Перші правителі Києва Die ersten Herrscher von Kiew The first rulers of Kiev Los primeros gobernantes de Kiev Les premiers souverains de Kiev De eerste heersers van Kiev Os primeiros governantes de Kiev De första härskarna i Kyiv

**Перші правителі Києва** The first rulers of Kiev Les premiers souverains de Kiev

Не високими ідеалами створення могутньої держави чи квітучої цивілізації керувалися київські князі: надто вже сумнівним є те, чи знали вони взагалі щось про саме поняття державності. The Kyivan princes were not guided by the high ideals of creating a powerful state or a prosperous civilization: it is very doubtful whether they knew anything at all about the very concept of statehood. Ce ne sont pas les grands idéaux de création d'un État puissant ou d'une civilisation florissante qui ont guidé les princes kyivans : il est fort douteux qu'ils aient eu la moindre idée du concept même d'État. Скоріше мова може йти про їхнє невідступне бажання дістатися джерел багатства. Rather, it may be about their unyielding desire to reach the sources of wealth. Il s'agit plutôt de leur volonté acharnée d'accéder aux sources de la richesse. Зокрема, завойовуючи Київ, Олег прагнув об'єднати його з Новгородом та підпорядкувати собі ці два головних склади на торговельнему шляху „у греки“. In particular, conquering Kyiv, Oleg sought to unite it with Novgorod and subjugate these two main warehouses on the trade route "to the Greeks". En particulier, lors de la conquête de Kiev, Oleg a cherché à l'unir à Novgorod et à soumettre ces deux principaux entrepôts sur la route commerciale vers les Grecs. Діяльність перших київських князів значною мірою була поєднанням торгівлі зі збиранням данини. The activities of the first Kyiv princes were largely a combination of trade and tribute collection. Les activités des premiers princes kyivans consistaient essentiellement en une combinaison de commerce et de collecte de tributs. Кожної весни, як тільки скресала крига на річках, данину, зібрану взимку з різних східнослов'янських племен, відправляли Дніпром до Києва. Every spring, as soon as the ice on the rivers melted, the tribute collected in the winter from various East Slavic tribes was sent down the Dnieper to Kyiv. Chaque printemps, dès que la glace se rompt sur les rivières, le tribut collecté en hiver auprès de diverses tribus slaves de l'Est est envoyé par le Dniepr à Kiev. Тут князі споряджали величезний караван човнів, навантажених хутрами й невільниками, який плив під охороною княжої дружини до Константинополя. Here the princes equipped a huge caravan of boats, loaded with furs and slaves, which sailed under the protection of the prince's wife to Constantinople. Les princes y équipent une immense caravane de bateaux chargés de fourrures et d'esclaves, qui fait route vers Constantinople sous la protection de l'épouse du prince. Подорожі ті були сповнені труднощів і небезпек. Those journeys were full of difficulties and dangers. Ces voyages étaient pleins de difficultés et de dangers. Нижче Києва доводилося долати вируючі дніпровські пороги. Below Kyiv, we had to cross the raging Dnieper rapids. En aval de Kiev, nous avons dû franchir les rapides déchaînés du Dnipro. Перейти останній, що звався Ненаситцем, було просто неможливо, тому кораблі розвантажували й волокли суходолом, а це ставило караван під загрозу нападу кочових грабіжників, які завжди чатували у тих місцях. It was simply impossible to cross the last one, who was called Gluttony, so the ships were unloaded and dragged overland, and this put the caravan at risk of attack by nomadic robbers, who were always waiting in those places. Il était tout simplement impossible de traverser le dernier, appelé Nenasytets, de sorte que les navires ont été déchargés et traînés par voie terrestre, ce qui exposait la caravane au risque d'attaque par les brigands nomades qui rôdent toujours dans ces endroits.

