×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.


image

"Малий і Карлсон, що живе на даху" Астрід Ліндгрен, Карлсон будує вежу

Карлсон будує вежу

— Я ж уже сказав, що його звуть Карлсон і що живе він угорі на даху,— мовив

Малий.— Що тут такого дуже дивного? Хіба люди не можуть жити, де їм хочеться?

— Не мороч нам голови, Малий,— сказала мама.— Ти налякав нас до смерті.

Справжній вибух! Тебе ж могло вбити! Невже ти не розумієш цього?

— Розумію, але Карлсон однаково найкращий у світі машиніст,— відповів Малий і

поважно глянув на маму.

Ну як вона не збагне, що не можна сказати "ні", коли найкращий у світі машиніст

береться заводити твою парову машину!

— Треба відповідати за свої вчинки, Малий,— сказав тато,— а не складати вину на

якогось Карлсона, що взагалі не існує.

— Ні, він існує! — заперечив Малий.

— Ще й літати може,— насмішкувато докинув Босе.

— Уяви собі, що може,— відповів Малий.— Я гадаю, що він ще прилетить, і ти сам

побачиш.

— От якби він прилетів завтра,— сказала Бетан.— Я дам тобі крону, Малий, якщо

побачу на власні очі Карлсона, що живе на даху.

— Завтра він не зможе,— пояснив Малий.— Завтра йому треба полетіти до

майстерні і змастити моторчика.

— За твої витівки тебе самого треба було б змастити...— мовила мама.— Глянь, на що схожа тйоя книжкова полиця? /

— Карлсон кажіе, що це все дурниці, не вгірто й згадувати. І /

І Малий зневажливо махнув рукою, точнісінько так, як махав Карлсон. Він хотів показати мамі, що зовсім не варто побиватися через якусь там книжкову полицю.

Проте на маму це ніяк не вплинуло. [273]

— Це так каже Карлсон? — спитала вона.— Тоді передай йому, що коли він ще раз пхатиме сюди свого носа, то я так змащу його, що довіку не забуде.

Малий нічого не відповів. Він вважав, що це просто жах — таке говорити про найкращого в світі машиніста. Але на що інше можна було сподіватися такого дня, коли всі наче змовились перечити йому?

І Малий раптом затужив за Карлсоном. За бадьорим радісним Карлсоном, що так гарно махав рукою й казав, що нещастя — то дурниці, і про них не варто й згадувати. Йому так хотілося знову побачити Карлсона. "Невже він більше ніколи не прилетить?" — з тривогою подумав Малий.

— Спокійно, тільки спокійно,— сказав собі він, достеменно як Карлсон.— Адже Карлсон пообіцяв, що прилетить.

Виявилося, що на Карлсона таки можна покластися. Бо не минуло й кількох днів, як він з'явився знов.

Малий саме лежав у своїй кімнаті долілиць на підлозі й читав, коли почулося гудіння й у вікно, мов велетенський джміль, залетів Карлсон. Він покрутився по кімнаті, наспівуючи якусь веселу пісеньку. Часом він стишував літ і розглядав картини на стінах, схиливши набік голову і примруживши очі.

— Гарні картини,— сказав він.— Страх які гарні, хоч, мабуть, не такі гарні, як мої.

Малий схопився з підлоги. Він нетямився з радощів: як добре, що Карлсон знову прилетів.

— У тебе нагорі багато картин? — спитав він.

— Кілька тисяч,— відповів Карлсон.— Я сам малюю вільної хвилини. Півників, пташок та інші гарні речі. Я найкращий у світі майстер малювати півників.

Карлсон зробив гарне коло й приземлився побіч Малого. [274]

— Ти ба! — здивувався Малий.— Слухай... а чи не можна мені піти з тобою на дах, побачити твою хатку, твої парові машини й картини?

— Звичайно, можна,-відповів Карлсон.— А то ж як! Ласкаво прошу... колись іншим разом.

— Якби ж скоро,— зітхнув Малий.

— Спокійно, тільки спокійно! — сказав Карлсон.— Мені треба спершу трохи прибрати в хаті, але я швидко впораюсь. Відгадай, хто найкращий у світі швидкісний прибиральник?

— Мабуть, ти,— сказав Малий.

— Мабуть! — обурився Карлсон.— Ти ще кажеш "мабуть"! Як ти можеш

сумніватися? Найкращий у світі швидкісний прибиральник — Карлсон, що живе на даху. Це кожному відомо.-

Малий охоче вірив, що Карлсон у всьому "найкращий у світі". І вже напевне він найкращий у світі товариш в іграх. Це Малий відчув на власному досвіді. Щоправда, Крістер і Гунілла теж гарні товариші, проте куди їм до Карлсона, що живе на даху. Малий вирішив неодмінно розповісти про нього Крістерові й Гуніллі, коли вони завтра йтимуть разом зі школи. А то Крістер тільки те й робить, що хвалиться своїм псом Йофою. Малий уже давно заздрить йому.

"Хай-но Крістер завтра знов почне хвалитися своїм Йофою, я йому розповім про Карлсона. Чого вартий Йофа проти Карлсона, що живе на даху! Так я йому й скажу". [275]

І все-таки нічого в світі Малий так не прагнув, як мати свого власного пса.

