×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими правилами обробки файлів «cookie».

image

Старший боярин, Розділ другий, 2

Розділ другий, 2

— Чи панночка дома? — спиталася тітка Горпина.

— Дома... Тільки що, мабуть, сплять, — відповіла наймичка, — бо вони з неділі виходять заміж, то вже щодня мають досить мороки, аби натомитися. Та сідайте на ослін, поки замну і довідаюся, чи встали.

— Якої ж це такої мороки вони мають? — спиталася знов тітка Горпина, сідаючи на ослін.

— Та ось, учора цілий день викладали всякі свої убрання та приміряли до себе, то знов скидали і прикрашалися у всякі золоті та срібні цяцьки. Та все прибігали до мене й питалися: чи гарне і чи все оте добро їм до лиця. Але останній раз плигнули до мене в ліжко під ковдру і давай мене штовхати у бік кулаками та питатися, чи я знаю, як то воно замужем, і чи може дівчина враз умерти від отієї несподіванки, що кождий хлопець преться з нею туди, куди й не треба, неначе дурний.

— Ти таке накидаєш своїй панні, яке ніколи не буває жодній дівчині до шмиги.

— Я не раз чула від самого батюшки, що все, що правда, то не гріх. А втім, якби це друга жінка, а не ви, я не розказувала б цього ніколи.

— А чим же це я у тебе заробила такої ласки?

— Та чим? Тим, що панна Варка убігли до мене серед ночі і стали розпитуватися, а який у вас небіж, чи гарний, чи високий, чи чорнявий, і чи дуже швидко бігає, і чи може подужати діда Гарбуза. Та як зареготять, та як ухоплять мене в обійми та й давай мене цілувати як навіжені. А я й питаюся: що це таке з вами? Чи не понюхали часом смаленого хвоста в кнура? А вони кажуть: "Гірше. Я хочу добре навчитися цілуватися, щоб молодий мій не вигнав від себе на другий день по шлюбі".

— І чого б то вони так розпитувалися? Хіба вони не бачили ніколи Гордія, чи що?

— Та панночки ж не було у нас підряд хто його знає й скільки років. Вони ж училися в Полтаві. А літом жили в Сердегівці. І, Боже, як мені їх шкода було вчора, бо після реготів та дурощів вони почали так гірко плакати, неначе на похороні рідної матері. Та все питалися крізь хлипи та плачі: "Скажи мені, моя голубко, що таке щастя? Може, воно це є удача, а нещастя — то помилка?" І що я могла їм говорити, коли мені здається, що якби я у такому ходила та таке пила та їла, як вони, то була б щаслива. І через те я тільки дихала та мовчала і нарешті доміркувалася сказати: "Підіть до баби Гамарнички, нехай поворожить". І панночка далі й не витримали коло мене бути. Схопилися і, обтрусюючися, крикнули: "Господи, яка ж ти страшна дурепа! Просто хоч і не кажи нічого". І після цього знов нагнулися до мене й зашептали боляче-боляче: "А все-таки я одружуся з Харлампієм Пронем. І скажу, аби він покликав у старші бояри Гордія Лундика. А щодо ворожки, то я вже була в неї. А до тебе в ліжко ніколи, ніколи не приходитиму".

І я оце і зараз, мнучи сало, сама собі гадаю: чого вони так дивовижно промовили останні слова, неначе хтось їм може стояти на заваді до шлюбу, чи що?

А далі Дунька, таке було наймення наймиччине, спиталася:

— А навіщо вам здалася панночка?

— Та мені тільки треба, щоб хтось батюшці сказав, що Гордій прийде дякувати за сердечну опіку аж через тиждень, бо я хочу його трохи відживити, аби не мав вигляду якогось ченця чи скрипиці. Та й обіпрати треба. І щоб батюшка на нього не гнівалися за те, що я буду всьому призводниця.

— Це таке, що я скажу і батюшці... і... і... Та панночці цього можна й не знати. Ви не турбуйтеся, я все скажу, — запевнила наймичка тітку Горпину, яка встала кажучи:

— Треба йти додому... Незабаром і "Достойно" задзвонять, а до церкви вже трохи пізно. Оставайся здорова...Не забудь же.

І вийшла.

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Розділ другий, 2

— Чи панночка дома? |the lady| — спиталася тітка Горпина. asked||

— Дома... Тільки що, мабуть, сплять, — відповіла наймичка, — бо вони з неділі виходять заміж, то вже щодня мають досить мороки, аби натомитися. ||||||the hired girl||||||||||||||get tired Та сідайте на ослін, поки замну і довідаюся, чи встали. |||||I sit||I will find out||they got up

— Якої ж це такої мороки вони мають? — спиталася знов тітка Горпина, сідаючи на ослін.

