×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.


image

Zelenskyy's Speeches, Всі етапи історії державності України можна описати одним реченням: ми були, є й будемо – звернення Президента...

Всі етапи історії державності України можна описати одним реченням: ми були, є й будемо – звернення Президента...

Великий народе великої країни й великої держави, яка існувала на цій землі з давніх-давен, яку з давніх-давен намагались і поневолити, і знищити! Чимало хто й чимало разів. І яка з давніх-давен не дозволяла цього зробити. Нікому й ніколи.

Держава, у якій почалась історія християнства Східної Європи, коли 1034 роки тому її охрестив Великий Київський Князь Володимир.

Держава, у якій почалась історія незламності, якою захоплюється зараз уся Європа й цілий світ. Це наша держава. Наша країна. Це Україна.

Історія її державотворення налічує тисячі років. Але тільки цьогоріч ми вперше відзначаємо День Української Державності.

Нам не потрібні салюти й помпа, щоб показати, яке значення має власна державність для українського народу. Сьогодні ми захищаємо її зі зброєю в руках. 155 днів поспіль. Можна сказати, що для нас День Державності – це кожен день.

Кожен день ми б'ємося, щоб кожен на планеті нарешті зрозумів: ми не колонія, не анклав, не протекторат. Не губернія, еялет чи коронний край, не частина чужих імперій, не «землі у складі», не союзна республіка. Не автономія, не провінція, а вільна, самостійна, суверенна, неподільна й незалежна держава.

Вона бере свій початок щонайменше півтори тисячі років тому. З часу офіційно визнаної ООН і ЮНЕСКО дати, коли Кий, Щек, Хорив і Либідь заснували столицю України.

Вона єдина законна спадкоємиця Київської Русі, надбань і здобутків наших правителів. Аскольда і Діра, Віщого Олега, князя Ігоря, рівноапостольної княгині Ольги, Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, короля Данила.

Вона спадкоємиця Козацької Держави. Батьківщина Байди Вишневецького, Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.

Вона – правонаступниця Української Народної Республіки й Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Самостійності, незалежності й соборності, які були проголошені універсалами Центральної Ради та Актом Злуки.

Вона має багаті традиції законотворчості, писемності та дипломатії. «Руська правда», Бертинські аннали, Остромирове Євангеліє, Конституція Пилипа Орлика та сотні інших пам'яток, джерел і документів, які містять писемні згадки про нашу державу та її визнання з боку інших держав і правителів.

Вона має славетні військові традиції. Вона – батьківщина знаних воїнів, незламних борців за власну свободу й державність. На Русі, на Січі, на бойовищах Першої та Другої світової війни. У Холодному Яру, в карпатських лісах, під Крутами.

Всі етапи історії державності України, її захисту та боротьби за неї можна описати одним реченням: ми були, є й будемо!

Будемо, бо наша держава має неймовірних синів і доньок, які стали на її захист. На їхніх бойових знаменах і хоругвах майорять імена Святослава Хороброго, Короля Данила, гетьманів Сагайдачного, Хмельницького, Виговського, Апостола, генералів Гандзюка й Алмазова. Вони носять почесні найменування – «Лицарів Зимового Походу», «Січових Стрільців», «Чорних Запорожців», холодноярівців. Вони та ще мільйони інших наших воїнів боронять Україну під іменами своїх предків. З відповідальністю перед ними. І ми відчуваємо їхню підтримку. Всіх поколінь борців за самостійну Україну.

Наші бійці обороняють Україну на землі, на воді, у повітрі. Наші предки боронять її з небес. А всі вони разом – наші янголи. Наші янголи мають крила. Але під ними – зброя. Ми ніколи не дістаємо її першими. Але якщо нападають на наш дім – стоїмо до останнього. Бо, втрачаючи власну державу, будь-який народ втрачає передусім не територію. Не гектари й не квадратні кілометри суші або акваторії. Втрачаючи власну державу, народ втрачає власне обличчя. Власне ім'я. Свою самобутність, ідентичність, пам'ять, а з ними – своє серце й душу. І це для нас набагато страшніше за ворожі армії, літаки, ракети й танки.

