×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.


image

"Малий і Карлсон, що живе на даху" Астрід Ліндгрен, Карлсон грається в привида (2)

Карлсон грається в привида (2)

Малий, Гунілла і Крістер залюбки пристали на гру в привида.

Проте Малий сказав:

— Може, не треба так страшно лякати людей?

— Спокійно, тільки спокійно! — сказав Карлсон.— Не тобі вчити найкращого в світі

привида, як він має лякати людей. Я лише трошки налякаю їх до смерті, вони навряд чи й помітять щось.

Карлсон підійшов до ліжка Малого, стягнув з нього простирадло й сказав:

— З цього простирадла вийде непоганий одяг привидові.

Він дістав з шухляди коробку з кольоровими олівцями і намалював ними на

простирадлі страшну пику. Тоді взяв ножиці, і не встиг Малий його зупинити, як він вирізав дві дірки для очей. [339]

— Простирадло — це дурниця, не варто " згадувати,— сказав він,— а привид мусить бачити. А то він може заблукати і попасти в Індію чи хтозна-куди.

А тоді Карлсон накрився простирадлом з головою так, що видно було тільки його пухкі руки.

Хоч діти й знали, що це лише Карлсон, завинений у простирадло, їм усе-таки стало трохи лячно, а Йофа заходився несамовито гавкати. Коли ж Карлсон увімкнув

моторчика й почав літати навколо лампи під [340] стелею, а простирадло заметляло на ньому, стало ще страшніше. Тепер уже справді було чого перелякатися.

— Я невеличкий моторизований привид, дивний, але симпатичний,— сказав Карлсон.

Діти принишкли і боязко дивилися на нього, а собака не переставав гавкати.

— Я, власне, люблю, щоб мотор ревів, коли я літаю,— вів далі Карлсон,— проте як для привида, то краще, мабуть, увімкнути глушник. Ось так!

Він покружляв кілька разів майже нечутно і став ще більше скидатися на привида. Тепер треба було тільки знайти, кого налякати.

— Може, вийдемо на сходи, там хтось ітиме й налякається до смерті,—

запропонував Карлсон.

Тієї миті задзвонив телефон, та Малий не захотів знімати трубки. Телефон дзвонив

собі далі.

А Карлсон тим часом почав стогнати й охкати на всі лади.

— Привид, що не вміє як слід стогнати й охкати, нічого не вартий,— пояснив він.—

Це перше, чого навчають маленьких привидів у їхній школі.

На всі ці приготування пішло багато часу. Коли вони вже стояли в сінях і

лаштувалися вийти на сходи, щоб когось налякати, хтось легенько почав шкрябати зовні в двері. Спочатку Малий подумав, що то повернулися додому мама й тато. Але зненацька він побачив, що крізь шпару для листів хтось просовує довгу крицеву дротину. І Малий згадав, як зовсім недавно тато читав мамі в газеті про те, що в місті з'явилось багато квартирних злодіїв. Вони спочатку телефонують, щоб дізнатися, чи є хто вдома.

Якщо їм не відповідають, вони вирушують до тієї квартири, виламують замок і забирають із хати все, що там є коштовного. [341]

Малий страх як перелякався, коли збагнув, що до них добираються злодії. Гунілла й Крістер теж налякалися не менше. Крістер замкнув Йофу в кімнаті Малого, щоб той не заважав їм гратися в привида, і тепер дуже жалкував, що так зробив.

Лише Карлсон не боявся нічого.

— Спокійно, тільки спокійно! — прошепотів він.— У такому випадку привид — найкраще, що може бути. Переберімося до вітальні, бо, напевне, там твій тато тримає золоті зливки й діаманти.

Карлсон, Малий, Гунілла й Крістер якнайтихіше перебралися до вітальні й поховалися хто де міг. Карлсон заліз у гарну старовинну шаховку, де мама тримала об- руси та серветки, і сяк-так причинив за собою дверцята. Добре зачинити він не встиг, бо саме тієї миті до вітальні навшпиньки зайшли злодії. Малий, що лежав за канапою біля коминка, обережно виглянув. Посеред кімнати стояло двоє чоловіків, дуже неприємних на вигляд, і уявіть собі: то були не хто інші, як Філле й Рулле!

