Свиня
Свиня у панський двір залізла; Посновигала там По всім куткам, На смітнику кісток погризла, Полежала в багні, Як слід Свині, В гної куйовдилася пикою своєю… Та із гостей ізнов прийшла Така ж, як і була,— Свиня свинею. От став свинар її питать: — Що, Свинко, бачила ти в пана? Чи хороше там гостювать? Яка була тобі там шана?.
Я чув колись, що у панів, Мов у царів, Срібло та золото скрізь сяє, Що буцімби пани так хороше живуть Та солодко їдять і п'ють. — Та де там воно є! — Свиня йому мовляє.— Брехня! Не слухай!
Я ж була, І їла, і пила, Всі заходеньки обходила, І смітники, І суточки, А доброго нічого там не вздріла, То тільки вигадки дурні!
Не хочу я нікого прирівняти, Звиняйте, до Свині… Ні, далебі, що ні! Я тільки хочу щось спитати: Траплялось на віку мені Такеє бачити ледащо,— Подивишся — не годне ані на що; А як почне тебе судить, То так оббреше, обчернить Та рознесе таку погану славу, Що соромно й сказать… Так я се й хочу вас, панове, попитать: Еге, не гріх таку прояву Свинею величать?.
