×

우리는 LingQ를 개선하기 위해서 쿠키를 사용합니다. 사이트를 방문함으로써 당신은 동의합니다 쿠키 정책.


image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 19 Частина (2)

19 Частина (2)

запала, додала: — Хіба ж це не фрименський закон, щоб Превелебна Матір керувала там, де йдеться про життя і смерть?

Усвідомивши вагомість її слів, наїби завмерли в цілковитому мовчанні, але Алія гнівно зиркнула на ряди облич. Подумки перелічила їхні імена для пізнішого обговорення в Раді: Гобарс, Раджіфірі, Тасмін, Сааджід, Умбу, Легг... Ці імена містили шматочки Дюни: січ Умбу, западина Тасмін, ущелина Гобарс...

Вона зосередила увагу на Корбі.

Помітивши це, Корба підняв підборіддя й промовив:

— Протестую й заявляю про свою невинність.

— Стілґаре, прочитай звинувачення, — наказала Алія. Стілґар розгорнув коричневий сувій виготовленого з прянощів паперу й ступив уперед. Він читав з урочистим розмахом у голосі, наче відмірюючи прихований ритм. Кидав слова переконливо, ясно, непідкупно:

— ...що ти змовлявся зі зрадниками, аби вчинити знищення нашого Владаря й Імператора; що в мерзенній таємниці зустрічався з різними ворогами держави; що ти...

Корба не переставав заперечливо хитати головою з виразом болісного гніву.

Алія задумливо слухала, схиливши голову набік і спершись підборіддям на стиснуту в кулак ліву долоню, а другу руку простягши вздовж поруччя крісла. Уривки формальної процедури починали випадати з її свідомості, залишаючи лише відчуття тривоги.

— ... достойна традиція... підтримка легіонів і всіх фрименів, де б вони не були... протиставити насилля насиллю, згідно із законом... велич Особи Імператора... утративши всі права на...

«Це ж безглуздя, — подумала вона. — Безглуздя! Це все безглуздя... безглуздя... безглуздя...»

— Таким чином, справа передається суду, — закінчив Стілґар.

У запалій тиші Корба нахилився вперед, сперши руки на коліна й витягнувши жилаву шию так, наче готувався до стрибка. Коли він говорив, його язик замиготів між зубами:

— Я ні словом, ні вчинком ніколи не зрадив своїх фрименських обітниць! Вимагаю очної ставки з моїм обвинувачувачем!

«Доволі примітивний протест», — подумала Алія.

Проте вона помітила, що на наїбів він таки справив неабияке враження. Вони знали Корбу. Він був одним із них. Щоб стати наїбом, він довів свою фрименську відвагу та розсудливість. Зірок він із неба не знімав, цей Корба, але на нього можна було покластися. Можливо, він не з тих, хто спроможний очолити джигад, але з нього вийшов непоганий офіцер-інтендант. Не хрестоносець, але один із тих, котрі цінують стару фрименську чесноту: «Плем'я понад усе».

У свідомості Алії промайнули гіркі Усаймові слова, передані їм Полом. Вона уважно оглянула галерею. Кожен із цих людей міг подумки поставити себе на місце Корби, і дехто мав серйозні причини для цього. Але тут невинний наїб був так само небезпечним, як винний.

Корба теж це відчув.

— Хто мене звинувачує? — спитав він. — Маю фрименське право на очну ставку з ним.

— Можливо, це ти сам себе звинувачуєш, — відповіла Алія.

На обличчі Корби, перш ніж він зумів це приховати, ненадовго з'явився містичний жах. І кожен міг прочитати на ньому: «Достатньо, щоб Алія з її силами звинуватила його, заявивши, що має докази з царства тіней, алам аль-митгаль1».

— Наші вороги мають союзників серед фрименів, — із притиском промовила Алія. — Водяні пастки поруйновано, канати підірвано, плантації отруєно, а водозбірники сплюндровано.

— А тепер вони вкрали ще й хробака пустелі, забравши його на іншу планету!

Голос цей був усім добре знаний — Муад'Діб. Пол увійшов із дверей передпокою, протиснувся крізь ряди гвардійців і підійшов до Алії. Чані, котра його супроводжувала, стала збоку.

— Мілорде, — промовив Стілґар, уникаючи прямого погляду на обличчя Пола.

Пол спрямував порожні очниці на галерею, а тоді на Корбу. — Що, Корбо, скінчилися панегірики?

На галереї почалося тихе бурмотіння. Воно з кожною миттю

чіткішало, і ось уже можна було розібрати окремі слова та фрази: — ... закон про сліпих... фрименський звичай... до пустелі... хто

порушує...

— Хто каже, що я сліпий? — спитав Пол і повернувся обличчям до галереї. — Ти, Раджіфірі? Бачу, що маєш на собі золоту накидку, а під нею — блакитну сорочку, досі запорошену вуличним пилом. Ти завжди був нечепурою.

Раджіфірі зробив захисний жест — три пальці проти злого.

— Поверни ці пальці до себе! — гукнув Пол. — Ми знаємо, де зло.

Він обернувся до Корби.

— Корбо, на твоєму обличчі почуття провини.

— Це не моя провина! Може, я був якось пов'язаний із винуватцями, але сам не...

Несподівано він урвав свою мову, перелякано глянувши на

галерею.

Згідно із сигналом Пола, Алія підвелась і спустилася вниз,

підійшовши до краю стола Корби. З відстані, меншої за метр, вона дивилася на нього, мовчазна й грізна.

Корба зіщулився під тягарем її погляду, заметушився, тривожно позираючи на галерею.

