, але сховала емоції за стиснутими губами й примруженими повіками.

— І яку ж ти ціну пропонуєш? — поцікавилася вона.

— Можете отримати моє сíм'я, але не мене, — відповів Пол. — Ірулан буде вигнано й штучно запліднено...

— Як ти смієш! — спалахнула Превелебна Матір, завмерши від жаху.

Стілґар ступив на півкроку вперед.

Гхола безтурботно посміхнувся. Тепер Алія пильно на нього глянула.

— Ми не обговорюватимемо речей, заборонених вашим Сестринством, — промовив Пол. — Я не збираюся слухати жодних розмов про гріхи, мерзоту чи вірування, що вціліли після минулих джигадів. Можете отримати моє сíм'я для ваших планів, але жодна народжена Ірулан дитина не посяде мій трон.

— Твій трон, — глузливо сказала вона.

Мій трон.

— То хто ж народить спадкоємця Імперії?

— Чані.

— Вона безплідна.

— Вона при надії.

Мимовільне зітхання видало її шок.

— Брешеш! — відрізала вона.

Стілґар рвонувся вперед. Пол застережливо підняв руку.

— Ми вже два дні знаємо, що вона носить мою дитину.

— Але Ірулан...

— Лише штучним методом. Така моя пропозиція. Превелебна Матір заплющила очі, щоб не бачити його обличчя. Проклятий! Так забавлятися з генетикою! У її грудях кипіла відраза. Наука Бене Ґессерит, повчання Батлеріанського Джигаду — усі забороняли такий акт. Не слід принижувати найвищі поривання людства. Жодна машина не може функціонувати, як людський мозок. Жодне слово, жоден учинок не повинні навіть натякати, що людей можна розводити, наче тварин.

— Твоє рішення? — запитав Пол.

Вона струснула головою. Гени, многоцінні гени Атрідів — лише вони істотні. Але ж для Сестринства любовне поєднання значить більше, ніж сперма та яйцеклітина. Бене Ґессерит намагалися вловити душу.

Тепер Превелебна Матір зрозуміла витончену глибину пропозиції Пола. Він змусив би Сестринство до співучасті в акті, що викликав би загальний гнів... якби колись перестав бути таємницею. Вони не могли б проголосити такого батьківства, якщо Імператор заперечить. Така монета врятує гени Атрідів для Сестринства, але ніколи не купить трону.

12 Частина (1) 12 Teil (1) 12 Part (1) 12 Część (1)

Не проси в сонця милосердя. Do not ask the sun for mercy.

Стілґар, коментарі до «Трудів і страстей Муад'Діба» Stilgar, comments on "The Works and Passions of Muad'Dib" Стілґар, коментарі до «Трудів і страстей Муад'Діба»

«Одна мить нерозважності може виявитися фатальною», — нагадувала собі Превелебна Матір Ґай Єлена Могіям. "One moment of recklessness can be fatal," the Reverend Mother Guy Elena reminded Mogiam.

Зберігаючи цілковито спокійний погляд, вона шкандибала в кільці фрименських вартових. Keeping her eyes completely calm, she stumbled into the ring of Freemason guards. Знала, що один із них глухонімий та невразливий для Голосу. She knew that one of them was deaf-mute and invulnerable to the Voice. Безсумнівно, йому наказано вбити її за найменшої провокації. Undoubtedly, he was ordered to kill her at the slightest provocation.

«Для чого Пол мене викликав? “Why did Paul call me? — питала вона себе. She asked herself. — Невже намірився винести вирок?» Вона пам'ятала той давній день, коли випробовувала його... ще дитину, Квізац Хадераха. "Did you really intend to pass sentence?" She remembered the old day when she had tested him ... as a child, Haderah's Quiz. Він уже тоді був міцним горішком. He was already a strong nut.

Хай його мати буде проклята навіки-віків! May his mother be cursed forever and ever! Це з її вини Бене Ґессерит втратили контроль над цією генетичною лінією. It was her fault that Bene Gesserit lost control of this genetic line.

Уздовж склепінчастих переходів хвилею поширювалася тиша, випереджаючи її свиту. Along the vaulted passages, a wave of silence spread, ahead of her retinue. Вона відчувала цей рух як гасло. She felt this movement as a slogan. Пол почує тишу. Paul will hear the silence. Знатиме про її прихід іще до оголошення. Will know about her arrival before the announcement. Не втішала себе ілюзією, наче її сила перевершувала його силу. She did not comfort herself with the illusion that her strength surpassed his strength.

