image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 10 Частина (1)

10 Частина (1)

Лежить тут бог, що впав униз, Крах його був немалим, Високий і стрімкий поміст Йому спорудили ми.

Епіграма Тлейлаксу

Алія присіла, уперши лікті об коліна й поклавши підборіддя на кулаки, і вглядалася в тіло на дюні — кілька костей і трохи понівеченої плоті, яка була колись молодою жінкою. Руки, голова, верх тулуба зникли, з'їдені коріолісовим вітром. Пісок довкола було всіяно слідами медиків та слідчих її брата. Зараз усі вони вже забралися, окрім помічників із моргу, які стояли з того ж боку, що й гхола Гайт, чекаючи, доки вона завершить своє таємниче розслідування.

Небо кольору пшениці кутало все навкруги сизим світлом, звичним для пообіддя на цих географічних широтах.

Тіло було знайдене кілька годин тому, і запримітив його низьколітний кур'єрський 'топтер: його прилади зареєстрували слабкі сліди води там, де їх не повинно бути. Кур'єр викликав експертів. І вони виявили — що? Що це була жінка років двадцяти, фрименка, узалежнена від семути... вона померла в цій пустелі від витонченої отрути тлейлаксанського походження.

Смерть у пустелі не рідкісне явище. Але залежний від семути фримен — така рідкість, що Пол вислав її оглянути місце події за допомогою прийомів, яким навчила її мати.

Алія відчувала, що нічого не дізналася, хіба що додала власної таємничої аури й без того таємничій справі. Вона почула, як стопи гхоли ворушать пісок, і подивилася на нього. Його увага миттю зосередилася на 'топтерах ескорту — ті кружляли над ними, наче вороняча зграя.

«Стережися гільдієрів, що дарунки приносять», — подумала Алія.

'Топтер моргу і її власна машина стояли на піску поблизу скельного виступу, відразу за гхолою. Алії захотілося чимшвидше забратися звідси, і забратися якомога далі.

Але Пол припускав, що вона може побачити те, чого не помітять інші. Дистикост їй муляв. Після багатьох місяців міського життя він здавався доволі незручним. Вона дивилася на гхолу, питаючи себе, чи зміг би він встановити щось важливе про цю дивну смерть. Пасемко його чорного кучерявого волосся вибилося з-під каптура дистикоста, і її рука так і тягнулася поправити його.

І наче притягнуті цією думкою, його сірі очі, що вилискували металом, звернулися до неї. Вона здригнулася й відвела погляд.

Фрименська жінка померла тут від отрути, званої «горлянкою пекла». Фрименка, узалежнена від семути. Алія поділяла Полову стривоженість цим поєднанням.

Похоронна команда терпляче чекала. Тіло містило надто мало води, щоб варто було його зберігати. Відтак у поспіху не було потреби. А ще вони вірили, що Алія якимсь мистецтвом тайночитання розпізнає правду в цих останках.

Але жодної правди вона так і не побачила.

Лише глибокий гнів, викликаний простодушністю помічників. Оце наслідок клятої релігійної таємничості. Вони з братом не можуть бути людьми. Мусять бути чимось більшим. Про це постаралися Бене Ґессерит, маніпулюючи спадковістю Атрідів. Зробила свій внесок і мати, спрямувавши їх на шлях відьомства.

А Пол остаточно увічнив цю відмінність.

Превелебні Матері, що перебували в пам'яті Алії, схвильовано заворушилися, вимогливо викликаючи спогад-адаб разом зі зблисками думки: «Спокійно, мале! Ти те, ким ти є. Маєш свої відшкодування».

Відшкодування!

Вона жестом покликала гхолу.

Той зупинився біля неї, уважний, терплячий.

— Що ти бачиш у цьому? — спитала вона.

— Можливо, ми ніколи не довідаємося, хто тут загинув, — відповів він. — Голова й зуби зникли. Руки... Малоймовірно, що існує генетичний запис, який відповідав би її клітинам.

— Тлейлаксанська отрута, — промовила вона. — Що ти про це скажеш?

— Багато хто купує такі отрути.

— Це правда. А тіло надто знищене, щоб його можна було відновити, як це було зроблено з твоїм тілом.

— Навіть якби ви довіряли тлейлаксу.

Вона кивнула й підвелася.

— Тепер відвези мене до міста.

Коли вони вже знялися в повітря й повернули на північ,

сказала:

— Ти летиш точнісінько так, як це робив Дункан Айдаго.

Він уважно на неї глянув.

— Мені вже це казали.

— Про що ти тепер думаєш?

— Багато про що.

— До всіх чортів, перестань ухилятися від мого запитання!

— Якого запитання?

Вона зміряла його сердитим поглядом. Він помітив гнів і знизав плечима.

«З цим жестом — викапаний Дункан Айдаго», — подумала

вона, а відтак звинувачувальним глухим і зловісним голосом промовила:

— Я хотіла лише змусити тебе висловити свою думку, щоб порівняти її із моїми власними. Ця смерть молодої жінки непокоїть мене.

— Я думав не про це.

— А про що ж?

— Про дивні емоції, які я відчуваю, коли люди кажуть про

того, ким я, можливо, був.

— Можливо?

— Тлейлаксу дуже спритні.

— Не настільки. Ти був Дунканом Айдаго.

— Дуже ймовірно. Таким є початковий розрахунок.

— То в тебе є емоції?

