×

우리는 LingQ를 개선하기 위해서 쿠키를 사용합니다. 사이트를 방문함으로써 당신은 동의합니다 쿠키 정책.


image

"Вероніка" вирішує померти" Пауло Коельйо, 19-20 Частина (4)

19-20 Частина (4)

Головним наслідком ЕСТ була ліквідація короткочасної пам'яті. Тепер Едуард не плекатиме неймовірних мрій. Йому не можна заглядати в неіснуюче майбутнє; він має зосереджуватися думками на минулому, бо інакше знову захоче повернутись до життя.

Годиною пізніше до спорожнілої палати — де лишався тільки юнак на ліжку та дівчина, що сиділа поруч на стільці, — ввійшла Зедка.

Підійшовши ближче, вона побачила, що дівчину знову знудило, і голова їй безвільно схилилася.

Зедка вже хотіла бігти по допомогу, але тут Вероніка озвалася: — Все гаразд. У мене був черговий напад, але ж минувся. Зедка обережно допомогла їй підвестися й повела до туалету. — Це чоловічий туалет, — запротестувала Вероніка.

— Не журись, тут нікого немає.

Вона зняла з Вероніки забруднений светр, попрала його й розстелила на радіаторі. Тоді скинула свій вовняний джемпер і простягла Вероніці:

— Візьми собі. Я прийшла попрощатися.

Дівчина не зреагувала, немовби втратила інтерес до життя. Зедка відвела її назад до палати й посадовила на той самий стілець.

— Едуард скоро прокинеться. Йому, можливо, буде важко пригадати, що сталось, але згодом пам'ять повернеться. Не лякайся, якщо він спочатку тебе не впізнає.

— Я не злякаюся, — сказала Вероніка, — бо я й сама себе не впізнаю.

Зедка присунула собі стілець і сіла поруч. Вона вже стільки часу провела у Віллеті, що не шкода й буде приділити ще кілька хвилин Вероніці.

— Пам'ятаєш нашу першу зустріч? Я тоді розповіла тобі історію, щоб пояснити, що світ точнісінько такий, яким ми його бачимо. Всі вважали короля безумцем, бо він хотів встановити порядок, якого вже давно не було в головах його підданих. Але в житті є речі, цінність яких не залежить від наших поглядів. Такі, як кохання, скажімо.

Зедка помітила блиск у очах Вероніки.

— Мушу сказати, що коли комусь відпущено прожити зовсім мало і той хтось вирішує провести цей час біля ліжка, на якому спить чоловік, то мабуть, це — кохання. Скажу більше: якщо в цей час у того когось стається серцевий напад, але він і далі мовчки сидить поруч із тим чоловіком, то це кохання може перерости у щось далеко більше.

— Це може бути відчай, — мовила Вероніка. — Спроба довести, що, врешті-решт, немає жодного сенсу далі боротися за місце під сонцем. Я не можу кохати когось, хто живе в іншому світі.

— Ми всі живемо у наших власних світах. Але, глянувши на зоряне небо, можна побачити, як далекі й різні світи поєднуються в сузір'я, сонячні системи, галактики.

Вероніка підвелась і підійшла до Едуарда. Ніжно пригладила йому волосся. Добре, що вона має з ким поговорити.

— Колись давно, ще дитиною, коли мама заганяла мене до піаніно, я пообіцяла собі, що гратиму добре тільки коли закохаюся. Минулої ночі я вперше в житті відчула, як звуки вислизають з-під моїх пальців, немов я зовсім не маю над ними контролю.

Мною оволоділа якась сила, що творила мелодії й акорди, які я навіть не мріяла колись заграти. Я віддалася грі на піаніно, як віддавалася перед тим цьому юнакові, котрий не торкнувся й волосинки на моїй голові. Я була вчора сама не своя, і тоді, коли віддавалася сексу, і тоді, коли грала на піаніно. А водночас, гадаю, я була сама собою.

Вона похитала головою:

— Говорю казна-що.

Зедка пригадала свої зустрічі в просторі з усіма тими сутностями,

що літають у різних напрямках. Хотіла про це розповісти Вероніці, але побоялася, що це її ще більше заплутає.

— Ти зараз знову скажеш, що маєш померти. Але послухай, що я тобі скажу. Є люди, котрі все життя прагнуть пережити таку мить, яку ти пережила минулої ночі, але їм це так і не вдається. Якби ти мала померти зараз, ти вмирала б із серцем, повним любові.