Карлсон перебив його думки.

— Я б залюбки трошки розважився,— заявив він і цікаво озирнувся довкола.— У

тебе більше немає парової машини?

Малий похитав головою. Ага, парова машина. Добре, що згадав! Адже Карлсон

тепер тут, і мама з татом можуть переконатися, що він таки існує. І Боссе з Бетан теж, якщо вони тепер дома.

— Хочеш піти познайомитися з моїми мамою і татом? — спитав Малий.

— Залюбки! — погодився Карлсон.— їм буде дуже приємно зустрітися зі мною — адже я такий вродливий і розумний...— Карлсон почав задоволено походжати по кімнаті.— І до міри затовстий,— додав він.— Чоловік у розквіті сил. Твоїм мамі й татові буде дуже приємно познайомитися зі мною.

Саме тієї миті з кухні долинув ледь чутний запах смажених [276] тюфтельок, і Малий згадав, що скоро буде обід. Подумавши, він вирішив почекати, поки скінчиться обід, а вже тоді знайомити Карлсона з мамою і татом. Бо ж доброго мало виходить, коли мамам заважають смажити тюфтельки. А крім того, тато чи мама можуть раптом завести з Карлсоном розмову про парову машину або плями на книжковій полиці. Ні, цьому треба запобігти. Будь-що треба запобігти. Під час обіду Малий уже постарається, щоб мама й тато зрозуміли, як їм слід ставитись до найкращого в світі машиніста. Треба тільки мати час. Поки пообідають, він це владнає. А тоді запросить усіх і поведе до своєї кімнати.

"Прошу, ось вам Карлсон, що живе на даху",— скаже він.

Як же вони здивуються! Ото буде смішно дивитися на них!

Карлсон раптом перестав ходити по кімнаті. Він завмер на місці й почав

принюхуватися, наче мисливський собака.

— Тюфтельки,— сказав він.— Як я люблю смачні тюфтельки!

Малому стало трохи ніяково. Власне, на такі слова годилося б сказати одне: "Якщо

хочеш, залишся й пообідай у мене".

Проте Малий не зважувався отак просто взяти й привести з собою Карлсона до

столу, нікого не попередивши. От Крістер або Гунілла — то інша річ. З ними Малий міг

прибігти останньої миті, тоді, коли всі вже сиділи за столом, і сказати:

— Мамуню, Крістер і Гунілла теж хочуть горохової юшки й млинців.

Але привести на обід зовсім незнайомого товстого чоловічка, який до того ж поламав парову машину й наробив плям на книжковій полиці, так просто не можна. [277]

Але ж Карлсон ось заявив, що дуже любить смачні тюфтельки. Отже, треба конче дістати їх, а то він образиться й не захоче більше прилітати до Малого. О, скільки тепер залежало від маминих тюфтельок!

— Почекай хвильку,— мовив Малий,— я побіжу до кухні по тюфтельки.

Карлсон задоволено кивнув головою.

— Чудово! — вигукнув він.— Чудово! Тільки мерщій біжи! Адже картинами не

наїсися.

Малий помчав до кухні. Там біля плити стояла мама в картатому фартусі і смажила

смачні-пресмачні тюфтельки в підливі.

Мама підтрушувала над полум'ям велику сковороду, а в ній було повно-повнісінько

чудових підсмажених кульок із м'яса.

— Це ти, Малий? — сказала вона.— Скоро будемо обідати!

— Мамо, можна мені взяти в тарілку кілька тюфтельок і понести до своєї кімнати?

— попросив Малий як-найніжнішим голосом.

— Зараз, синку, ми сядемо до столу,— відповіла мама.

— Я знаю, але все одно дайте... Після обіду я вам поясню, навіщо вони мені.

— Ну добре, візьми.

І мама поклала на тарілочку шість тюфтельок.

О, як вони смачно пахли! І які були гарні, рум'яні — саме такі, як і треба.

Малий обережно взяв тарілочку обома руками, поспішився до своєї кімнати й

вигукнув, відчиняючи двері:

— Ось я, Карлсоне!

Та Карлсон кудись зник. Малий стояв з тюфтельками і не знав, що йому робити.

Карлсона ніде не було видно. Малий був страх який розчарований, все відразу стало йому таке нудне. [78]

— Він полетів,— сказав Малий сам до себе.— Полетів...

Аж нараз...

— Пік! — почулося звідкись.— Пік!

Малий оглянувся довкола. На його ліжку майже в ногах щось невеличке

ворушилося під ковдрою і пищало: — Пік! Пік!

За мить з-під ковдри визирнуло лукаве Карлсонове обличчя.

— Ха-ха-ха! — засміявся він.— Ти сказав: "Він полетів"! "Він полетів",— ха-ха-ха! А я зовсім не полетів.

Я просто сховався.

Тут Карлсон побачив тюфтельки і миттю крутнув ґудзика на животі. Моторчик

загув, і Карлсон плавно залетів з ліжка просто до тарілочки. Він на льоту схопив тюфтельку, піднявся під стелю і вдоволено закружляв навколо лампи. [279]

— Смачні,— сказав він.— Страх які смачні! Навіті важко повірити, що їх смажив не найкращий у світі кухар. Але це правда, нічого не скажеш,— додав Карлсоц Він знову шугнув униз до тарілочки й схопив ще одну тюфтельку.