— Якоюсь мірою. Відчуваю запал. Неспокій. Нахил до тремтіння, який я стримую лише з певним зусиллям. Бачу... проблиски образів.

— Яких образів?

— Вони надто швидкі, щоб їх розпізнати. Проблиски. Спазми... майже спогади.

— Хіба ж тебе не цікавлять ці спогади?

— Звичайно. Цікавість штовхає мене вперед, але я просуваюся дуже неохоче. Думаю: «А якщо я не той, ким мене вважають?» І ця думка мені не подобається.

— І це все, про що ти думаєш?

— Вам краще знати, Аліє.

«Як він сміє називати мене на ймення?» Вона відчула, як спершу наростає, а відтак згасає в ній гнів на спогад про те, як він це сказав: м'який, ледь ламкий півголос, невимушена чоловіча самовпевненість. М'язи її щелепи здригнулися. Вона зціпила зуби.

— Це не Ель-Кудс там, унизу? — спитав він, трохи хитнувши крилом, чим спричинив раптовий переполох усього ескорту.

Вона глянула вниз, на їхні тіні, що хвилями перепливали через вершину над перевалом Харг, на кліф і кам'яну піраміду, де покоївся череп її батька. «Ель-Кудс — Святе Місце».

— Це Святе Місце, — сказала вона.

— Одного дня мушу його відвідати, — відповів він. — Близькість останків вашого батька може принести спогади, які я зумію впіймати.

Вона раптом побачила, наскільки сильною є його потреба довідатися, ким він був. Це для нього найвище прагнення. Вона глянула на скелі, на кліф і його підніжжя, що спадало в напрямку піску. Піщане море — коричної барви скеля здіймалася з дюн, наче корабель, що протистоїть хвилям.

— Повернися назад, — сказала вона.

— А ескорт?

— Полетять за тобою. Спустися вниз і пролети під ними.

Він підкорився.

— Ти справді служиш моєму братові? — спитала вона, коли

їхній 'топтер ліг на новий курс, а ескорт полетів услід.

— Служу Атрідам, — формальним тоном відповів він.

Тут вона побачила, що його права рука здіймається й опускається, майже як у древньому каладанському салюті. На його обличчі з'явився сумовитий задумливий вираз. Вона спостерігала за тим, як він придивляється до кам'яної піраміди.

— Що тебе непокоїть? — поцікавилася Алія.

Його губи ворухнулися. Ламким, приглушеним голосом він промовив:

— Він був... він був...

По його щоці скотилася сльоза.

Алія застигла, вражена фрименським благоговінням. Він віддав воду мертвому! Вона не могла стриматися — торкнулася його щоки, відчула сльозу.

— Дункане, — прошепотіла вона.

Він наче приріс до панелі керування 'топтером, не зводячи очей із гробниці внизу.

— Дункане! — підвищила вона голос.

Він зглитнув, похитав головою й блиснув на неї металевими очима.

— Я... відчув... його руку... на своєму плечі, — прошепотів. — Відчув її! Руку...

Голос долинав десь із глибини горла.

— Був... другом. Був... моїм другом.

— Хто?

— Не знаю. Гадаю, що... Не знаю.

Перед Алією спалахнув сигнальний вогник: капітан їхнього

ескорту хотів довідатися, чому вони повернулися в пустелю. Вона взяла мікрофон і пояснила, що вони склали коротку данину шаноби гробниці її батька. Капітан нагадав їй, що вже пізно.

— Тепер летимо до Арракіна, — промовила вона, відкладаючи мікрофон.

Гайт глибоко вдихнув і розвернув їхній 'топтер на північ.

— Це була рука мого батька, правда? — спитала вона.

— Можливо.

Тепер у його голосі звучали інтонації ментата, який розраховує ймовірності. Алія зрозуміла, що він опанував себе.

— Тобі відомо, звідки я знаю свого батька? — спитала вона.

— Дещо відомо.

— Дозволь мені пояснити більше.

Скупими фразами вона взялася пояснювати, як у ній іще до

народження прокинулася свідомість Превелебної Матері, розповіла про переляканий плід, у нервових клітинах якого містилося знання безлічі життів — і все це трапилося після батькової смерті.

— Я знаю мого батька так, як знала його мати, — промовила. — До найменших подробиць. Якоюсь мірою я і є моєю матір'ю. У мені всі її спогади до моменту, коли вона випила Воду Життя й ввійшла в транс переселення душ.

— Ваш брат пояснив мені дещо з цього. — Він? Чому?

— Я просив.

— Навіщо?

— Ментат потребує даних.

— Ох, — вона глянула вниз на плоскогір'я Оборонної Стіни — шпичасте каміння, прірви й ущелини.

Він побачив, куди вона дивиться, і сказав:

— Там, унизу, дуже відкрите місце.

— А все-таки там легко сховатися, — відповіла вона. Відтак

глянула на нього. — Нагадує мені людський мозок з усіма його криївками.

— Аххх, — промовив він.

— Аххх? Що означає це «аххх»? — Вона зненацька розлютилася, хоча причина цього гніву вислизала від неї самої.

— Ви хотіли б знати, що приховує мій мозок, — відповів він. То було твердження, а не запитання.

— Звідки знаєш, чи я ще не вивчила тебе, удавшись до ясновидіння? — спитала вона.

— Вам це вдалося? — зі щирою цікавістю здивувався він. — Ні!

