image

Гуцало Євген - Голодомор, 02 / 60

02 / 60

Повиносили з церкви геть усе, що можна повиносити.

— Покрали богів!

Але покрали не тільки богів, а й усе церковне начиння. Здавалося б, кому воно все потрібне, а покрали.

— І господа на небі не побоялися!

А таки не побоялися: крали богів — і кари не ждали на свої голови.

— Чужі чи свої?

Спробуй вгадай. Можна подумати і на чужих, і на своїх, бо скрізь люди пустилися берега.

— Ходімо шукати злодіїв!

Скоро коло нього наче клубок сухого перекотиполя збирається — немічні жінки та старі баби, у яких ще є сила злізти з тапчана чи з печі. Рудий Павло Музика в тому клубку — мов жарина вогню, що бризкає словами-іскрами.

— А чи не Василь Гнойовий заліз у церкву й покрав? До Гнойового гайда! А він не без компанії.

Ген-ген обкрадена церква блакитними стінами сяє над селом: наче голос високого й гнівного неба, що шле їх на помсту й покару. Людське безумне перекотиполе котиться на сільську околицю, де в скособоченій мазанці під очеретом живе Василь Гнойовий — злидар і конокрад, що молився й молиться скляному богу.

А назустріч — хлопчина в подертій сорочці та в полатаних штанях, босий, з синіми очима-будяками на рябому лиці, схожому на горобине яєчко.

— А що то в тебе за пазухою?

Чорними ногами в бородавках приріс до землі, а очі перестрашені, мовби на їхні дикі квіти по сердитому джмелю сіло.

— Ану покажи, що за пазухою!

І вже схопили за куштраті патли, і вже смикнули за комір, і вже руки-круки сягнули за пазуху відстовбурченої сорочки.

— Божа мати з божим сином!

Справді, з полотняної пазухи, від грудей-ребер вознеслася на сонце весняного дня божа мати з немовлям на руках.

Обоє — в неземному палахкотючому сяйві довкола умиротворених святих ликів, обоє дивляться глибокими очима добра й милосердя.

А водночас — і лагідного докору.

Мовби не можуть втямити, як опинилися в полотняній пазусі, як вознеслися на світло весняного дня, кого бачать перед собою. Святі праведні очі, які завжди запитують — і водночас відповідають своїм запитанням, які завжди прощають, бо в прощенні — їхня невмирущість.

— Де взяв? Хто ти?

— Марко...

— Злодій! Де взяв ікону?

— Знайшов! — дзигонів хлоп'ячий голос.— Отамо знайшов у бур'яні. — Брешеш!

— Суща правда.

— Перехрестися!

И дитяча рука в хресному знаменні злетіла вгору, торкнулася чола.

— Злодій — і хреститься!

Хвиля людського божевілля закипіла, завирувала, руки простяглися — і вп'ялися в дитину. Хлопець шарпнувся, закричав, укусив зубами чиюсь руку, ікона з божою матір'ю та божим сином полетіла в бур'ян під ноги. — Злодій — зайда!

— Безбожник!

— Христопродавець!

Роїлися люті голоси, руки-круки рвали хлопця, що вже звалився під ноги, на нього насипалися гуртом. Наче мали знищити оце зло — й тоді зовсім не стане зла на землі. Наче воно останнє. Наче й насіння-зерна не треба залишати на розплід.

І коли під коліном Павла Музики затріщала ікона — поменшало божевілля, й люди сахнулися одне від одного.

Купою непорушного, зжужманого ганчір'я, скоцюрбивши ноги, заюшений кров'ю, лежав на шляху чужий хлопчина. З вищереними зубами,



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

02 / 60

Повиносили з церкви геть усе, що можна повиносити. Were taken away from the church everything that could be done.

— Покрали богів! - They stole the gods!

Але покрали не тільки богів, а й усе церковне начиння. But not only the gods were stolen, but all the utensils of the church. Здавалося б, кому воно все потрібне, а покрали. It would seem to everyone who needed it, and they stole it.

— І господа на небі не побоялися! - And the gentlemen in heaven were not afraid!

А таки не побоялися: крали богів — і кари не ждали на свої голови. And yet they were not afraid: they stole the gods - and the punishment did not wait on their heads.

— Чужі чи свої? - Alien or your own?

Спробуй вгадай. Try to guess. Можна подумати і на чужих, і на своїх, бо скрізь люди пустилися берега. You may think of strangers as well as your own, for everywhere the coasts were deserted.

— Ходімо шукати злодіїв! - Let's go looking for thieves!

Скоро коло нього наче клубок сухого перекотиполя збирається — немічні жінки та старі баби, у яких ще є сила злізти з тапчана чи з печі. Soon, a ball of dry drizzle gathers around him - feeble women and old women who still have the power to get off the stuffing room or the stove. Рудий Павло Музика в тому клубку — мов жарина вогню, що бризкає словами-іскрами. Red-haired Paul Music in that ball is like a heat of fire splashing with words of spark.

