Наскільки великий Всесвіт [Royal Museums Greenwich]

Наскільки великий Всесвіт? Усюди, куди б ви не подивилися, є зорі - усі вони в нашій галактиці - Молочний (або Чумацький) Шлях. Світлу потрібно 100 тисяч років, щоб перетнути нашу Галактику. Якби вся наша Сонячна система, включаючи величезну хмару комет, що оточує нас, була розміром, як туалетна кабінка, Чумацький Шлях охоплював би відстань від Грінвіча до Мейдстоун, тобто 50 км. За межами нашої галактики існує дуже багато зоряних міст - галактики різних форм, кольорів і розмірів, які простягаються крізь космос на мільярди світлових років. Outside our galaxy, there are many star cities - galaxies of various shapes, colors and sizes that stretch through space for billions of light years. Найближча велика галактика до нас - Андромеда. Якби ми надіслали текстове повідомлення мешканцям Андромеди, знадобилося б 2 з половиною мільйони років, щоб воно досягло їх. Коли ми дивимося на галактики за допомогою наших телескопів, їх світлу знадобилися мільйони чи мільярди років, щоб дістатися нас, отож галактики, які його випромінили, дуже постаріли або, можливо, вже навіть не існують. When we look at galaxies with our telescopes, their light has taken millions or billions of years to reach us, so the galaxies that emitted it are very old or may not even exist anymore. Ми ніби опинилися в пастці на безлюдному острові - ми бачимо горизонт у всіх напрямках але ЗА горизонтом ми не можемо бачити нічого. Однак наш космічний горизонт постійно віддаляється оскільки нас досягає світло від усе більш віддалених галактик. However, our cosmic horizon is constantly receding as light from more and more distant galaxies reaches us. Ми ніби чекаємо фотографій, які будуть доставлені до нас з більш віддалених частин Землі, в той час, як самі перебуваємо на безлюдному острові. На відміну від наших земних кораблів, світло рухається з величезною швидкістю: 300 тисяч кілометрів за секунду. При цьому, навіть світлу потрібен обмежений час, щоб дістатися до нас, і це встановлює наш теперішній космічний горизонт. Що ми можемо реально побачити з нашими телескопами? Ну, ми можемо побачити перше світло від народження Всесвіту. Ранній Всесвіт був дуже гарячим, невеликим і щільним настільки, що світло безперервно стикалося в матерією. The early universe was very hot, small, and dense enough that light was constantly bumping into matter. Через 380 000 років після Великого вибуху Всесвіт був досить великим і холодним, щоб могли сформуватися атоми, а світло могло вільно подорожувати в просторі. Воно включає в себе реліктове випромінювання від Великого вибуху, яке ми можемо бачити у всіх напрямках. Приблизно через 200 мільйонів років формуються перші зорі, потім галактики, а потім, зрештою, Чумацький Шлях, в тому числі й наша Сонячна система. Якщо б час життя Всесвіту становив 10-годинний кінофільм, люди з'явилися б в останню секунду фільму. Пам'ятайте, що протягом усього цього часу Всесвіт безперервно розширюється протягом 13-ти і 8 десятих мільярдів років, що втричі більше віку Сонячної системи. Remember that during all this time the universe has been continuously expanding for 13 and 8 tenths of billion years, which is three times the age of the solar system. То чи означає це, що Всесвіт величиною 13,8 мільярдів світлових років? Відповідь: ні. Коли світло вперше залишило далеку галактику, вона була набагато ближчою до нас, але з плином часу Всесвіт розширився, як величезна повітряна куля, і тому світлу знадобилося більше часу, щоб дістатися до нас. На досить великих відстанях простір може розширюватися швидше, ніж швидкість світла - це означає, що сигнали від однієї галактики до іншої ніколи не дістануться місця призначення. Уявіть собі, що Всесвіт являє собою еластичний лист - якщо ми тягнемо його в усіх напрямках, ми можемо встановити, наскільки він розтягнувся, якщо знаємо початковий розмір. Для пояснення поточного розміру Всесвіту вчені припустили, що простір швидко роздувся одразу ж після Великого вибуху. To explain the current size of the universe, scientists have hypothesized that space expanded rapidly immediately after the Big Bang. Далі він продовжував розширюватися, але вже набагато повільніше, і розширення ще більше сповільнилось через гравітаційне притягання нових молодих галактик. Ми можемо розрахувати реальний розмір Всесвіту, беручи до уваги всю наявну речовину та енергію, його поточну швидкість розширення, а також інший загадковий компонент ... Ми бачили, що дуже далекі вибухаючі зірки, що називаються надновими, дещо тьмяніші, ніж очікувалося і це говорить про те, що Всесвіт більший, ніж ми думали, і стає ще більшим, роширюючись з прискоренням. We can calculate the real size of the universe by taking into account all the matter and energy available, its current rate of expansion, and another mysterious component ... We have seen that very distant exploding stars, called supernovae, are somewhat dimmer than expected and this tells that the universe is bigger than we thought and is getting bigger as it expands with acceleration. Отже, що викликає цей анти-гравітаційний ефект? Екзотичному таємничому компоненту нашого Всесвіту космологи дали назву "темна енергія". Вона виступає в якості антигравітації. Гравітація все ще може протистояти їй: вона втримує разом галактики, зорі і планети. Проте на великих масштабах виграє темна енергія, розтягуючи простір, поки врешті-решт народження зірок стане неможливим. Так на основі всієї доступної на даний час інформації ми маємо справжній розмір Всесвіту ....... 93 мільярда світлових років або 884 секстильйона км або, якщо б наша Сонячна система була розміром як туалетна кабінка, Всесвіт простягнеться від Землі аж до Венери. So based on all the information currently available, we have the true size of the universe.......93 billion light years or 884 sextillion km or, if our solar system were the size of a toilet cubicle, the universe would stretch from Earth all the way to Venus. Досить великий, правда?