Мужик та Лисиця
Колись-то Мужика Лисиця попитала: — Скажи, будь ласкав, куме мій, За що се честь така ось шкапі сій? Про се вже я давно спитать тебе бажала; Коли не подивись — Вона з тобою скрізь: Чи у дорозі, чи на полі; І їсти й пити їй доволі… А як признаться, то вона Скотина предурна! — Але! — їй каже кум,— не в розумі тут сила! То все бридня… Тут думка не така: Нам треба тільки, щоб возила Та слухалася батіжка.
