×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими правилами обробки файлів «cookie».


image

"Малий і Карлсон, що живе на даху" Астрід Ліндгрен, Карлсон жартує (2)

Карлсон жартує (2)

Тоді Карлсон швиденько переліз через підвіконня й поклав Оскарового гаманця в миску. Гаманець не намок, бо Філле й Оскар висьорбали з миски всю юшку. А годинника Карлсон повісив аж на лампу під стелею. Він там висів на видноті, погойдуючись на ланцюжку, і Філле, Рулле та Оскар відразу побачили його, як тільки повернулися з сіней.

Проте Карлсона вони не помітили, бо він заліз під стіл за скатертину, що звисала майже до самої підлоги. Малий теж примостився біля нього, бо він, хоч як боявся, але хотів бути разом з Карлсоном.

— Гляньте, на лампі висить мій годинник! — вигукнув Оскар.— Як він міг там опинитися?

Він підійшов до лампи, зняв годинника й сховав його до кишені свого жилета.

— А ось лежить і мій гаманець, ви подумайте! — знову вигукнув він, заглянувши в миску.— Ото дивина!

Рулле й Філле вражено глянули на Оскара, і Філле сказав: [323]

— А у вас у селі хлопці, видно, теж маху не дають! Потім вони всі троє знов посідали довкола столу.

— Любий Оскаре,— мовив Філле,— поїж і випий ще трохи.

І Оскар, Рулле та Філле знов заходилися їсти й пити і поплескувати один одного по плечах.

Трохи згодом Філле засунув руку під скатертину і обережно поклав біля себе на підлогу Оскарів гаманець. Мабуть, він думав, що так буде безпечніше, аніж ховати його до своєї кишені. Та він помилився: Карлсон відразу схопив гаманця й тицьнув його в руку Рулле.

Тоді Рулле сказав:

— Філле, я був до тебе несправедливий, ти шляхетна людина.

За хвилину Рулле засунув руку під скатертину і обережно поклав біля себе на

підлогу Оскарів годинник. Карлсон узяв його, легенько торкнув за ногу Філле й віддав йому годинника.

Тоді й Філле сказав:

— Немає кращого товариша за тебе, Рулле! А невдовзі Оскар спитав:

— Де мій гаманець? Де мій годинник?

Тієї ж миті гаманець і годинник знов опинились на підлозі під столом, бо ні Філле,

ні Рулле не хотіли мати при собі крадених речей, якщо Оскар зчинить галас. А Оскар і справді почав кричати, щоб йому повернули гаманця й годинника.

Тоді Філле гукнув:

— Звідки ми знаємо, де ти дів свого нікчемного гаманця! А Рулле додав:

— Ми не бачили твого паршивого годинника! Сам стережи свої речі!

Але тієї миті Карлсон підняв з підлоги спочатку гаманця, [324] а потім годинника і всунув їх у руки Оскарові. Той схопив свої речі і сказав:

— Дякую, любий Філле, дякую, любий Рулле. Але більше так не жартуйте зі мною. Тоді Карлсон з усієї сили вдарив Філле по нозі.

— Ти мені заплатиш за це, Рулле! — заверещав той. Тоді Карлсон з усієї сили

вдарив по нозі Рулле.

— Ти здурів, Філле? Чого ти б'єшся? — крикнув Рулле.

І вони посхоплювалися й почали так лупцювати один одного, що всі тарілки

попадали зі столу й порозбивалися в друзки.) Оскар страшенно перелякався, сховав свого гаманця та годинника і чимдуж дременув з кімнати.

Більше він туди не повертався.

Малий теж злякався, але не міг утекти і тому, причаївшись, як миша, сидів під столом.

Філле був дужчий за Рулле, він виштовхав його аж до сіней і ще там частував стусанами.

Тоді Карлсон і Малий мерщій вилізли з-під столу й побачили, що всі тарілки побиті вщент, лише миска ціла.

— Чого миска має бути ціла, як усі тарілки побиті? Це ж буде така самотня й нещасна миска! — сказав Карлсон і щосили шпурнув миску додолу.

Потім вони з Малим кинулися до вікна й швидко вилізли на дах.

Малий почув, як волоцюги повернулися до кімнати і як Філле сказав:

— На якого біса ти, дурню, віддав йому годинника й гаманця?

— Ти що, здурів? — відповів Рулле.— Це ж ти віддав їх!