— Треба знайти, де вони тримають гроші,— мовив Філле хрипким голосом.

— Певне, що там,— і Рулле показав на старовинний секретер з багатьма шухлядами.

Малий знав, що в одній шухляді лежать мамині гроші на господарство, а в іншій гарні дорогі брошки й каблучки — їх колись мамі подарувала' бабуся. Татові золоті медалі, одержані за влучну стрільбу, теж були там.

"Який буде жах, коли все це заберуть злодії!" — подумав Малий і ледь не заплакав.

— Пошукай тут,— сказав Філле,— а я тим часом загляну до кухні, чи нема там срібних ложок і виделок. [342] Філле зник, а Рулле почав висовувати шухляди секретера. Раптом він аж свиснув з утіхи.

"Певне, знайшов гроші",— подумав Малий і ще дужче засмутився.

Рулле висунув іншу шухляду і знову свиснув. Тепер він, мабуть, натрапив на

брошки й каблучки.

Однак більше Рулле вже не свистів, бо саме тієї миті дверцята шаховки відчинилися

і звідти, жахливо стогнучи, вилетів привид. Коли Рулле обернувся й побачив привида, він квакнув з переляку і випустив на підлогу і гроші, і брошки, і каблучки, і все інше, що мав у руках. Привид літав навколо нього, стогнав і охкав; потім він раптом завернув до кухні. А за хвильку звідти вибіг блідий, як стіна, Філле.

— Прулле, ривид! — закричав він.

Він хотів сказати "Рулле, привид! ", але був такий наляканий, [343] що в нього язик заплітався, і натомість вийшло: "Прулле, ривид". Та й не диво, що він перелякався. Привид летів услід за ним і не переставав страшно охкати й стогнати.

Рулле й Філле кинулись до дверей, а привид за ними; вони вискочили в сіни, потім на сходи, а привид гнав їх сходами вниз і вигукував услід глухим голосом:

— Спокійно, тільки спокійно! Зараз я вас дожену, отоді ми потішимось!

Та врешті привид стомився й повернувсь до вітальні.

Малий позбирав гроші, брошки й каблучки і поклав їх назад до секретера, а

Гунілла й Крістер познаходили всі ложки й виделки, що їх погубив Філле, коли метався між кухнею і вітальнею.

— Найкращий у світі привид — це Карлсон, що живе на даху,— сказав привид і зняв із себе простирадло.

Діти сміялись: вони були просто щасливі. А Карлсон додав:

— Ніщо не може зрівнятися з привидом, коли треба налякати злодіїв. Якби люди знали про це, то прив'язали б по невеличкому лихому привидові біля кожної каси в місті.

Малий стрибав з радощів: адже все скінчилося так добре!

— Просто смішно! Люди такі дурні, що вірять у привиди! — вигукнув він.— А тато сказав, що на світі немає нічого надприродного.

Малий кивнув головою, ніби стверджуючи власні слова.

— О, які дурні ті злодії,— додав він.— Подумали, що з шаховки вилетів привид, а насправді то тільки Карлсон, що живе на даху. [344]


Карлсон грається в привида (2) Carlson spielt einen Geist (2) Carlson plays a ghost (2) Карлсон играет в привидение (2)

Малий, Гунілла і Крістер залюбки пристали на гру в привида. Maly, Gunilla, and Christer were eager to play the ghost game.

Проте Малий сказав: However, Malyi said:

— Може, не треба так страшно лякати людей? - Maybe we shouldn't scare people so much?

— Спокійно, тільки спокійно! - Calm down, just calm down! — сказав Карлсон.— Не тобі вчити найкращого в світі - Carlson said, "You're not the one to teach the best in the world.

привида, як він має лякати людей. Я лише трошки налякаю їх до смерті, вони навряд чи й помітять щось. I will only scare them to death a little bit, they will hardly notice anything.