Тому мільйони з нас готові зупиняти їх без страху. І боронити найцінніше ціною власного життя. Бо втративши те, що має для нас сенс, ми втрачаємо сенс самого життя. Бо для нас жити в неволі – це не жити. Бути залежними – це не бути. Бо несамостійна й невільна Україна – це не Україна.

Ми не знаємо слова «рабство». Воно є в наших словниках, але не в наших головах. Ми віддамо останню сорочку, віддамо все, що в нас є, за те, що є в нашому серці. Саме тому ми будемо битися за свою державність до останнього – останнього подиху, останнього патрона, останнього солдата. Тільки не нашого, а ворожого. Ми будемо жити, щоб боротись, і боротися, щоб жити. Ми не здамося, допоки не проженемо зі свого дому останнього окупанта. Ми не зупинимось, допоки не звільнимо останній метр української землі. Ми не заспокоїмося, допоки не визволимо останнє наше село, нашу останню хату, останню криницю, нашу останню вишню, нашу останню вербу!

Так буде. І буде тільки так! Бо для нас і для окупанта все це має зовсім різні, полярні значення. Те, що для них мішені, для нас – святині. Те, що для них невідомі назви на карті, для нас – місця, знайомі з дитинства. Вони виконують чужі злочинні накази, ми – свій священний обов'язок.

Ми б'ємося за різне, тож і фінал цієї битви для кожного буде різним. За значенням. І навіть за звучанням. По-русски – это провал спецоперации.

Українською – перемога у війні!

Ось чому вона буде. Ось чому буде наша держава.

З Днем Хрещення Київської Русі – України!

З Днем Української Державності!

Слава Україні!


Всі етапи історії державності України можна описати одним реченням: ми були, є й будемо – звернення Президента... All stages of the history of Ukraine's statehood can be described in one sentence: we were, are and will be - address of the President...

Великий народе великої країни й великої держави, яка існувала на цій землі з давніх-давен, яку з давніх-давен намагались і поневолити, і знищити! Great people of a great country and a great state, which existed on this land from time immemorial, which from time immemorial they tried to enslave and destroy! Чимало хто й чимало разів. Many people and many times. І яка з давніх-давен не дозволяла цього зробити. And which has not allowed it to be done since ancient times. Нікому й ніколи. Never to anyone.

Держава, у якій почалась історія християнства Східної Європи, коли 1034 роки тому її охрестив Великий Київський Князь Володимир. The state in which the history of Christianity in Eastern Europe began, when it was baptized 1034 years ago by the Great Prince of Kyiv Volodymyr.

Держава, у якій почалась історія незламності, якою захоплюється зараз уся Європа й цілий світ. The state in which the history of indomitability began, which is now admired by all of Europe and the whole world. Це наша держава. This is our state. Наша країна. Our country. Це Україна. This is Ukraine.

Історія її державотворення налічує тисячі років. The history of its state formation dates back thousands of years. Але тільки цьогоріч ми вперше відзначаємо День Української Державності. But only this year we celebrate the Day of Ukrainian Statehood for the first time.

Нам не потрібні салюти й помпа, щоб показати, яке значення має власна державність для українського народу. We do not need salutes and pomp to show the importance of our own statehood for the Ukrainian people. Сьогодні ми захищаємо її зі зброєю в руках. Today we defend it with weapons in hand. 155 днів поспіль. 155 days in a row. Можна сказати, що для нас День Державності – це кожен день. We can say that for us, Statehood Day is every day.

Кожен день ми б'ємося, щоб кожен на планеті нарешті зрозумів: ми не колонія, не анклав, не протекторат. Every day we fight so that everyone on the planet finally understands: we are not a colony, not an enclave, not a protectorate. Не губернія, еялет чи коронний край, не частина чужих імперій, не «землі у складі», не союзна республіка. Not a province, an eyalet or a crown land, not a part of foreign empires, not a "part of the land", not a federal republic. Не автономія, не провінція, а вільна, самостійна, суверенна, неподільна й незалежна держава. Not an autonomy, not a province, but a free, independent, sovereign, indivisible and independent state.