Прокляття! Curse!

З неприємністю відчувала тягар свого віку: болючі суглоби, реакції не такі швидкі, м'язи не такі пружні — уже не ті батоги, що були замолоду. I felt the burden of my age with discomfort: sore joints, reactions not so fast, muscles not so elastic - no longer the whips that were in their youth. За її плечима довгий сьогоднішній день і довге життя. Behind her shoulders is a long day and a long life. Провела вона цей день із Таро Дюни, даремно шукаючи якоїсь указівки про свою долю. She spent the day with the Dune Tarot, searching in vain for some clue to her destiny. Але карти наче заснули. But the cards seemed to fall asleep.

Вартові завели її за ріг, до чергового нескінченного, здавалося, склепінчастого переходу. The guards led her around the corner to another seemingly endless vaulted passage. Якщо дивитися вгору крізь розміщені ліворуч від неї трикутні метаскляні вікна, у глибокій тіні, кинутій пообіднім сонцем, можна було побачити шпалери виноградної лози та квіти кольору індиго. If you looked up through the triangular metaglass windows to her left, in the deep shadows cast by the midday sun, you could see vine wallpaper and indigo flowers. Підлога була вистелена плиточкою The floor was tiled

із зображеннями підводних створінь, мешканців екзотичних планет. with images of underwater creatures, inhabitants of exotic planets. Усюди нагадування про воду. Water reminders everywhere. Багатство... процвітання. Wealth ... prosperity. Крізь іншу залу проходили виряджені постаті, крадькома зиркаючи на Превелебну Матір. Dressed figures passed through the other hall, glancing furtively at the Reverend Mother. З їхньої поведінки — і напруження — відчувалося: упізнавали її. From their behavior - and tension - it was felt: they recognized her.

Вона не зводила погляду з потилиці та лінії акуратно підстриженого волосся вартового, котрий ішов перед нею: молода плоть, рожеві брижики над коміром однострою. She kept her eyes on the back of her head and the line of neatly cut hair of the guard in front of her: young flesh, pink ripples over the collar of her uniform.

Велич тієї ігхір-цитаделі1 почала справляти на неї враження. The grandeur of that igkhir citadel1 began to impress her. Переходи... переходи... Вони проминули прочинені двері, з-за яких долинули звуки тамбурину й флейти — мелодія була древньою й ніжною. Passages... passages... They passed an open door, from behind which came the sounds of tambourine and flute, the melody ancient and gentle. Вона запримітила, як із кімнати на неї глянули сині на синьому фрименські очі, і відчула в них фермент легендарних повстань, що кипів у їхніх диких генах. She noticed Freeman's blue eyes looking at her from the room, and she felt the enzyme of the legendary uprisings boiling in their wild genes.

Вона одразу відчула той тягар, що віддавна несла його, бо хіба могла бене-ґессеритка хоч на мить забути про існування генів та їхніх можливостей. She immediately felt the burden she had borne for a long time, because could the Bene-Gesserite forget for a moment about the existence of genes and their capabilities. Яка болюча втрата! What a painful loss! І все через цього клятого дурня Атріда! And all because of this damn fool Atrida! Як він сміє нехтувати своїм коштовним набутком і не продовжувати генофонд? How can he neglect his valuable possessions and not continue the gene pool? Квізац Хадерах! Quizz Haderah! Народжений не в належний час, але справжній — настільки ж справжній, як і ця гидь, його сестра... ось де незнана небезпека. Born at the wrong time, but real - as real as this guide, his sister ... that's where the danger is unknown. Дика Превелебна Матір, сплоджена й вихована без бене-ґессеритської дисципліни. Wild Reverend Mother, bred and brought up without Bene-Gesserit discipline. Не прищеплено їй вірності планомірному розвитку генів. Loyalty to the planned development of genes has not been instilled in her. Безсумнівно, вона володіє всіма силами свого брата й іще дуже багатьма. Undoubtedly, she has all the strength of her brother and many more.

