Вона

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,

Вип'єте холодного вина.

Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".

Так, життя – прекрасне, а вона...

А вона, а вона сидітиме сумна,

Буде пити – не п'яніти від дешевого вина.

Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь

Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,

Я люблю її тонкі вуста.

Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося

По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,

Буде пити – не п'яніти від дешевого вина.

Моя дівчинко печальна, моя доле золота,

Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,

Я люблю її тонкі вуста.

Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося

По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,

Буде пити – не п'яніти від дешевого вина.

Моя дівчинко печальна, моя доле золота,

Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)