— І в сивіл є свої обмеження, — промовив він.

Він повеселів і це притлумило гнів Алії:

— Розважаєшся? Не маєш пошани до моїх сил?

Запитання звучало не дуже переконливо, навіть для її власних вух.

— Шаную ваші віщі знаки, може, більше, ніж ви гадаєте. Я був серед присутніх на вашому Ранковому Ритуалі.

— І що ти там помітив?

— У вас великий талант до маніпулювання символами, — промовив він, зосередивши увагу на панелі керування 'топтером. — Можна б сказати, як і належить бене-ґессеритці. Але ви, як і багато інших чаклунок, безпечно поводитеся зі своїми силами.

Вона відчула судому страху й вибухнула:

— Як ти смієш!

— Я смію значно більше, ніж сподівалися мої творці, — відповів він. — Через такий рідкісний факт я й залишаюся з вашим братом. Алія придивилася до сталевих кульок, що слугували йому очима: не було там людського виразу. Каптур дистикоста приховував лінію його щелепи. Але вуста залишалися твердими. Проглядалися в них велика сила... і рішучість. У його словах відчувалася впевнена міць. «Я смію значно більше...» Так міг би сказати Дункан Айдаго. Невже тлейлаксу витворили цього гхолу краще, ніж самі розраховували? Чи це тільки видимість,

частина його умовних рефлексів?

— Поясни мені себе, гхоло, — наказала вона.

— «Пізнай себе» — се ж заповідь твоя? — спитав він.

Вона знову відчула, що він розважається.

— Не грайся зі мною словами, ти... ти, предмет, — промовила

вона, відтак торкнулася долонею крис-ножа в піхвах, що висіли на грудях. — Навіщо тебе подарували моєму братові?

— Ваш брат казав мені, що ви спостерігали за прийомом Посла, — відповів він, — тому мали б чути мою відповідь на це його запитання.

— Повтори її ще раз... для мене.

— Моїм призначенням є знищити його.

— Це каже ментат?

— Ви наперед знаєте відповідь, — дорікнув він їй. — Знаєте,

що цей подарунок зайвий. Ваш брат і без того прекрасно нищить себе сам.

Вона обмірковувала ці слова, тримаючи долоню на руків'ї ножа. Каверзна відповідь, але його голос був щирим.

— Навіщо ж тоді подарунок? — спитала вона.

— Можливо, тлейлаксу зробили це для власної розваги. Що теж правда, Гільдія просила в них як подарунок саме мене.

— Чому?

— Відповідь та сама.

— У чому полягає моя необачність у поводженні з власними

силами?

— А як ви їх використовуєте? — відрізав він.

Його відповідь вразила її, змусивши засумніватись у власних

силах. Забравши долоню з ножа, вона запитала:

— Чому ти сказав, що мій брат сам себе нищить?

— Ох, годі, дитино! Де ж ця славетна сила? Невже ви неспроможні поміркувати?

Стримуючи свій гнів, вона відповіла:

— Поміркуй для мене, ментате.

— Гаразд.

Він оглянувся на ескорт, а тоді знову зосередив увагу на курсі. За північним краєм Оборонної Стіни почала з'являтися рівнина Арракіна. Покриті пилом селища в суходолах і грабенах іще ледве проглядалися, проте навіть зараз уже можна було помітити віддалений блиск Арракіна.

— Ось симптоми, — сказав він нарешті. — Ваш брат тримає офіційного панегіриста.

— Котрий був дарунком фрименських наїбів!

— Дивний подарунок від приятелів, — промовив він. — Навіщо вони оточили його вірнопідданськими лестощами? Ви насправді чули колись цього панегіриста? «Люди у ряхтінні сяйва Муад'Діба. Умма-регент, наш Імператор, із темряви постав, щоб всіх освітити. Він владар наш, вода коштовна з незглибимого фонтана. Він радість розливає, щоб Всесвіт весь міг пити». Тьху!

Притишеним голосом Алія сказала:

— Якби ти повторив ці слова нашому фрименському ескорту, вони б тебе розтяли на дрібні шматочки птахам на корм.

— То скажіть їм.

— Мій брат панує з природного повеління небес!

— Ви й самі в це не вірите, то навіщо кажете?

— Звідки ти знаєш, у що я вірю?

Вона відчула тремтіння, яке не могла стримати бене-ґессеритською силою. Цей гхола спричиняв непередбачені нею ефекти. — Ви наказали мені міркувати як ментат, — нагадав він їй.

— Жоден ментат не знає, у що я вірю! — Вона зробила два

глибокі, уривчасті вдихи. — Як ти смієш нас осуджувати?

— Осуджувати? Я вас не осуджую.

— Ти й гадки не маєш, як нас учили!

— Вас обох учили правити так, — промовив він, — щоб пихата

владність стала вашим умовним рефлексом. Вас навчили бачити наскрізь усі хитромудрі політичні прийоми, усі глибокі таємниці війни та релігії й користуватися з цього. Природне повеління? Яке природне повеління? Цей міф блукає по людській історії. Блукає, наче привид! Він нематеріальний, примарний. Хіба ж ваш джигад є природним повелінням?



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

10 Частина (1)

Лежить тут бог, що впав униз, Крах його був немалим, Високий і стрімкий поміст Йому спорудили ми. Here lies the god who fell down, His collapse was considerable, We built a high and swift mansion for Him.