Почувши їхню лайку, Карлсон так зареготав, що в нього аж живіт затрясся. Потім

він сказав:

— Ну, на сьогодні годі. [325]

Малому також здавалося, що вони сьогодні досить уже нажартувалися.

Тим часом зовсім стемніло, і Малий та Карлсон, взявшись за руки, подалися назад

дахами до Карлсонової хатки, що стояла за димарем на тому будинку, де жив Малий. Коли вони вже майже дійшли туди, то почули, що внизу, гучно сигналячи сиреною,

мчить пожежна машина.

— Певне, десь горить,— сказав Малий.— Бачиш, приїхали пожежники.

— А що, як це в твоєму домі? — з надією в голосі мовив Карлсон.— От хай тільки

вони покличуть мене, і я їм відразу допоможу. Я ж найкращий у світі пожежник.

З даху їм видно було, що пожежна машина зупинилась якраз перед будинком

Малого і довкола неї зібрався натовп. Але пожежі вони ніде не бачили. Та раптом від машини до даху швидко звелася довжелезна драбина, достеменно така, як буває в пожежників.

— А що, як це по мене? — враз занепокоївся Малий, згадавши про записку, що її він лишив у своїй кімнаті: адже тепер уже було досить-таки пізно.

— Чого б це пак? — здивувався Карлсон.— Невже комусь могло не сподобатись, що ти надумав трохи погуляти по даху?

— Еге ж, моїй мамі,— сказав Малий.— У неї нерви... Коли Малий подумав про це, йому стало шкода мами,

і він захотів швидше повернутися додому.

— А можна було б трохи пожартувати з пожежниками,— запропонував Карлсон. Проте Малий не хотів більше жартувати. Він тихенько стояв і чекав, коли вже

нарешті добереться до нього драбиною пожежник.

— Ну добре,— погодився Карлсон.— Мабуть, пора й мені лягати. Звичайно, ми

поводилися дуже чемно, [326] просто на диво спокійно, але ж не слід забувати, що в мене була сьогодні вранці гарячка щонайменше тридцять — сорок градусів.

І Карлсон подався до своєї хатки.

— Гей-гоп, Малий! — вигукнув він.

— Гей-гоп, Карлсоне! — озвався Малий, не зводячи погляду з пожежника, що

дедалі вище вилазив драбиною.

— Слухай, Малий! — гукнув Карлсон, перше ніж сховатися за димарем.— Не кажи

пожежникові, що я тут живу! Ти ж знаєш, я найкращий у світі пожежник, і вони будуть щоразу посилати по мене, коли десь загориться будинок.

Пожежник був уже близько.

— Не рухайся з місця! — звелів він Малому.— Стій спокійно, я зараз вилізу і зніму тебе!

Малий подумав, що це велика люб'язність пожежникова — застерегти його, проте вона зовсім зайва. Він же гуляв по дахах від самого обіду, а тут йому не дозволяють ступити кілька кроків до драбини.

— Це моя мама послала вас? — спитав Малий пожежника, коли той ніс його драбиною.

— Звичайно, мама, а хто ж,— відповів пожежник.— Але... мені весь час здавалося, що на даху було двоє хлопців.

Малий згадав, що просив його Карлсон, і поважно відповів:

— Ні, там, крім мене, не було більше нікого.

У мами справді були "нерви". Вона, і тато, і Боссе, і Бетан, і ще багато інших людей

чекали внизу на Малого. Мама кинулась до нього, обняла його; вона й сміялася, й плакала. Потім тато поніс його додому, міцно пригортаючи до себе.

— Як ти нас налякав, Малий! — мовив Боссе.

А Бетан теж плакала й казала крізь сльози: [327]

— Обіцяй, що більше ніколи так не робитимеш! Чуєш, ніколи!

А через годину, як Малий лежав уже в ліжку, біля нього зібралась уся родина, ніби

це був день його народження. Але тато сказав дуже поважно:

— Невже ти не розумів, що ми будемо хвилюватися? Не думав, що мама

журитиметься й плакатиме? Малий заворушився на ліжку.

— Ну чого було хвилюватися? — буркнув він. Мама міцно-міцно обняла його.

— Подумай тільки, а якби ти впав,— сказала вона.— Якби ми втратили тебе?

— Ви б тоді жалкували за мною? — з надією в голосі спитав Малий.

