Коляда та Різдво. Коли і чому святкуємо?
Українці – удвічі щасливіші за будь-який народ. Бо в нас два Нових роки – звичайний 1 січня і Старий – 14-го.
Ні, ви тільки вслухайтеся, як це звучить: Старий новий рік. Старий новий.
Але віднедавна ми отримали ще й два Різдва – за григоріанським, а насправді новоюліанським календарем, 25 грудня, і за старим юліанським, - 7 січня.
Митрополит Православної Церкви України Епіфаній благословив обидва святкування.
Ну а коли ми вже маємо два Різдва, то подайте сюди два Водохреща, а головне – двох Миколаїв з миколайчиками та іншими подарунками для малят.
Отже на наших дітей чекає подвійне випробування солодощами – на Миколу двічі, на Різдво двічі і на Новий рік знову двічі.
Чи є у світі діти щасливіші?
Від Романа до Йордана – українська Рамадана, жартують в народі.
А ми вирішили розібратися з усіма цими святами, щоб не відсвяткувати випадково щось не те.
Бо самі знаєте, як воно буває.
Веселих свят разом із каналом імені Т.Г. Шевченка вам бажає вся наша творча група.
І нагадує, що ви можете підписатися на наш канал, звісно, якщо іще з якихось причин цього не зробили,
і відзначити своїм лайком те відео, яке вам сподобалося – це буде корисно і нам, і вам.
Ну а в коментах напишіть, яке Різдво святкуєте – григоріанське, юліанське чи обидва?
Отже, зимові свята, які в народі усі гамузом звуть Колядою, приходять до нас щороку у грудні-січні.
І для того, щоб розібратися, звідки ростуть ноги в нашої календарної соломахи, треба зазирнути у глибину віків.
До приходу християнства на землі України наші предки святкували Новий рік навесні, і це логічно –
прокидається природа, починається нове життя. Саме тому, до речі, ми й досі на Новий рік посіваємо та співаємо «прилетіла ластівочка», хоч на вулиці сніг, а ластівочки ще у вирії.
Так само навесні, до речі, святкували Новий рік і в Римській імперії, звідки до нас прийшов перший календар
– і підтверджують це назви місяців: септембер, октомбер, новембер, десембер – відповідано до цифр,
септем – сім, окто – вісім, новем – дев'ять, десем – десять, сьомий, восьмий, дев'ятий, десятий.
Саме тому юліанський календар, який встановлював Новий рік на 1 березня, на Русі сприйняли як цілком природний.
Саме тому свято Першого березня збереглося у народному календарі – сьогодні ми знаємо його як Явдохи, свято весни та пташок.
Церква вважала, що саме першого березня Господь створив світ, і відповідно рахувала роки від створення світу,
а Різдво Христове відзначалося окремо, 25 грудня і ніяк не було пов'язане з літочисленням.
Ви тут обов'язково запитаєте, а звідки Церква знала, коли було створено світ, і ми відповімо: з Біблії.
Дату створення світу вирахували ще юдеї як суму строків життя усіх праотців, згаданих у Старому завіті.
Адам – дев'ятьсот тридцять років, плюс син його Сиф дев'ятьсот дванадцять і так далі.
Однак у Семитисячному році зі створення світу, який по-нашому припадав на рік тисяча чотириста дев'яносто другий,
дату початку року у Київській митрополії було перенесено на 1 вересня.
Справа в тому, що на той час Константинополь з внутрішніх причин уже давно рахував Новий рік з 1 вересня,
а Візантія для нас грала приблизно таку саму роль, як зараз Європа.
У Візантії так – значить давай і в нас. І ми, Химко, люди. І от саме з того часу завертілася календарна веремія.
Бо частина монастирів продовжувала вести календар з 1 березня, того, яке до 1 вересня, частина власне з 1 вересня, а деякі навіть з 1 березня, того, яке після 1 вересня.
Ви зрозуміли? Бо я ні. І дослідники літописів теж розводять руками, намагаючись розібратися, що ж насправді означає той чи інший рік у старих книгах.
Приблизно тоді ж Церква остаточно відкинула літочислення від Створення Світу і перейшла на літосчислення від Різдва Христова,
що тільки додало плутанини.
Ну а потім почалося найцікавіше – папа Григорій ухвалив новий календар з Новим роком 1 січня.
І українські землі, які перебували тоді у складі католицької Речі Посполитої, в результаті отримали собі два різні календарі –
світський та церковний. Різниця між ними складала тоді 7 днів, зараз доросла до чотирнадцяти.