— Чиїх очей ти там шукаєш? — спитав Пол.

— Ти невидющий! — бовкнув Корба.

Пол відкинув миттєве почуття жалю до Корби. Цей чоловік

був пійманий у пастку видіння так само надійно, як кожен із присутніх. Він грав свою роль і не більше.

—Я не потребую очей, аби тебе бачити! — промовив Пол, а тоді почав описувати Корбу: кожен рух, кожне сіпання, кожен вияв тривоги й благальний погляд на галерею.

У душі Корби наростав розпач.

Спостерігаючи за ним, Алія помітила, що він кожної секунди може зламатися. Цікаво, чи хтось із галереї зауважить, наскільки він близький до зламу? Хто? Вона придивилася до облич наїбів, помічаючи дрібні вирази почуттів, якими зраджували себе ці застиглі, наче маски, обличчя... гнів, страх, непевність... почуття провини.

Пол замовк.

Корба зібрав жалюгідні залишки помпатичності, щоб благальним тоном запитати:

— Хто мене звинувачує?

— Тебе звинувачує Усайм, — промовила Алія.

— Але ж Усайм мертвий! — заперечив Корба.

— Звідки ти це знаєш? — спитав Пол. — Через свою шпигунську мережу? О, так! Ми знаємо про твоїх шпигунів та кур'єрів. Знаємо, хто привіз сюди каменепал із Тарагеля.

— Це було зроблено для захисту Квізарату! — ляпнув Корба. — І як же він потрапив у зрадницькі руки? — промовив Пол. — Його було вкрадено, і ми... — Корба замовк і зглитнув слину.

Його погляд перебігав справа наліво. — Усі знають, що я був голосом любові до Муад'Діба. — Він поглянув у бік галереї. — Але як може мертвий звинувачувати фримена?

— Голос Усайма не мертвий, — відповіла Алія, а відтак примовкла, коли Пол торкнувся її плеча.

— Усайм вислав нам свій голос, — сказав Пол. — Назвав імена, зрадницькі вчинки, місця та час зустрічей. Ти відчуваєш брак певних облич у Раді наїбів, Корбо? Де Меркур і Фаш? І Кеке Кульгавий сьогодні не з нами. А Такім... де він?

Корба водив головою з боку на бік.

—Вони втекли з Арракіса з викраденим хробаком, — промовив Пол. — Навіть якщо я зараз звільню тебе, Корбо, ШайХулуд однаково забере твою воду за твою співучасть у цьому. То чого ж я тебе не звільняю, Корбо? Подумай про всіх тих людей, очі яких було забрано, про тих, хто не може бачити так, як я. Вони мають рідних і друзів, Корбо. Де б ти міг від них сховатися?

— Це був нещасливий випадок, — виправдовувався Корба. — Хай там як, але вони дістануть собі тлейлаксанські...

Він знову замовк.

— Хто знає, яку неволю можуть принести із собою металеві очі? — спитав Пол.

Наїби на своїй галереї почали пошепки, заслонивши долонями губи, обмінюватися коментарями. Тепер вони дивилися на Корбу з прохолодою.

— Для захисту Квізарату, — пробурмотів Пол, повертаючись до виправдань Корби. — Пристрій, який або руйнує планету, або випускає джей-промені, щоб осліпити всіх людей довкола. Який із цих ефектів, Корбо, призначений для захисту? Невже метою Квізарату є знищенні очей усіх спостерігачів?

— Це була звичайна цікавість, мілорде, — жалібно бідкався Корба. — Ми знали Старий Закон, за яким лише Родини мають право на володіння ядерною зброєю, але Квізарат підкорявся... підкорявся...

— Підкорявся тобі, — продовжив Пол. — Цікавість, справді.

— Навіть якщо це лише голос мого обвинувачувача, він мусить постати переді мною! — вигукнув Корба. — Фримен має таке право.

— Він каже правду, володарю, — мовив Стілґар.

Алія гостро глянула на Стілґара.

— Закон є закон, — сказав Стілґар, відчувши протест Алії, відтак почав цитувати Фрименський Закон, додаючи власні коментарі на тему його використання.

Алія зазнала дивного відчуття, немовби вона заздалегідь чує слова Стілґара. Як він може бути таким наївним? Ніколи ще Стілґар не здавався таким офіційним і консервативним, таким зосередженим на дотриманні Кодексу Дюни. Його підборіддя агресивно випиналося вперед, а слова промовляв так, наче рубав їх. Невже в ньому справді не було нічого, крім цієї обурливої помпатичності?

— Корба — фримен, і його слід судити за законами фрименів, — підсумував Стілґар.

Алія обернулася й глянула на денні тіні, що падали із саду на стіну. Вона почувалася роздратованою. Затягли цю справу до пізнього полудня. І що тепер? Корба зібрався із силами. На його лиці було написано, що він є жертвою несправедливого звинувачення, а все, що він учинив, робилося з любові до Муад'Діба. Алія дивилася на Корбу, вражена зловтішним почуттям самоповаги, що промайнуло на його обличчі.

«Схоже, саме отримав повідомлення, — подумала вона, позаяк почав поводитися як людина, котра почула вигук свого приятеля: “Тримайся! Допомога близько!”»

Якусь мить вони тримали все в руках: інформацію карлика, нитки, що вели до інших учасників змови, імена інформаторів. Але критична мить минула. Стілґар? У жодному разі не Стілґар. Вона обернулася й глянула на старого фримена.

Стілґар незворушно зустрів її погляд.

