3 Частина (1) 3 Teil (1) 3 Part (1) 3 Część (1) 3 Часть (1)

Будь-яка цивілізація мусить протистояти несвідомій силі, яка може блокувати, обманути або скасувати майже кожний свідомий колективний намір. Any civilization must resist an unconscious force that can block, deceive, or reverse almost every conscious collective intention.

Тлейлаксанська теорема (не доведена) Tleylaxan theorem (not proved)

Пол сів на краю ліжка й почав стягати пустельні черевики. Paul sat on the edge of the bed and began to take off his desert boots. Вони пахли затхлою змазкою, що її використовували для полегшення дії помпоп'ят, які входили до складу дистикоста. They smelled of musty grease, which was used to facilitate the action of pompoms, which were part of the dystikost. Було пізно. Was late. Він затримався на своїй нічній прогулянці, відтак ті, котрі його любили, уже почали непокоїтися. He lingered on his night walk, so those who loved him began to worry. Слід визнати, що прогулянки були небезпечними, але цю небезпеку він міг розпізнати й негайно ж їй протистояти. Admittedly, the walks were dangerous, but he could recognize the danger and confront it immediately. Було щось спокусливе й привабливе в тому, щоб інкогніто прогулюватися вулицями нічного Арракіна. There was something tempting and appealing about walking incognito through the streets of Arrakin at night.

Він жбурнув черевики в куток кімнати, під світлокулю, і взявся за герметизуючі смужки дистикоста. He tossed his shoes into the corner of the room, under the light bulb, and took hold of the sealing strips of the dicotyledon. Підземні боги, як же він утомився! Underground gods, how tired he is! Але це була лише тілесна втома, його мозок далі кипів. But it was only physical fatigue, his brain was still boiling. Спостереження за звичайною буденною діяльністю сповнило його глибокою заздрістю. Observation of ordinary daily activities filled him with deep envy. Імператор не міг бути причетним до більшої частини цієї безіменної течії життя, але... який же привілей пройти вулицею, не притягуючи загальної уваги! The emperor could not be involved in most of this nameless current of life, but ... what a privilege to walk down the street without attracting public attention! Пройти повз гамірних жебрущих прочан, почути, як фримен лає крамаря: «У тебе вогкі руки!» Walk past the noisy beggars, hear Freeman scold the shopkeeper: "You have wet hands!"

Пол, вислизаючи з дистикоста, усміхнувся цьому спогаду. Paul, slipping out of the dicotyledon, smiled at the memory.

Стояв оголений, у дивній згоді зі своїм світом. He stood naked, in strange harmony with his world. Дюна тепер була світом парадоксів — світом обложеним, але й центром влади. The dune was now a world of paradoxes - a world besieged, but also a center of power. Вирішив, що облога — неодмінний фатальний супутник влади. He decided that the siege was an inevitable fatal companion of power. Дивився на зелений килим, відчуваючи під ногами його грубу текстуру. He looked at the green carpet, feeling its rough texture underfoot.

Вулиці були по кісточки засипані піском, який вітровії перекинули через Оборонну Стіну. The streets were covered with sand, which the winds threw over the Defensive Wall. Ноги перехожих розтовкли його на задушливий пил, що забивав фільтри дистикоста. The feet of passers-by pounded it on the suffocating dust that clogged the filters of the dicotyledon. Навіть Even

зараз він чув запах пилу, попри очисні вентилятори на вході до Твердині. now he could smell the dust, despite the cleaning fans at the entrance to the Fortress. Це був запах, сповнений спогадів про пустелю. It was a scent full of memories of the desert.

__Інші дні... інші небезпеки.__ Other days ... other dangers.

Порівняно з цими іншими днями небезпека під час його самотніх прогулянок була мінімальною. Compared to these other days, the danger during his solitary walks was minimal. Але, ввійшовши в дистикост, він увійшов у пустелю. But when he entered the dynasty, he entered the desert. Костюм з усією його апаратурою для відновлення вологості тіла непомітно скерував його думки та змінив рухи на пустельний лад. A suit with all his equipment to restore body moisture unobtrusively directed his thoughts and changed his movements to a desert way. Він став диким фрименом. He became a wild freeman. Костюм був більше, ніж маскуванням, — робив його чужинцем у власному місті. The suit was more than a disguise - he made it a stranger in his own city. У дистикості він відмовлявся від безпеки й повертався до давніх бойових звичок. In his savagery, he renounced security and returned to his old fighting habits. Прочани та міщани проходили повз нього, опустивши очі. Pilgrims and burghers passed him, lowering their eyes. Вони розважливо оминали диких. They prudently avoided the wild. У них було своє уявлення про лик Пустелі — фрименське обличчя, приховане ротоносовими фільтрами дистикоста. They had their own idea of the face of the Desert - the Freemason face, hidden by rotonosal filters of the dystikost.