Епіграма Тлейлаксу Tiglax epigram

Алія присіла, уперши лікті об коліна й поклавши підборіддя на кулаки, і вглядалася в тіло на дюні — кілька костей і трохи понівеченої плоті, яка була колись молодою жінкою. Alia sat with her elbows on her knees and her chin on her fists, staring at the body on the dune, a few bones and a little mutilated flesh that had once been a young woman. Руки, голова, верх тулуба зникли, з'їдені коріолісовим вітром. Hands, head, upper torso disappeared, eaten by Coriolis wind. Пісок довкола було всіяно слідами медиків та слідчих її брата. The sand around was strewn with traces of her brother's medics and investigators. Зараз усі вони вже забралися, окрім помічників із моргу, які стояли з того ж боку, що й гхола Гайт, чекаючи, доки вона завершить своє таємниче розслідування. Now they were all gone, except for the morgue assistants, who stood on the same side as Ghola Gait, waiting for her to complete her mysterious investigation.

Небо кольору пшениці кутало все навкруги сизим світлом, звичним для пообіддя на цих географічних широтах. The wheat-colored sky enveloped everything in the bluish light familiar to lunch in these latitudes.

Тіло було знайдене кілька годин тому, і запримітив його низьколітний кур'єрський 'топтер: його прилади зареєстрували слабкі сліди води там, де їх не повинно бути. The body was found a few hours ago, and was spotted by a low-speed courier topper: his instruments registered faint traces of water where they shouldn't be. Кур'єр викликав експертів. The courier called experts. І вони виявили — що? And they found out - what? Що це була жінка років двадцяти, фрименка, узалежнена від семути... вона померла в цій пустелі від витонченої отрути тлейлаксанського походження. That she was a woman in her twenties, a freemason addicted to semute ... she died in this desert from the delicate poison of Tleilaksan origin.

Смерть у пустелі не рідкісне явище. Death in the desert is not uncommon. Але залежний від семути фримен — така рідкість, що Пол вислав її оглянути місце події за допомогою прийомів, яким навчила її мати. But Freeman, who is addicted to this, is so rare that Paul sent her to inspect the scene using the techniques her mother taught her.

Алія відчувала, що нічого не дізналася, хіба що додала власної таємничої аури й без того таємничій справі. Alia felt that she had learned nothing but added her own mysterious aura to an already mysterious affair. Вона почула, як стопи гхоли ворушать пісок, і подивилася на нього. She heard the ghola's feet stir the sand and looked at him. Його увага миттю зосередилася на 'топтерах ескорту — ті кружляли над ними, наче вороняча зграя. His attention was instantly focused on the escort toppers, who circled over them like a flock of crows.

«__Стережися гільдієрів, що дарунки приносять__»__, —__ подумала Алія. Beware of guilders who bring gifts, Alia thought.

'Топтер моргу і її власна машина стояли на піску поблизу скельного виступу, відразу за гхолою. 'The morgue topper and her own car were standing on the sand near a ledge, just behind the ghola. Алії захотілося чимшвидше забратися звідси, і забратися якомога далі. Aliya wanted to get out of here as soon as possible and get as far as possible.

Але Пол припускав, що вона може побачити те, чого не помітять інші. But Paul guessed that she could see what others would not notice. Дистикост їй муляв. Dystikost mulled her. Після багатьох місяців міського життя він здавався доволі незручним. After many months of city life, it seemed quite uncomfortable. Вона дивилася на гхолу, питаючи себе, чи зміг би він встановити щось важливе про цю дивну смерть. She stared at Ghola, wondering if he could establish anything important about this strange death. Пасемко його чорного кучерявого волосся вибилося з-під каптура дистикоста, і її рука так і тягнулася поправити його. A strand of his black curly hair came out from under the hood of the dicotyledon, and her hand reached out to straighten it.

І наче притягнуті цією думкою, його сірі очі, що вилискували металом, звернулися до неї. And as if attracted by this thought, his gray eyes, glistening with metal, turned to her. Вона здригнулася й відвела погляд. She shuddered and looked away.

Фрименська жінка померла тут від отрути, званої «горлянкою пекла». A Freemason woman died here from a poison called the "throat of hell." Фрименка, узалежнена від семути. Freeman, addicted to semute. Алія поділяла Полову стривоженість цим поєднанням. Alia shared Sexual anxiety with this combination.

Похоронна команда терпляче чекала. The funeral team waited patiently. Тіло містило надто мало води, щоб варто було його зберігати. The body contained too little water to store. Відтак у поспіху не було потреби. So there was no need to hurry. А ще вони вірили, що Алія якимсь мистецтвом тайночитання розпізнає правду в цих останках. And they also believed that Aliya recognized the truth in these remains by some art of mystery reading.

Але жодної правди вона так і не побачила. But she never saw the truth.

Лише глибокий гнів, викликаний простодушністю помічників. Only deep anger caused by the innocence of assistants. Оце наслідок клятої релігійної таємничості. This is the result of a cursed religious mystery. Вони з братом не можуть бути __людьми.__ Мусять бути чимось більшим. He and his brother cannot be human. Must be something bigger. Про це постаралися Бене Ґессерит, маніпулюючи спадковістю Атрідів. Bene Gesserit tried to do this by manipulating the heredity of the Atreides. Зробила свій внесок і мати, спрямувавши їх на шлях відьомства. Her mother also contributed by guiding them to the path of witchcraft.

