03 / 60 03/60

з висолопленим язиком, з видертим оком, він був страшним. with a tongue bared, with an outstretched eye, he was scary. Здавався самою смертю. It seemed like death itself.

І пошнуркувало навсібіч, розкотилося людське перекотиполе, наче й не було. And it knocked all over, the human rolled over rolled up, as if it hadn't.

А Павло Музика якийсь час усе ще стояв на колінах перед забитим хлопцем, наче не вірив. And for some time Paul Music was still on his knees in front of the slain boy, as if he did not believe. Наче сподівався, що той обманює, що той хитрує, а скоро зведеться з землі — і втече. It was as if he hoped that he was deceiving, that he was being deceived, and that he would soon be brought down from the earth, and he would flee. Злодій. Thief. Злодій-зайда. Thief Zayda.

Але злодій-зайда не ворушився й не дихав. But the thief-zayda did not move or breathe.

Дядько Павло Музика поволеньки сп'явся на ноги, тремтячими пальцями зібрав розтовчену іконку, розсовуючи уламки по кишенях та за пазуху. Uncle Paul Music slowly sank to his feet, shaking his fingers to collect the bulging icon, sliding fragments across his pockets and sinus. И позадкував від забитої дитини. And he came back from the dead child. Позадкував, острашливо дивлячись: чи не зведеться? He moaned, looking fearfully: wouldn't it come down?

Хлопець припав до землі-рятівниці, й земля не відпускала, рятуючи. The guy fell into the rescue land, and the earth did not let go, saving.

Зарослий покільченою щетиною Гаркуша переступає поріг і стає на порозі поміж одвірків, як у рамі. Garkusha's overgrown bristles cross the threshold and stand on the threshold between the apertures, as if in a frame. За столом сидить хазяїн Павло Музика, по ліву руку від нього — хазяйка Марія, по праву руку — дочка Галя. At the table sits the owner Paul Music, on the left hand from him - the host Maria, on the right hand - daughter Galya. Вони в шестеро некліпливих очей дивляться на гостя, що похитується, ось-ось упаде. They look at the shaky guest in six unflinching eyes, and they are about to fall.

Гість мовчить, і вони похмуро мовчать. The guest is silent, and they are gloomily silent.

Зрештою, Гаркуша плямкає губами, ковтає суху слину й озивається: After all, Garkusha pats his lips, swallows dry saliva and says:

— їсте... - eat ...

— їмо,— бурчить хазяйка. - we eat - grumbles the hostess.

— М'ясо пахне,— принюхується Гаркуша. - The meat smells - sniffs Garkusha. — Еге, свиню закололи, то ласуємо свіжиною,— наче не каже, а гаркає Павло Музика. - Ehh, the pig is killed, then we eat it with freshness - as if not saying, but biting Paul Music.

— Свиню? — не вірить Гаркуша.— Яку свиню? - does not believe Garkusha. - What pig?

— А ту, яку ти в нас не забрав! - And the one you didn't take away from us!

Гаркуша морщить лоба, згадує: Bark wrinkles his forehead, mentions:

— Свиню забрали. - The pig was taken away.

Хазяйка злякано дивиться то на сусіда, то на чоловіка: The mistress looks frightened at her neighbor, then at her husband:

— Павле, Павле, хіба ми свиню їмо? - Paul, Paul, do we eat pigs? Побійся господа таке говорити, бо ще повірить. Fear the Lord to say so, for he will yet believe. Бо прийдуть віднімати свиню, а де вона в нас? For they will come to take away the pig, and where is it in us?

— Кажи, що свиню! - Say that pig! — сердиться хазяїн. - the owner is angry.

— Таж не свиню, а їжака їмо з молодою кропивою! - Not a pig, we eat a hedgehog with a young nettle! Галя зловила їжака в горішині, а я нарвала кропиви. Galya caught a hedgehog in a nut and I tore nettles.

— Кажи, що свиню! - Say that pig! Хай слухає — й мучиться. Let him listen - and be tormented.

— їжака, їжака... - hedgehog, hedgehog ...

Гаркуша плямкає пісними губами, наче заповзявся зжувати їх. Garkusha slaps his soft lips as he crawls over to squeeze them.

— Я чув, уночі жорна гуркотіли у вашій клуні. - I heard millstones were roaring at your club at night.

— Коли це вночі? - When is it at night? — блідне Марія. - pale Mary.

— У вухах у тебе гуркотіло! - Your ears rumbled! — зводиться з-за столу Павло Музика.— Чого б це жорнам гуркотіти? - boils down from the table of Paul Music. Хіба не ти разом з Василем Гнойовим та з Миколою Хащуватим витрусив у нас весь хліб? Didn't you, together with Vasily Gnoyov and Nikolay Khashvativ, shake out all our bread?

Тримаючись однією рукою за одвірок. Holding one hand behind the pole. Гаркуша поволі опускається на коліна, благальне складає долоні: The lark slowly drops to its knees, the pleading folds palms:

— Простіть мене! - Forgive me!

— Нема тобі прощення. - You have no forgiveness.

— Простіть! - Excuse me! — По глиняній долівці Гаркуша колінкує від порога на середину хати й тут завмирає під сволоком.— Трусили, але ж не все витрусили, бо не знайшли. - On the clay section of Garkus, he kneels from the threshold to the middle of the house and then sinks under the bastard. Якби знайшли, то все витрусили б, а не вдалося. If found, everything would be shaken, but not successful. То по ночах мелеш на жорнах, щоб ніхто не чув. So at night you grind on the millstones so that no one can hear. А я чую, бо не сплю вночі. And I hear, because I don't sleep at night. Не спиться мені вночі від голоду, здається, що вмираю, ніяк не дочекаюся смерті. I do not sleep at night from hunger, it seems that I am dying, I do not wait for death.