Тієї миті з кухні почувся мамин голос:

— Малий, зараз будемо обідати, швиденько мий ру. ки й ходи!

— Мені треба йти,— сказав Малий Карлсонові й поставив тарілочку додолу.— Та я

скоро повернусь. Обіцяй, що ти почекаєш на мене.

— Добре, але що я робитиму, поки тебе не буде? — спитав Карлсон. Він шугнув

униз і приземлився біля Малого.— Мені ж треба якоїсь розваги. В тебе немає ще одної парової машини?

— Ні,— відповів Малий,— машини немає, але ти можеш погратися моїми кубиками. — Давай їх сюди! — звелів Карлсон.

Малий дістав із шафки, де він тримав свої іграшки, будівельну коробку. То була

справді чудова будівельна коробка — з деталями найрізноманітнішої форми. З них можна було спорудити що завгодно.

— Ось маєш,— мовив він.— 3 цього можна зробити й машину, й кран, і все, що хочеш...

— Невже найкращий у світі будівельник не знає, що можна з цього спорудити, а що ні? — перебив його Карлсон.

Він запхнув до рота ще одну тюфтельку і заходився біля коробки з кубиками.

— Побачимо, побачимо,— сказав він і висипав усі кубики з коробки на підлогу. Малому треба було вже йти, хоч він залюбки лишився б подивитися на роботу

найкращого в світі будівельника.

У дверях Малий ще раз оглянувся на Карлсона й [280] добачив, що той сидить на

підлозі біля купи деталей і задоволено мугикає собі під ніс: Гей, який я спритний!

Гей, який розумний!

І якраз, якраз до міри затовстий!

З останніми словами пісеньки він проковтнув четверту тюфтельку.

Коли Малий зайшов до вітальні, мама, тато, Боссе й Бетан уже сиділи біля столу. Малий швиденько вмостився на своє місце й пов'язав серветку.

— Пообіцяйте мені щось, мамо. І ви теж, тату,— попросив він. — Що ж я маю тобі пообіцяти? — спитала мама.

— Спочатку пообіцяйте,— наполягав Малий.

Тато не хотів на таке пристати й відразу сказав:

— А як ти знов захочеш, щоб я пообіцяв тобі купити собаку?

— Ні, не собаку,— відповів Малий.— Хоч собаку ви мені теж можете пообіцяти. Ні, це зовсім інше і зовсім не страшне. Обіцяйте, що ви пообіцяєте!

— Ну, гаразд, обіцяємо,— погодилась мама.

— Ага, отже, ви пообіцяли не лаяти Карлсона, що живе на даху, за парову машину! — радісно сказав Малий.

— Цікаво,— поглузувала Бетан,— як би вони могли полаяти Карлсона за парову машину, коли вони ніколи його не побачать?

— Ні, побачать! — переможно заявив Малий.— Сьогодні ж після обіду. Бо Карлсон сидить у моїй кімнаті.

— Ой, я зараз удавлюся! — вигукнув Боссе.— Карлсон сидить у твоїй кімнаті?

— Уяви собі, що сидить! [281]

Це справді була урочиста хвилина для Малого. Якби тільки вони швидше обідали,

тоді побачать! Мама усміхнулася.

— Нам було б дуже приємно познайомитися з Карлсоном,— сказала вона.

— Карлсон теж так вважає,— заявив Малий.

Ось уже всі допили компот. Ось уже мама підвелася з-за столу. Настала хвилина,

що її так чекав Малий.

— Ходіть усі,— попросив він.

— Нас і просити не треба,— мовила Бетан.— Я не заспокоюся, поки не побачу твого

Карлсона.

Малий ішов попереду.

— Тільки пам'ятайте, що ви обіцяли,— нагадав він, перш ніж відчинити двері.— Ні

слова про парову машину!

Він натиснув на клямку й відчинив двері.

Карлсона в кімнаті не було. Цього разу справді-таки не було. Навіть на ліжку

Малого нічого не ворушилося під ковдрою.

Тільки на підлозі здіймалась сяк-так складена з кубиків вежа. Дуже висока і дуже

вузька вежа. Хоч Карлсон, звичайно, міг спорудити і кран, і що завгодно, однак він задовольнився тим, що складав кубики один на один, і от вийшла височенна вузька вежа, а нагорі її прикрашало щось, що мало правити за баню. То була кругла тюфтелька.


Карлсон будує вежу Carlson baut einen Turm Carlson builds a tower Carlson construit une tour カールソンがタワーを建設 Карлсон строит башню

— Я ж уже сказав, що його звуть Карлсон і що живе він угорі на даху,— мовив "I've already said that his name is Carlson and that he lives upstairs," he said

Малий.— Що тут такого дуже дивного? Small.— What's so strange about that? Хіба люди не можуть жити, де їм хочеться? Can't people live where they want?