А Пол остаточно увічнив цю відмінність. And Paul finally perpetuated this difference.

Превелебні Матері, що перебували в пам'яті Алії, схвильовано заворушилися, вимогливо викликаючи спогад-адаб разом зі зблисками думки: «Спокійно, мале! The Reverend Mothers, who were in Aliya's memory, stirred excitedly, demandingly recalling the memory-adab together with flashes of thought: "Calm down, little one! Ти те, ким ти є. Маєш свої відшкодування». You are who you are. You have your reimbursements. "

Відшкодування! Reimbursement!

Вона жестом покликала гхолу. She gestured to Ghola.

Той зупинився біля неї, уважний, терплячий. He stopped beside her, attentive, patient.

— Що ти бачиш у цьому? - What do you see in this? — спитала вона. She asked.

— Можливо, ми ніколи не довідаємося, хто тут загинув, — відповів він. "We may never know who died here," he said. — Голова й зуби зникли. - The head and teeth are gone. Руки... Малоймовірно, що існує генетичний запис, який відповідав би її клітинам. Hands ... It is unlikely that there is a genetic record that would correspond to her cells.

— Тлейлаксанська отрута, — промовила вона. "Tleylaxan poison," she said. — Що ти про це скажеш? "What do you say about that?"

— Багато хто купує такі отрути. - Many people buy such poisons.

— Це правда. - It's true. А тіло надто знищене, щоб його можна було відновити, як це було зроблено з твоїм тілом. And the body is too destroyed to be restored, as it was done to your body.

— Навіть якби ви довіряли тлейлаксу. - Even if you trusted tlaylax.

Вона кивнула й підвелася. She nodded and stood up.

— Тепер відвези мене до міста. "Now take me to the city."

Коли вони вже знялися в повітря й повернули на північ, When they had taken off and turned north,

сказала: said:

— Ти летиш точнісінько так, як це робив Дункан Айдаго. "You fly exactly as Duncan Idago did."

Він уважно на неї глянув. He looked at her intently.

— Мені вже це казали. - I have already been told this.

— Про що ти тепер думаєш? - What are you thinking about now?

— Багато про що. - A lot.

— До всіх чортів, перестань ухилятися від мого запитання! - To hell with me, stop dodging my question!

— Якого запитання? - What question?

Вона зміряла його сердитим поглядом. She measured him with an angry look. Він помітив гнів і знизав плечима. He noticed the anger and shrugged.

«З цим жестом — викапаний Дункан Айдаго», — подумала "With this gesture, Duncan Idago has been dug up," she thought

вона, а відтак звинувачувальним глухим і зловісним голосом промовила: she, and then in an accusing deaf and sinister voice said:

— Я хотіла лише змусити тебе висловити свою думку, щоб порівняти її із моїми власними. - I just wanted to make you express your opinion to compare it with my own. Ця смерть молодої жінки непокоїть мене. This death of a young woman worries me.

— Я думав не про це. "I didn't think of that."

— А про що ж? - And about what?

— Про дивні емоції, які я відчуваю, коли люди кажуть про - About the strange emotions I feel when people talk about

того, ким я, можливо, був. of who I may have been.

— Можливо? - Maybe?

— Тлейлаксу дуже спритні. - Tlaylaks are very clever.

— Не настільки. - Not so much. Ти був Дунканом Айдаго. You were Duncan Idago.

— Дуже ймовірно. - Very likely. Таким є початковий розрахунок. This is the initial calculation.

— То в тебе є емоції? - So you have emotions?

— Якоюсь мірою. - To some extent. Відчуваю запал. I feel the passion. Неспокій. Trouble. Нахил до тремтіння, який я стримую лише з певним зусиллям. The tendency to tremble, which I restrain only with some effort. Бачу... проблиски образів. I see ... glimpses of images.

— Яких образів? - What images?

— Вони надто швидкі, щоб їх розпізнати. - They are too fast to recognize them. Проблиски. Flashes. Спазми... майже спогади. Spasms ... almost memories.

— Хіба ж тебе не цікавлять ці спогади? - Aren't you interested in these memories?

— Звичайно. - Of course. Цікавість штовхає мене вперед, але я просуваюся дуже неохоче. Curiosity pushes me forward, but I move very reluctantly. Думаю: «А якщо я не той, ким мене вважають?» І ця думка мені не подобається. I think, "What if I'm not who I think I am?" And I don't like that idea.

— І це все, про що ти думаєш? "And that's all you think about?"

— Вам краще знати, Аліє. "You better know, Ali."

«__Як він сміє називати мене на ймення?__» Вона відчула, як спершу наростає, а відтак згасає в ній гнів на спогад про те, як він це сказав: м'який, ледь ламкий півголос, невимушена чоловіча самовпевненість. "How dare he call me by name?" She felt her anger grow at first, and then her anger at the memory of how he said it faded: a soft, barely fragile half-voice, a relaxed male self-confidence. М'язи її щелепи здригнулися. The muscles of her jaw trembled. Вона зціпила зуби. She gritted her teeth.

— Це не Ель-Кудс там, унизу? "Isn't that El Quds down there?" — спитав він, трохи хитнувши крилом, чим спричинив раптовий переполох усього ескорту. He asked, fluttering his wings a little, causing a sudden uproar of the entire escort.