Вона бере свій початок щонайменше півтори тисячі років тому. It originates at least one and a half thousand years ago. З часу офіційно визнаної ООН і ЮНЕСКО дати, коли Кий, Щек, Хорив і Либідь заснували столицю України. Since the officially recognized UN and UNESCO dates, when Kiy, Shchek, Khoryv and Lybid founded the capital of Ukraine.

Вона єдина законна спадкоємиця Київської Русі, надбань і здобутків наших правителів. She is the only legal heiress of Kievan Rus, the possessions and achievements of our rulers. Аскольда і Діра, Віщого Олега, князя Ігоря, рівноапостольної княгині Ольги, Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, короля Данила. Askold and Dir, Vishchy Oleg, Prince Igor, Equal-to-the-Apostles Princess Olga, Svyatoslav the Brave, Volodymyr the Great, Yaroslav the Wise, Volodymyr Monomakh, King Danylo.

Вона спадкоємиця Козацької Держави. She is the heiress of the Cossack State. Батьківщина Байди Вишневецького, Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика. Homeland of Baida Vyshnevetskyi, Sahaidachnyi, Bohdan Khmelnytskyi, Ivan Mazepa, Pylyp Orlyk.

Вона – правонаступниця Української Народної Республіки й Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. She is the legal successor of Hetman Pavlo Skoropadskyi of the Ukrainian People's Republic and the Ukrainian State. Самостійності, незалежності й соборності, які були проголошені універсалами Центральної Ради та Актом Злуки. Autonomy, independence and sobrality, which were proclaimed by the universals of the Central Rada and the Act of Unification.

Вона має багаті традиції законотворчості, писемності та дипломатії. It has a rich tradition of law-making, writing and diplomacy. «Руська правда», Бертинські аннали, Остромирове Євангеліє, Конституція Пилипа Орлика та сотні інших пам'яток, джерел і документів, які містять писемні згадки про нашу державу та її визнання з боку інших держав і правителів. "Ruska Pravda", Bertyn Annals, Ostromyrov Evangelie, the Constitution of Philip Orlyk and hundreds of other monuments, sources and documents that contain written references to our state and its recognition by other states and rulers.

Вона має славетні військові традиції. It has a glorious military tradition. Вона – батьківщина знаних воїнів, незламних борців за власну свободу й державність. It is the homeland of famous warriors, indomitable fighters for their own freedom and statehood. На Русі, на Січі, на бойовищах Першої та Другої світової війни. In Russia, in Sich, on the battlefields of the First and Second World Wars. У Холодному Яру, в карпатських лісах, під Крутами. In Kholodny Yar, in the Carpathian forests, near Kruty.

Всі етапи історії державності України, її захисту та боротьби за неї можна описати одним реченням: ми були, є й будемо! All stages of the history of Ukraine's statehood, its protection and struggle for it can be described in one sentence: we were, are and will be!

Будемо, бо наша держава має неймовірних синів і доньок, які стали на її захист. We will, because our state has incredible sons and daughters who have come to its defense. На їхніх бойових знаменах і хоругвах майорять імена Святослава Хороброго, Короля Данила, гетьманів Сагайдачного, Хмельницького, Виговського, Апостола, генералів Гандзюка й Алмазова. The names of Svyatoslav the Brave, King Danylo, hetmans Sagaidachny, Khmelnytskyi, Vyhovskyi, Apostol, generals Handziuk and Almazov fly on their battle banners and banners. Вони носять почесні найменування – «Лицарів Зимового Походу», «Січових Стрільців», «Чорних Запорожців», холодноярівців. They bear the honorific names of "Knights of the Winter Campaign", "Sich Archers", "Black Zaporozhets", and "Holondoyariv". Вони та ще мільйони інших наших воїнів боронять Україну під іменами своїх предків. They and millions of our other soldiers defend Ukraine under the names of their ancestors. З відповідальністю перед ними. With responsibility to them. І ми відчуваємо їхню підтримку. And we feel their support. Всіх поколінь борців за самостійну Україну. All generations of fighters for an independent Ukraine.