Американський історик Річард Пайпс проводить паралель між торговельними справами київських варягів і такими великими комерційними підприємствами початку новітньої доби, як Ост-індська компанія чи компанія Гудзонової затоки, організованими з метою самозбагачення. The American historian Richard Pipes draws a parallel between the trade affairs of the Kyiv Varangians and such large commercial enterprises of the beginning of the modern age as the East India Company or the Hudson's Bay Company, organized for the purpose of self-enrichment. L'historien américain Richard Pipes établit un parallèle entre les affaires commerciales des Vikings de Kyivan et les grandes entreprises commerciales du début de la période moderne, telles que la Compagnie des Indes orientales ou la Compagnie de la Baie d'Hudson, organisées dans le but de s'enrichir. Для отримання більших прибутків ці підприємства змушені були забезпечувати території, що не мали життєздатної системи врядування, мінімальними структурами управління. In order to obtain greater profits, these enterprises were forced to provide territories that did not have a viable governance system with minimal management structures. Afin de réaliser davantage de profits, ces entreprises ont été contraintes de fournir des territoires qui ne disposaient pas d'un système de gouvernance viable avec des structures de gestion minimales. „Великий князь,— пише Пайпс,—насамперед був купцем, діяльність якого фактично зосереджувалася у царині торгівлі між слабко зв'язаними містами, чиї залоги збирали данину й забезпечували певний громадський порядок“. "The Grand Duke," writes Pipes, "was primarily a merchant, whose activity was actually concentrated in the realm of trade between loosely connected cities, whose pledges collected tribute and ensured a certain public order." "Le grand-duc, écrit Pipes, était avant tout un marchand dont les activités se concentraient en fait dans le domaine du commerce entre des villes vaguement reliées entre elles, dont les avant-postes percevaient le tribut et assuraient un certain ordre public. Так, займаючись грабіжництвом і торгівлею, перші правителі Києва перетворили це місто на центр великого й могутнього політичного утворення. Thus, engaged in robbery and trade, the first rulers of Kyiv turned this city into the center of a large and powerful political entity. Ainsi, en se livrant au vol et au commerce, les premiers souverains de Kiev ont fait de cette ville le centre d'une entité politique vaste et puissante.

Олег (пом. Oleg (d. Oleh (d. 912?). 912?). Мало що відомо про цього першого історично засвідченого правителя Києва. Little is known about this first historically attested ruler of Kyiv. On sait peu de choses sur ce premier souverain de Kiev attesté par l'histoire. Лишається незрозумілим, чи належав він до династії Рюриковичів, чи був самозванцем, якого Нестор-літописець через кілька століть приписав до цієї династії. It remains unclear whether he belonged to the Rurik dynasty or was an impostor whom Nestor the chronicler attributed to this dynasty a few centuries later. Але не підлягає сумніву те, що Олег був талановитим і рішучим правителем. But there is no doubt that Oleg was a talented and decisive ruler. Завоювавши у 882 р. Київ і підкоривши собі полян, він силою поширив своє володіння (тобто право збирати данину) на сусідні племена, найважливішим із яких були древляни. Having conquered Kyiv in 882 and subjugated the glades, he forcefully extended his domain (that is, the right to collect tribute) to neighboring tribes, the most important of which were the Drevlians. Це втягнуло його у війну з хозарами, яка закінчилася тим, що Олег зруйнував хозарські порти на Каспії. This involved him in a war with the Khazars, which ended with Oleg destroying the Khazar ports on the Caspian Sea. У 911 р., перебуваючи в апогеї могутності, він на чолі великого війська напав на Константинополь і пограбував його. In 911, at the height of his power, he led a large army and attacked Constantinople and plundered it. І все ж „Повість временних літ“, напевне, перебільшує його подвиги, стверджуючи, начебто він прибив на головній брамі грецької столиці свій щит. And yet "The Tale of the Intervening Years" probably exaggerates his exploits, claiming that he nailed his shield to the main gate of the Greek capital. Однак схоже, що Олег справляв на Візантію відчутний тиск, якщо греки мусили піти на укладення дуже вигідної для київського князя торговельної угоди. However, it seems that Oleg exerted considerable pressure on Byzantium, if the Greeks had to agree to a trade agreement that was very beneficial for the Kiev prince.