— Не мороч нам голови, Малий,— сказала мама.— Ти налякав нас до смерті. "Don't bother us, Little One," said Mother. "You scared us to death." - "Netrukdyk mums, Maly, - tarė mama, - tu mus mirtinai išgąsdinai.

Справжній вибух! A real explosion! Тебе ж могло вбити! You could have been killed! Jus galėjo nužudyti! Невже ти не розумієш цього? Do you not understand this?

— Розумію, але Карлсон однаково найкращий у світі машиніст,— відповів Малий і "I see, but Carlson is still the best driver in the world," said Little and

поважно глянув на маму. looked seriously at his mother.

Ну як вона не збагне, що не можна сказати "ні", коли найкращий у світі машиніст Well, she will not understand that you can not say "no" when the best driver in the world

береться заводити твою парову машину! start your steam engine!

— Треба відповідати за свої вчинки, Малий,— сказав тато,— а не складати вину на "You must be held accountable, Little One," said Dad, "and not be blamed."

якогось Карлсона, що взагалі не існує. some Carlson that does not exist at all.

— Ні, він існує! - No, he exists! — заперечив Малий. - Malyi objected.

— Ще й літати може,— насмішкувато докинув Босе. "It can still fly," mockingly retorted Bose.

— Уяви собі, що може,— відповів Малий.— Я гадаю, що він ще прилетить, і ти сам "Imagine what he can do," said the Little One.

побачиш. you will see.

— От якби він прилетів завтра,— сказала Бетан.— Я дам тобі крону, Малий, якщо "If only he'd arrive tomorrow," Bethan said

побачу на власні очі Карлсона, що живе на даху. I will see with my own eyes Carlson, who lives on the roof.

— Завтра він не зможе,— пояснив Малий.— Завтра йому треба полетіти до "He won't be able to tomorrow," explained Maly. "Tomorrow he has to fly to

майстерні і змастити моторчика. workshop and lubricate the motor.

— За твої витівки тебе самого треба було б змастити...— мовила мама.— Глянь, на що схожа тйоя книжкова полиця? "You should be anointed for your antics," said my mother. "Look what that bookshelf looks like." - Už savo išdaigas turėjai būti pasmaugtas, - pasakė mama, - žiūrėk, kaip atrodo tavo knygų lentyna? / /

— Карлсон кажіе, що це все дурниці, не вгірто й згадувати. - Carlson says it's all nonsense, not to mention. І / And /

І Малий зневажливо махнув рукою, точнісінько так, як махав Карлсон. And Malyi waved his hand disdainfully, exactly as Carlson waved. Він хотів показати мамі, що зовсім не варто побиватися через якусь там книжкову полицю. He wanted to show his mother that it was not worth fighting over some bookshelf there.

Проте на маму це ніяк не вплинуло. However, my mother was not affected in any way. [273]

— Це так каже Карлсон? "Is that what Carlson says?" — спитала вона.— Тоді передай йому, що коли він ще раз пхатиме сюди свого носа, то я так змащу його, що довіку не забуде. - she asked. - Then tell him that when he pokes his nose in here again, I will lubricate him so that he will never forget.

Малий нічого не відповів. The boy did not answer. Він вважав, що це просто жах — таке говорити про найкращого в світі машиніста. He thought that it was simply terrible to talk about the best driver in the world. Але на що інше можна було сподіватися такого дня, коли всі наче змовились перечити йому? But what else could one hope for on such a day when everyone seemed to conspire against him?

І Малий раптом затужив за Карлсоном. And Small suddenly longed for Carlson. За бадьорим радісним Карлсоном, що так гарно махав рукою й казав, що нещастя — то дурниці, і про них не варто й згадувати. For the cheerful and joyful Carlson, who waved his hand so nicely and said that misfortunes are nonsense, and it is not worth mentioning them. Йому так хотілося знову побачити Карлсона. He wanted so badly to see Carlson again. "Невже він більше ніколи не прилетить?" "Will he never fly again?" — з тривогою подумав Малий. Malyi thought anxiously.

— Спокійно, тільки спокійно,— сказав собі він, достеменно як Карлсон.— Адже Карлсон пообіцяв, що прилетить. - Take it easy, just take it easy, - he said to himself, sure as Carlson. - After all, Carlson promised that he would fly.

Виявилося, що на Карлсона таки можна покластися. It turned out that you can rely on Carlson. Бо не минуло й кількох днів, як він з'явився знов. Because not even a few days have passed since he appeared again.

Малий саме лежав у своїй кімнаті долілиць на підлозі й читав, коли почулося гудіння й у вікно, мов велетенський джміль, залетів Карлсон. The little boy was lying face down on the floor in his room, reading, when there was a buzzing noise and Carlson flew in the window like a giant bumblebee. Він покрутився по кімнаті, наспівуючи якусь веселу пісеньку. He twirled around the room, humming some cheerful song. Часом він стишував літ і розглядав картини на стінах, схиливши набік голову і примруживши очі. Sometimes he quieted the summer and looked at the pictures on the walls, tilting his head to one side and squinting his eyes.

— Гарні картини,— сказав він.— Страх які гарні, хоч, мабуть, не такі гарні, як мої. "Nice pictures," he said.