Зедка підвелася.

— Тобі нічого втрачати. Багато хто відмовляється від любові саме тому, що боїться ризикувати своїм майбутнім і своїм минулим. В тебе ж є тільки теперішня мить.

Підійшла до Вероніки й поцілувала її.

— Якщо я тут ще хоч трохи затримаюсь, я ніколи звідси не вийду. Я вилікувалася тут від депресії, але й довідалася, що є ще й інші різновиди божевілля. Нехай вони будуть зі мною, бо хочу почати дивитись на життя власними очима.

Прийшовши сюди, я була в глибокій депресії. Тепер я пишаюся своїм божевіллям. Зовні я поводитимусь, як і всі інші. Ходитиму за покупками до супермаркету, базікатиму з друзями, марнуватиму дорогоцінний час за телевізором. Але знатиму, що душа моя вільна і що я можу мріяти й спілкуватися з іншими світами, про існування яких раніше навіть не здогадувалась.

Часом робитиму якісь дурниці, щоб люди могли казати: «Та ж її щойно випустили з Віллету!» Але я знаю, що душа моя цілісна, бо життя моє має сенс. Я зможу милуватися заходом сонця, вірячи, що стоїть за цим усім Бог. Коли мене хтось роздратує, я скажу йому все, що про нього думаю, не дбаючи, що він подумає про мене, адже всі й далі говоритимуть: «Та ж її щойно випустили з Віллету!»

Я дивитимуся просто в очі чоловікам на вулиці й не відчуватиму себе винною в тому, що вони мене жадають. А опісля піду до крамниці з імпортними винами й куплю найдорожче вино, котре питиму зі своїм коханим чоловіком, щоб насміятися з ним досхочу.

І він, регочучи, скаже мені: «Ти божевільна!» А я відповім: «Звичайно, я ж була у Віллеті! І божевілля зробило мене вільною. Тепер, мій любий чоловіче, мусиш щороку брати відпустку й їхати зі мною лазити по найвищих горах, бо я хочу відчути ризик свого існування».

Люди казатимуть: «Її випустили з Віллету, і тепер вона й свого чоловіка зробила божевільним!» І чоловік збагне, що вони кажуть правду, й подякує Богові, бо наше подружнє життя почнеться ніби спочатку й ми будемо божевільні, — як ті, хто першими пізнали кохання.

Зедка вийшла з палати, мугикаючи пісеньку, яку Вероніка чула вперше.


19-20 Частина (4)

Головним наслідком ЕСТ була ліквідація короткочасної пам'яті. The main consequence of ECT was the elimination of short-term memory. Тепер Едуард не плекатиме неймовірних мрій. Йому не можна заглядати в неіснуюче майбутнє; він має зосереджуватися думками на минулому, бо інакше знову захоче повернутись до життя. He cannot look into the non-existent future; he must focus his thoughts on the past, otherwise he will want to return to life again.

Годиною пізніше до спорожнілої палати — де лишався тільки юнак на ліжку та дівчина, що сиділа поруч на стільці, — ввійшла Зедка. An hour later, Zedka entered the empty ward, where only the young man on the bed and the girl sitting next to him on the chair remained.

Підійшовши ближче, вона побачила, що дівчину знову знудило, і голова їй безвільно схилилася. When she came closer, she saw that the girl felt nauseous again, and her head drooped involuntarily.

Зедка вже хотіла бігти по допомогу, але тут Вероніка озвалася: — Все гаразд. У мене був черговий напад, але ж минувся. I had another attack, but it passed. Зедка обережно допомогла їй підвестися й повела до туалету. Zedka gently helped her up and led her to the toilet. — Це чоловічий туалет, — запротестувала Вероніка. "It's a men's room," Veronica protested.

— Не журись, тут нікого немає. - Don't worry, there is no one here.

Вона зняла з Вероніки забруднений светр, попрала його й розстелила на радіаторі. She took off Veronika's soiled sweater, washed it and spread it on the radiator. Тоді скинула свій вовняний джемпер і простягла Вероніці: Then she threw off her woolen jumper and handed it to Veronica:

— Візьми собі. - Take it for yourself. Я прийшла попрощатися. I came to say goodbye.