Карлсон підійшов до ліжка Малого, стягнув з нього простирадло й сказав: Carlson went to Maly's bed, pulled off the sheet, and said:

— З цього простирадла вийде непоганий одяг привидові. - This sheet would make a good ghost outfit.

Він дістав з шухляди коробку з кольоровими олівцями і намалював ними на He took out a box of crayons and drew with them on the

простирадлі страшну пику. The sheets made a terrible face. Тоді взяв ножиці, і не встиг Малий його зупинити, як він вирізав дві дірки для очей. Then he took a pair of scissors, and before Maly could stop him, he cut two holes for his eyes. [339]

— Простирадло — це дурниця, не варто " згадувати,— сказав він,— а привид мусить бачити. - The sheet is nonsense, not worth mentioning," he said, "and the ghost must see. А то він може заблукати і попасти в Індію чи хтозна-куди. Otherwise, he could get lost and end up in India or who knows where.

А тоді Карлсон накрився простирадлом з головою так, що видно було тільки його пухкі руки. And then Carlson covered himself with a sheet so that only his chubby arms were visible.

Хоч діти й знали, що це лише Карлсон, завинений у простирадло, їм усе-таки стало трохи лячно, а Йофа заходився несамовито гавкати. Even though the children knew it was just Carlson wrapped in a sheet, they were still a little scared, and Joffa started barking furiously. Коли ж Карлсон увімкнув When Carlson turned on the

моторчика й почав літати навколо лампи під [340] стелею, а простирадло заметляло на ньому, стало ще страшніше. The motor started and began to fly around the lamp under the [340] ceiling, and the sheet swept over it, making it even more frightening. Тепер уже справді було чого перелякатися. Now there was really something to be afraid of.

— Я невеличкий моторизований привид, дивний, але симпатичний,— сказав Карлсон. - I am a small motorized ghost, strange but cute," Carlson said.

Діти принишкли і боязко дивилися на нього, а собака не переставав гавкати. The children were quiet and looked at him fearfully, and the dog did not stop barking.

— Я, власне, люблю, щоб мотор ревів, коли я літаю,— вів далі Карлсон,— проте як для привида, то краще, мабуть, увімкнути глушник. - "I actually like the engine to roar when I fly," Carlson continued, "but as a ghost, it's probably better to turn on the muffler. Ось так! That's it!

Він покружляв кілька разів майже нечутно і став ще більше скидатися на привида. He spun around a few times, almost inaudibly, and began to look even more like a ghost. Тепер треба було тільки знайти, кого налякати. Now we just had to find someone to scare.

— Може, вийдемо на сходи, там хтось ітиме й налякається до смерті,— - Maybe we'll go out to the stairs, and someone will be walking down and scared to death.

запропонував Карлсон. Carlson suggested.

Тієї миті задзвонив телефон, та Малий не захотів знімати трубки. At that moment, the phone rang, but Malyi did not want to pick it up. Телефон дзвонив The phone rang

собі далі. to move on.

А Карлсон тим часом почав стогнати й охкати на всі лади. Meanwhile, Carlson began moaning and groaning in all sorts of ways.

— Привид, що не вміє як слід стогнати й охкати, нічого не вартий,— пояснив він.— - A ghost that can't properly moan and groan is worthless," he explained.

Це перше, чого навчають маленьких привидів у їхній школі. This is the first thing the little ghosts are taught at their school.

На всі ці приготування пішло багато часу. All these preparations took a lot of time. Коли вони вже стояли в сінях і When they were already standing in the hayloft and

лаштувалися вийти на сходи, щоб когось налякати, хтось легенько почав шкрябати зовні в двері. were getting ready to go out on the stairs to scare someone, someone started scratching lightly on the door from the outside. Спочатку Малий подумав, що то повернулися додому мама й тато. At first, Maly thought it was his mom and dad coming home. Але зненацька він побачив, що крізь шпару для листів хтось просовує довгу крицеву дротину. But suddenly he saw that someone was pushing a long barbed wire through the letter slot. І Малий згадав, як зовсім недавно тато читав мамі в газеті про те, що в місті з'явилось багато квартирних злодіїв. And Malyi recalled how recently his father had read to his mother in the newspaper that there were many burglars in the city. Вони спочатку телефонують, щоб дізнатися, чи є хто вдома. They first call to see if anyone is home.