Вона глянула вниз, на їхні тіні, що хвилями перепливали через вершину над перевалом Харг, на кліф і кам'яну піраміду, де покоївся череп її батька. She looked down at their shadows as they swam across the top of the Harg Pass, at the cliff and stone pyramid where her father's skull rested. «__Ель-Кудс — Святе Місце__»__.__ "El Quds - Holy Place".

— Це Святе Місце, — сказала вона. "It's the Holy Place," she said.

— Одного дня мушу його відвідати, — відповів він. "I have to visit him one day," he said. — Близькість останків вашого батька може принести спогади, які я зумію впіймати. - The closeness of your father's remains can bring back memories that I will be able to capture.

Вона раптом побачила, наскільки сильною є його потреба довідатися, ким він був. She suddenly saw how strong his need was to know who he was. Це для нього найвище прагнення. This is the highest desire for him. Вона глянула на скелі, на кліф і його підніжжя, що спадало в напрямку піску. She looked at the rock, at the cliff, and at its foot, which fell toward the sand. Піщане море — коричної барви скеля здіймалася з дюн, наче корабель, що протистоїть хвилям. Sandy sea - cinnamon-colored rock rose from the dunes, like a ship resisting the waves.

— Повернися назад, — сказала вона. "Go back," she said.

— А ескорт? "And the escort?"

— Полетять за тобою. - They will fly after you. Спустися вниз і пролети під ними. Go down and fly under them.

Він підкорився. He obeyed.

— Ти справді служиш моєму братові? "Do you really serve my brother?" — спитала вона, коли She asked when

їхній 'топтер ліг на новий курс, а ескорт полетів услід. their 'topter went on a new course, and the escort flew after.

— Служу Атрідам, — формальним тоном відповів він. "I serve Atridus," he replied in a formal tone.

Тут вона побачила, що його права рука здіймається й опускається, майже як у древньому каладанському салюті. Here she saw his right hand rise and fall, almost like in an ancient Kaladan salute. На його обличчі з'явився сумовитий задумливий вираз. A sad pensive expression appeared on his face. Вона спостерігала за тим, як він придивляється до кам'яної піраміди. She watched him stare at the stone pyramid.

— Що тебе непокоїть? - What worries you? — поцікавилася Алія. Aliya asked.

Його губи ворухнулися. His lips moved. Ламким, приглушеним голосом він промовив: In a fragile, muffled voice, he said:

— Він був... він був... - He was ... he was ...

По його щоці скотилася сльоза. A tear rolled down his cheek.

Алія застигла, вражена фрименським благоговінням. Alia froze, struck by Freeman's reverence. Він віддав воду мертвому! He gave water to the dead! Вона не могла стриматися — торкнулася його щоки, відчула сльозу. She couldn't help but touch his cheek and feel a tear.

— Дункане, — прошепотіла вона. "Duncan," she whispered.

Він наче приріс до панелі керування 'топтером, не зводячи очей із гробниці внизу. He seemed to grow up to the topter's control panel without taking his eyes off the tomb below.

— Дункане! "Duncan!" — підвищила вона голос. She raised her voice.

Він зглитнув, похитав головою й блиснув на неї металевими очима. He swallowed, shook his head, and flashed metal eyes at her.

— Я... відчув... його руку... на своєму плечі, — прошепотів. "I ... felt ... his hand ... on my shoulder," he whispered. — Відчув її! Руку... Hand ...

Голос долинав десь із глибини горла. The voice came from somewhere deep in my throat.

— Був... другом. "He was ... a friend." Був... моїм другом. He was ... my friend.

— Хто? "Who?"

— Не знаю. - I do not know. Гадаю, що... Не знаю. I think ... I don't know.

Перед Алією спалахнув сигнальний вогник: капітан їхнього A signal light flashed in front of Alia: their captain

ескорту хотів довідатися, чому вони повернулися в пустелю. escorts wanted to know why they returned to the desert. Вона взяла мікрофон і пояснила, що вони склали коротку данину шаноби гробниці її батька. She picked up the microphone and explained that they had made a brief tribute to her father's tomb. Капітан нагадав їй, що вже пізно. The captain reminded her that it was too late.

— Тепер летимо до Арракіна, — промовила вона, відкладаючи мікрофон. "We're flying to Arrakin now," she said, setting down the microphone.

Гайт глибоко вдихнув і розвернув їхній 'топтер на північ. Gait took a deep breath and turned their topper north.

— Це була рука мого батька, правда? "It was my father's hand, wasn't it?" — спитала вона. She asked.

— Можливо. - Maybe.

Тепер у його голосі звучали інтонації ментата, який розраховує ймовірності. Now in his voice were the intonations of a cop who calculates probabilities. Алія зрозуміла, що він опанував себе. Alia realized that he had mastered himself.

— Тобі відомо, звідки я знаю свого батька? "Do you know how I know my father?" — спитала вона. She asked.

— Дещо відомо. - Something is known.

— Дозволь мені пояснити більше. - Let me explain more.

Скупими фразами вона взялася пояснювати, як у ній іще до In stingy phrases, she began to explain how she was still before

народження прокинулася свідомість Превелебної Матері, розповіла про переляканий плід, у нервових клітинах якого містилося знання безлічі життів — і все це трапилося після батькової смерті. birth awakened the consciousness of the Venerable Mother, told about the frightened fetus, in the nerve cells of which contained the knowledge of many lives - and all this happened after his father's death.