Коли східна частина України потрапила під московську окупацію, до неї повернувся старий, юліанський календар, у той час, коли Галичина та інші території, що потрапили до Австрійської імперії,
продовжували використовувати два календарі – григоріанський у світському житті та юліанський у православній та греко-католицькій Церквах.
Новий рік так довго блукав між 1 березня та 1 вересня, що перенесення його на 1 січня люди сприйняли без спротиву – хочете?
Та будь ласка! І спокійно заспівали «прилетіла ластівочка», стоячи по коліна в снігу. Дістали їх усі ці перетурбації.
Ну а у тисяча дев'ятсот вісімнадцятому році на Григоріанський календар перейшла і вся Українська Народна Республіка, остаточно закріпивши два Нових роки – 1 та 14 січня.
Мабуть, саме тому у грудні та січні що не день – то свято. Андрія, Миколая, Новий рік, Щедрий вечір, Різдво,
Маланки, Василя, Йордань. І разом усе це звуть Колядою,
щоб не розбиратися у календарях та літочисленнях, бо тоді замість свята отримаєш дурну голову.
Отже настав грудень, а з ним і час готуватися до свят. І найкращим помічником тут для вас стане книжка «Веселих свят», яка описує усі ритуали, традиції, походження та особливості українських свят.
От візьмемо, наприклад, Коляду, яка прийде вже незабаром. Ви знаєте, що це свято так чи інак шанують усі країни, що складали колись Велике Князівство Литовське та Руське
– у Литовців це Каделос, у білорусів Каляди, і навіть поляки співають колядки, називаючи їх колендами.
До речі, саме слово Коляда дослідники ведуть від римського календа, так називався початок року, і від цього самого слова походить слово календар.
Хоча тут, як завжди, є й інша версія, яка пов'язує Коляду із колом або й навіть зі стародавнім богом на ім'я Коляда.
Починають колядувати на Святий Вечір, а закінчують аж на Водохореще – і весь цей час ходять по хатах та бажають людям щастя.
Тільки не треба думати, що Коляда – це поспівати за донати. Дайте, дядьку, п'ятака – це не єдина колядка.
Необхідна, звісно, але не головна. Коляда – це великий ритуал побажань та привітань, який починається ще за порогом.
Коли підходять до хати, спочатку просяться колядувати.
Наприклад так: Пустіть до хати колядувати, на дворі мороз стояти не мож, на дворі мороз стояти не мож.
От скажіть, якби ви почули в домофоні таку пісню, відкрили б двері? Гарантую, що відкрили би.
Коли колядники заходять до хати, треба заспівати привітальну колядку. Найкраще тут підходить «Добрий вечір тобі, пане господарю»,
та ви її всі знаєте. Потім окремо заспівати на господаря, потім на господиню, потім на дітей, бабусь, на кожного, хто живе у хаті.
Бо щастя у Новому році потрібно всім. Скажете, багато треба знати?
Та не дуже. Бо українські колядки – хитра штука. Якщо хтось один знає – усі співають.
Бо вони побудовані на системі повторів – десь заспів та приспів, десь останній рядок, десь просто «дай Боже» сказати.
Ми нарахували шість таких систем і на кожну у нашій книзі підібріли колядку, тому якщо проспіваєте їх кілька разів, будете готові колядувати у будь-якій компанії.
Якщо буде цікаво, то ми запишемо окреме відео про ці колядницькі системи.
А – іще одне – імпровізація у цій справі не лише можлива, але й заохочується.
Адаптуйте старі колядки до теперішніх умов або до імен господарів, вони будуть вдячні.
Заспівали? Ну от тепер уже прийшов час «дайте, дядьку, п'ятака» - висилайте до господаря міхоношу з торбою, хай приймає донати.
А ви як думали? Гроші треба заробляти, а не випрошувати.
Коляда – важливий ритуал, який об'єднує всіх – і колядників, і господарів, і вулиці, і міста.
Бо на кілька днів ми всі стаємо справжніми українцями і можемо відчути, що нас багато, ми сильні та добрі.
І не важливо, буде це двадцять п'ятого грудня чи сьомого січня – бо якщо люди домовилися святкувати, то на небі теж настає свято.
Врешті-решт дату народження Христа ніхто достеменно не знає.
Її призначили, саме призначили – на день зимового сонцевороту, старовинного язичницького свята.
Та й рік народження, який вирахував скіфський монах Діонісій Малий, теж виявився з помилкою.
І що, від цього Різдво стало меншим святом?
Отже настав час і нам заколядувати
Не забудьте підписатись та поставить л
айки Радуйся, ой, радуйся, земле, син Божий народився!