— Звичайно, жалкували б, а як же ти гадаєш? — відповіла мама.— Ти ж сам знаєш,

що ми не віддали б тебе ні за які скарби на світі.

— Не віддали б навіть за сто тисяч мільйонів крон?

— Навіть за сто тисяч мільйонів крон.

— То я так дорого коштую? — здивувався Малий.

— Еге ж,— сказала мама і обняла його ще раз.

Малий міркував собі: сто тисяч мільйонів крон, яка величезна купа грошей! Невже

він справді може так дорого коштувати? Адже цуценя, чудове цуценя можна купити всього лише за п'ятдесят крон.

— Слухайте, тату,— сказав нарешті Малий,— якщо я справді коштую сто тисяч мільйонів крон, то чи не можна мені одержати з цих грошей тепер п'ятдесят крон, щоб я купив собі маленького песика?

Карлсон жартує (2) Carlson-Witze (2) Carlson jokes (2) Blagues sur Carlson (2) 칼슨 농담 (2) Żarty Carlson (2) Карлсон шутит (2)

Тоді Карлсон швиденько переліз через підвіконня й поклав Оскарового гаманця в миску. Then Carlson quickly climbed over the window sill and put the Oscar purse in a bowl. 그러자 칼슨은 재빨리 창틀 위로 올라가 오스카 지갑을 그릇에 넣었습니다. Гаманець не намок, бо Філле й Оскар висьорбали з миски всю юшку. The wallet didn't get wet because Phille and Oskar had scooped up all the soup from the bowl. 필과 오스카가 그릇에 담긴 수프를 모두 떠서 지갑이 젖지 않았습니다. А годинника Карлсон повісив аж на лампу під стелею. Carlson hung the clock from the ceiling lamp. 칼슨은 천장 전등에 시계를 걸었습니다. Він там висів на видноті, погойдуючись на ланцюжку, і Філле, Рулле та Оскар відразу побачили його, як тільки повернулися з сіней. It was hanging there in plain sight, swinging on a chain, and Fille, Rulle, and Oskar saw it as soon as they returned from the hayloft. 필레, 룰레, 오스카는 건초 창고에서 돌아오자마자 바로 눈에 잘 띄는 곳에 매달린 채 사슬에 매달려 있는 것을 발견했습니다.

Проте Карлсона вони не помітили, бо він заліз під стіл за скатертину, що звисала майже до самої підлоги. They didn't notice Carlson, however, because he had crawled under the table behind the tablecloth, which hung almost to the floor. 그러나 칼슨은 바닥에 거의 닿을 정도로 길게 늘어진 식탁보 뒤로 테이블 밑으로 기어들어갔기 때문에 그들은 칼슨을 알아채지 못했습니다. Малий теж примостився біля нього, бо він, хоч як боявся, але хотів бути разом з Карлсоном. The kid also snuggled up next to him, because he wanted to be with Carlson, even though he was afraid. 소년은 아무리 무서워도 칼슨과 함께 있고 싶었기 때문에 그에게 꼭 껴안았습니다.

— Гляньте, на лампі висить мій годинник! - Look, my watch is hanging on the lamp! — вигукнув Оскар.— Як він міг там опинитися? - Oscar exclaimed. "How could he be there?

Він підійшов до лампи, зняв годинника й сховав його до кишені свого жилета. He walked over to the lamp, took off his watch, and put it in his vest pocket.

— А ось лежить і мій гаманець, ви подумайте! - And here is my wallet, just think about it! — знову вигукнув він, заглянувши в миску.— Ото дивина! - he exclaimed again, looking into the bowl. "What a strange thing!

Рулле й Філле вражено глянули на Оскара, і Філле сказав: [323] Rulle and Fille looked at Oskar in shock, and Fille said: [323]

— А у вас у селі хлопці, видно, теж маху не дають! - And in your village, the boys seem to be doing well, too! Потім вони всі троє знов посідали довкола столу. Then all three of them sat down around the table again.

— Любий Оскаре,— мовив Філле,— поїж і випий ще трохи. - "My dear Oskar," said Fille, "eat and drink some more.

І Оскар, Рулле та Філле знов заходилися їсти й пити і поплескувати один одного по плечах. And Oskar, Rulle, and Fille started eating and drinking and patting each other on the back again.