Розмір цитаделі почав її гнітити. The size of the citadel began to depress her. Чи ті переходи ніколи не закінчаться? Or will those transitions never end? Це місце аж смерділо неуявною фізичною силою. This place smelled of unimaginable physical force. Жодна планета, жодна цивілізація не бачили ніколи такої рукотворної величі. No planet, no civilization has ever seen such man-made greatness. Між цими стінами помістилося б кілька давніх міст! Between these walls would fit several ancient cities!

Вони проминули овальні двері з мерехтливими вогниками. They passed an oval door with flickering lights. Вона розпізнала іксіанський виріб — вихід із пневматичної транспортної системи. She recognized the Ixian product - the exit from the pneumatic transport system. Чому її змусили так далеко йти? Why was she forced to go so far? У її мізках почала формуватися відповідь: цей примус мав приготувати її до імператорської аудієнції. The answer began to form in her mind: this coercion was to prepare her for an imperial audience.

Майже непримітний натяк, але в поєднанні з іншими тонкими ознаками — певною стриманістю вартових, тим, як вони добирали слова, слідами примітивного остраху в їхніх очах, коли вони називали її Превелебною Матір'ю, холодно-ввічливою, цілковито позбавленою запаху природою цих зал, — усього цього разом було достатньо, аби відкрити багато речей, які бенеґессеритка могла належно інтерпретувати. Almost imperceptible hint, but combined with other subtle signs - a certain restraint of the guards, the way they chose words, traces of primitive fear in their eyes when they called her the Reverend Mother, cold-polite, completely odorless nature of these halls, - All this together was enough to reveal many things that the Benegeserit could properly interpret.

Пол чогось хотів від неї! Paul wanted something from her!

Вона приховала піднесений настрій. She hid her high spirits. Отже, існувала можливість торгу. So, there was a possibility of bargaining. Залишилося тільки виявити природу цього важеля та перевірити його силу. It remains only to discover the nature of this lever and test its strength. Деякі важелі зрушували з місця речі, більші за цю цитадель. Some levers moved things larger than this citadel. Відомо, що дотик пальця, бувало, перевертав цивілізації. It is known that the touch of a finger used to turn civilizations upside down.

Превелебна Матір згадала висловлювання Скителі: «__Створіння, що розвинулося до певної стадії, радше вибере смерть, ніж перетвориться на власну протилежність__». The Reverend Mother recalled Scythia's statement: "A creature that has developed to a certain stage will choose death rather than turn into its own opposite."

Переходи, якими її вели, непомітно й поступово збільшувалися завдяки вигадливим аркам, розширенню основ колон, заміні трикутних вікон більшими, прямокутними. The passages through which it led were imperceptibly and gradually increased due to intricate arches, the expansion of the bases of columns, the replacement of triangular windows with larger, rectangular ones. Зрештою перед нею з'явилися подвійні двері, розміщені в центрі протилежної стіни високого передпокою. Eventually, a double door appeared in front of her, located in the center of the opposite wall of the high hallway. Вона відчувала, що двері __дуже__ високі, і насилу стримала здивоване зітхання, коли її тренована свідомість оцінювала їхні справжні пропорції. She felt that the door was very high, and could hardly hold back a surprised sigh as her trained mind judged their true proportions. Заввишки ці двері мали щонайменше вісімдесят метрів, і половину цього — завширшки. These doors were at least eighty meters high, and half of them were wide.

Коли вона зі своїм супроводом підійшла ближче, двері розчинилися досередини — потужний безшумний рух прихованих механізмів. As she and her entourage approached, the door opened inward, a powerful, silent movement of hidden mechanisms. Вона розпізнала ще один іксіанський витвір. She recognized another Ixian work. Крізь ці гігантські двері вона й вступила зі своїми стражниками до Великої Приймальної Зали Імператора Пола Атріда — «Муад'Діба, порівняно з яким усі люди — карлики». Through these giant doors, she and her guards entered the Great Reception Hall of Emperor Paul Atrid, "Muad'Dib, compared to whom all men are dwarfs." Тепер вона навіч бачила втілення цього популярного висловлювання. Now she has forever seen the embodiment of this popular statement.