Ігор (912—945). Igor (912-945). Ігор князював не так вдало, як його попередник Олег. Igor did not rule as successfully as his predecessor Oleg. За звичаєм правителів Києва, з початку свого князювання Ігор утверджував свою владу над підлеглими племенами. According to the custom of the rulers of Kyiv, from the beginning of his reign, Igor asserted his authority over the subordinate tribes. Першими проти нього повстали древляни та уличі. The people of Drevlya and the streets were the first to rise up against him. Кілька років виснажливих походів пішло у нього на те, щоб знову примусити бунтарів сплачувати данину. It took him several years of exhausting campaigns to force the rebels to pay tribute again. Лише після відновлення влади у своїх землях Ігор зміг узятися за широкомасштабні далекі походи — торговельні чи теж грабіжницькі — на зразок тих, що проводив Олег. Only after the restoration of power in his lands, Igor was able to undertake large-scale long-distance campaigns - trade or also robbery - like those conducted by Oleg.

Коли у 941 р. розпалася мирна угода з Візантією, укладена Олегом, Ігор вирушив у морський похід на Константинополь. When in 941 the peace agreement with Byzantium concluded by Oleg fell apart, Igor went on a sea campaign to Constantinople. Для нього він закінчився катастрофою. It ended in disaster for him. За допомогою пальної суміші, що називалася „грецьким вогнем“, візантійці спалили руський флот, змусивши Ігоря до поспішної втечі. With the help of a combustible mixture called "Greek fire", the Byzantines burned the Russian fleet, forcing Igor to hastily flee. Внаслідок цього у 944 р. він мусив укласти дуже невигідну угоду з візантійським імператором. As a result, in 944 he had to conclude a very unfavorable agreement with the Byzantine emperor. Того ж року Ігор спробував щастя на сході, і тут йому більше пощастило. In the same year, Igor tried his luck in the east, and he had better luck here. Велике руське військо, зійшовши Волгою, пограбувало багаті мусульманські міста на Каспії та зі здобиччю повернулось до Києва. A large Russian army, descending the Volga, plundered rich Muslim cities on the Caspian Sea and returned to Kyiv with the loot. Князювання Ігоря закінчилося, як і почалося, повстанням древлян. Igor's reign ended, as it began, with the uprising of the Drevlians. Розлючені частими походами за даниною, древляни влаштували засідку, в якій і загинув Ігор зі своєю невеликою дружиною. Enraged by frequent trips to collect tribute, the Drevlians set up an ambush, in which Igor and his small wife died.

Ольга (945—962). Olga (945-962). Автори „Повісті временних літ“ були, без сумніву, прихильними до Ольги (по-скандінавському Хельга) — дружини Ігоря й регентки у пору неповноліття їхнього сина Святослава. The authors of "Tales of the Temporary Years" were, without a doubt, fond of Olga (Helga in Scandinavian) - Igor's wife and regent during the minor years of their son Svyatoslav. Вони часто описують її як вродливу, енергійну, хитру і передусім мудру правительку. They often describe her as a beautiful, energetic, cunning and above all wise ruler. Та найбільший комплімент робить цій жінці літописець-чоловік, повідомивши читача про її „чоловічий розум“. But the greatest compliment is paid to this woman by a male chronicler, informing the reader about her "masculine mind". Вихваляння, що ними щедро обсипали Ольгу монахи-літописці, почасти можна пояснити тим, що у 955 р. вона прийняла християнство. The praise that the monks-chroniclers lavished on Olga can partly be explained by the fact that in 955 she converted to Christianity. Але навіть без цих прихильних оповідей Ольга лишилася б видатною правителькою. But even without these favorable stories, Olga would have remained an outstanding ruler. У часи, коли помста була абсолютним моральним обов'язком, Ольга швидко й жорстоко помстилася древлянам за чоловіка. In times when revenge was an absolute moral duty, Olga quickly and cruelly took revenge on the Drevlians for her husband. Разом із тим вона розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, який став причиною смерті Ігоря. At the same time, she understood that it was necessary to change the arbitrary and disorderly way of collecting tribute, which was the cause of Igor's death. Тому Ольга впроваджує перші в Київській Русі „реформи“, чітко встановлюючи землі, з яких через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини. Therefore, Olga introduced the first "reforms" in Kyivan Rus, clearly establishing the lands from which a certain amount of tribute was to be collected after certain intervals of time.