—Дякую, Стіле, — промовив Пол, — за нагадування нам Закону.

Стілґар схилив голову. Він підійшов ближче й безмовно, самими губами сформував слова, котрі, як він знав, могли прочитати і Пол, і Алія. «Витисну його насухо й сам займуся наслідками».

Пол кивнув і дав знак гвардійцеві позаду Корби.

— Відвести Корбу в найнадійнішу камеру, — наказав він. — Жодних відвідин, крім захисника. Захисником я призначаю Стілґара.

—Дозвольте мені самому вибрати захисника! — скрикнув Корба.

Пол обернувся.

— Ти сумніваєшся в чесності й справедливості Стілґара?

— О, ні, мілорде, але...

— Вивести його! — гаркнув Пол.

Гвардійці підняли Корбу з подушок і поволокли геть.

Наїби, бурмочучи, почали покидати галерею. Охоронці вийшли з-під галереї, підійшли до вікон і запнули оранжеві завіси. Кімнату заповнила оранжева напівтемрява.

— Поле, — озвалася Алія.

—Вдаватися до насильства, — сказав Пол, — слід лише за умови, що матимемо повний контроль над ним. Дякую, Стіле, ти добре зіграв свою роль. Я певен, що Алія розпізнала наїбів — його спільників. Вони не могли зостатися непоміченими.

— То ви це заздалегідь придумали? — допитувалася Алія.

—Якби я наказав негайно вбити Корбу, наїби зрозуміли б це, — відповів Пол. — А формальна процедура без точного дотримання Закону Фрименів — це інша річ. Вони відчули, що їхні права під загрозою. Хто з наїбів є його спільниками, Аліє?

— Раджіфірі напевне, — тихо відповіла вона. — І Сааджід, але...

— Дай Стілґарові повний список, — промовив Пол.

Алія зглитнула слину, поділяючи в цю мить загальний острах перед Полом. Знала, завдяки чому він рухається серед них без очей, але точність цих рухів її приголомшувала. Бачити їхні обриси у світлі свого видіння! Відчувала, що й вона сама мерехтить перед ним у сидеричному часі, який пов'язаний із дійсністю винятково лише словами та вчинками. Усі вони у видінні були перед ним як на долоні!

— Давно вже пора твоєї ранкової аудієнції, володарю, — нагадав Стілґар. — Багато осіб, цікавих... наляканих...

— Ти теж боїшся, Стіле?

— Так.

Це був тільки шепіт.

— Ти мій друг, і тобі нема чого боятися, — сказав Пол. Стілґар зглитнув слину.

— Так, мілорде.

— Аліє, візьми на себе ранкову аудієнцію, — промовив Пол. — Стілґаре, дай сигнал.

Стілґар підкорився.

Біля великих дверей зненацька почувся шум. Натовп виштовхали з напівтемної кімнати, щоб дати змогу увійти офіційним особам. Усе йшло своїм звичаєм: гвардія Твердині стримувала й відштовхувала натиск суплікантів-прохачів, крикливо одягнені дефензори-захисники з криками та лайкою намагалися продертися вперед. Дефензори вимахували паперами зі своїми справами. Секретар Асамблеї широким кроком пройшов через їхній гурт на розчищений гвардійцями простір. Він ніс список преференцій із переліком тих, кому дозволено наблизитися до трону. Секретар, жилавий фримен на ім'я Текрубе, тримався з утомленим цинізмом, демонструючи голомозу голову й настовбурчені вуса.

Алія рушила вперед, щоб перехопити його й дати час Полові вислизнути разом із Чані крізь приватний перехід за помостом. На мить вона відчула недовіру до Текрубе, помітивши нескромну цікавість, коли він крадькома глянув на Пола.

— Сьогодні я говоритиму від імені брата, — сказала вона. — Нехай супліканти підходять по одному.

— Так, міледі.

Він повернувся, щоб сформувати чергу.

— Пам'ятаю часи, коли ти не помилялася так щодо намірів свого брата, — промовив Стілґар.

— Я була неуважною, — сказала вона. — А в тобі помічаю драматичну зміну. Що це, Стіле?

Шокований Стілґар випростався. Він змінився, звичайно. Але драматично? Ніколи раніше не зустрічався з такою своєрідною оцінкою його особи. Драма — сумнівна річ. Драматичними були заїжджі лицедії та мартопляси непевної лояльності й сумнівних чеснот. Вороги Імперії використовували драматичні спектаклі, щоб впливати на легковажний люд. Корба забув про фрименські цноти й вдався до драми у Квізараті. І через це помре.

— Це якась перверзія, — сказав Стілґар. — Ти мені не віриш?

Неспокій у його голосі пом'якшив вираз її обличчя, але не її тон.

— Ти знаєш, що я тобі вірю. Я завжди згоджувалася зі своїм братом, що коли якісь справи доручено Стілґару, то можна спокійно забути про них.

— То чому ж ти кажеш, що я... змінився?

—Ти готуєшся до непослуху моєму братові, — промовила вона. — Я можу це в тобі прочитати. Сподіваюся лише, що це не знищить вас обох.


19 Частина (2) 19 Part (2) 19 Partie (2) 19 Część (2)

запала, додала: — Хіба ж це не фрименський закон, щоб Превелебна Матір керувала там, де йдеться про життя і смерть? lit up, added: "Isn't it Freeman's law for the Reverend Mother to rule where life and death are concerned?"