Трохи згодом Філле засунув руку під скатертину і обережно поклав біля себе на підлогу Оскарів гаманець. A little later, Fillet put his hand under the tablecloth and gently placed Oscar's wallet on the floor next to him. Мабуть, він думав, що так буде безпечніше, аніж ховати його до своєї кишені. He probably thought it would be safer than hiding it in his pocket. Та він помилився: Карлсон відразу схопив гаманця й тицьнув його в руку Рулле. But he was wrong: Carlson immediately grabbed his wallet and shoved it into Rulle's hand.

Тоді Рулле сказав: Then Rulle said:

— Філле, я був до тебе несправедливий, ти шляхетна людина. - Phil, I was unfair to you, you are a noble man.

За хвилину Рулле засунув руку під скатертину і обережно поклав біля себе на A minute later, Rulle slipped his hand under the tablecloth and gently placed it next to him on the

підлогу Оскарів годинник. Oscar's floor clock. Карлсон узяв його, легенько торкнув за ногу Філле й віддав йому годинника. Carlson took it, touched Fille's leg lightly, and gave him the watch.

Тоді й Філле сказав: Then Fille said:

— Немає кращого товариша за тебе, Рулле! - There is no better friend than you, Rull! А невдовзі Оскар спитав: And soon Oscar asked:

— Де мій гаманець? - Where is my wallet? Де мій годинник? Where is my watch?

Тієї ж миті гаманець і годинник знов опинились на підлозі під столом, бо ні Філле, At the same moment, the wallet and watch were back on the floor under the table, because Phille was not there,

ні Рулле не хотіли мати при собі крадених речей, якщо Оскар зчинить галас. neither Rulle wanted to have stolen goods on their person in case Oscar made a fuss. А Оскар і справді почав кричати, щоб йому повернули гаманця й годинника. And Oscar really started shouting to get his wallet and watch back.

Тоді Філле гукнув:

— Звідки ми знаємо, де ти дів свого нікчемного гаманця! - We don't know where you've been keeping your worthless wallet! А Рулле додав: And Rulle added:

— Ми не бачили твого паршивого годинника! - We didn't see your lousy watch! Сам стережи свої речі! Take care of your own things!

Але тієї миті Карлсон підняв з підлоги спочатку гаманця, [324] а потім годинника і всунув їх у руки Оскарові. But at that moment Carlson picked up his wallet, [324] and then his watch from the floor and thrust them into Oskar's hands. Той схопив свої речі і сказав: He grabbed his things and said:

— Дякую, любий Філле, дякую, любий Рулле. - Thank you, dear Phil, thank you, dear Rull. Але більше так не жартуйте зі мною. But don't joke with me like that anymore. Тоді Карлсон з усієї сили вдарив Філле по нозі. Then Carlson hit Fille in the leg with all his might.

— Ти мені заплатиш за це, Рулле! - You're going to pay for this, Rull! — заверещав той. - he said. Тоді Карлсон з усієї сили Then Carlson, with all his might

вдарив по нозі Рулле.

— Ти здурів, Філле? - Are you crazy, Phil? Чого ти б'єшся? Why are you fighting? — крикнув Рулле. - Rulle shouted.

І вони посхоплювалися й почали так лупцювати один одного, що всі тарілки And they got up and started hitting each other so hard that all the plates

попадали зі столу й порозбивалися в друзки.) fell off the table and shattered). Оскар страшенно перелякався, сховав свого гаманця та годинника і чимдуж дременув з кімнати. Oscar was terrified, hid his wallet and watch, and ran out of the room as fast as he could.

Більше він туди не повертався. He never went back there again.

Малий теж злякався, але не міг утекти і тому, причаївшись, як миша, сидів під столом. The kid was also scared, but he couldn't run away, so he hid under the table like a mouse.

Філле був дужчий за Рулле, він виштовхав його аж до сіней і ще там частував стусанами. Fille was stronger than Rulle, and he pushed him all the way to the haylofts and treated him to kicks there.

Тоді Карлсон і Малий мерщій вилізли з-під столу й побачили, що всі тарілки побиті вщент, лише миска ціла. Then Carlson and the Little One crawled out from under the table and saw that all the plates were smashed to pieces, only the bowl was intact.

— Чого миска має бути ціла, як усі тарілки побиті? - Why should the bowl be intact when all the plates are broken? Це ж буде така самотня й нещасна миска! It would be such a lonely and unhappy bowl! — сказав Карлсон і щосили шпурнув миску додолу. - Carlson said and threw the bowl down with all his might.