— А чи не Василь Гнойовий заліз у церкву й покрав? - Did not Vasily Purulish go to church and steal? До Гнойового гайда! Up to Slurry! А він не без компанії. And he is not without company.

Ген-ген обкрадена церква блакитними стінами сяє над селом: наче голос високого й гнівного неба, що шле їх на помсту й покару. The gene-general, a stolen church, has blue walls shining over the village, as if the voice of a high and angry sky sending them to revenge and punishment. Людське безумне перекотиполе котиться на сільську околицю, де в скособоченій мазанці під очеретом живе Василь Гнойовий — злидар і конокрад, що молився й молиться скляному богу. The human insane roller coaster rolls over to the countryside, where Vasily Gnoyovy, a murderer and a praying and worshiping glass god, lives in a cobbled mazan.

А назустріч — хлопчина в подертій сорочці та в полатаних штанях, босий, з синіми очима-будяками на рябому лиці, схожому на горобине яєчко. And to meet him - a boy in a tattered shirt and in pants, barefoot, with blue eyes-thighs on a rippled face, similar to a rowan egg.

— А що то в тебе за пазухою? - And what's wrong with your sinus?

Чорними ногами в бородавках приріс до землі, а очі перестрашені, мовби на їхні дикі квіти по сердитому джмелю сіло. With black feet in their warts, he grew to the ground and his eyes were frightened, as if they were wild flowers on the angry bumblebee.

— Ану покажи, що за пазухою! - Anu show what's behind your sinus!

І вже схопили за куштраті патли, і вже смикнули за комір, і вже руки-круки сягнули за пазуху відстовбурченої сорочки. And they already grabbed the scabbards, and pulled the collar down, and the hooks reached for the bosom of the unbuttoned shirt.

— Божа мати з божим сином! - God be with the son of God!

Справді, з полотняної пазухи, від грудей-ребер вознеслася на сонце весняного дня божа мати з немовлям на руках. In fact, from the bosom of the sinus, from the breast-ribs ascended in the sun on the spring day of God with a baby in his arms.

Обоє — в неземному палахкотючому сяйві довкола умиротворених святих ликів, обоє дивляться глибокими очима добра й милосердя. Both are in an unearthly glowing radiance around the peaceful faces of the holy, both of whom look with deep eyes of goodness and mercy.

А водночас — і лагідного докору. And at the same time - a mild reproach.

Мовби не можуть втямити, як опинилися в полотняній пазусі, як вознеслися на світло весняного дня, кого бачать перед собою. Movies cannot tell how they were in the canvas sinus, ascended into the light of spring day, whom they see before themselves. Святі праведні очі, які завжди запитують — і водночас відповідають своїм запитанням, які завжди прощають, бо в прощенні — їхня невмирущість. Holy righteous eyes, who always ask - and at the same time answer their questions, who always forgive, because in forgiveness - their immortality.

— Де взяв? - Where did you get it? Хто ти? Who are you?

— Марко... - Marco ...

— Злодій! - Thief! Де взяв ікону? Where did you get the icon?

— Знайшов! — дзигонів хлоп'ячий голос.— Отамо знайшов у бур'яні. - found the boy's voice. - Otamo found in the weeds. — Брешеш! - You're lying!

— Суща правда. - True truth.

— Перехрестися! - Crossroads!

И дитяча рука в хресному знаменні злетіла вгору, торкнулася чола. And the child's hand in the banner of the cross flew up, touched his forehead.

— Злодій — і хреститься! - Thief - and baptized!

Хвиля людського божевілля закипіла, завирувала, руки простяглися — і вп'ялися в дитину. The wave of human madness boiled, howled, arms reached out - and curled into the baby. Хлопець шарпнувся, закричав, укусив зубами чиюсь руку, ікона з божою матір'ю та божим сином полетіла в бур'ян під ноги. The guy shuddered, cried, bit his or her hand, and an icon with a mother of God and a son of God flew into the weed under our feet. — Злодій — зайда! - Thief - come on!

— Безбожник! - Godless!

— Христопродавець! - The Christ-seller!

Роїлися люті голоси, руки-круки рвали хлопця, що вже звалився під ноги, на нього насипалися гуртом. Angry voices were born, hands-hooks tore a boy who had already fallen to his feet, and he was covered with a band. Наче мали знищити оце зло — й тоді зовсім не стане зла на землі. As if they were to destroy this evil - then no evil would ever happen on earth. Наче воно останнє. It's like the last one. Наче й насіння-зерна не треба залишати на розплід. As if the seed-grain should not be left for breeding.

І коли під коліном Павла Музики затріщала ікона — поменшало божевілля, й люди сахнулися одне від одного. And when an icon cracked under Paul's knee, the madness diminished, and the people descended from one another.

Купою непорушного, зжужманого ганчір'я, скоцюрбивши ноги, заюшений кров'ю, лежав на шляху чужий хлопчина. A pile of indestructible, squeezed cloth, clutching his feet, blood-stained, lay in the path of another's boy. З вищереними зубами, With bared teeth,

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.