01 / 60

ГОЛОДОМОР HOLODOMOR

Мене ще й на світі не було тоді, а я навіч бачу дядька Павла Трохимовича Музику. I was not even in the world then, and I see my uncle Pavel Music at night.

Невисокий, покручений, наче корч, і руки в нього, мов корчі, й голова в нього, мов корч. It is low, twisted, as if it were a convulsion, and its hands are like cramps, and its head is like cramps. Запалі, завжди в пелені сльозовиння очі скидаються на двох переляканих павучків, які сновигають і сновигають, ніяк не сховаються в шпарках. Horny, always in tears of tears, the eyes are cast on two frightened spiders, who dream and dream, do not hide in the sands. Досвіток, золоті зорі вишито на сірому полотні неба. Dawn, golden stars are embroidered on the gray canvas of the sky.

Пахне росою з лопухів, бузини та полину, й зрідка озиваються весняні пташки у свої дзвінкі сопілочки. It smells like dew from burdocks, elderberries and wormwood, and occasionally spring birds pop into their ringing nozzles. Але в селі не меншає досвітнього смутку від їхньої гри. But in the village there is no less sadness from their game. Село сонне й тихе, як після маківки. The village is sleepy and quiet, like after the makov.

Дядько Павло Музика йде в церкву. Uncle Paul Music goes to church.

Церква стоїть на високому горбі коло ставу, що дрімає темною голубою водою в густих верболозах. The church stands on a high hill near a pond, dozing dark blue water in thick willows.

Цього погідного недільного дня в церкву не йде ніхто, бо там з минулої осені не правиться служба божа. No one is going to church this Sunday afternoon, because God has not been doing the service since last fall.

Не правиться з тих пір, як пропав їхній сільський батюшка. It has not been right since their village father disappeared. Ось сьогодні був, бачили його сусіди, а па ранок не стало, наче вознісся на небо. Here he was today, his neighbors saw him, and the morning was not as if he had ascended to heaven. І начебто ніяка чорна машина по батюшку не приїжджала, й начебто ніхто нікуди не забирав батюшку. And as if no black car had come to my father, and nobody seemed to have taken my father anywhere. А ще через день опівночі згоріла його хата під ґонтом. And at midnight his house was burnt down under the gaunt. Згоріла, як свічка. Burned like a candle. І начебто ніхто не запалював, а сама спалахнула. And it was as if no one had lit but flared up. й ніхто не кинувся на пожежу, не взявся гасити, мовби село не бачило тієї пожежі, мовби всі посліпли й оглухли. and no one rushed to the fire, did not undertake to extinguish, as if the village did not see the fire, as if everyone was blind and deaf. А до ранку й жар прочах, і попіл охолов. And by the morning the heat came, and the ashes cooled. Дядько Павло Музика проходить мимо пожарища, на якому стримить чорна піч, і звивистим узвозом простує до церкви. Uncle Paul Music goes past the fire on which the black furnace restrains, and winds his way to the church.

Так, як ходив до церкви завжди, бо незбагненна сила вабить і вабить. The way I always went to church, because incomprehensible power beckons and beckons. А може, сьогодні таки правитиметься? And maybe today it will be ruled? А може, об’явиться інший батюшка в їхньому селі?.. Or maybe another father will appear in their village? .. Мене тоді й на світі не було, та я бачу, як Павло Музика узвозом дістається до церкви — й несподівано торопіє: двері відчиненої I was not in the world then, but I see Paul Music getting up to the church by lift - and hurrying up: the door is open

Двері, що всю осінь і всю зиму простояли на замку... Може, справді об’явився батюшка? Doors that have been in the castle all fall and all winter ... Did your father really show up?

Перехрестившись трьома пучками, Павло Музика обачно сходить на паперть, через плече оглядається на село — й поволі просуває корчувату голову в церкву. Crossed by three bundles, Paul Music carefully slips on a piece of paper, looks over the village over his shoulder - and slowly moves his wobbly head into the church. А потім щось його всмоктує в церкву, й Павло Музика зникає. And then something sucks him into the church, and Paul Music disappears.

Село оповите страхом: Павло Музика ходить від хати до хати, від обійстя до обійстя і всім розказує, що якісь злодії вночі пограбували церкву. The village is shrouded in fear: Paul Music goes from house to house, from house to house and tells everyone that some thieves have robbed the church at night.