Потім вони з Малим кинулися до вікна й швидко вилізли на дах. Then he and Maly rushed to the window and quickly climbed to the roof.

Малий почув, як волоцюги повернулися до кімнати і як Філле сказав: The boy heard the tramps return to the room and what Fille said:

— На якого біса ти, дурню, віддав йому годинника й гаманця? - Why the hell did you give him your watch and wallet, you fool?

— Ти що, здурів? - Are you crazy? — відповів Рулле.— Це ж ти віддав їх! - "You gave them away!

Почувши їхню лайку, Карлсон так зареготав, що в нього аж живіт затрясся. When Carlson heard them swearing, he laughed so hard that his stomach shook. Потім

він сказав:

— Ну, на сьогодні годі. - Well, that's enough for today. [325]

Малому також здавалося, що вони сьогодні досить уже нажартувалися. The kid also thought that they had had enough of the jokes today.

Тим часом зовсім стемніло, і Малий та Карлсон, взявшись за руки, подалися назад Meanwhile, it was getting dark, and Maly and Carlson, holding hands, walked back

дахами до Карлсонової хатки, що стояла за димарем на тому будинку, де жив Малий. Коли вони вже майже дійшли туди, то почули, що внизу, гучно сигналячи сиреною, When they were almost there, they heard a loud siren downstairs,

мчить пожежна машина. A fire truck is rushing by.

— Певне, десь горить,— сказав Малий.— Бачиш, приїхали пожежники. - "It must be burning somewhere," said Maly. "You see, the firefighters have arrived.

— А що, як це в твоєму домі? - What if it's in your house? — з надією в голосі мовив Карлсон.— От хай тільки - Carlson said with hope in his voice.

вони покличуть мене, і я їм відразу допоможу. They will call me, and I will help them immediately. Я ж найкращий у світі пожежник. I am the best firefighter in the world.

З даху їм видно було, що пожежна машина зупинилась якраз перед будинком From the roof they could see that the fire truck had stopped right in front of the house

Малого і довкола неї зібрався натовп. A crowd gathered around the kid and her. Але пожежі вони ніде не бачили. But they did not see the fire anywhere. Та раптом від машини до даху швидко звелася довжелезна драбина, достеменно така, як буває в пожежників. Suddenly, a long ladder, just like the one used by firefighters, quickly erected from the car to the roof.

— А що, як це по мене? - What if it's for me? — враз занепокоївся Малий, згадавши про записку, що її він лишив у своїй кімнаті: адже тепер уже було досить-таки пізно. - Maly suddenly became worried, remembering the note he had left in his room: it was now quite late.

— Чого б це пак? - Why not? — здивувався Карлсон.— Невже комусь могло не сподобатись, що ти надумав трохи погуляти по даху? - Carlson was surprised. "How could anyone not like the fact that you decided to take a little walk on the roof?

— Еге ж, моїй мамі,— сказав Малий.— У неї нерви... Коли Малий подумав про це, йому стало шкода мами, - Yes, my mom," said the Kid. "She has nerves... When the Little One thought about it, he felt sorry for his mother,

і він захотів швидше повернутися додому. and he wanted to get home as soon as possible.

— А можна було б трохи пожартувати з пожежниками,— запропонував Карлсон. - Or we could have a little joke with the firefighters," Carlson suggested. Проте Малий не хотів більше жартувати. But Malyi didn't want to joke anymore. Він тихенько стояв і чекав, коли вже He stood quietly and waited for the

нарешті добереться до нього драбиною пожежник.

— Ну добре,— погодився Карлсон.— Мабуть, пора й мені лягати. - All right," Carlson agreed, "I guess it's time for me to go to bed. Звичайно, ми Of course, we

поводилися дуже чемно, [326] просто на диво спокійно, але ж не слід забувати, що в мене була сьогодні вранці гарячка щонайменше тридцять — сорок градусів. They were very polite, [326] just surprisingly calm, but we shouldn't forget that I had a fever of at least thirty to forty degrees this morning.

І Карлсон подався до своєї хатки. And Carlson went back to his hut.

— Гей-гоп, Малий! - Hey-ho, Maly! — вигукнув він. - he exclaimed.

— Гей-гоп, Карлсоне! — озвався Малий, не зводячи погляду з пожежника, що - Maly called back, not taking his eyes off the firefighter, who

дедалі вище вилазив драбиною. I climbed higher and higher up the ladder.