— Та ось, учора цілий день викладали всякі свої убрання та приміряли до себе, то знов скидали і прикрашалися у всякі золоті та срібні цяцьки. ||||||||||tried on|||||||adorned themselves|||||silver|trinkets Та все прибігали до мене й питалися: чи гарне і чи все оте добро їм до лиця. ||kept running||||asked|||||||||| Але останній раз плигнули до мене в ліжко під ковдру і давай мене штовхати у бік кулаками та питатися, чи я знаю, як то воно замужем, і чи може дівчина враз умерти від отієї несподіванки, що кождий хлопець преться з нею туди, куди й не треба, неначе дурний. |||jumped||||||||||push|||||ask|||||||being married|||||||||||||wants to go|||||||||

— Ти таке накидаєш своїй панні, яке ніколи не буває жодній дівчині до шмиги. ||you throw||lady||||||||

— Я не раз чула від самого батюшки, що все, що правда, то не гріх. ||||||the priest||||||| А втім, якби це друга жінка, а не ви, я не розказувала б цього ніколи.

— А чим же це я у тебе заробила такої ласки?

— Та чим? Тим, що панна Варка убігли до мене серед ночі і стали розпитуватися, а який у вас небіж, чи гарний, чи високий, чи чорнявий, і чи дуже швидко бігає, і чи може подужати діда Гарбуза. ||Miss|Miss Varka|ran|||in the middle of||||asking about|||||nephew||||||dark-haired|||||||||overcome|| Та як зареготять, та як ухоплять мене в обійми та й давай мене цілувати як навіжені. ||they laugh|||grab||||||||||crazy А я й питаюся: що це таке з вами? |||I ask||||| Чи не понюхали часом смаленого хвоста в кнура? ||||smoked|||boar А вони кажуть: "Гірше. Я хочу добре навчитися цілуватися, щоб молодий мій не вигнав від себе на другий день по шлюбі". ||||kissing||||||||||||marriage

— І чого б то вони так розпитувалися? ||||||were asking Хіба вони не бачили ніколи Гордія, чи що? |||||Gordy||

— Та панночки ж не було у нас підряд хто його знає й скільки років. Вони ж училися в Полтаві. ||||Poltava А літом жили в Сердегівці. ||||in Serdihivka І, Боже, як мені їх шкода було вчора, бо після реготів та дурощів вони почали так гірко плакати, неначе на похороні рідної матері. ||||||||||laughter||||||||||the funeral|| Та все питалися крізь хлипи та плачі: "Скажи мені, моя голубко, що таке щастя? ||||sobs||||||||| Може, воно це є удача, а нещастя — то помилка?" І що я могла їм говорити, коли мені здається, що якби я у такому ходила та таке пила та їла, як вони, то була б щаслива. І через те я тільки дихала та мовчала і нарешті доміркувалася сказати: "Підіть до баби Гамарнички, нехай поворожить". |||||was breathing|||||thought||go|||Grandma Gamarnychka||do some fortune-telling І панночка далі й не витримали коло мене бути. Схопилися і, обтрусюючися, крикнули: "Господи, яка ж ти страшна дурепа! They grabbed||shaking off|shouted||||||fool Просто хоч і не кажи нічого". І після цього знов нагнулися до мене й зашептали боляче-боляче: "А все-таки я одружуся з Харлампієм Пронем. ||||they leaned||||whispered|||||||||Harlampiy Pronem|Pronem І скажу, аби він покликав у старші бояри Гордія Лундика. |||||||||Lundik the Elder А щодо ворожки, то я вже була в неї. А до тебе в ліжко ніколи, ніколи не приходитиму". ||||||||I will come

І я оце і зараз, мнучи сало, сама собі гадаю: чого вони так дивовижно промовили останні слова, неначе хтось їм може стояти на заваді до шлюбу, чи що? |||||squeezing||||||||amazing||||||||||obstacle||||

А далі Дунька, таке було наймення наймиччине, спиталася: ||Dunya||||the hired girl's|

— А навіщо вам здалася панночка? |||seemed to you|

— Та мені тільки треба, щоб хтось батюшці сказав, що Гордій прийде дякувати за сердечну опіку аж через тиждень, бо я хочу його трохи відживити, аби не мав вигляду якогось ченця чи скрипиці. |||||||||||||||||||||||revive him||||||monk||a hermit Та й обіпрати треба. ||to lean| І щоб батюшка на нього не гнівалися за те, що я буду всьому призводниця. ||father||||be angry|||||||the cause

— Це таке, що я скажу і батюшці... і... і... Та панночці цього можна й не знати. ||||||the priest||||the young lady||||| Ви не турбуйтеся, я все скажу, — запевнила наймичка тітку Горпину, яка встала кажучи: ||||||||auntie|Aunt Horpyna|||

— Треба йти додому... Незабаром і "Достойно" задзвонять, а до церкви вже трохи пізно. |||||Dostoyno|will ring|||||| Оставайся здорова...Не забудь же. stay||||

І вийшла.