Ідучи в бік Пола, котрий сидів оддалік на престолі, Превелебна Матір виявила, що архітектурні тонкощі довкола вражають більше, ніж огром зали. Walking towards Paul, who was sitting on the throne in the distance, the Reverend Mother found that the architectural subtleties around her were more impressive than the vastness of the hall. Простір був величезним: міг повністю вмістити цитадель будь-якого правителя в людській історії. The space was huge: it could fully accommodate the citadel of any ruler in human history. Відкритий обшир кімнати багато говорив про приховані структурні сили, що гармоніювали з її красою. The open space of the room spoke a lot about the hidden structural forces that harmonized with its beauty. Ферми й опорні балки, на яких трималися ці стіни, та високий купол стелі мусили перевершувати все, що намагалися зробити раніше. The trusses and supporting beams on which these walls rested and the high dome of the ceiling had to surpass anything they had tried to do before. Усе тут свідчило про інженерний геній. Everything here testified to an engineering genius.

Що ближче до кінця, тим зала непомітно знижувалася, щоб постать Пола на троні, встановленому в центрі подіуму, не здавалася карликовою. The closer to the end, the lower the hall, so that the figure of Paul on the throne, located in the center of the podium, did not seem dwarf. Навпаки, нетренована свідомість, приголомшена довколишніми пропорціями, спершу побачить його значно більшим, ніж він є насправді. On the contrary, untrained consciousness, stunned by the surrounding proportions, will first see it much larger than it really is. Кольори теж вражали незахищену психіку: зелений трон Пола був вирізаний із суцільного гаґарського смарагда. The colors also struck the unprotected psyche: Paul's green throne was carved from a solid Gagar emerald. Він символізував життя, але, згідно з фрименськими віруваннями, зелений був кольором трауру. It symbolized life, but according to Freemasonry, green was the color of mourning. Подейкували, що той, хто сидить тут, може змусити будь-кого опечалитися. It was rumored that anyone sitting here could make anyone sad. Життя і смерть зливалися в єдиному символі, підкреслюючи єдність у протилежностях. Life and death merged into a single symbol, emphasizing unity in opposites. За троном каскадами спадали завіси теракотово-оранжевої барви — куркумове золото землі Дюни з коричними крупинками меланжу. Behind the throne cascaded curtains of terracotta-orange color - turmeric gold of the Dune land with cinnamon grains of melange. Для тренованого ока ця символіка була очевидною, але невтаємничених немов вдаряла молотком. To the trained eye, this symbolism was obvious, but to the uninitiated it seemed to strike with a hammer.

Час теж грав свою роль у цьому спектаклі. Time also played a role in this play.

Превелебна Матір підраховувала, скільки хвилин їй знадобиться, щоб доплентатися до Імператорської Присутності. The Reverend Mother calculated how many minutes it would take her to reach the Imperial Presence. Часу досить, аби кожен проникся повагою, як і тією безмежною могуттю, що тисне звідусюди. There is enough time for everyone to be respected, as well as the boundless power that presses everywhere. Ти можеш розпочати свій шлях у напрямку трону як сповнена гідності людина, але закінчиш його комашкою. You can start your journey towards the throne as a person full of dignity, but you will end it with an insect.

Помічники й ад'ютанти стояли довкола Імператора строєм, що було доволі незвично: пильна варта вздовж задрапованої стіни; ця гидь, Алія, — на дві сходинки нижче від Пола й трохи зліва від нього; імператорський лакей Стілґар — на сходинку нижче від Алії, прямо під нею; праворуч, на першій сходинці від підлоги — самотня постать — оживлена плоть Дункана Айдаго, гхола. Assistants and adjutants stood in a line around the Emperor, which was quite unusual: a vigilant guard along the draped wall; this guide, Alia, is two steps below Paul and a little to his left; Imperial footman Stilgar - a step below Alia, just below her; to the right, on the first step from the floor - a lone figure - the lively flesh of Duncan Idago, ghola. Між гвардійцями вона розрізнила старших фрименів, бородатих наїбів із мозолями від дистикостів на носах, за поясами в них були крис-ножі, кілька мауля-пістолетів і навіть лазеростріли. Among the guards, she distinguished the older Freemasons, the bearded naibs with calluses from the savages on their noses; Це мали б бути особливо довірені люди, подумала вона, якщо їм дозволили носити лазеростріли в присутності Пола, звичайно ж, захищеного силовим щитом. These should be especially trusted people, she thought, if they were allowed to carry laser shots in the presence of Paul, who was, of course, protected by a power shield. Довкола нього мерехтіло поле. The field shimmered around him. Один імпульс із лазеростріла в це поле — і замість усієї цитаделі буде одна велика діра. One pulse from a laser shot into this field - and instead of the whole citadel there will be one big hole.