— Слухай, Малий! — гукнув Карлсон, перше ніж сховатися за димарем.— Не кажи - Carlson called out before he hid behind the chimney.

пожежникові, що я тут живу! to the fireman that I live here! Ти ж знаєш, я найкращий у світі пожежник, і вони будуть щоразу посилати по мене, коли десь загориться будинок. You know I am the best firefighter in the world, and they will send for me every time a house catches fire somewhere.

Пожежник був уже близько. The fireman was close.

— Не рухайся з місця! - Don't move! — звелів він Малому.— Стій спокійно, я зараз вилізу і зніму тебе! - "Stand still, I'm going to climb out and take you down!

Малий подумав, що це велика люб'язність пожежникова — застерегти його, проте вона зовсім зайва. The boy thought it was a great kindness of the fireman to warn him, but it was completely unnecessary. Він же гуляв по дахах від самого обіду, а тут йому не дозволяють ступити кілька кроків до драбини. He had been walking on the rooftops since lunchtime, and here he was not allowed to take a few steps to the ladder.

— Це моя мама послала вас? - Did my mom send you? — спитав Малий пожежника, коли той ніс його драбиною. - Maly asked the fireman as he carried him up the ladder.

— Звичайно, мама, а хто ж,— відповів пожежник.— Але... мені весь час здавалося, що на даху було двоє хлопців. - "Of course, mom, who wouldn't," the fireman replied. "But... I always thought there were two guys on the roof.

Малий згадав, що просив його Карлсон, і поважно відповів: The boy remembered what Carlson had asked him and answered respectfully:

— Ні, там, крім мене, не було більше нікого. - No, there was no one else there but me.

У мами справді були "нерви". My mom really had "nerves". Вона, і тато, і Боссе, і Бетан, і ще багато інших людей She, and Dad, and Bosse, and Bethan, and many other people

чекали внизу на Малого. were waiting downstairs for Maly. Мама кинулась до нього, обняла його; вона й сміялася, й плакала. My mother rushed to him and hugged him; she was laughing and crying. Потім тато поніс його додому, міцно пригортаючи до себе.

— Як ти нас налякав, Малий! — мовив Боссе.

А Бетан теж плакала й казала крізь сльози: [327]

— Обіцяй, що більше ніколи так не робитимеш! Чуєш, ніколи!

А через годину, як Малий лежав уже в ліжку, біля нього зібралась уся родина, ніби

це був день його народження. Але тато сказав дуже поважно:

— Невже ти не розумів, що ми будемо хвилюватися? Не думав, що мама

журитиметься й плакатиме? Малий заворушився на ліжку.

— Ну чого було хвилюватися? — буркнув він. Мама міцно-міцно обняла його.

— Подумай тільки, а якби ти впав,— сказала вона.— Якби ми втратили тебе?

— Ви б тоді жалкували за мною? - Would you have regretted me then? — з надією в голосі спитав Малий. - Malyi asked with hope in his voice.

— Звичайно, жалкували б, а як же ти гадаєш? - Of course they would have regretted it, but what do you think? — відповіла мама.— Ти ж сам знаєш, - "You know that,

що ми не віддали б тебе ні за які скарби на світі. that we would not give you away for any treasure in the world.

— Не віддали б навіть за сто тисяч мільйонів крон? - Wouldn't they give it up even for a hundred thousand million crowns?

— Навіть за сто тисяч мільйонів крон. - Even for a hundred thousand million crowns.

— То я так дорого коштую? - So I'm so expensive? — здивувався Малий. - Malyi was surprised.

— Еге ж,— сказала мама і обняла його ще раз. - "Yes," said his mother and hugged him again.

Малий міркував собі: сто тисяч мільйонів крон, яка величезна купа грошей! The boy thought to himself: a hundred thousand million crowns, what a huge amount of money! Невже Is that so?

він справді може так дорого коштувати? can it really cost so much? Адже цуценя, чудове цуценя можна купити всього лише за п'ятдесят крон. After all, a puppy, a wonderful puppy, can be bought for as little as fifty crowns.

— Слухайте, тату,— сказав нарешті Малий,— якщо я справді коштую сто тисяч мільйонів крон, то чи не можна мені одержати з цих грошей тепер п'ятдесят крон, щоб я купив собі маленького песика? - "Listen, Dad," the Little One finally said, "if I'm really worth a hundred thousand million crowns, can't I have fifty crowns of that money now so I can buy a little dog?