Усвідомивши вагомість її слів, наїби завмерли в цілковитому мовчанні, але Алія гнівно зиркнула на ряди облич. Realizing the weight of her words, the Naibs froze in complete silence, but Alia glared angrily at the rows of faces. Подумки перелічила їхні імена для пізнішого обговорення в Раді: Гобарс, Раджіфірі, Тасмін, Сааджід, Умбу, Легг... Ці імена містили шматочки Дюни: січ Умбу, западина Тасмін, ущелина Гобарс... The thoughts listed their names for later discussion in the Council: Hobars, Rajifiri, Tasmin, Saajid, Umbu, Legg ... These names contained pieces of the Dune: Sich Umbu, Tasmin Depression, Gobars Gorge ...

Вона зосередила увагу на Корбі. She focused on Corby.

Помітивши це, Корба підняв підборіддя й промовив: Noticing this, Korba lifted his chin and said:

— Протестую й заявляю про свою невинність. - I protest and declare my innocence.

— Стілґаре, прочитай звинувачення, — наказала Алія. "Stilgar, read the charges," Alia ordered. Стілґар розгорнув коричневий сувій виготовленого з прянощів паперу й ступив уперед. Stilgar unrolled a brown scroll of spice paper and stepped forward. Він читав з урочистим розмахом у голосі, наче відмірюючи прихований ритм. He read with a solemn sweep in his voice, as if measuring a hidden rhythm. Кидав слова переконливо, ясно, непідкупно: He threw words convincingly, clearly, incorruptibly:

— ...що ти змовлявся зі зрадниками, аби вчинити знищення нашого Владаря й Імператора; що в мерзенній таємниці зустрічався з різними ворогами держави; що ти... - ... that you conspired with traitors to destroy our Lord and Emperor; that in a vile secret he met with various enemies of the state; what are you ...

Корба не переставав заперечливо хитати головою з виразом болісного гніву. Korba did not stop shaking his head in denial with an expression of painful anger.

Алія задумливо слухала, схиливши голову набік і спершись підборіддям на стиснуту в кулак ліву долоню, а другу руку простягши вздовж поруччя крісла. Alia listened thoughtfully, tilting her head to the side and resting her chin on her left palm clenched into a fist, and her other hand stretching along the arm of the chair. Уривки формальної процедури починали випадати з її свідомості, залишаючи лише відчуття тривоги. Excerpts from the formal procedure began to fade from her consciousness, leaving only a sense of anxiety.

— ... достойна традиція... підтримка легіонів і всіх фрименів, де б вони не були... протиставити насилля насиллю, згідно із законом... велич Особи Імператора... утративши всі права на... - ... a worthy tradition ... to support the legions and all the Freemasons, wherever they may be ... to oppose violence with violence, according to the law ... the greatness of the Emperor's Person ... having lost all rights to ...

«Це ж безглуздя, — подумала вона. That's nonsense, she thought. — Безглуздя! - It's ridiculous! Це все безглуздя... безглуздя... безглуздя...» It's all nonsense ... nonsense ... nonsense ... "

— Таким чином, справа передається суду, — закінчив Стілґар. "So the case goes to court," Stilgar finished.

У запалій тиші Корба нахилився вперед, сперши руки на коліна й витягнувши жилаву шию так, наче готувався до стрибка. In the blazing silence, Korba leaned forward, putting his hands on his knees and stretching his sinewy neck as if preparing to jump. Коли він говорив, його язик замиготів між зубами: As he spoke, his tongue twitched between his teeth.

— Я ні словом, ні вчинком ніколи не зрадив своїх фрименських обітниць! "I have never betrayed my Freeman vows in word or deed!" Вимагаю очної ставки з моїм обвинувачувачем! I demand a face-to-face meeting with my accuser!

«__Доволі примітивний протест__»__, —__ подумала Алія. Quite a primitive protest, Aliya thought.

Проте вона помітила, що на наїбів він таки справив неабияке враження. However, she noticed that he made a great impression on the Naibs. Вони знали Корбу. They knew Korba. Він був одним із них. He was one of them. Щоб стати наїбом, він довів свою фрименську відвагу та розсудливість. To become a naib, he proved his Freemason courage and prudence. Зірок він із неба не знімав, цей Корба, але на нього можна було покластися. He did not remove the stars from the sky, this Korba, but he could be relied on. Можливо, він не з тих, хто спроможний очолити джигад, але з нього вийшов непоганий офіцер-інтендант. He may not be one of those capable of leading a jihad, but he is a good quartermaster. Не хрестоносець, але один із тих, котрі цінують стару фрименську чесноту: «__Плем'я понад усе__»__.__ Not a crusader, but one of those who appreciate the old Freeman virtue: "The tribe above all."

У свідомості Алії промайнули гіркі Усаймові слова, передані їм Полом. Alia's bitter words from Paul flashed through Alia's mind. Вона уважно оглянула галерею. She inspected the gallery. Кожен із цих людей міг подумки поставити себе на місце Корби, і дехто мав серйозні причини для цього. Each of these people could mentally put themselves in Korba's place, and some had good reasons for doing so. Але тут невинний наїб був так само небезпечним, як винний. But here the innocent naib was as dangerous as the guilty.

Корба теж це відчув. Korba felt it too.

— Хто мене звинувачує? - Who can blame me? — спитав він. He asked. — Маю фрименське право на очну ставку з ним. - I have the Freemasonry right to face him.

— Можливо, це ти сам себе звинувачуєш, — відповіла Алія. "Maybe you're blaming yourself," Aliya said.