Вона також стежила за тим, щоб її підлеглі не позбавлялися всіх засобів до існування й відтак могли знову сплачувати данину. She also saw to it that her subordinates were not deprived of all means of subsistence and thus could pay tribute again. Закріпивши за княжою казною виняткові права на багаті хутровим звіром землі, Ольга в такий спосіб забезпечила себе постійним притоком прибутків. Having secured exclusive rights to lands rich in fur animals for the prince's treasury, Olga provided herself with a constant flow of income in this way. Аби краще знати свої неозорі володіння, Ольга часто подорожує до всіх великих міст і земель. In order to get to know her vast possessions better, Olga often travels to all major cities and lands. У зовнішніх зносинах вона віддає перевагу дипломатії перед війною. In foreign relations, she prefers diplomacy to war. У 957 р. Ольга їде до Константинополя для переговорів із візантійським імператором. In 957, Olga went to Constantinople for negotiations with the Byzantine emperor. Хоч у літописах багато йдеться про те, як вона перехитрила імператора, за іншими джерелами переговори виявилися не дуже вдалими. Although the annals tell a lot about how she outwitted the emperor, according to other sources, the negotiations were not very successful. Але вже те, що наймогутніший правитель християнського світу взагалі погодився зустрітися з Ольгою, свідчить про зростаюче значення Києва. But the fact that the most powerful ruler of the Christian world even agreed to meet with Olga testifies to the growing importance of Kyiv.

Святослав (962—972). Sviatoslav (962-972). Відважний і палкий, прямолінійний і суворий, Святослав був насамперед князем-воїном. Courageous and ardent, straightforward and strict, Svyatoslav was first and foremost a warrior prince. Грушевський називав його козаком на престолі, а його бурхливе князювання влучно описував як велику авантюру. Hrushevsky called him a Cossack on the throne, and his stormy reign was aptly described as a great adventure. Безперервно воюючи, Святослав полюбляв грандіозні й славетні справи. Constantly fighting, Svyatoslav loved grandiose and glorious things. Його слов'янське ім'я, варязьке виховання, кочовий спосіб життя віддзеркалювали поєднання європейського та азіатського начал. His Slavic name, Varangian upbringing, nomadic lifestyle reflected a combination of European and Asian origins. Його правління ознаменувало апогей ранньої героїчної доби в історії Київської Русі. His reign marked the apogee of the early heroic era in the history of Kyivan Rus.