Наші бійці обороняють Україну на землі, на воді, у повітрі. Our fighters defend Ukraine on land, water, and air. Наші предки боронять її з небес. Our ancestors defend it from heaven. А всі вони разом – наші янголи. And all of them together are our angels. Наші янголи мають крила. Our angels have wings. Але під ними – зброя. But under them are weapons. Ми ніколи не дістаємо її першими. We never get it first. Але якщо нападають на наш дім – стоїмо до останнього. But if they attack our home, we stand to the last. Бо, втрачаючи власну державу, будь-який народ втрачає передусім не територію. Because, losing its own state, any nation loses primarily not its territory. Не гектари й не квадратні кілометри суші або акваторії. Not hectares or square kilometers of land or water. Втрачаючи власну державу, народ втрачає власне обличчя. When people lose their own state, they lose their own face. Власне ім'я. Own name. Свою самобутність, ідентичність, пам'ять, а з ними – своє серце й душу. One's originality, identity, memory, and with them one's heart and soul. І це для нас набагато страшніше за ворожі армії, літаки, ракети й танки. And this is much scarier for us than enemy armies, planes, missiles and tanks.

Тому мільйони з нас готові зупиняти їх без страху. Therefore, millions of us are ready to stop them without fear. І боронити найцінніше ціною власного життя. And protect the most valuable at the cost of one's life. Бо втративши те, що має для нас сенс, ми втрачаємо сенс самого життя. Because having lost what is meaningful to us, we lose the meaning of life itself. Бо для нас жити в неволі – це не жити. Because for us, living in captivity is not living. Бути залежними – це не бути. To be addicted is not to be. Бо несамостійна й невільна Україна – це не Україна. Because a non-independent and unfree Ukraine is not Ukraine.

Ми не знаємо слова «рабство». We do not know the word "slavery". Воно є в наших словниках, але не в наших головах. It is in our dictionaries, but not in our heads. Ми віддамо останню сорочку, віддамо все, що в нас є, за те, що є в нашому серці. We will give our last shirt, we will give everything we have, for what is in our heart. Саме тому ми будемо битися за свою державність до останнього – останнього подиху, останнього патрона, останнього солдата. That is why we will fight for our statehood to the last - the last breath, the last cartridge, the last soldier. Тільки не нашого, а ворожого. Only not ours, but the enemy's. Ми будемо жити, щоб боротись, і боротися, щоб жити. We will live to fight and fight to live. Ми не здамося, допоки не проженемо зі свого дому останнього окупанта. We will not give up until we drive the last occupier from our home. Ми не зупинимось, допоки не звільнимо останній метр української землі. We will not stop until we liberate the last meter of Ukrainian land. Ми не заспокоїмося, допоки не визволимо останнє наше село, нашу останню хату, останню криницю, нашу останню вишню, нашу останню вербу! We will not rest until we liberate our last village, our last house, our last well, our last cherry tree, our last willow tree!

Так буде. It will be so. І буде тільки так! And it will only be like this! Бо для нас і для окупанта все це має зовсім різні, полярні значення. Because for us and for the occupier, all this has completely different, polar meanings. Те, що для них мішені, для нас – святині. What are targets for them are shrines for us. Те, що для них невідомі назви на карті, для нас – місця, знайомі з дитинства. What for them are unknown names on the map, for us - places familiar from childhood. Вони виконують чужі злочинні накази, ми – свій священний обов'язок. They carry out other people's criminal orders, we - our sacred duty.

Ми б'ємося за різне, тож і фінал цієї битви для кожного буде різним. We are fighting for different things, so the end of this battle will be different for everyone. За значенням. By value. І навіть за звучанням. And even by the sound. По-русски – это провал спецоперации. In Russian, this is the failure of a special operation.

Українською – перемога у війні! Victory in the war in Ukrainian!

Ось чому вона буде. That's why she will be. Ось чому буде наша держава. That is why there will be our state.

З Днем Хрещення Київської Русі – України! Happy Baptism Day of Kyivan Rus - Ukraine!

З Днем Української Державності! Happy Ukrainian Statehood Day!

Слава Україні!