На обличчі Корби, перш ніж він зумів це приховати, ненадовго з'явився містичний жах. Mystical horror briefly appeared on Corba's face before he could hide it. І кожен міг прочитати на ньому: «__Достатньо, щоб Алія з її силами звинуватила його, заявивши, що має докази з царства тіней, алам аль-митгаль__1». And everyone could read on it: "It is enough for Ali to accuse him with her strength, claiming that he has evidence from the realm of shadows, alam al-mitgal1."

— Наші вороги мають союзників серед фрименів, — із притиском промовила Алія. "Our enemies have allies among the Freemasons," Alia said with a sigh. — Водяні пастки поруйновано, канати підірвано, плантації отруєно, а водозбірники сплюндровано. - Water traps were destroyed, ropes were blown up, plantations were poisoned, and reservoirs were looted.

— А тепер вони вкрали ще й хробака пустелі, забравши його на іншу планету! "And now they've stolen a desert worm and taken it to another planet!"

Голос цей був усім добре знаний — Муад'Діб. This voice was well known to all - Muad'Dib. Пол увійшов із дверей передпокою, протиснувся крізь ряди гвардійців і підійшов до Алії. Paul entered from the hallway door, squeezed through the ranks of the guards, and approached Alia. Чані, котра його супроводжувала, стала збоку. Chani, who accompanied him, stood to the side.

— Мілорде, — промовив Стілґар, уникаючи прямого погляду на обличчя Пола. "My lord," said Stilgar, avoiding a direct look at Paul's face.

Пол спрямував порожні очниці на галерею, а тоді на Корбу. Paul aimed his empty eyes at the gallery and then at Korba. — Що, Корбо, скінчилися панегірики? "What, Corbo, are the eulogies over?"

На галереї почалося тихе бурмотіння. A quiet murmur began in the gallery. Воно з кожною миттю It is with every moment

чіткішало, і ось уже можна було розібрати окремі слова та фрази: — ... закон про сліпих... фрименський звичай... до пустелі... хто it became clearer, and now it was possible to decipher some words and phrases: - ... the law of the blind ... the Freemasonic custom ... to the desert ... who

порушує... violates ...

— Хто каже, що я сліпий? "Who says I'm blind?" — спитав Пол і повернувся обличчям до галереї. Paul asked, turning to face the gallery. — Ти, Раджіфірі? "You, Rajifiri?" Бачу, що маєш на собі золоту накидку, а під нею — блакитну сорочку, досі запорошену вуличним пилом. I see that you are wearing a gold cape, and under it - a blue shirt, still dusted with street dust. Ти завжди був нечепурою. You've always been sloppy.

Раджіфірі зробив захисний жест — три пальці проти злого. Rajifiri made a protective gesture - three fingers against the evil one.

— Поверни ці пальці до себе! - Turn those fingers to yourself! — гукнув Пол. - Paul called out. — Ми знаємо, де зло. - We know where the evil is.

Він обернувся до Корби. He turned to Korba.

— Корбо, на твоєму обличчі почуття провини. "Corbo, there's a sense of guilt on your face."

— Це не моя провина! "It's not my fault!" Може, я був якось пов'язаний із винуватцями, але сам не... Maybe I was somehow connected with the culprits, but I didn't ...

Несподівано він урвав свою мову, перелякано глянувши на Suddenly he snapped his tongue, looking frightened

галерею. gallery.

Згідно із сигналом Пола, Алія підвелась і спустилася вниз, At Paul's signal, Alia got up and went downstairs,

підійшовши до краю стола Корби. approaching the edge of Korba's table. З відстані, меншої за метр, вона дивилася на нього, мовчазна й грізна. From a distance of less than a meter, she stared at him, silent and menacing.

Корба зіщулився під тягарем її погляду, заметушився, тривожно позираючи на галерею. Korba shrank under the weight of her gaze, fidgeted, staring anxiously at the gallery.

— Чиїх очей ти там шукаєш? "Whose eyes are you looking for there?" — спитав Пол. Paul asked.

— Ти невидющий! "You are blind!" — бовкнув Корба. Korba muttered.

Пол відкинув миттєве почуття жалю до Корби. Paul dismissed Corba's instant pity. Цей чоловік This man

був пійманий у пастку видіння так само надійно, як кожен із присутніх. was caught in a trap of vision as securely as anyone present. Він грав свою роль і не більше. He played his part and no more.

—Я не потребую очей, аби тебе бачити! "I don't need eyes to see you!" — промовив Пол, а тоді почав описувати Корбу: кожен рух, кожне сіпання, кожен вияв тривоги й благальний погляд на галерею. Paul said, and then began to describe Korba: every movement, every twitching, every expression of anxiety and a pleading look at the gallery.

У душі Корби наростав розпач. Despair grew in Korba's soul.

Спостерігаючи за ним, Алія помітила, що він кожної секунди може зламатися. Watching him, Aliya noticed that he could break every second. Цікаво, чи хтось із галереї зауважить, наскільки він близький до зламу? I wonder if anyone in the gallery will notice how close it is to the break? Хто? Who? Вона придивилася до облич наїбів, помічаючи дрібні вирази почуттів, якими зраджували себе ці застиглі, наче маски, обличчя... гнів, страх, непевність... почуття провини. She stared at the faces of the naibs, noticing the small expressions of feelings with which these frozen, like masks, faces ... anger, fear, uncertainty ... feelings of guilt betrayed themselves.

Пол замовк. Paul was silent.

Корба зібрав жалюгідні залишки помпатичності, щоб благальним тоном запитати: Korba gathered the pathetic remnants of pomp, to ask in a pleading tone:

— Хто мене звинувачує? - Who blames me?