Насправді існувала лише незначна небезпека, що хтось із колишнього січового життя впізнає його за ходою, запахом чи очима. In fact, there was only a slight danger that someone from the former Sich life would recognize him by his gait, smell, or eyes. Таким чином, шанси зустріти ворога були незначними. Thus, the chances of meeting the enemy were negligible.

Звук, з яким розчинилися двері, та зблиск світла розвіяли його задуму. The sound of the door opening and the flash of light dispelled his plan. Увійшла Чані, несучи на платиновій таці кавовий сервіз. Chani came in, carrying a coffee set on a platinum tray. Услід за нею, наче рабині, пливли дві світлокулі, які стрімко зайняли свої позиції: одна зависла в узголів'ї ліжка, друга — біля Чані, щоб присвітити їй під час роботи. Following her, like a slave, floated two lights, which quickly took their positions: one hung at the head of the bed, the other - near Chan to illuminate her while working.

Чані рухалася з непідвладною часу тендітною силою — така зосереджена, така вразлива. Chani moved with a timeless fragile force - so focused, so vulnerable. Щось у тому, як вона схилилася над кавовим сервізом, нагадало йому їхні перші дні. Something about her leaning over the coffee set reminded him of their early days. Риси її обличчя зосталися темно-ельфійськими, на них, здавалося, не позначилися роки, якщо не зважати на кутики очей без дрібки білизни́ й тоненькі брижики в них. Her features remained dark elven, and they didn't seem to be affected by age, except for the corners of her eyes without a shred of underwear and the thin ripples in them. Пустельники-фримени називали ці брижики «стежками на піску». Freeman hermits called these ripples "paths in the sand."

Коли підняла кришку з ручкою з гаґарського смарагду, з кавника здійнялася пара. As she lifted the lid on the Gagar emerald handle, steam rose from the coffee pot. Висновуючи з того, як вона опустила кришку, він зрозумів, що кава ще не готова. Judging by the way she lowered the lid, he realized that the coffee was not ready. Кавник — покрита сріблом фігурка вагітної жінки — потрапив до нього як __ганіма,__ бойова здобич, коли він убив у двобої попереднього власника. Kavnik - a silver-plated figure of a pregnant woman - came to him as a ganim, booty, when he killed in a duel with the previous owner. Джаміс, от як звався той чоловік... Джаміс. Jamis, that's the man's name ... Jamis. Яке дивне безсмертя дала смерть Джамісові! What a strange immortality death gave Jamis! Чи, може, знаючи про неминучість смерті, Джаміс сам прикликав таку особливу кончину? Or, perhaps knowing of the inevitability of death, Jamis himself called for such a special demise?

Чані поставила чашечки: сині, керамічні, вони наче присіли своєрідним почетом біля величенького кавника. Chani set the cups: blue, ceramic, they seemed to sit in a kind of honor at the huge coffee pot. Чашок було три: по одній для кожного, а ще одна для всіх колишніх власників. There were three cups: one for each, and another for all former owners.

— Ще хвилинку, — сказала вона. "One more minute," she said.

Відтак Чані глянула на нього, і Пол спитав себе, як він виглядає в її очах. Then Channy looked at him, and Paul wondered what he looked like in her eyes. Чи був він іще екзотичним чужинцем, струнким і розумним, але сповненим води, коли порівнювати з фрименами? Was he still an exotic stranger, slender and intelligent, but full of water when compared to the Freemasons? Чи залишився тим, котрий здобув племінне ім'я Усуль і взяв її під час фримен-тау, коли вони були втікачами в пустелі? Did he remain the one who got the tribal name Usul and took it during the Freeman Tau when they were refugees in the desert?