Якщо їм не відповідають, вони вирушують до тієї квартири, виламують замок і забирають із хати все, що там є коштовного. [341]

Малий страх як перелякався, коли збагнув, що до них добираються злодії. The little guy was terrified when he realized that thieves were getting to them. Гунілла й Крістер теж налякалися не менше. Крістер замкнув Йофу в кімнаті Малого, щоб той не заважав їм гратися в привида, і тепер дуже жалкував, що так зробив. Christer locked Joffa in the Kid's room so that he wouldn't interfere with their ghost play, and now he was very sorry for doing so.

Лише Карлсон не боявся нічого. Only Carlson was not afraid of anything.

— Спокійно, тільки спокійно! — прошепотів він.— У такому випадку привид — найкраще, що може бути. - He whispered, "In that case, a ghost is the best thing that can happen. Переберімося до вітальні, бо, напевне, там твій тато тримає золоті зливки й діаманти. Let's move to the living room, because that's probably where your dad keeps his gold bars and diamonds.

Карлсон, Малий, Гунілла й Крістер якнайтихіше перебралися до вітальні й поховалися хто де міг. Carlson, Maly, Gunilla, and Christer moved as quietly as possible to the living room and hid where they could. Карлсон заліз у гарну старовинну шаховку, де мама тримала об- руси та серветки, і сяк-так причинив за собою дверцята. Carlson climbed into the beautiful old chessboard where his mother kept the papers and napkins, and he managed to close the door behind him. Добре зачинити він не встиг, бо саме тієї миті до вітальні навшпиньки зайшли злодії. He did not have time to close the door properly, because at that very moment thieves tiptoed into the living room. Малий, що лежав за канапою біля коминка, обережно виглянув. The boy, who was lying behind the couch by the fireplace, cautiously looked out. Посеред кімнати стояло двоє чоловіків, дуже неприємних на вигляд, і уявіть собі: то були не хто інші, як Філле й Рулле! In the middle of the room stood two very unpleasant-looking men, and just imagine: they were none other than Fille and Rulle!

— Треба знайти, де вони тримають гроші,— мовив Філле хрипким голосом. - We need to find out where they keep the money," Fillet said in a hoarse voice.

— Певне, що там,— і Рулле показав на старовинний секретер з багатьма шухлядами. - I guess that's it," and Rulle pointed to an old secretary with many drawers.

Малий знав, що в одній шухляді лежать мамині гроші на господарство, а в іншій гарні дорогі брошки й каблучки — їх колись мамі подарувала' бабуся. The boy knew that in one drawer was his mother's money for the household, and in the other were beautiful expensive brooches and rings - they had once been given to her by her grandmother. Татові золоті медалі, одержані за влучну стрільбу, теж були там. Dad's gold medals for marksmanship were also there.

"Який буде жах, коли все це заберуть злодії!" "What a horror it will be when thieves take it all away!" — подумав Малий і ледь не заплакав. - Maly thought and almost cried.

— Пошукай тут,— сказав Філле,— а я тим часом загляну до кухні, чи нема там срібних ложок і виделок. - "You look here," said Phille, "and I'll look in the kitchen to see if there are any silver spoons and forks. [342] Філле зник, а Рулле почав висовувати шухляди секретера. [342] Fillet disappeared, and Rulle began to pull out the secretary's drawers. Раптом він аж свиснув з утіхи. Suddenly he whistled with amusement.

"Певне, знайшов гроші",— подумав Малий і ще дужче засмутився. "He must have found the money," Maly thought and became even more upset.

