Троянда
Цвіла Троянда у садочку, А недалечко, у куточку, Між бур'яном бринів Будяк. І каже він Троянді так: — Нащо се ти колючок начіпляла? — А ти нащо? — вона його спитала. — Я? — обізвавсь Будяк,— Я, серденько, не проста штука, Я — степовий козак! Мені колючка, як шаблюка, Щоб ворогів страшить, Щоб всім було спокійно жить. Вам більш нема ніякої роботи — Цвісти, пахтіть, а не колоти. — Не все ж колоть і Будякам,— Троянда каже,— треба й нам, Щоб Крученії Паничі боялись І до Троянди не чіплялись. Сунеться який біс — Йому колючка в ніс, Щоб не забувся, Як слід Троянду шанувать, А не знічев'я обвивать. — Хіба! — сказав Будяк і усміхнувся.
Скомпонував я сей примір Для наших любих дочок; Нехай вони його змотають у клубочок, Як кажуть панночки, на сувенір.