Її варта зупинилася за десять кроків від підніжжя трону й розступилася, аби Імператор міг її бачити. Her guard stopped ten paces from the foot of the throne and parted so that the Emperor could see her. Тепер вона зауважила відсутність Чані й Ірулан і задумалася над цим. Now she noticed the absence of Chan and Irulan and thought about it. Їй казано, що жодна важлива аудієнція не обходиться без цієї пари. She was told that no important audience is complete without this couple.

Вона одразу ж вирішила перейти в наступ і промовила: She immediately decided to go on the offensive and said:

— Отож великий Пол Атрід зволить бачити ту, котру прирік на вигнання. "So the great Paul Atreus would like to see the one who was doomed to exile."

Пол криво посміхнувся, подумавши: «__Вона знає, що я чогось від неї хочу__»__.__ Враховуючи, що вона та, ким є, інакше й бути не могло. Paul smiled crookedly, thinking, "She knows I want something from her." Given that she is who she is, it could not be otherwise. Він визнавав її силу. He acknowledged her strength. Бене-ґессеритки не випадково стають Превелебними Матерями. It is not by chance that the Bene-Gesserites become Reverend Mothers.

— Може, відмовимося від словесного фехтування? - Maybe we should give up verbal fencing? — запропонував він. He suggested.

«То це так легко?» — здивувалася вона. "Is it that easy?" She wondered. А вголос сказала: And she said aloud:

— Чого ти хочеш? - What you want?

Стілґар ворухнувся, кинувши на Пола гострий погляд. Stilgar stirred, giving Paul a sharp look. Імператорському лакеєві не подобався її тон. The Imperial footman did not like her tone.

— Стілґар хоче, щоб я тебе вислав, — промовив Пол. "Stilgar wants me to send you," Paul said.

— А не вбити мене? "Don't kill me?" — запитала вона. She asked. — Я сподівалася чогось - I was hoping for something

відвертішого від фрименського наїба. more outspoken than the Freeman Naib.

Стілґар глянув з-під лоба й сказав: Stilgar looked from under his forehead and said,

— Я часто мушу казати не те, що думаю. - I often have to say not what I think. Це зветься дипломатією. This is called diplomacy. — То слід відмовитися й від дипломатії, — промовила вона. "Diplomacy should be abandoned," she said. -

Конче було змушувати мене йти так далеко? Was it to force me to go so far? Я вже стара жінка. I'm an old woman. — Треба було показати, яким безсердечним я можу бути, — від- "I had to show how heartless I can be," he said.

повів Пол. led by Paul. — Так ти краще оціниш мою великодушність. - So you better appreciate my generosity.

— Ти відважуєшся на такі грубощі з Бене Ґессерит? - Do you dare to be so rude to Bene Gesserit? — запитала вона. She asked.

— Так, бо грубі вчинки теж несуть певні повідомлення, — промовив Пол. "Yes, because rude things also carry certain messages," Paul said.

Вона завагалася, обдумуючи його слова. She hesitated, pondering his words. То він іще може обійтися без неї... грубо, неприховано, якщо вона... що вона? So he can still do without her ... rudely, openly, if she ... what is she? Відтак пробурмотіла: Then she muttered:

— Скажи, чого ти хочеш від мене? "Tell me, what do you want from me?"

Алія глянула на брата й кивнула в бік завіси позаду трону. Alia looked at her brother and nodded at the curtain behind the throne. Вона знала аргументи Пола в цій справі, але їй усе це не подобалося. She knew Paul's arguments in this case, but she didn't like it. Це можна було назвати __диким пророцтвом__: вона не бажала бути співучасницею цих торгів. This could be called a wild prophecy: she did not want to be an accomplice in this auction.

— Будь обережною з тим, що кажеш мені, стара, — сказав Пол. "Be careful what you tell me, old woman," Paul said.

«__Він називав мене старою, коли сам іще був шмаркачем,__ — думала Превелебна Матір. "He called me old when he was still a snorter," thought the Reverend Mother. — __Нагадує мені про мою роль у його минулому? - Reminds me of my role in his past? Я тоді вирішила, то чому зараз мушу змінювати своє рішення?__» Вона фізично відчувала відповідальність моменту: коліна її тремтіли, м'язи хапали корчі. I decided then, why do I have to change my decision now? ” She physically felt the responsibility of the moment: her knees were shaking, her muscles were cramping.