Дівчина не зреагувала, немовби втратила інтерес до життя. The girl did not react, as if she had lost interest in life. Зедка відвела її назад до палати й посадовила на той самий стілець. Zedka took her back to the ward and seated her on the same chair.

— Едуард скоро прокинеться. Йому, можливо, буде важко пригадати, що сталось, але згодом пам'ять повернеться. It may be difficult for him to remember what happened, but eventually the memory will return. Не лякайся, якщо він спочатку тебе не впізнає. Don't be alarmed if he doesn't recognize you at first.

— Я не злякаюся, — сказала Вероніка, — бо я й сама себе не впізнаю. "I'm not scared," said Veronica, "because I don't even recognize myself."

Зедка присунула собі стілець і сіла поруч. Zedka pulled a chair for herself and sat next to her. Вона вже стільки часу провела у Віллеті, що не шкода й буде приділити ще кілька хвилин Вероніці. She has already spent so much time in Villetta that it is not a pity that she will devote a few more minutes to Veronica.

— Пам'ятаєш нашу першу зустріч? Я тоді розповіла тобі історію, щоб пояснити, що світ точнісінько такий, яким ми його бачимо. I then told you a story to explain that the world is exactly as we see it. Всі вважали короля безумцем, бо він хотів встановити порядок, якого вже давно не було в головах його підданих. Everyone considered the king a madman, because he wanted to establish order, which had long been absent from the minds of his subjects. Але в житті є речі, цінність яких не залежить від наших поглядів. But there are things in life, the value of which does not depend on our views. Такі, як кохання, скажімо.

Зедка помітила блиск у очах Вероніки.

— Мушу сказати, що коли комусь відпущено прожити зовсім мало і той хтось вирішує провести цей час біля ліжка, на якому спить чоловік, то мабуть, це — кохання. - I must say that when someone is allowed to live very little and that someone decides to spend this time next to the bed on which the man is sleeping, then it is probably love. Скажу більше: якщо в цей час у того когось стається серцевий напад, але він і далі мовчки сидить поруч із тим чоловіком, то це кохання може перерости у щось далеко більше. I will say more: if at this time someone has a heart attack, but he continues to sit silently next to that man, then this love can grow into something much more.

— Це може бути відчай, — мовила Вероніка. — Спроба довести, що, врешті-решт, немає жодного сенсу далі боротися за місце під сонцем. — An attempt to prove that, in the end, there is no point in continuing to fight for a place under the sun. Я не можу кохати когось, хто живе в іншому світі.

— Ми всі живемо у наших власних світах. Але, глянувши на зоряне небо, можна побачити, як далекі й різні світи поєднуються в сузір'я, сонячні системи, галактики. But, looking at the starry sky, you can see how distant and different worlds combine into constellations, solar systems, and galaxies.

Вероніка підвелась і підійшла до Едуарда. Ніжно пригладила йому волосся. She gently smoothed his hair. Добре, що вона має з ким поговорити. It's good that she has someone to talk to.

— Колись давно, ще дитиною, коли мама заганяла мене до піаніно, я пообіцяла собі, що гратиму добре тільки коли закохаюся. — Once upon a time, as a child, when my mother drove me to the piano, I promised myself that I would play well only when I fell in love. Минулої ночі я вперше в житті відчула, як звуки вислизають з-під моїх пальців, немов я зовсім не маю над ними контролю. Last night, for the first time in my life, I felt the sounds slip from under my fingers, as if I had no control over them at all.

Мною оволоділа якась сила, що творила мелодії й акорди, які я навіть не мріяла колись заграти. I was possessed by some power that created melodies and chords that I had never even dreamed of playing. Я віддалася грі на піаніно, як віддавалася перед тим цьому юнакові, котрий не торкнувся й волосинки на моїй голові. I devoted myself to playing the piano, as I had devoted myself to this young man before, who did not touch a hair on my head. Я була вчора сама не своя, і тоді, коли віддавалася сексу, і тоді, коли грала на піаніно. I was not myself yesterday, both when I indulged in sex and when I played the piano. А водночас, гадаю, я була сама собою. And at the same time, I think, I was myself.

Вона похитала головою: She shook her head.

— Говорю казна-що. - I'm talking about something.

Зедка пригадала свої зустрічі в просторі з усіма тими сутностями, Zedka remembered her meetings in space with all those entities,

що літають у різних напрямках. flying in different directions. Хотіла про це розповісти Вероніці, але побоялася, що це її ще більше заплутає.