Рулле висунув іншу шухляду і знову свиснув. Rulle pulled out another drawer and whistled again. Тепер він, мабуть, натрапив на Now he must have stumbled upon

брошки й каблучки. brooches and rings.

Однак більше Рулле вже не свистів, бо саме тієї миті дверцята шаховки відчинилися However, Rulle no longer whistled, because at that very moment the chessboard door opened

і звідти, жахливо стогнучи, вилетів привид. and a ghost flew out, moaning horribly. Коли Рулле обернувся й побачив привида, він квакнув з переляку і випустив на підлогу і гроші, і брошки, і каблучки, і все інше, що мав у руках. When Rulle turned around and saw the ghost, he cried out in fright and dropped the money, brooches, rings, and everything else he had in his hands on the floor. Привид літав навколо нього, стогнав і охкав; потім він раптом завернув до кухні. The ghost flew around him, moaning and groaning; then it suddenly turned into the kitchen. А за хвильку звідти вибіг блідий, як стіна, Філле. A minute later, Phill, pale as a wall, ran out of there.

— Прулле, ривид! - Proulx, reed! — закричав він. - he shouted.

Він хотів сказати "Рулле, привид! He wanted to say, "Rulle, a ghost! ", але був такий наляканий, [343] що в нього язик заплітався, і натомість вийшло: "Прулле, ривид". ", but he was so frightened [343] that his tongue was tied up, and it came out instead: "Proulx, rivide." Та й не диво, що він перелякався. And no wonder he was scared. Привид летів услід за ним і не переставав страшно охкати й стогнати. The ghost flew after him and did not stop oohing and aahing and moaning.

Рулле й Філле кинулись до дверей, а привид за ними; вони вискочили в сіни, потім на сходи, а привид гнав їх сходами вниз і вигукував услід глухим голосом: Rulle and Fille rushed to the door, and the ghost followed them; they ran out into the hayloft, then up the stairs, and the ghost chased them down the stairs and shouted after them in a deafening voice:

— Спокійно, тільки спокійно! - Calm down, just calm down! Зараз я вас дожену, отоді ми потішимось! I'll catch up with you in a minute, and then we'll have fun!

Та врешті привид стомився й повернувсь до вітальні. But eventually the ghost got tired and returned to the living room.

Малий позбирав гроші, брошки й каблучки і поклав їх назад до секретера, а The kid gathered up the money, brooches and rings and put them back in the secretary, and

Гунілла й Крістер познаходили всі ложки й виделки, що їх погубив Філле, коли метався між кухнею і вітальнею. Gunilla and Christer found all the spoons and forks that Fille had lost when he was running between the kitchen and the living room.

— Найкращий у світі привид — це Карлсон, що живе на даху,— сказав привид і зняв із себе простирадло. - "The best ghost in the world is Carlson, who lives on the roof," said the ghost and took off the sheet.

Діти сміялись: вони були просто щасливі. The children were laughing: they were just happy. А Карлсон додав:

— Ніщо не може зрівнятися з привидом, коли треба налякати злодіїв. - Nothing can compare to a ghost when it comes to scaring off thieves. Якби люди знали про це, то прив'язали б по невеличкому лихому привидові біля кожної каси в місті. If people knew about this, they would tie a small evil ghost to every cash register in the city.

Малий стрибав з радощів: адже все скінчилося так добре! The boy jumped for joy: everything ended so well!

— Просто смішно! - It's just ridiculous! Люди такі дурні, що вірять у привиди! People are so stupid that they believe in ghosts! — вигукнув він.— А тато сказав, що на світі немає нічого надприродного. - He exclaimed, "And my dad said that there is nothing supernatural in the world.

Малий кивнув головою, ніби стверджуючи власні слова. The boy nodded his head as if to confirm his own words.

— О, які дурні ті злодії,— додав він.— Подумали, що з шаховки вилетів привид, а насправді то тільки Карлсон, що живе на даху. - "Oh, how stupid those thieves were," he added. "They thought that a ghost had flown out of the chessboard, but in fact it was just Carlson, who lives on the roof. [344] [344]