Лящі
В гаю у пана був ставок; Вода — як скло; на дні — пісок; Кругом цвіли волошки та васильки; Червоная калина там росла, Під гаєм пасіка була,— Ну рай, та й тільки! В ставу було чималенько Лящів; Ніхто їх не ловив — Ні волоком, ні в'ятірями,— Життя Лящам, Мов тим панам: Гуляють, ляпають хвостами… Приїхав раз з сусідом пан у гай І Щук звелів у став понапускати. — На біса Щук пускаєш, папе-брате? — Озвавсь сусід,— ось потривай! Ти гірше тільки тим нашкодиш — Усіх Лящів позводиш: Їх Щуки заїдять… — Даремна річ! — хазяїн став казать (Та й усміхнувся після того)…— Жалкую, чом давніш не звів… А ти ж, сусіде, чув од кого, Що я охочий до Лящів?