Малий схопився з підлоги. The boy grabbed himself from the floor. Він нетямився з радощів: як добре, що Карлсон знову прилетів. He was overjoyed: how good it is that Carlson has arrived again.

— У тебе нагорі багато картин? - Do you have many paintings upstairs? — спитав він. he asked.

— Кілька тисяч,— відповів Карлсон.— Я сам малюю вільної хвилини. "Several thousand," replied Carlson. "I paint myself in my free time." - "Keli tūkstančiai, - atsakė Karlsonas, - laisvalaikiu tapau pats. Півників, пташок та інші гарні речі. Roosters, birds and other beautiful things. Я найкращий у світі майстер малювати півників. I am the world's best master of drawing roosters.

Карлсон зробив гарне коло й приземлився побіч Малого. Carlson made a nice circle and landed next to Maly. [274] [274]

— Ти ба! - You ba! — здивувався Малий.— Слухай... а чи не можна мені піти з тобою на дах, побачити твою хатку, твої парові машини й картини? - Little was surprised. - Listen... can I go with you to the roof, see your cabin, your steam engines and paintings?

— Звичайно, можна,-відповів Карлсон.— А то ж як! "Of course you can," said Carlson. Ласкаво прошу... колись іншим разом. Welcome ... some other time.

— Якби ж скоро,— зітхнув Малий. "If only soon," sighed Malyi. - Jei tik greičiau, - atsiduso Maly.

— Спокійно, тільки спокійно! - Take it easy, just take it easy! — сказав Карлсон.— Мені треба спершу трохи прибрати в хаті, але я швидко впораюсь. said Carlson. "I need to clean up the house a little bit first, but I'll get through it quickly." Відгадай, хто найкращий у світі швидкісний прибиральник? Guess who is the best speed cleaner in the world?

— Мабуть, ти,— сказав Малий. "Probably you," said Little.

— Мабуть! - Probably! — обурився Карлсон.— Ти ще кажеш "мабуть"! - Carlson was indignant. - You still say "probably"! Як ти можеш how can you

сумніватися? doubt? Найкращий у світі швидкісний прибиральник — Карлсон, що живе на даху. The world's best speed cleaner is Carlson, who lives on the roof. Це кожному відомо.- Everyone knows this.-

Малий охоче вірив, що Карлсон у всьому "найкращий у світі". Maly willingly believed that Carlson was "the best in the world" in everything. І вже напевне він найкращий у світі товариш в іграх. And he is probably the best gaming companion in the world. Це Малий відчув на власному досвіді. Maly experienced this firsthand. Malyi tai patyrė savo kailiu. Щоправда, Крістер і Гунілла теж гарні товариші, проте куди їм до Карлсона, що живе на даху. True, Christer and Gunilla are also good friends, but what about Carlson, who lives on the roof. Tiesa, Christeris ir Gunilla taip pat yra geri draugai, tačiau jie neprilygsta ant stogo gyvenančiam Karlsonui. Малий вирішив неодмінно розповісти про нього Крістерові й Гуніллі, коли вони завтра йтимуть разом зі школи. The little one decided that he would definitely tell Christer and Gunilla about him when they walked together from school tomorrow. А то Крістер тільки те й робить, що хвалиться своїм псом Йофою. And all Christer does is brag about his dog Yofa. Малий уже давно заздрить йому. The little one has been jealous of him for a long time.

"Хай-но Крістер завтра знов почне хвалитися своїм Йофою, я йому розповім про Карлсона. "Come on, Christer will start bragging about his Yofa again tomorrow, I'll tell him about Carlson. Чого вартий Йофа проти Карлсона, що живе на даху! What is Yofa worth vs Carlson who lives on the roof! Так я йому й скажу". That's what I'll tell him." [275] [275]

І все-таки нічого в світі Малий так не прагнув, як мати свого власного пса. And yet, there was nothing in the world that Little wanted more than to have his own dog.

Карлсон перебив його думки. Carlson interrupted his thoughts.

— Я б залюбки трошки розважився,— заявив він і цікаво озирнувся довкола.— У "I would love to have a little fun," he declared and looked around curiously - Norėčiau pasilinksminti, - pasakė jis ir smalsiai apsižvalgė.

тебе більше немає парової машини? don't you have a steam engine anymore?

Малий похитав головою. The boy shook his head. Ага, парова машина. Yep, a steam engine. Добре, що згадав! It's good that I remembered! Адже Карлсон After all, Carlson

тепер тут, і мама з татом можуть переконатися, що він таки існує. now here, and mom and dad can make sure that he does exist. І Боссе з Бетан теж, якщо вони тепер дома. And Bosse and Bethan too, if they are now at home.

— Хочеш піти познайомитися з моїми мамою і татом? - Do you want to go meet my mom and dad? — спитав Малий. asked Maly.

— Залюбки! - Love! — погодився Карлсон.— їм буде дуже приємно зустрітися зі мною — адже я такий вродливий і розумний...— Карлсон почав задоволено походжати по кімнаті.— І до міри затовстий,— додав він.— Чоловік у розквіті сил. - agreed Carlson. - they will be very pleased to meet me - because I am so handsome and smart... - Carlson began to walk around the room with satisfaction. Твоїм мамі й татові буде дуже приємно познайомитися зі мною. Your mom and dad will be very pleased to meet me.