— Я знаю мого батька так, як знала його мати, — промовила. "I know my father as my mother knew him," she said. — До найменших подробиць. - To the smallest detail. Якоюсь мірою я і є моєю матір'ю. To some extent, I am my mother. У мені всі її спогади до моменту, коли вона випила Воду Життя й ввійшла в транс переселення душ. I have all her memories until the moment when she drank the Water of Life and entered the trance of the transmigration of souls.

— Ваш брат пояснив мені дещо з цього. "Your brother explained some of this to me." — Він? - He? Чому?

— Я просив. "I asked."

— Навіщо? - Why?

— Ментат потребує даних. - Mentat needs data.

— Ох, — вона глянула вниз на плоскогір'я Оборонної Стіни — шпичасте каміння, прірви й ущелини. "Oh," she said, looking down at the Defensive Wall plateau, pointed rocks, precipices, and gorges.

Він побачив, куди вона дивиться, і сказав: He saw where she was looking, and said,

— Там, унизу, дуже відкрите місце. - There, downstairs, a very open place.

— А все-таки там легко сховатися, — відповіла вона. "It's easy to hide there," she said. Відтак Therefore

глянула на нього. — Нагадує мені людський мозок з усіма його криївками. - It reminds me of the human brain with all its hiding places.

— Аххх, — промовив він. "Ahhh," he said.

— Аххх? "Ahhh?" Що означає це «аххх»? What does "ahhh" mean? — Вона зненацька розлютилася, хоча причина цього гніву вислизала від неї самої. - She was suddenly angry, although the reason for this anger escaped from herself.

— Ви хотіли б знати, що приховує мій мозок, — відповів він. "You'd like to know what my brain is hiding," he said. То було твердження, а не запитання. It was a statement, not a question.

— Звідки знаєш, чи я ще не вивчила тебе, удавшись до ясновидіння? "How do you know I haven't studied you with clairvoyance yet?" — спитала вона. She asked.

— Вам це вдалося? - Did you succeed? — зі щирою цікавістю здивувався він. He wondered with genuine curiosity. — Ні! - No!

— І в сивіл є свої обмеження, — промовив він. "And the Grays have their limitations," he said.

Він повеселів і це притлумило гнів Алії: He was amused, and this quelled Ali's anger.

— Розважаєшся? - Are you having fun? Не маєш пошани до моїх сил? Don't you respect my strength?

Запитання звучало не дуже переконливо, навіть для її власних вух. The question didn't sound very convincing, even to her own ears.

— Шаную ваші віщі знаки, може, більше, ніж ви гадаєте. - I respect your prophetic signs, maybe more than you think. Я був серед присутніх на вашому Ранковому Ритуалі. I was among those present at your Morning Ritual.

— І що ти там помітив? "And what did you notice there?"

— У вас великий талант до маніпулювання символами, — промовив він, зосередивши увагу на панелі керування 'топтером. "You have a great talent for manipulating symbols," he said, focusing on the topter's control panel. — Можна б сказати, як і належить бене-ґессеритці. - You could say, as befits a Bene-Gesserite. Але ви, як і багато інших чаклунок, безпечно поводитеся зі своїми силами. But you, like many other witches, behave safely.

Вона відчула судому страху й вибухнула: She was terrified and exploded.

— Як ти смієш! "How dare you!"

— Я смію значно більше, ніж сподівалися мої творці, — відповів він. "I dare much more than my creators hoped," he replied. — Через такий рідкісний факт я й залишаюся з вашим братом. - Because of such a rare fact, I stay with your brother. Алія придивилася до сталевих кульок, що слугували йому очима: не було там людського виразу. Alia stared at the steel balls that served as his eyes: there was no human expression. Каптур дистикоста приховував лінію його щелепи. The hood of the dicotyledon hid the line of his jaw. Але вуста залишалися твердими. But his lips remained firm. Проглядалися в них велика сила... і рішучість. У його словах відчувалася впевнена міць. There was a strong power in his words. «Я смію значно більше...» Так міг би сказати Дункан Айдаго. "I dare much more ..." Duncan Idago might say so. Невже тлейлаксу витворили цього гхолу краще, ніж самі розраховували? Did the tlaylaks make this ghola better than they expected? Чи це тільки видимість, Is it just visibility,

частина його умовних рефлексів? part of his conditioned reflexes?

— Поясни мені себе, гхоло, — наказала вона. "Explain yourself to me, gholo," she ordered.

— «Пізнай себе» — се ж заповідь твоя? - "Know thyself" - this is your commandment? — спитав він. He asked.

Вона знову відчула, що він розважається. She felt him having fun again.

— Не грайся зі мною словами, ти... ти, __предмет__, — промовила "Don't play with my words, you ... you, the subject," she said

вона, відтак торкнулася долонею крис-ножа в піхвах, що висіли на грудях. she then touched the palm of Chris's knife in the vagina that hung on her chest. — Навіщо тебе подарували моєму братові? "Why did you give it to my brother?"

— Ваш брат казав мені, що ви спостерігали за прийомом Посла, — відповів він, — тому мали б чути мою відповідь на це його запитання. "Your brother told me that you were watching the Ambassador's reception," he replied, "so you should hear my answer to his question."

— Повтори її ще раз... для мене. - Repeat it again ... for me.

— Моїм призначенням є знищити його. - My purpose is to destroy it.

— Це каже ментат? "Is that what the cop says?"