Глянув на своє тіло: струнке, з твердими м'язами... додалося кілька шрамів, але загалом не змінилося за ті дванадцять років, відколи він став Імператором. He looked at his body: slender, with firm muscles ... a few scars were added, but in general it has not changed in the twelve years since he became Emperor. Зиркнувши вгору, побачив своє обличчя, відбите в дзеркалі на полиці. Glancing up, he saw his face reflected in the mirror on the shelf. Сині-пресині фрименські очі, тавро залежності від прянощів; гострий ніс Атрідів. Blue-press Freeman eyes, a brand of spice addiction; sharp nose of the Atreides. Був достойним онуком того Атріда, який загинув на арені під час сутички з биком, загинув на очах свого народу, що прагнув видовищ. He was a worthy grandson of Atreus, who died in the arena during a fight with a bull, died in front of his people, who sought spectacle.

У глибині Полової свідомості прослизнули слова, що їх сказав старий: «__Правитель бере на себе довічну відповідальність за тих, ким править. The words of the old man slipped into the depths of sexual consciousness: “The ruler assumes lifelong responsibility for those he rules. Ти господар. You are the master. Інколи це вимагає самовідданого акту любові, який може лише потішити тих, ким ти правиш__»__.__ Sometimes it requires a selfless act of love that can only please those you rule. ”

Люди все ще з прихильністю згадували старого. People still remembered the old man fondly.

«__А що я зробив задля слави Атрідів? "And what have I done for the glory of the Atreides?" —__ спитав себе Пол. Paul asked himself. — __Впустив вовка між овець__»__.__ "He let the wolf in among the sheep."

Якусь мить він обмірковував усі смерті й насильства, учинені в його ім'я. For a moment he pondered all the deaths and violence committed in his name.

— Тепер у ліжко! "Now to bed!" — озвалася Чані різким наказовим тоном, що, як знав Пол, шокував би підданців його Імперії. Chani said in a sharp commanding tone that, as Paul knew, would shock the subjects of his Empire.

Він слухняно ліг на спину, закинувши руки за голову та дозволивши милим і звичним рухам Чані заколисати себе. He obediently lay on his back, throwing his hands behind his head and allowing Chan's sweet and familiar movements to lull him.

Обстава їхньої кімнати раптом його насмішила. The surroundings of their room suddenly made him laugh. Народ геть не так повинен уявляти собі імператорську спальню. The people should not imagine the imperial bedroom in this way. Жовте світло неспокійних світлокуль відігнало тіні до ряду кольорових скляних посудин на полиці позаду Чані. The yellow light of the restless lights drove the shadows away from a row of colored glass vessels on the shelf behind Chan. Пол подумки пригадав їхній вміст — сухі інгредієнти пустельної фармацевтики, бальзами, ладан, пам'ятні для них дрібниці... щіпка піску із січі Табр, кучерик волосся їхнього первістка... давно мертвого... дванадцять Paul mentally remembered their contents - the dry ingredients of desert pharmaceuticals, balms, incense, memorable little things ... a pinch of sand from the Taberna Sich, a curl of their firstborn's hair ... long dead ... twelve

років як мертвого... невинна жертва, загибла в битві, що зробила його Імператором. years as a dead ... innocent victim, killed in the battle that made him Emperor.

Кімнату заповнив густий запах кави з прянощами. The room was filled with the thick smell of coffee and spices. Пол вдихнув цей запах, його погляд упав на жовту миску біля таці, на якій Чані готувала каву. Paul inhaled the scent, his gaze falling on the yellow bowl near the tray on which Chan was making coffee. У мисці тримали горіхи. Nuts were kept in a bowl. Неодмінний отрутошукач ворушив над столом своїми комашиними кінцівками. The indispensable poison-seeker moved his insect limbs over the table. Цей пристрій розлютив Пола. This device angered Paul. За днів пустелі вони не потребували жодних отрутошукачів! In the days of the desert, they did not need any poison detectors!

— Кава готова, — сказала Чані. "The coffee's ready," said Channy. — Ти голодний?

Його сердите заперечення було заглушене гучним свистом ліхтера з прянощами, що здіймався в небеса з летовища за Арракіном. His angry objection was drowned out by the loud whistling of a spice lantern rising into the sky from the resort behind Arrakin.

Чані помітила його гнів, проте налила йому кави, поставивши чашку біля його руки. Chani noticed his anger, but poured him coffee, placing a cup near his hand. Сама ж сіла в ногах Пола, оголила його ноги й почала розтирати м'язи, що затерпли від ходьби в дистикості. She sat down at Paul's feet, bared his legs and began to rub the muscles that had suffered from walking in the wild. М'яко, з обманним спокоєм, вона промовила: Softly, with deceptive calm, she said:

— Поговорімо про бажання Ірулан мати дитину. - Let's talk about Irulan's desire to have a child.