— Тебе звинувачує Усайм, — промовила Алія. "Usaim blames you," Aliya said.

— Але ж Усайм мертвий! "But Usaim is dead!" — заперечив Корба. Korba objected.

— Звідки ти це знаєш? - How do you know it? — спитав Пол. Paul asked. — Через свою шпигунську мережу? "Through your spy network?" О, так! Oh yeah! Ми знаємо про твоїх шпигунів та кур'єрів. We know about your spies and couriers. Знаємо, хто привіз сюди каменепал із Тарагеля. We know who brought the stonecutter from Taragel here.

— Це було зроблено для захисту Квізарату! - This was done to protect the Quizarat! — ляпнув Корба. Korba blurted out. — І як же він потрапив у зрадницькі руки? - And how did he fall into the hands of traitors? — промовив Пол. Said Paul. — Його було вкрадено, і ми... — Корба замовк і зглитнув слину. "It was stolen, and we ..." Korba paused and swallowed.

Його погляд перебігав справа наліво. His gaze shifted from right to left. — Усі знають, що я був голосом любові до Муад'Діба. - Everyone knows that I was the voice of love for Muad'Dib. — Він поглянув у бік галереї. He looked toward the gallery. — Але як може мертвий звинувачувати фримена? "But how can the dead blame Freeman?"

— Голос Усайма не мертвий, — відповіла Алія, а відтак примовкла, коли Пол торкнувся її плеча. "Usaim's voice is not dead," Aliya said, and then fell silent when Paul touched her shoulder.

— Усайм вислав нам свій голос, — сказав Пол. "Usime sent us his vote," Paul said. — Назвав імена, зрадницькі вчинки, місця та час зустрічей. - He named names, treasonous acts, places and times of meetings. Ти відчуваєш брак певних облич у Раді наїбів, Корбо? Do you feel the lack of certain faces in the Naib Council, Corbo? Де Меркур і Фаш? Where are Mercury and Fash? І Кеке Кульгавий сьогодні не з нами. And Keke Lame is not with us today. А Такім... де він? And So ... where is he?

Корба водив головою з боку на бік. Korba drove his head from side to side.

—Вони втекли з Арракіса з викраденим хробаком, — промовив Пол. "They escaped from Arrakis with a stolen worm," Paul said. — Навіть якщо я зараз звільню тебе, Корбо, ШайХулуд однаково забере твою воду за твою співучасть у цьому. "Even if I release you now, Korbo, Shai Khulud will still take your water for your complicity." То чого ж я тебе не звільняю, Корбо? So why don't I fire you, Corbo? Подумай про всіх тих людей, очі яких було забрано, про тих, хто не може бачити так, як я. Вони мають рідних і друзів, Корбо. Think of all those people whose eyes have been taken away, of those who cannot see like me. They have family and friends, Corbo. Де б ти міг від них сховатися? Where could you hide from them?

— Це був нещасливий випадок, — виправдовувався Корба. "It was an accident," Korba said. — Хай там як, але вони дістануть собі тлейлаксанські... - No matter what, but they will get Tleylaksan ...

Він знову замовк. He was silent again.

— Хто знає, яку неволю можуть принести із собою металеві очі? - Who knows what captivity metal eyes can bring with them? — спитав Пол. Paul asked.

Наїби на своїй галереї почали пошепки, заслонивши долонями губи, обмінюватися коментарями. Naibs in their gallery began whispering, covering their lips with their palms, exchanging comments. Тепер вони дивилися на Корбу з прохолодою. Now they looked at Korba with coolness.

— Для захисту Квізарату, — пробурмотів Пол, повертаючись до виправдань Корби. "To defend Quizarat," Paul muttered, returning to Corby's excuses. — Пристрій, який або руйнує планету, або випускає джей-промені, щоб осліпити всіх людей довкола. - A device that either destroys the planet or emits Jay rays to blind everyone around. Який із цих ефектів, Корбо, призначений для захисту? Which of these effects, Corbo, is designed to protect? Невже метою Квізарату є знищенні очей усіх спостерігачів? Is the Quisarat's goal to destroy the eyes of all observers?

— Це була звичайна цікавість, мілорде, — жалібно бідкався Корба. "It was just curiosity, my lord," said Korba plaintively. — Ми знали Старий Закон, за яким лише Родини мають право на володіння ядерною зброєю, але Квізарат підкорявся... підкорявся... - We knew the Old Law, according to which only Families have the right to possess nuclear weapons, but Quizarat obeyed ... obeyed ...

— Підкорявся тобі, — продовжив Пол. "I obeyed you," Paul continued. — Цікавість, справді. - Curiosity, really.

— Навіть якщо це лише голос мого обвинувачувача, він мусить постати переді мною! - Even if it is only the voice of my accuser, he must appear before me! — вигукнув Корба. Exclaimed Korba. — Фримен має таке право. "Freeman has that right."

— Він каже правду, володарю, — мовив Стілґар. "He is telling the truth, my lord," said Stilgar.

Алія гостро глянула на Стілґара. Alia looked sharply at Stilgar.

— Закон є закон, — сказав Стілґар, відчувши протест Алії, відтак почав цитувати Фрименський Закон, додаючи власні коментарі на тему його використання. "The law is the law," Stilgar said, feeling Ali's protest, and then began quoting the Freeman Law, adding his own comments on its use.