— Ти зараз знову скажеш, що маєш померти. - Now you will say again that you have to die. Але послухай, що я тобі скажу. But listen to what I tell you. Є люди, котрі все життя прагнуть пережити таку мить, яку ти пережила минулої ночі, але їм це так і не вдається. There are people who spend their whole lives trying to experience the kind of moment you experienced last night, but they never succeed. Якби ти мала померти зараз, ти вмирала б із серцем, повним любові.

Зедка підвелася.

— Тобі нічого втрачати. Багато хто відмовляється від любові саме тому, що боїться ризикувати своїм майбутнім і своїм минулим. Many people refuse love precisely because they are afraid to risk their future and their past. В тебе ж є тільки теперішня мить. You only have the present moment.

Підійшла до Вероніки й поцілувала її. She approached Veronika and kissed her.

— Якщо я тут ще хоч трохи затримаюсь, я ніколи звідси не вийду. - If I stay here even a little longer, I will never leave here. Я вилікувалася тут від депресії, але й довідалася, що є ще й інші різновиди божевілля. I was cured of depression here, but I also learned that there are other types of madness. Нехай вони будуть зі мною, бо хочу почати дивитись на життя власними очима. Let them be with me, because I want to start looking at life with my own eyes.

Прийшовши сюди, я була в глибокій депресії. When I came here, I was deeply depressed. Тепер я пишаюся своїм божевіллям. Now I am proud of my madness. Зовні я поводитимусь, як і всі інші. Ходитиму за покупками до супермаркету, базікатиму з друзями, марнуватиму дорогоцінний час за телевізором. I will go shopping to the supermarket, chat with friends, waste precious time watching TV. Але знатиму, що душа моя вільна і що я можу мріяти й спілкуватися з іншими світами, про існування яких раніше навіть не здогадувалась. But I will know that my soul is free and that I can dream and communicate with other worlds, the existence of which I did not even suspect before.

Часом робитиму якісь дурниці, щоб люди могли казати: «Та ж її щойно випустили з Віллету!» Але я знаю, що душа моя цілісна, бо життя моє має сенс. Sometimes I will do something stupid so that people can say: "Well, she was just released from the Villet!" But I know that my soul is whole, because my life has meaning. Я зможу милуватися заходом сонця, вірячи, що стоїть за цим усім Бог. I will be able to admire the sunset, believing that God is behind it all. Коли мене хтось роздратує, я скажу йому все, що про нього думаю, не дбаючи, що він подумає про мене, адже всі й далі говоритимуть: «Та ж її щойно випустили з Віллету!» When someone annoys me, I'll tell him everything I think of him, not caring what he thinks of me, because everyone will continue to say, "She just got released from the Villet!"

Я дивитимуся просто в очі чоловікам на вулиці й не відчуватиму себе винною в тому, що вони мене жадають. I will look straight into the eyes of men on the street and not feel guilty that they want me. А опісля піду до крамниці з імпортними винами й куплю найдорожче вино, котре питиму зі своїм коханим чоловіком, щоб насміятися з ним досхочу. And then I will go to the store with imported wines and buy the most expensive wine, which I will drink with my beloved husband, so that I can laugh with him to my heart's content.

І він, регочучи, скаже мені: «Ти божевільна!» А я відповім: «Звичайно, я ж була у Віллеті! And he, laughing, will say to me: "You are crazy!" And I will answer: "Of course, I was in Villeta! І божевілля зробило мене вільною. And madness set me free. Тепер, мій любий чоловіче, мусиш щороку брати відпустку й їхати зі мною лазити по найвищих горах, бо я хочу відчути ризик свого існування». Now, my dear man, you must take a vacation every year and go to climb the highest mountains with me, because I want to feel the risk of my existence.''

Люди казатимуть: «Її випустили з Віллету, і тепер вона й свого чоловіка зробила божевільним!» І чоловік збагне, що вони кажуть правду, й подякує Богові, бо наше подружнє життя почнеться ніби спочатку й ми будемо божевільні, — як ті, хто першими пізнали кохання. People will say, "She's been released from Villeta, and now she's made her husband crazy, too!" And the man will realize that they are telling the truth, and he will thank God, because our married life will start as if from the beginning and we will be crazy, like those who first knew love.

Зедка вийшла з палати, мугикаючи пісеньку, яку Вероніка чула вперше.