Пол широко розплющив очі. Paul's eyes widened. Пильно придивився до Чані. He looked closely at Chan.

— Ще й двох днів не минуло, як Ірулан повернулася з Вала- - Less than two days have passed since Irulan returned from Vala-

ха, — відповів він. ha, - he answered. — І вже встигла в тебе побувати? - And have already visited you?

— Ми не розмовляли про її марні очікування, — промовила "We didn't talk about her vain expectations," she said

Чані.

Пол змусив свій розум зосередитися й узявся розглядати Paul forced his mind to focus and began to consider

Чані в немилосердному світлі миттєвого спостереження за методом Бене Ґессерит, як, зламавши свої обітниці, навчила його мати. Chani in the relentless light of the instant observation of the Bene Gesserit method, as his mother had taught her by breaking her vows. Він не любив робити такого з Чані. He didn't like doing that to Chan. Частина її влади над ним полягала в тому, що він дуже рідко потребував застосовувати до неї свою силу, яка вимагала неабиякого напруження. Part of her power over him was that he very seldom needed to use his force on her, which required a great deal of effort. Переважно Чані уникала неделікатних питань. Mostly Chany avoided non-sensitive issues. Трималася фрименської доброзвичайності. Adhered to Freemasonry benevolence. Частіше переймалася практичними питаннями. More often concerned with practical issues. Що її цікавило — то це факти, які стосувалися позиції її мужчини: його вплив на Раду, вірність його легіонів, здібності й таланти його союзників. What interested her were the facts concerning her man's position: his influence on the Council, the loyalty of his legions, the abilities and talents of his allies. Її пам'ять містила каталоги імен та перехресні довідники деталей. Her memory contained catalogs of names and cross-reference books. Вона могла проказати напам'ять слабкості кожного відомого ворога, потенційні диспозиції супротивних сил, військові плани їхніх проводирів-полководців, оснащення та виробничі потужності основних галузей промисловості. She could memorize the weaknesses of every known enemy, the potential dispositions of opposing forces, the military plans of their commanders, the equipment and production capacities of major industries.

«То чого тепер, — питав себе Пол, — вона заговорила про Ірулан?» "So why," Paul asked himself, "did she talk about Irulan?"

— Я тебе стривожила, — сказала Чані. "I worried you," Channy said. — Я не хотіла цього. "I didn't want that."

— А чого ж ти хотіла? "What did you want?"

Вона всміхнулася, зустрівшись із ним поглядом. She smiled when she met his gaze.

— Любий, якщо ти розгніваний, то не приховуй цього, прошу. - Darling, if you are angry, do not hide it, please. Пол знову відкинувся на узголів'я. Paul leaned back on the headboard.

— Може, її слід відіслати? "Maybe she should be sent away?" — спитав. He asked. — Зараз користі від неї майже ніякої, і мені не подобається її остання поїздка додому, до Сестринства. - Now it is almost useless, and I do not like her last trip home, to the Sisterhood.

— Цього не треба робити, — відповіла Чані, продовжуючи розтирати його ноги. "You don't have to do that," Chani said, continuing to rub his legs. Відтак, чітко дотримуючись фактичного аспекту справи, додала: — Ти багато разів казав, що завдяки їй ми контактуємо з нашими ворогами, що ти можеш прочитати їхні плани через її дії. Therefore, clearly adhering to the factual aspect of the case, she added: - You have said many times that thanks to her we are in contact with our enemies, that you can read their plans through her actions.

— То нащо згадувати про її бажання мати дитину? - So why mention her desire to have a child?

— Я гадала, що, коли Ірулан завагітніє від тебе, це перешкодить нашим ворогам і поставить саму Ірулан у вразливе становище. - I thought that when Irulan gets pregnant from you, it will prevent our enemies and put Irulan herself in a vulnerable position. З рухів її долонь по його стопах прочитав, чого коштувала їй From the movements of her palms at his feet, I read what it cost her

ця фраза. this phrase. У горлі з'явився клубок. A lump appeared in his throat.

— Чані, кохана, я присягнувся ніколи не брати її до свого ліж- "Chan, darling, I swore never to take her to bed."

ка. ka. Дитина дасть їй надмірну силу. The child will give her excessive strength. Невже вона має зайняти твоє місце? Does she really have to take your place? — лагідно сказав він. He said softly.