— Прогулянка була довгою, — промовив Пол, — і я бачу, що ти втомлена. "It was a long walk," Paul said, "and I see you're tired." Перейдімо до моєї приватної кімнати за троном. Let's go to my private room behind the throne. Там ти зможеш сісти. You can sit there.

Він зробив рукою знак Стілґару й підвівся. He motioned to Stilgar and stood up.

Стілґар і гхола наблизилися до неї, допомогли їй піднятися й перейти вслід за Полом крізь схований за портьєрою перехід. Stilgar and Ghola approached her, helped her up and followed Paul through the curtain hidden behind the curtain. Вона здогадалася, чого він прийняв її в залі: пантоміма для охоронців і наїбів. She guessed what he had received in the hall: a pantomime for guards and naibs. То він їх побоювався. Then he was afraid of them. А тепер — тепер проявляє дружню доброзичливість, зважуючись на такі штучки з Бене Ґессерит. And now - now he shows friendly kindness, considering such things from Bene Gesserit. Чи це справді відвага? Is it really courage? Вона відчула ще чиюсь присутність, озирнулася й побачила Алію. She sensed someone else's presence, looked around, and saw Alia. Очі молодої жінки дивилися зловісно. The young woman's eyes looked sinister. Превелебна Матір здригнулася. The Blessed Mother shuddered.

Приватна кімната в кінці переходу виявилася двадцятиметровим пласталевим кубом, освітленим жовтими світлокулями; довкола стін висіли густооранжеві завіси з пустельного диститенту. The private room at the end of the passage turned out to be a twenty-meter plastic cube illuminated by yellow lights; thick orange curtains of desert distillery hung around the walls. Усередині були дивани, м'які подушки, відчувався слабкий запах меланжу, на низькому столику — кришталеві флакони з водою. Inside were sofas, soft pillows, a faint smell of melange, on a low table - crystal bottles of water. Порівняно із залою кімната виглядала малою й тісною. Compared to the hall, the room looked small and cramped.

Пол посадив її на диван, став над нею, вивчаючи її старече обличчя — сталеві зуби, очі, що приховували більше, ніж виявляли, поорану зморшками шкіру. Paul sat her on the couch, stood over her, studying her old face — steel teeth, eyes that hid more than they found — wrinkled skin. Відтак він указав на флакон із водою. Then he pointed to a bottle of water. Вона заперечно хитнула головою, відкинувши пасмо сивого волосся. She shook her head in denial, throwing back a lock of gray hair.

Тихим голосом Пол промовив: In a low voice, Paul said.

— Я хочу поторгуватися з тобою за життя моєї коханої. - I want to bargain with you for the life of my beloved. Стілґар прочистив горло. Stilgar cleared his throat.

Алія торкнулася пальцем руків'я схованого на грудях крис-ножа. Alia touched the handle of the rat-knife hidden on her chest with her finger.

Гхола зостався біля дверей: безпристрасне обличчя, металеві Ghola remained at the door: dispassionate face, metal

очі, спрямовані в простір над головою Превелебної Матері. eyes directed into the space above the head of the Venerable Mother.

— Ти мав видіння про мою співучасть у її смерті? - Did you have a vision of my complicity in her death? — спитала Превелебна Матір. The Reverend Mother asked. Вона зосередила увагу на гхолі, який чомусь She focused on ghola, which for some reason

її непокоїв. disturbed her. Чому вона відчуває загрозу з його боку? Why does she feel threatened by him? Він же знаряддя змови. He is an instrument of conspiracy.

— Знаю, чого ти від мене хочеш, — сказав Пол, уникаючи відповіді на її запитання. "I know what you want from me," Paul said, avoiding answering her question.

«__Себто лише підозрює__»__, —__ подумала вона. That is, he only suspects, she thought. Превелебна Матір опустила погляд на носаки своїх черевиків, що виступали з-під подолу сукні. The Reverend Mother looked down at the toes of her shoes protruding from the hem of her dress. Чорні... чорні... на взутті й одязі позначилося її ув'язнення: були вони поплямлені, пожмакані. Black ... black ... her shoes and clothes were affected by her imprisonment: they were stained, crumpled. Вона підняла підборіддя й зустрілася з гнівним поглядом Пола. She lifted her chin and met Paul's angry gaze. Відчула піднесення, але сховала емоції за стиснутими губами й примруженими повіками. She felt elated, but hid her emotions behind pursed lips and squinted eyelids.