Саме тієї миті з кухні долинув ледь чутний запах смажених [276] тюфтельок, і Малий згадав, що скоро буде обід. Just at that moment, the faint smell of fried [276] meatballs wafted from the kitchen, and Little remembered that dinner would soon be here. Подумавши, він вирішив почекати, поки скінчиться обід, а вже тоді знайомити Карлсона з мамою і татом. After thinking about it, he decided to wait until dinner was over, and then introduce Carlson to mom and dad. Бо ж доброго мало виходить, коли мамам заважають смажити тюфтельки. Because not much good comes of it when mothers are prevented from frying meatballs. А крім того, тато чи мама можуть раптом завести з Карлсоном розмову про парову машину або плями на книжковій полиці. And besides, dad or mom might suddenly strike up a conversation with Carlson about the steam engine or the stains on the bookshelf. Ні, цьому треба запобігти. No, this must be prevented. Будь-що треба запобігти. Anything should be prevented. Під час обіду Малий уже постарається, щоб мама й тато зрозуміли, як їм слід ставитись до найкращого в світі машиніста. During lunch, Maly will try to make mom and dad understand how they should treat the best driver in the world. Треба тільки мати час. You just need to have time. Поки пообідають, він це владнає. By the time they have dinner, he'll figure it out. А тоді запросить усіх і поведе до своєї кімнати. And then he will invite everyone and lead them to his room.

"Прошу, ось вам Карлсон, що живе на даху",— скаже він. "Please, here's Carlson, who lives on the roof," he will say.

Як же вони здивуються! How surprised they will be! Ото буде смішно дивитися на них! It will be funny to look at them!

Карлсон раптом перестав ходити по кімнаті. Carlson suddenly stopped walking around the room. Він завмер на місці й почав He froze in place and began

принюхуватися, наче мисливський собака. to sniff like a hunting dog.

— Тюфтельки,— сказав він.— Як я люблю смачні тюфтельки! - Meatballs, - he said. - How I love delicious meatballs!

Малому стало трохи ніяково. The little one felt a little embarrassed. Власне, на такі слова годилося б сказати одне: "Якщо Actually, it would be appropriate to say one thing about such words: "If

хочеш, залишся й пообідай у мене". if you want, stay and dine at my place."

Проте Малий не зважувався отак просто взяти й привести з собою Карлсона до However, Malyi did not dare to simply take and bring Carlson with him to

столу, нікого не попередивши. the table without warning anyone. От Крістер або Гунілла — то інша річ. Christer or Gunilla is another matter. З ними Малий міг With them Malyi could

прибігти останньої миті, тоді, коли всі вже сиділи за столом, і сказати: to run at the last moment, when everyone was already sitting at the table, and say:

— Мамуню, Крістер і Гунілла теж хочуть горохової юшки й млинців. "Mamunyu, Christer, and Gunilla also want pea soup and pancakes."

Але привести на обід зовсім незнайомого товстого чоловічка, який до того ж поламав парову машину й наробив плям на книжковій полиці, так просто не можна. But it's just not possible to bring a completely unfamiliar fat man to dinner, who also broke the steam engine and stained the bookshelf. [277] [277]

Але ж Карлсон ось заявив, що дуже любить смачні тюфтельки. But Carlson said that he really likes delicious meatballs. Отже, треба конче дістати їх, а то він образиться й не захоче більше прилітати до Малого. Therefore, it is necessary to get them, otherwise he will be offended and will not want to fly to Maly anymore. О, скільки тепер залежало від маминих тюфтельок! Oh, how much now depended on my mother's meatballs!

— Почекай хвильку,— мовив Малий,— я побіжу до кухні по тюфтельки. "Wait a minute," said Little, "I'll run to the kitchen to get some meatballs."

Карлсон задоволено кивнув головою. Carlson nodded his head in satisfaction.

— Чудово! - Great! — вигукнув він.— Чудово! - he exclaimed. - Wonderful! Тільки мерщій біжи! Just run away! Адже картинами не After all, not pictures

наїсися. eat your fill

Малий помчав до кухні. The boy ran to the kitchen. Там біля плити стояла мама в картатому фартусі і смажила There, by the stove, my mother was standing in a checkered apron, frying

смачні-пресмачні тюфтельки в підливі. delicious-delicious meatballs in gravy.

Мама підтрушувала над полум'ям велику сковороду, а в ній було повно-повнісінько Mom was shaking a large frying pan over the flame, and it was full

чудових підсмажених кульок із м'яса. delicious fried meatballs.

— Це ти, Малий? "Is that you, Little?" — сказала вона.— Скоро будемо обідати! - she said. - We will have lunch soon!

— Мамо, можна мені взяти в тарілку кілька тюфтельок і понести до своєї кімнати? "Mom, can I get some meatballs on a plate and take them to my room?"

— попросив Малий як-найніжнішим голосом. - asked Maly in the most gentle voice.

— Зараз, синку, ми сядемо до столу,— відповіла мама. "Now, son, we will sit down at the table," answered mother.

— Я знаю, але все одно дайте... Після обіду я вам поясню, навіщо вони мені. - I know, but give it anyway... After dinner I will explain to you why they are for me.

