Перли і Свині
На дворі, якось опівдні, Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти. — Гляди! — озвався через тин Кум Северин,— Як доберуться Свині — потокмачуть! — Хазяїн засміявсь, любив він шуткувать. — Їм не судилося сього добра вживать, Так хоч нехай побачуть.— Не в добрий час промовив неборак, Бо вийшло онде як: Добрались Свині, все порозкидали, З землею Перли помішали, Поживи не знайшли, Похрюкали й пішли, А другі їм назустріч: — Що, сестриці, Поласували добре там? Пожива буде й нам? — Та де там,— кажуть,— все дурниці: Насипано блискучих камінців; Нам тільки клопоту хазяїн наробив, Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця… Вертайтеся, бо нічим поживиться.
Свята старовино! Про тебе я згадав; Правдивії слова твої не вмерли, І я промовлю їх, щоб світ не забував: Коли ти маєш Перли, То й розум май І перед Свинями не розсипай.