Алія зазнала дивного відчуття, немовби вона заздалегідь чує слова Стілґара. Alia felt strange, as if she had heard Stilgar's words beforehand. Як він може бути таким наївним? How can he be so naive? Ніколи ще Стілґар не здавався таким офіційним і консервативним, таким зосередженим на дотриманні Кодексу Дюни. Never before has Stilgar seemed so formal and conservative, so focused on the Dune Code. Його підборіддя агресивно випиналося вперед, а слова промовляв так, наче рубав їх. His chin protruded aggressively, and he spoke the words as if chopping them. Невже в ньому справді не було нічого, крім цієї обурливої помпатичності? Was there really nothing in it but this outrageous pomp?

— Корба — фримен, і його слід судити за законами фрименів, — підсумував Стілґар. "Korba is a Freeman, and he should be judged by the laws of the Freemasons," Stilgar concluded.

Алія обернулася й глянула на денні тіні, що падали із саду на стіну. Alia turned and looked at the day's shadows falling from the garden on the wall. Вона почувалася роздратованою. She felt annoyed. Затягли цю справу до пізнього полудня. The case was delayed until late in the afternoon. І що тепер? Now what? Корба зібрався із силами. Korba gathered his strength. На його лиці було написано, що він є жертвою несправедливого звинувачення, а все, що він учинив, робилося з любові до Муад'Діба. It was written on his face that he was the victim of an unjust accusation, and everything he did was done out of love for Muad'Dib. Алія дивилася на Корбу, вражена зловтішним почуттям самоповаги, що промайнуло на його обличчі. Alia stared at Korba, amazed at the ominous sense of self-esteem that flashed across his face.

«Схоже, саме отримав повідомлення, — подумала вона, позаяк почав поводитися як людина, котра почула вигук свого приятеля: “__Тримайся! It looks like he just got the message, she thought, as he began to act like a man who heard his friend shout, "Hold on! Hold on!" Допомога близько!”__» Help is close! ”

Якусь мить вони тримали все в руках: інформацію карлика, нитки, що вели до інших учасників змови, імена інформаторів. For a moment they held everything in their hands: the information of the dwarf, the threads that led to the other participants in the conspiracy, the names of the informants. Але критична мить минула. But the critical moment has passed. Стілґар? Stilgar? __У жодному разі не Стілґар.__ Вона обернулася й глянула на старого фримена. By no means Stilgar. She turned and looked at the old Freeman.

Стілґар незворушно зустрів її погляд. Stilgar met her gaze calmly.

—Дякую, Стіле, — промовив Пол, — за нагадування нам Закону. "Thank you, Steele," Paul said, "for reminding us of the Law."

Стілґар схилив голову. Stilgar bowed his head. Він підійшов ближче й безмовно, самими губами сформував слова, котрі, як він знав, могли прочитати і Пол, і Алія. He came closer and silent, forming words with his own lips that, as he knew, could be read by both Paul and Alia. «__Витисну його насухо й сам займуся наслідками__»__.__ "I'll push it dry and deal with the consequences myself."

Пол кивнув і дав знак гвардійцеві позаду Корби. Paul nodded and motioned for the guard behind Corby.

— Відвести Корбу в найнадійнішу камеру, — наказав він. "Take Korba to the safest cell," he ordered. — Жодних відвідин, крім захисника. - No visits, except for the defender. Захисником я призначаю Стілґара. I appoint Stilgar as my defender.

—Дозвольте мені самому вибрати захисника! —Let me choose a defender myself! — скрикнув Корба. Korba shouted.

Пол обернувся. Paul turned.

— Ти сумніваєшся в чесності й справедливості Стілґара? "Do you doubt Stilgar's honesty and fairness?"

— О, ні, мілорде, але... "Oh, no, my lord, but ..."

— Вивести його! "Get him out!" — гаркнув Пол. Paul growled.

Гвардійці підняли Корбу з подушок і поволокли геть. The guards lifted Korba from the pillows and dragged him away.

Наїби, бурмочучи, почали покидати галерею. The Naibs muttered as they began to leave the gallery. Охоронці вийшли з-під галереї, підійшли до вікон і запнули оранжеві завіси. The guards came out from under the gallery, went to the windows and closed the orange curtains. Кімнату заповнила оранжева напівтемрява. The room was filled with orange twilight.

— Поле, — озвалася Алія. "Field," said Alia.

—Вдаватися до насильства, — сказав Пол, — слід лише за умови, що матимемо повний контроль над ним. "Violence," Paul said, "is only possible if we have full control over it." Дякую, Стіле, ти добре зіграв свою роль. Thank you, Steele, you played your part well. Я певен, що Алія розпізнала наїбів — його спільників. I am sure that Aliya recognized the Naibs - his accomplices. Вони не могли зостатися непоміченими. They could not go unnoticed.

— То ви це заздалегідь придумали? - So you came up with it in advance? — допитувалася Алія. Aliya asked.

—Якби я наказав негайно вбити Корбу, наїби зрозуміли б це, — відповів Пол. "If I had ordered Korba to be killed immediately, the Naibs would have understood," Paul replied. — А формальна процедура без точного дотримання Закону Фрименів — це інша річ. - And the formal procedure without strict observance of the Freeman Law is another matter. Вони відчули, що їхні права під загрозою. They felt that their rights were at stake. Хто з наїбів є його спільниками, Аліє? Which of the Naibs are his allies, Ali?

— Раджіфірі напевне, — тихо відповіла вона. "Rajifiri for sure," she said softly. — І Сааджід, але... - And Saajid, but ...

— Дай Стілґарові повний список, — промовив Пол. "Give Stilgar a complete list," Paul said.

