Впали роси на покоси. Дмитро Павличко

Впали роси на покоси,

Засвітилися навколо.

Там дівча ходило босе,

Білу ніжку прокололо.

Згинуть роси, як над світом

Сонечко зійде багряне.

Крапля крові самоцвітом

У його промінні стане.

Білі роси — то кохання,

Що живе лиш до світання.

Кров, що в сонці не поблідла, —

То любов правдива й світла.