— Ну добре, візьми. - Well, take it.

І мама поклала на тарілочку шість тюфтельок. And mother put six meatballs on a plate.

О, як вони смачно пахли! Oh, how delicious they smelled! І які були гарні, рум'яні — саме такі, як і треба. And they were beautiful, ruddy - exactly as they should be.

Малий обережно взяв тарілочку обома руками, поспішився до своєї кімнати й The boy carefully took the plate with both hands, hurried to his room and

вигукнув, відчиняючи двері: exclaimed, opening the door:

— Ось я, Карлсоне! - Here I am, Carlson!

Та Карлсон кудись зник. But Carlson disappeared somewhere. Малий стояв з тюфтельками і не знав, що йому робити. The little boy was standing with his slippers and didn't know what to do.

Карлсона ніде не було видно. Carlson was nowhere to be seen. Малий був страх який розчарований, все відразу стало йому таке нудне. The boy was afraid and disappointed, everything suddenly became so boring to him. [78] [78]

— Він полетів,— сказав Малий сам до себе.— Полетів... "He flew away," said Little to himself. "He flew away...

Аж нараз... Until once...

— Пік! - Peak! — почулося звідкись.— Пік! - was heard from somewhere. - Peak!

Малий оглянувся довкола. The boy looked around. На його ліжку майже в ногах щось невеличке There is something small on his bed almost at his feet

ворушилося під ковдрою і пищало: — Пік! moved under the blanket and squealed: - Peak! Пік! Peak!

За мить з-під ковдри визирнуло лукаве Карлсонове обличчя. In a moment, Carlson's sly face peeked out from under the blanket.

— Ха-ха-ха! - Ha ha ha! — засміявся він.— Ти сказав: "Він полетів"! - he laughed. - You said: "He flew"! "Він полетів",— ха-ха-ха! "He flew", - ha ha ha! А я зовсім не полетів. And I didn't fly at all.

Я просто сховався. I just hid.

Тут Карлсон побачив тюфтельки і миттю крутнув ґудзика на животі. Then Carlson saw the meatballs and immediately turned the button on his stomach. Моторчик Engine

загув, і Карлсон плавно залетів з ліжка просто до тарілочки. shouted, and Carlson smoothly flew from the bed straight to the plate. Він на льоту схопив тюфтельку, піднявся під стелю і вдоволено закружляв навколо лампи. He grabbed the loaf on the fly, climbed under the ceiling and happily circled around the lamp. [279] [279]

— Смачні,— сказав він.— Страх які смачні! "Delicious," he said. "How delicious!" Навіті важко повірити, що їх смажив не найкращий у світі кухар. It is even hard to believe that they were not fried by the best chef in the world. Але це правда, нічого не скажеш,— додав Карлсоц Він знову шугнув униз до тарілочки й схопив ще одну тюфтельку. But it's true, you can't say anything, - added Karlsots. He reached down to the plate again and grabbed another meatball.

Тієї миті з кухні почувся мамин голос: At that moment, my mother's voice was heard from the kitchen:

— Малий, зараз будемо обідати, швиденько мий ру. "Little one, we're going to have dinner now, wash your mouth quickly." ки й ходи! let's go!

— Мені треба йти,— сказав Малий Карлсонові й поставив тарілочку додолу.— Та я "I have to go," said Little to Carlson and put the plate down

скоро повернусь. i will be back soon Обіцяй, що ти почекаєш на мене. Promise that you will wait for me.

— Добре, але що я робитиму, поки тебе не буде? "Okay, but what am I going to do while you're gone?" — спитав Карлсон. Carlson asked. Він шугнув He scurried

униз і приземлився біля Малого.— Мені ж треба якоїсь розваги. down and landed next to Little. I need some entertainment. В тебе немає ще одної парової машини? Don't you have another steam engine?

— Ні,— відповів Малий,— машини немає, але ти можеш погратися моїми кубиками. - No, - answered Little, - there is no car, but you can play with my cubes. — Давай їх сюди! - Bring them here! — звелів Карлсон. Carlson commanded.

Малий дістав із шафки, де він тримав свої іграшки, будівельну коробку. The little one took out a construction box from the locker where he kept his toys. То була It was

справді чудова будівельна коробка — з деталями найрізноманітнішої форми. a really great construction box - with parts of a wide variety of shapes. З них можна було спорудити що завгодно. Anything could be built from them.

— Ось маєш,— мовив він.— 3 цього можна зробити й машину, й кран, і все, що хочеш... "There you have it," he said.

— Невже найкращий у світі будівельник не знає, що можна з цього спорудити, а що ні? "Doesn't the best builder in the world know what can be built from it and what can't?" — перебив його Карлсон. Carlson interrupted him.

Він запхнув до рота ще одну тюфтельку і заходився біля коробки з кубиками. He stuffed another meatball into his mouth and walked over to the box of cubes.

— Побачимо, побачимо,— сказав він і висипав усі кубики з коробки на підлогу. "We'll see, we'll see," he said and dumped all the cubes from the box onto the floor. Малому треба було вже йти, хоч він залюбки лишився б подивитися на роботу The kid had to go already, although he would have liked to have stayed to watch the work

найкращого в світі будівельника. the best builder in the world.