— І яку ж ти ціну пропонуєш? - And what price do you offer? — поцікавилася вона. She asked.

— Можете отримати моє сíм'я, але не мене, — відповів Пол. "You can have my family, but not me," Paul said. — Ірулан буде вигнано й штучно запліднено... "Irulan will be expelled and artificially inseminated ..."

— Як ти смієш! "How dare you!" — спалахнула Превелебна Матір, завмерши від жаху. The Reverend Mother erupted, frozen in terror.

Стілґар ступив на півкроку вперед. Stilgar stepped half a step forward.

Гхола безтурботно посміхнувся. Ghola smiled carefree. Тепер Алія пильно на нього глянула. Now Alia looked at him intently.

— Ми не обговорюватимемо речей, заборонених вашим Сестринством, — промовив Пол. "We're not going to discuss things your Sisterhood forbids," Paul said. — Я не збираюся слухати жодних розмов про гріхи, мерзоту чи вірування, що вціліли після минулих джигадів. - I'm not going to listen to any talk about sins, abominations or beliefs that survived after the last jihad. Можете отримати моє сíм'я для ваших планів, але жодна народжена Ірулан дитина не посяде мій трон. You can get my family for your plans, but no Irulan-born child will sit on my throne.

— Твій трон, — глузливо сказала вона. "Your throne," she said sarcastically.

— __Мій__ трон. "My throne."

— То хто ж народить спадкоємця Імперії? - So who will give birth to the heir of the Empire?

— Чані. - Chani.

— Вона безплідна. - She is barren.

— Вона при надії. - She is hoping.

Мимовільне зітхання видало її шок. An involuntary sigh shocked her.

— Брешеш! "You're lying!" — відрізала вона. She snapped.

Стілґар рвонувся вперед. Stilgar rushed forward. Пол застережливо підняв руку. Paul raised his hand cautiously.

— Ми вже два дні знаємо, що вона носить мою дитину. "We've known for two days that she's carrying my baby."

— Але Ірулан... "But Irulan ..."

— Лише штучним методом. - Only by artificial method. Така моя пропозиція. This is my suggestion. Превелебна Матір заплющила очі, щоб не бачити його обличчя. The Reverend Mother closed her eyes so as not to see his face. Проклятий! Cursed! Так забавлятися з генетикою! So have fun with genetics! У її грудях кипіла відраза. Disgust boiled in her chest. Наука Бене Ґессерит, повчання Батлеріанського Джигаду — усі забороняли такий акт. The science of Bene Gesserit, the teachings of the Butler Jihad - all forbade such an act. Не слід принижувати найвищі поривання людства. The highest impulses of humanity should not be underestimated. Жодна машина не може функціонувати, як людський мозок. No machine can function like the human brain. Жодне слово, жоден учинок не повинні навіть натякати, що людей можна розводити, наче тварин. No word, no deed should even hint that people can be bred like animals.

— Твоє рішення? - Your decision? — запитав Пол. Paul asked.

Вона струснула головою. She shook her head. Гени, многоцінні гени Атрідів — лише вони істотні. Genes, valuable genes of the Atreides - only they are essential. Але ж для Сестринства любовне поєднання значить більше, ніж сперма та яйцеклітина. But for the Sisterhood, the love combination means more than the sperm and the egg. Бене Ґессерит намагалися вловити душу. Bene Gesserit tried to capture the soul.

Тепер Превелебна Матір зрозуміла витончену глибину пропозиції Пола. Now the Reverend Mother understood the subtle depth of Paul's proposal. Він змусив би Сестринство до співучасті в акті, що викликав би загальний гнів... якби колись перестав бути таємницею. He would force the Sisterhood into complicity in an act of general anger ... if it ever ceased to be a mystery. Вони не могли б проголосити такого батьківства, якщо Імператор заперечить. They could not proclaim such paternity if the Emperor objected. Така монета врятує гени Атрідів для Сестринства, але ніколи не купить трону. Such a coin will save the genes of the Atreides for the Sisterhood, but will never buy the throne.