У 964 р. двадцятидворічний честолюбний Святослав розпочинає війну на сході. In 964, the twenty-two-year-old ambitious Svyatoslav started a war in the east. Його безпосередньою метою є підкорення вятичів — східнослов'янського племені, що жило на р. Оці, на землях, звідки походять сучасні росіяни. His immediate goal is the subjugation of the Vyatichi, an Eastern Slavic tribe that lived on the Ota River, on the lands where modern Russians come from. Після цього, попливши вниз Волгою, він громить волзьких булгар. After that, swimming down the Volga, he defeats the Volga Bulgars. Це призводить до гострої сутички з могутніми хозарами. This leads to a sharp clash with the powerful Khazars. У кровопролитній битві Святослав завдає поразки Хозарському каганату й стирає з лиця землі його столицю Ітіль на Волзі. In a bloody battle, Svyatoslav defeats the Khazar Khaganate and wipes its capital Itil on the Volga from the face of the earth. Тоді він вирушає на завоювання Північного Кавказу. Then he sets out to conquer the North Caucasus. Ці славетні походи мали далекосяжні наслідки. These glorious campaigns had far-reaching consequences. Завоювання вятичів поширило владу Києва на всіх східних слов'ян, а також відкрило для слов'янської колонізації північно-східні землі, що є сьогодні складовою Росії. The conquest of the Vyatichi extended the power of Kyiv to all Eastern Slavs, and also opened the northeastern lands, which are today part of Russia, to Slavic colonization. Розгромивши хозарів, Київ усунув свого суперника в гегемонії у Євразії та поставив під контроль Русі великий торговий шлях Волгою. By defeating the Khazars, Kyiv eliminated its rival for hegemony in Eurasia and put Russia under control of the great Volga trade route. Проте був у занепаді хозарів і негативний аспект: разом з ними зник той буфер, що не давав кочовикам зі сходу, таким як печеніги, проникати в українські степи. However, the decline of the Khazars also had a negative aspect: with them, the buffer that prevented nomads from the east, such as the Pechenegs, from entering the Ukrainian steppes disappeared.

У другій половині свого князювання Святослав цілком зосереджує увагу на Балканах. In the second half of his reign, Svyatoslav completely focused his attention on the Balkans. У 968 р. він погоджується допомагати візантійцям у війні з могутнім Болгарським царством. In 968, he agreed to help the Byzantines in the war with the powerful Bulgarian kingdom. На чолі величезного війська він вдирається до Болгарії, знищує своїх противників і оволодіває багатими придунайськими містами, вибравши собі опорним пунктом місто Переяславець. At the head of a huge army, he invades Bulgaria, destroys his opponents and takes control of the rich Danube cities, choosing the city of Pereyaslavets as his stronghold. Святослава так глибоко вразили багатства цього краю, що лише загроза нападу печенігів на Київ змусила його повернутися до своєї столиці. Svyatoslav was so deeply impressed by the wealth of this region that only the threat of a Pecheneg attack on Kyiv forced him to return to his capital. Але як тільки загроза минула, Святослав, якому тепер належали землі від Волги до Дунаю, сказав: „Не любо мені є жити в Києві. But as soon as the threat was over, Sviatoslav, who now owned land from the Volga to the Danube, said: “I don't like living in Kyiv. Хочу жити я в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї, адже там усі добра сходяться: із греків — паволоки, золото, вина й овочі різні, а з чехів і з угрів — серебро й коні, із Русі ж — хутро і віск, і мед, і челядь“. I want to live in Pereyaslavka on the Danube, because it is the middle of my land, because all goods converge there: from the Greeks - pavoloks, gold, wine and various vegetables, from the Czechs and from the Hungarians - silver and horses, from Russia - furs and wax, and honey, and men." Відтак, посадивши свого старшого сина Ярополка в Києві, середнього сина Олега — у древлян, а молодшого, Володимира — в Новгороді, Святослав повертається до Болгарії. Therefore, having sent his eldest son Yaropolk to Kyiv, his middle son Oleg to the Drevlians, and the youngest, Volodymyr, to Novgorod, Svyatoslav returns to Bulgaria.

Занепокоєна новим агресивним сусідством, Візантія виступила проти київського князя й після тривалих та жорстоких сутичок змусила його відступити. Worried about the new aggressive neighborhood, Byzantium came against the Kiev prince and after long and brutal clashes forced him to retreat. По дорозі до Києва біля дніпрових порогів на розпорошені сили русичів напали печеніги і вбили Святослава. On the way to Kyiv, near the Dnieper rapids, the scattered forces of the Rus were attacked by the Pechenegs and killed Svyatoslav. „Повість временних літ“ оповідає, що печенізький хан наказав зробити з його черепа кубок. "The Tale of Temporary Years" tells that the Pecheneg khan ordered to make a cup out of his skull. Так закінчилися славні справи Святославові. Thus ended the glorious affairs of Svyatoslav.