— Ви наперед знаєте відповідь, — дорікнув він їй. "You know the answer in advance," he scolded her. — Знаєте, - You know,

що цей подарунок зайвий. that this gift is superfluous. Ваш брат і без того прекрасно нищить себе сам. Your brother is already destroying himself perfectly.

Вона обмірковувала ці слова, тримаючи долоню на руків'ї ножа. She pondered these words, holding her palm on the hilt of the knife. Каверзна відповідь, але його голос був щирим. A tricky answer, but his voice was sincere.

— Навіщо ж тоді подарунок? - Then why a gift? — спитала вона. She asked.

— Можливо, тлейлаксу зробили це для власної розваги. - Maybe they did it for their own entertainment. Що теж правда, Гільдія просила в них як подарунок саме мене. Which is also true, the Guild asked them as a gift to me.

— Чому? "Why?"

— Відповідь та сама. - The answer is the same.

— У чому полягає моя необачність у поводженні з власними - What is my carelessness in dealing with my own

силами? forces?

— А як ви їх використовуєте? - How do you use them? — відрізав він. He snapped.

Його відповідь вразила її, змусивши засумніватись у власних His answer struck her, making her doubt her own

силах. Забравши долоню з ножа, вона запитала: Taking her palm from the knife, she asked:

— Чому ти сказав, що мій брат сам себе нищить? "Why did you say that my brother was destroying himself?"

— Ох, годі, дитино! - Oh, come on, baby! Де ж ця славетна сила? Where is this glorious power? Невже ви неспроможні поміркувати? Are you really unable to think?

Стримуючи свій гнів, вона відповіла: Restraining her anger, she replied:

— Поміркуй __для__ мене, ментате. - Think for me, cop.

— Гаразд. - All right.

Він оглянувся на ескорт, а тоді знову зосередив увагу на курсі. He looked back at the escort, then refocused on the course. За північним краєм Оборонної Стіни почала з'являтися рівнина Арракіна. Beyond the northern edge of the Defensive Wall, the plain of Arrakin began to appear. Покриті пилом селища в суходолах і грабенах іще ледве проглядалися, проте навіть зараз уже можна було помітити віддалений блиск Арракіна. Dust-covered villages on land and ravines were barely visible, but even now Arrakin's distant brilliance could be seen.

— Ось симптоми, — сказав він нарешті. "Here are the symptoms," he said at last. — Ваш брат тримає офіційного панегіриста. - Your brother keeps an official panegyrist.

— Котрий був дарунком фрименських наїбів! - Which was a gift from the Freemasons!

— Дивний подарунок від приятелів, — промовив він. "A strange gift from friends," he said. — Навіщо вони оточили його вірнопідданськими лестощами? - Why did they surround him with loyal flattery? Ви насправді чули колись цього панегіриста? Have you ever heard of this panegyrist? «__Люди у ряхтінні сяйва Муад'Діба. "People in the throes of Muad'Dib's radiance. Умма-регент, наш Імператор, із темряви постав, щоб всіх освітити. The Ummah Regent, our Emperor, rose from the darkness to enlighten all. Він владар наш, вода коштовна з незглибимого фонтана. He is our ruler, precious water from a shallow fountain. Він радість розливає, щоб Всесвіт весь міг пити__»__.__ Тьху! He pours out joy so that the whole universe can drink. " Ugh!

Притишеним голосом Алія сказала: In a low voice, Alia said:

— Якби ти повторив ці слова нашому фрименському ескорту, вони б тебе розтяли на дрібні шматочки птахам на корм. "If you repeated these words to our Freeman escort, they would tear you to pieces for birds to feed."

— То скажіть їм. "Then tell them."

— Мій брат панує з природного повеління небес! - My brother rules by the natural command of heaven!

— Ви й самі в це не вірите, то навіщо кажете? - You yourself do not believe in it, so why do you say?

— Звідки ти знаєш, у що я вірю? "How do you know what I believe in?"

Вона відчула тремтіння, яке не могла стримати бене-ґессеритською силою. She felt a tremor that she could not contain with Bene-Gesserite force. Цей гхола спричиняв непередбачені нею ефекти. This ghola had unintended effects. — Ви наказали мені міркувати як ментат, — нагадав він їй. "You told me to think like a cop," he reminded her.

— Жоден ментат не знає, у що я вірю! - No cop knows what I believe in! — Вона зробила два "She did two."

глибокі, уривчасті вдихи. deep, intermittent breaths. — Як ти смієш нас осуджувати? "How dare you condemn us?"

— Осуджувати? - Condemn? Я вас не осуджую. I do not condemn you.

— Ти й гадки не маєш, як нас учили! - You have no idea how we were taught!

— Вас обох учили правити так, — промовив він, — щоб пихата "You were both taught to rule like that," he said, "to be arrogant."

владність стала вашим умовним рефлексом. power has become your conditioned reflex. Вас навчили бачити наскрізь усі хитромудрі політичні прийоми, усі глибокі таємниці війни та релігії й користуватися з цього. You have been taught to see through and use all the intricate political tricks, all the deep mysteries of war and religion. Природне повеління? Natural command? Яке природне повеління? What is a natural command? Цей міф блукає по людській історії. This myth wanders through human history. Блукає, наче привид! He wanders like a ghost! Він нематеріальний, примарний. He is intangible, illusory. Хіба ж ваш джигад є природним повелінням? Is your jihad a natural command?

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.