Алія зглитнула слину, поділяючи в цю мить загальний острах перед Полом. Alia swallowed, sharing a common fear of Paul at that moment. Знала, завдяки чому він рухається серед них без очей, але точність цих рухів її приголомшувала. She knew why he moved among them without eyes, but the accuracy of these movements stunned her. Бачити їхні обриси у світлі свого видіння! See their outlines in the light of your vision! Відчувала, що й вона сама мерехтить перед ним у сидеричному часі, який пов'язаний із дійсністю винятково лише словами та вчинками. She felt that she herself was flickering before him in the sidereal time, which is connected with reality only by words and deeds. Усі вони у видінні були перед ним як на долоні! All of them in the vision were in front of him!

— Давно вже пора твоєї ранкової аудієнції, володарю, — нагадав Стілґар. "It's high time for your morning audience, my lord," Stilgar reminded him. — Багато осіб, цікавих... наляканих... - Many interesting people ... scared ...

— Ти теж боїшся, Стіле? "Are you afraid, too, Steele?"

— Так. - So.

Це був тільки шепіт. It was just a whisper.

— Ти мій друг, і тобі нема чого боятися, — сказав Пол. "You're my friend, and you have nothing to fear," Paul said. Стілґар зглитнув слину. Stilgar swallowed.

— Так, мілорде. "Yes, my lord."

— Аліє, візьми на себе ранкову аудієнцію, — промовив Пол. "Alie, take over the morning audience," Paul said. — Стілґаре, дай сигнал. "Stilgar, give the signal."

Стілґар підкорився. Stilgar complied.

Біля великих дверей зненацька почувся шум. There was a sudden noise near the big door. Натовп виштовхали з напівтемної кімнати, щоб дати змогу увійти офіційним особам. The crowd was pushed out of the semi-dark room to allow officials to enter. Усе йшло своїм звичаєм: гвардія Твердині стримувала й відштовхувала натиск суплікантів-прохачів, крикливо одягнені дефензори-захисники з криками та лайкою намагалися продертися вперед. Everything went as usual: the Tverdini Guard restrained and repulsed the onslaught of the supplicants, the loudly dressed defenders-defenders with shouts and curses tried to break through. Дефензори вимахували паперами зі своїми справами. Defensors waved papers with their cases. Секретар Асамблеї широким кроком пройшов через їхній гурт на розчищений гвардійцями простір. The Secretary of the Assembly strode through their group into the space cleared by the Guards. Він ніс список преференцій із переліком тих, кому дозволено наблизитися до трону. He carried a list of preferences with a list of those who were allowed to approach the throne. Секретар, жилавий фримен на ім'я Текрубе, тримався з утомленим цинізмом, демонструючи голомозу голову й настовбурчені вуса. The secretary, a sinewy freeman named Tekrube, was weary with cynicism, showing off his bare head and mustache.

Алія рушила вперед, щоб перехопити його й дати час Полові вислизнути разом із Чані крізь приватний перехід за помостом. Aliya stepped forward to intercept him and give Paul time to escape with Chan through the private passage behind the platform. На мить вона відчула недовіру до Текрубе, помітивши нескромну цікавість, коли він крадькома глянув на Пола. For a moment she felt distrust of Tekrube, noticing the immodest curiosity as he glanced furtively at Paul.

— Сьогодні я говоритиму від імені брата, — сказала вона. "I will speak on behalf of my brother today," she said. — Нехай супліканти підходять по одному. - Let the supplicants come one by one.

— Так, міледі. "Yes, my lady."

Він повернувся, щоб сформувати чергу. He returned to form a queue.

— Пам'ятаю часи, коли ти не помилялася так щодо намірів свого брата, — промовив Стілґар. "I remember a time when you weren't so wrong about your brother's intentions," Stilgar said.

— Я була неуважною, — сказала вона. "I was inattentive," she said. — А в тобі помічаю драматичну зміну. - And I notice a dramatic change in you. Що це, Стіле? What is it, Steele?

Шокований Стілґар випростався. Shocked, Stilgar straightened. Він змінився, звичайно. He has changed, of course. Але драматично? But dramatic? Ніколи раніше не зустрічався з такою своєрідною оцінкою його особи. I have never met with such a peculiar assessment of his personality. Драма — сумнівна річ. Drama is a questionable thing. Драматичними були заїжджі лицедії та мартопляси непевної лояльності й сумнівних чеснот. Visiting lyceums and martial dances of uncertain loyalty and dubious virtues were dramatic. Вороги Імперії використовували драматичні спектаклі, щоб впливати на легковажний люд. Enemies of the Empire used dramatic performances to influence frivolous people. Корба забув про фрименські цноти й вдався до драми у Квізараті. Korba forgot about Freeman's virtues and resorted to drama in Quizaratus. І через це помре. And because of this he will die.

— Це якась перверзія, — сказав Стілґар. "It's a perversion," Stilgar said. — Ти мені не віриш? - You do not believe me?

Неспокій у його голосі пом'якшив вираз її обличчя, але не її тон. The uneasiness in his voice softened her expression, but not her tone.

— Ти __знаєш,__ що я тобі вірю. "You know I believe you." Я завжди згоджувалася зі своїм братом, що коли якісь справи доручено Стілґару, то можна спокійно забути про них. I always agreed with my brother that when things are entrusted to Stilgar, you can safely forget about them.

— То чому ж ти кажеш, що я... змінився? "So why do you say I've ... changed?"

—Ти готуєшся до непослуху моєму братові, — промовила вона. "You are preparing to disobey my brother," she said. — Я можу це в тобі прочитати. - I can read it in you. Сподіваюся лише, що це не знищить вас обох. I just hope it doesn't destroy you both.