— Я не займаю жодного місця. - I do not take any place.

— Це не так, Сіхає, моя пустельна весно. "It's not like that, Sihaye, my desert spring." Звідки ця раптова турбота про Ірулан? Where does this sudden concern for Irulan come from?

—Це турбота про тебе, а не про неї! "It's about you, not her!" Якщо вона носитиме дитину Атрідів, її друзі засумніваються в її вірності. If she bears the child of the Atreides, her friends doubt her fidelity. Чим менше наші вороги довірятимуть їй, тим менш корисною їм вона буде. The less our enemies trust her, the less useful she will be to them.

— Дитина для неї може означати твою смерть, — сказав Пол. "A baby could mean your death to her," Paul said. — Ти знаєш, що за інтриги плетуться в цьому місці. - You know what intrigue is going on in this place. — Він обвів рукою кімнату, що розташовувалась у надрах Твердині. He ran his hand around the room in the depths of the Fortress.

— Ти мусиш мати спадкоємця! "You must have an heir!" — самими губами промовила вона. She said with her own lips.

— Аххх, — відповів він. "Ahhh," he replied.

Он воно що: раз Чані не дала йому дитини, отже, це має зробити хтось інший. That's what it is: since Channy didn't give him a baby, someone else has to. Чому б не Ірулан? Why not Irulan? Саме так працював розум

Чані. Chani. Зачаття повинно бути наслідком любовного акту, позаяк у всій Імперії діяли суворі табу стосовно штучних способів. Conception must be the result of an act of love, because throughout the Empire there were strict taboos on artificial methods. Чані вирішила по-фрименському. Chani decided in the Freeman way.

Пол вивчав її обличчя в цьому новому світлі. Paul studied her face in this new light. Було то обличчя, яке він знав краще за своє власне. It was a face he knew better than his own. Бачив його в ніжній пристрасті, у солодкості сну, охопленим страхом, гнівом і горем. I saw him in tender passion, in the sweetness of sleep, overwhelmed by fear, anger and grief.

Він заплющив очі, і Чані прийшла в його спогади. He closed his eyes, and Chan came to his recollection. Вона знову була тою юною, наче весна, дівчиною, котра співала, прокидаючись біля нього, — була настільки досконалою, що власна візія поглинула його. She was again that young girl, like spring, who sang when she woke up next to him - she was so perfect that her own vision absorbed him. У цих спогадах вона всміхалася... спершу сором'язливо, а потім напружено, так наче прагнула втекти з його видіння. In those memories, she smiled ... at first shyly, then tensely, as if trying to escape his vision.

У роті йому пересохло. His mouth was dry. На якусь мить його ніздрі відчули дим спустошеного майбутнього, голос з іншого видіння наказував йому: «Розлучись... розлучись... розлучись». For a moment his nostrils felt the smoke of a devastated future, a voice from another vision commanded him: "Divorce ... divorce ... divorce." Його пророчі видіння вже так давно підслуховували вічність, ловлячи уривки чужих мов, прислухаючись до каміння й плоті, відмінної від його власної. His prophetic visions have long eavesdropped on eternity, catching snippets of foreign languages, listening to stones and flesh other than his own. Від того дня, коли він уперше зіткнувся з жахливим призначенням, вдивлявся в майбутнє, сподіваючись знайти там мир. From the day he first faced the terrible fate, he stared into the future, hoping to find peace there.

Звичайно ж, спосіб існував. Of course, there was a way. Він знав його суть, не знаючи подробиць — майбутнє гуло, наче прибій, суворо вимагаючи: «Розлучись... розлучись... розлучись...» He knew its essence, not knowing the details - the future rumble, like a surf, strictly demanding: "Divorce ... divorce ... divorce ..."

Пол розплющив очі й глянув на рішуче обличчя Чані. Paul opened his eyes and looked at Chan's determined face. Вона перестала розтирати йому ноги, сиділа непорушно — істинна фрименка. She stopped rubbing his legs, sat motionless - a true Freeman. Таке знайоме обличчя під блакитною хустиною нежоні, якою вона часто прикривала волосся в їхніх приватних кімнатах. Such a familiar face under a blue handkerchief was unmarried, which she often used to cover her hair in their private rooms. Але тепер на це обличчя немов було накладено маску рішучості, давнього й чужого йому способу мислення. But now it was as if a mask of determination, an ancient and alien way of thinking, had been imposed on this face. Фрименські жінки впродовж тисячоліть ділили тих самих чоловіків — не завжди спокійно, але так, щоб у цьому не було катастрофи. For thousands of years, Freemason women divided the same men - not always calmly, but so that there would be no catastrophe. Щось таке таємно-фрименське трапилося з Чані. Something so secretly Freemason happened to Chan.

