Володимир Мономах (1113—1125).

Усе ж, незважаючи ні на що, Русь змогла знайти в собі сили подолати смуту. Yet, despite everything, Russia was able to find the strength to overcome the turmoil. На арену виходить новий видатний діяч — Володимир Мономах, син великого князя Всеволода (титул великих князів київські правителі присвоїли собі у XI ст.). A new prominent figure enters the arena - Volodymyr Monomakh, the son of Grand Duke Vsevolod (the title of grand dukes was appropriated by the rulers of Kyiv in the 11th century). Ще до того як зійти на великокняжий престол, він відіграв визначну роль у відновленні порядку в країні. Even before ascending to the throne of the Grand Duke, he played a prominent role in restoring order in the country. Мономах став одним із організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любечі під Києвом у 1097 р., що шукали, хоч і безуспішно, можливості припинити братовбивчі конфлікти, пропонуючи запровадити в більшості князівств систему спадкового престолонаслідування. Monomakh was one of the organizers of a meeting of the most influential princes in Liubech near Kyiv in 1097, who sought, albeit unsuccessfully, to end fratricidal conflicts by proposing to introduce a system of hereditary succession in most principalities. Проте ніякого компромісу не вдалося досягти щодо самого Києва, котрий так і лишався яблуком розбрату. However, no compromise could be reached regarding Kyiv itself, which remained a bone of contention. Гучну славу й популярність завоювали Володимирові Мономаху його переможні походи на половців. His victorious campaigns against the Polovtsy gained Volodymyr Monomakh great fame and popularity. Переказують, ніби Мономах 83 рази, об'єднавши сили з іншими князями й мобілізувавши населення, виступав проти них і знищив 200 половецьких вождів. Особливо вдалими були походи 1103, 1107 та 1111 рр. The campaigns of 1103, 1107, and 1111 were particularly successful. Вони стали найславетнішими сторінками у тривалій боротьбі Києва зі степовими кочовиками. Свідченням популярності Володимира Мономаха було те, що після смерті його батька кияни повстали, вимагаючи, щоб Мономах зайняв великокняжий престол, хоч він і не був безпосереднім спадкоємцем. І лише коли 60-річний Мономах дав згоду стати великим князем, повстання припинилося. It was only when the 60-year-old Monomakh agreed to become Grand Duke that the uprising ended. Силою свого величезного авторитету новому правителю вдалося об'єднати більшість розпорошених руських земель. By virtue of his enormous authority, the new ruler managed to unite most of the scattered Russian lands. З тих пір уже ніколи на Русі не пануватимуть такі єдність і згода, як за Мономаха. Since then, unity and harmony have never prevailed in Russia as they did under Monomakh. Його також турбували зростаючі соціальні протиріччя серед підданих. He was also concerned about growing social contradictions among his subjects. Відновивши порядок у розколотому повстанням Києві, він завоював собі підтримку бояр та багатих купців. Having restored order in Kyiv, which had been split by the uprising, he won the support of the boyars and wealthy merchants. Він дослухався до скарг нижчих верств, систематизувавши у своєму правовому кодексі їхні права та обов'язки, завдяки чому ще більше зросла його популярність у народі. He listened to the complaints of the lower classes and systematized their rights and obligations in his legal code, which further increased his popularity among the people. Свідченням того, наскільки серйозно сприймав Мономах суспільні проблеми, є слова поради, з якими він звернувся до синів незадовго до смерті: „А над усе не забувайте убогих... і не давайте сильним погубити людину... Також і бідного смерда, і вбогу вдовицю не давав я сильним обидити“. The evidence of how seriously Monomakh perceived social problems is in the words of advice he addressed to his sons shortly before his death: "Above all, do not forget the poor... and do not let the powerful destroy a person... I also did not allow the poor stinker and the poor widow to be hurt by the powerful." Синові Володимира Мономаха Мстиславові все ж удалося тримати вкупі руські землі та зберігати владу над дедалі більшим числом князів. Volodymyr Monomakh's son Mstislav still managed to hold together the Russian lands and retain power over an increasing number of princes. Але він був останнім київським правителем, якому це було під силу. But he was the last Kyiv ruler who could do it. Його смерть у 1132 р. позначила кінець історичної доби, в якій Київ відігравав роль основного центру руських земель, і поклала початок періодові політичної роздробленості. His death in 1132 marked the end of the historical era in which Kyiv played the role of the main center of Russian lands, and marked the beginning of a period of political fragmentation.