У дверях Малий ще раз оглянувся на Карлсона й [280] добачив, що той сидить на At the door, Malyi looked back at Carlson and [280] added that he was sitting on

підлозі біля купи деталей і задоволено мугикає собі під ніс: Гей, який я спритний! on the floor next to a pile of parts and happily mutters under his breath: Hey, how smart I am!

Гей, який розумний! Hey, how smart!

І якраз, якраз до міри затовстий! And just right, just the right amount of fat!

З останніми словами пісеньки він проковтнув четверту тюфтельку. With the last words of the song, he swallowed the fourth meatball.

Коли Малий зайшов до вітальні, мама, тато, Боссе й Бетан уже сиділи біля столу. When Maly entered the living room, mom, dad, Bosse and Bethan were already sitting at the table. Малий швиденько вмостився на своє місце й пов'язав серветку. The boy quickly took his seat and tied a napkin.

— Пообіцяйте мені щось, мамо. - Promise me something, mother. І ви теж, тату,— попросив він. And you too, dad, he asked. — Що ж я маю тобі пообіцяти? - What should I promise you? — спитала мама. - Mom asked.

— Спочатку пообіцяйте,— наполягав Малий. "Promise first," insisted Maly.

Тато не хотів на таке пристати й відразу сказав: Dad did not want to insist on this and immediately said:

— А як ти знов захочеш, щоб я пообіцяв тобі купити собаку? - How do you want me to promise to buy you a dog again?

— Ні, не собаку,— відповів Малий.— Хоч собаку ви мені теж можете пообіцяти. "No, not a dog," replied Little. "Although you can also promise me a dog." Ні, це зовсім інше і зовсім не страшне. No, it is completely different and not scary at all. Обіцяйте, що ви пообіцяєте! Promise what you promise!

— Ну, гаразд, обіцяємо,— погодилась мама. "Well, okay, we promise," mother agreed.

— Ага, отже, ви пообіцяли не лаяти Карлсона, що живе на даху, за парову машину! "Yeah, so you promised not to scold Carlson, who lives on the roof, about the steam engine!" — радісно сказав Малий.

— Цікаво,— поглузувала Бетан,— як би вони могли полаяти Карлсона за парову машину, коли вони ніколи його не побачать? "I wonder," sneered Bethan, "how could they scold Carlson for a steam engine when they never see him?"

— Ні, побачать! - No, they will! — переможно заявив Малий.— Сьогодні ж після обіду. - "This afternoon," Maly said triumphantly. Бо Карлсон сидить у моїй кімнаті. Because Carlson is sitting in my room.

— Ой, я зараз удавлюся! - Oh, I'm going to choke now! — вигукнув Боссе.— Карлсон сидить у твоїй кімнаті? cried Bosse. "Is Carlson sitting in your room?"

— Уяви собі, що сидить! - Imagine what is sitting! [281] [281]

Це справді була урочиста хвилина для Малого. It was indeed a solemn moment for Maly. Якби тільки вони швидше обідали, If only they would eat lunch faster,

тоді побачать! then they will see! Мама усміхнулася. My mom smiled.

— Нам було б дуже приємно познайомитися з Карлсоном,— сказала вона. - We would be very pleased to meet Carlson," she said.

— Карлсон теж так вважає,— заявив Малий. "Carlson thinks so too," said Maly.

Ось уже всі допили компот. Everyone has already finished the compote. Ось уже мама підвелася з-за столу. Now mom got up from the table. Настала хвилина, The moment has come

що її так чекав Малий. that Little was waiting for her.

— Ходіть усі,— попросив він. - Come on, everyone," he asked.

— Нас і просити не треба,— мовила Бетан.— Я не заспокоюся, поки не побачу твого "You don't have to ask us," said Bethan. "I won't rest until I see yours."

Карлсона. Carlson.

Малий ішов попереду. The little one walked ahead.

— Тільки пам'ятайте, що ви обіцяли,— нагадав він, перш ніж відчинити двері.— Ні "Just remember what you promised," he reminded before opening the door

слова про парову машину! A word about the steam engine!

Він натиснув на клямку й відчинив двері. He pressed the latch and opened the door.

Карлсона в кімнаті не було. Carlson was not in the room. Цього разу справді-таки не було. This time, there really was no such thing. Навіть на ліжку Even on the bed

Малого нічого не ворушилося під ковдрою. The little boy did not move under the blanket.

Тільки на підлозі здіймалась сяк-так складена з кубиків вежа. Only on the floor was a tower made of cubes. Дуже висока і дуже Very high and very

вузька вежа. a narrow tower. Хоч Карлсон, звичайно, міг спорудити і кран, і що завгодно, однак він задовольнився тим, що складав кубики один на один, і от вийшла височенна вузька вежа, а нагорі її прикрашало щось, що мало правити за баню. Although Carlson, of course, could have built a faucet and whatever, he was content with stacking the cubes one on top of the other, and so a tall, narrow tower came out, and at the top it was decorated with something that was supposed to rule for a bathhouse. То була кругла тюфтелька. It was a round meatball.