— Ти даси мені єдиного спадкоємця, якого я хочу, — сказав він. "You will give me the only heir I want," he said.

— Ти це бачив? "Did you see that?" — спитала вона, виразно підкресливши, що має на увазі ясновидіння. She asked, clearly emphasizing what clairvoyance meant.

Укотре Пол питав себе, як він має пояснити делікатність ясновидіння, незліченні Часолінії, що зміїлися перед ним у візіях, спліталися в розгойдану тканину. Once again, Paul wondered how he should explain the delicacy of clairvoyance, the innumerable Chasolines snaking in front of him in visions woven into a swaying fabric. Зітхнув, згадуючи за- He sighed, remembering the

черпнуту долонями з річки воду: от вона дрижить, ллється. water drawn by the palms of the river: here it trembles, pours. Пам'ять скропила цією водою його обличчя. Memory sprinkled this water on his face. Але як зануритися в майбутнє, усе більше скаламучене натиском надто численних пророків? But how to plunge into the future, increasingly troubled by the onslaught of too many prophets?

— То ти цього не __бачив,__ — сказала Чані. "You didn't see that," Chany said.

Ці бачення майбутнього тепер із кожним разом були менш доступними й потребували при цьому межових зусиль, що висмоктували з нього життєві сили. These visions of the future were now less accessible each time and required a boundary effort to drain the vital forces from it. «Та й що вони можуть явити, крім горя?» — питав себе Пол. "And what can they show but grief?" Paul asked himself. Він наче втрапив у непривітну проміжну зону, безплідне місце, де його емоції пливли за течією, погойдуючись і котячись бозна-куди у вічному неспокої. It was as if he had fallen into an inhospitable intermediate zone, a barren place where his emotions floated downstream, swaying and rolling wildly in eternal turmoil.

Чані накрила йому ноги покривалом і сказала: Chani covered his feet with a blanket and said:

— Спадкоємець Дому Атрідів — це не те, що можна довірити випадку чи одній жінці. - The heir of the House of Atreides is not something that can be entrusted to chance or one woman.

Пол подумав, що таке могла сказати його мати. Paul thought his mother might say that. Цікаво, чи леді Джессіка, бува, не підтримує таємних зв'язків із Чані. I wonder if Lady Jessica doesn't have a secret relationship with Chan. Його мати мусить мислити з точки зору Дому Атрідів. His mother must think in terms of the House of Atreus. Такий взірець поведінки сформували й виплекали в ній Бене Ґессерит, і він зберігся навіть тоді, коли її сили обернулися проти Сестринства. Such a pattern of behavior was formed and nurtured in her by Bene Gesserit, and it persisted even when her forces turned against the Sisterhood.

— Ти підслуховувала, коли Ірулан прийшла до мене сьогодні, — звинуватив він її. "You were eavesdropping when Irulan came to see me today," he accused her.

— Підслуховувала, — зізналася вона, не дивлячись на нього. "I was eavesdropping," she admitted, not looking at him.

Пол подумки зосередився на зустрічі з Ірулан. Paul mentally focused on meeting Irulan. Він саме увійшов у сімейний салон, побачив незакінчене плаття на ткацькому верстаті Чані. He just entered the family salon, saw an unfinished dress on Chan's loom. У кімнаті стояв гострий запах хробака, злий запах, який майже забивав основу — цинамоновий аромат меланжу. There was a sharp smell of worms in the room, an evil smell that almost killed the base - the cinnamon scent of melange. Хтось розлив сиру есенцію прянощів, від чого весь килим просякнув нею. Someone spilled the raw essence of spices, from which the whole carpet was soaked with it. Поєднання було неприємним. The combination was unpleasant. Сира есенція роз'їла килим, а на плас-підлозі під ним зосталися масні плями. The raw essence corroded the carpet, and greasy stains remained on the floor under it. Він думав послати когось, щоб прибрав, аж тут у кімнату прослизнула Хара, дружина Стілґара й найближча подруга Чані, і оголосила про прихід Ірулан. He was thinking of sending someone to clean up, and then Hara, Stilgar's wife and Chan's best friend, slipped into the room and announced Irulan's arrival.